Постанова

від 17.01.2018 по справі 220/1904/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/2/2018(м)

220/1904/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Якішина О.М.

Категорія 47 Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.

суддів - Мироненко І.П., Лопатіної М.Ю.,

секретар - Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою голови Фермерського господарства С-Колос на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області, ухвалене 01 березня 2017 року у смт Велика Новосілка Великоновосілківського району Донецької області,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовними вимогами до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди землі та повернення їм земельних ділянок у придатному для використання стані, посилаючись на те, що кожен з них уклав з ФГ С-Колос договір оренди землі, відповідно до якого передав в оренду відповідачу строком на 7 років належну кожному земельну ділянку. Також при підписанні договору вони передали відповідачу державні акти на право власності на земельну ділянку, які, зі слів представника відповідача, потрібні були для оформлення договору. Однак, до теперішнього часу державні акти їм не повернуті, копії договорів про оренду землі вони також не отримали. На звернення до відповідача щодо отримання копії договору їм було повідомлено, що вони отримають свої копії після повернення договорів з реєстрації. Потім на території Донецької області розпочалась антитерористична операція, і позивачі до цього питання більше не поверталися. У 2016 році вони звернулись до Держкомзему за отриманням копії договору і після отримання документів дізнались, що договір з кожним з них укладений на 49 років, про що вони не знали, оскільки наміру укладати договір на такий тривалий строк ніколи не висловлювали. Відповідач, в порушення умов договору оренди землі, з моменту укладення договору жодного разу не виплатив орендну плату. Тому просять розірвати договори оренди землі, укладені ФГ С-Колос із позивачами, зобов'язати відповідача повернути їм земельні ділянки у придатному для використання стані та відшкодувати витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року цивільні позови ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі об'єднано в одне провадження.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі задоволено. Розірвано договори оренди землі, укладені між ОСОБА_2 та ФГ С-Колос , ОСОБА_3 та ФГ С-Колос , ОСОБА_4 та ФГ С-Колос , ОСОБА_6 та ФГ С-Колос , ОСОБА_7 та ФГ С-Колос , ОСОБА_8 та ФГ С-Колос , ОСОБА_9 та ФГ С-Колос . Зобов'язано ФГ С-Колос повернути кожному з позивачів належні їм на праві власності земельні ділянки в придатному для використання стані. З відповідача на користь позивачів стягнуті судові витрати по 551,2 грн кожному.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, голова ФГ С-Колос звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин по справі, просив рішення від 01.03.2017 року скасувати. Зазначив, що сторони за договорами оренди земельних ділянок, підписуючи договори та домовившись про усі його істотні умови, тим самим підтвердили своє волевиявлення щодо його укладання. Жодних фактів, які б свідчили про ухилення ФГ С-Колос від своїх зобов'язань перед позивачами, суду не було надано. Крім того, орендарем на підставі п.9 договору сумлінно виплачувалась орендна плата, що підтверджується матеріалами справи. Кожен з позивачів на особисте прохання отримав від відповідача орендну плату вперед за усі майбутні розрахункові роки, оскільки такий розрахунок не заборонений законом. У зв'язку із тим, що за період дії договорів зі сторони позивачів на адресу ФГ С-Колос не надійшло жодного звернення або скарги щодо невиплати орендної плати, порушення умов договору, вважає що суд повинен був врахувати такі обставини і відмовити в позовах.

18 квітня 2017 року по справі відкрито апеляційне провадження.

27 квітня 2017 року провадження у справі зупинено у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 07.04.2017 року, до залучення до участі у справі його правонаступників.

21 грудня 2017 року апеляційне провадження поновлено на підставі ч.1 ст.254 ЦПК України, до справи залучені у якості правонаступників померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_10, які протягом встановленого законом строку звернулися з заявами про прийняття спадщини.

В апеляційному суді під час перегляду судового рішення ОСОБА_10 відмовився підтримувати позовні вимоги ОСОБА_4, мотивуючи тим, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 за заповітом. В 2011 році, ОСОБА_4 склав заповіт на його ім'я, яким заповів ОСОБА_10 земельну ділянку, про розірвання оренди якої й був заявлений даний позов. На час складання заповіту ОСОБА_10 не займав посаду голови правління ФГ С-Колос , але на час розгляду справи в суді він є головою правління Господарства, тому позовні вимоги, заявлені до ФГ С-Колос не підтримує.

ОСОБА_5 до апеляційного суду не явилася, будучі повідомленою про час та місце розгляду справи 07 грудня 2017 року, 21 грудня 2017 року, 17 січня 2018 року. Про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи не надавала. Про процесуальні права та обов'язки правонаступника була повідомлена письмово. Тому, враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справи в апеляційному суді, колегія суддів розглянула справу без її участі.

У відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд також розглянув справу у відсутності інших позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, належним чином, через представника та рекомендованою поштою повідомлених про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, які не повідомили про причини неявки, заяв про відкладення розгляду справи не направляли.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача - ОСОБА_11, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення, згідно зі ст.264 ЦПК України, суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розділити між сторонами судові витрати та інше.

Проте рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем систематично не виконувалися умови договорів оренди земельних ділянок позивачів щодо виплати орендної плати за період з 2012 року по 2015 рік включно, тому задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.01.2012 року вчинено запис № 142128244001653 (т.1 а.с.7-10).

Між ОСОБА_3 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.02.2012 року вчинено запис № 142128244002217 (т.1 а.с. 59-62).

Між ОСОБА_4 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передав в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2, яка належить йому на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04.01.2012 року вчинено запис № 142128244001650 (т.1 а.с. 113-116).

Між ОСОБА_6 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_6 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.11.2011 року вчинено запис № 142128244000888 (т.1 а.с. 165-168).

Між ОСОБА_7 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_7 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5 яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.11.2011 року вчинено запис № 142128244000890 (т.1 а.с. 215-218).

Між ОСОБА_8 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_8 передав в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6, яка належить йому на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23.02.2012 року вчинено запис № 142128244002207 (т.2 а.с. 8-11).

Між ОСОБА_9 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_9 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02.11.2011 року вчинено запис № 142128244000894 (т.2 а.с. 61-64).

За умовами спірних договорів оренди землі (п.п. 9, 11), текст яких є однаковим за змістом, відповідач зобов'язався сплачувати позивачам орендну плату в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок до 31 грудня поточного року та визначив грошовий еквівалент розміру орендної плати для кожного з позивачів, а п. 43 цих договорів передбачено, що вони набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Як встановлено ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди (ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

З видаткових касових ордерів, на які посилається представник відповідача у заперечення проти позовних вимог, вбачається, що позивачами отримана орендна плата: ОСОБА_2 - 29.09.2011 р. в сумі 105000 грн., ОСОБА_3 - 24.08.2011 р. в сумі 35000 грн., ОСОБА_4 - 29.09.2011 р. в сумі 35000 грн., ОСОБА_6 - 26.04.2011 р. в сумі 35000 грн., ОСОБА_7 - 26.04.2011 р. в сумі 35000 грн., ОСОБА_8 - 25.08.2011 р. в сумі 35000 грн., ОСОБА_9 - 26.04.2011 р. в сумі 35000 грн., тобто під час дії попередніх договорів оренди землі. Суд першої інстанції вважав, що даних, які б свідчили, що зазначена орендна плата виплачена за спірними договорами, не надано. Дати укладення спірні договори не містять, а їх державна реєстрація відбулась через певний проміжок часу після отримання позивачами грошових коштів за зазначеними ордерами: з ОСОБА_2 - 04.01.2012 р., тобто через 3 місяці, ОСОБА_3 - 23.02.2012 р. через 6 місяців, ОСОБА_4 - 04.01.2012 р. через 3 місяці, ОСОБА_6 - 02.11.2011 р. через 6 місяців, ОСОБА_7 - 02.11.2011 р. через 6 місяців, ОСОБА_8 - 23.02.2012 р. через 6 місяців, ОСОБА_9 - 02.11.2011 р. через 6 місяців.

Звертаючись з позовними вимогами про розірвання договору оренди землі, позивачі посилаються на порушення відповідачем п. 11 договору, відповідно до якого орендна плата вноситься у строк до 31 грудня поточного року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з моменту укладення договору ФГ С-Колос жодного разу не виплатив орендну плату.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, керуючись ст. 638 ЦК України, ст.ст. 125, 126 ЗК України, дійшов до висновку, що надані суду договори оренди землі не містять положень, які б свідчили про отримання орендодавцями орендної плати до їх реєстрації. Додаткові угоди до договорів оренди з приводу внесення змін в частині строків та порядку виплати орендної плати сторонами також не укладались, а відсутність заборгованості по виплаті орендної плати за попередніми договорами не свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором. У зв'язку із цим, вважає, що відповідачем не доведено факту виконання ФГ С-Колос зобов'язань за договорами оренди землі, укладеними з позивачами строком на 49 років, в частині внесення орендної плати за період з 2012 р. по 2015 р. включно. В той же час суд визнав повністю доведеним факт систематичної несплати ФГ С-Колос орендної плати за спірними договорами, у зв'язку із чим задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Між тим, відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ФГ С-Колос посилався на те, що орендна плата була виплачена позивачам безпосередньо при підписанні даних договорів, до їх реєстрації. В якості доказів сплати орендної плати авансом посилався на видаткові касові ордери, відповідно до яких ОСОБА_2 отримала орендну плату в сумі 105000 грн., а ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - в сумі 35000 грн. кожний (т.1 а.с. 18, 71, 124, 176, 226, т.2 а.с. 19, 72), а також звітами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (т.1 а.с. 20-37, 73-90, 126-143, 178-195, 228-245, т.2 а.с. 21-39, 74-91), відповідно до яких протягом 2011-2015 р.р. ФГ С-Колос сплачено податки з сум, зазначених у довідці про нарахування та виплату орендної плати за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.10.2016 р. (т.1 а.с. 19, 72, 125, 177, 227, т.2 а.с. 20, 73).

Згідно з умовами п.9 договорів оренди землі орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і натуроплаті до 31 грудня поточного року і не повинна бути меншою ніж 3% від нормативної грошової оцінки землі, що в грошовому еквіваленті складає для ОСОБА_2 - 7923,90 грн. щорічно, для ОСОБА_3 - 2593,32 грн. щорічно, для ОСОБА_4 - 2642,97 грн. щорічно, для ОСОБА_6 - 2670,90 грн. щорічно, для ОСОБА_7 - 2607,40 грн. щорічно, для ОСОБА_8 -2607,40 грн. щорічно, для ОСОБА_9 - 2611,59 грн. щорічно. Між тим, зі справи вбачається, що у 2013 р. адміністрація ФГ С-Колос виплатила своїм Орендодавцям 5% від нормативної грошової оцінки землі, що в грошовому еквіваленті складає для ОСОБА_2 - 23190,62 грн., для ОСОБА_3 - 7589,78 грн., для ОСОБА_4 - 7735,10 грн., для ОСОБА_6 - 7816,82 грн., для ОСОБА_7 - 7629,94 грн., для ОСОБА_8 - 7629,94 грн., для ОСОБА_9 - 7643,24 грн.

Пунктом 8 обумовлено, що договори укладено на 49 років. Як пояснив відповідач, це пов'язано з тим, що позивачі за власним бажанням отримали орендну плату за земельну ділянку вперед на майбутні розрахункові роки. Так, ОСОБА_2 отримала 105000 грн., ОСОБА_3 - 35000 грн., ОСОБА_4 - 35000 грн., ОСОБА_6 - 35000 грн., ОСОБА_7- 35000 грн., ОСОБА_8 - 35000 грн., ОСОБА_9 - 35000 грн.

Позивачі нічим не спростували такі обставини.

Таким чином, у зв'язку із виплатою орендної плати вперед, станом на 01.11.2016р. у позивачів навіть є заборгованість перед ФГ С-Колос . Такий розрахунок наданий відповідачем, з нього вбачається, що їх заборгованість з урахуванням коефіцієнтів індексації становить: ОСОБА_2 - 31743,56 грн., ОСОБА_3 - 10367,61 грн., ОСОБА_4 - 10092,49 грн., ОСОБА_6 - 9588,06 грн., ОСОБА_7 - 9491,32 грн., ОСОБА_8 - 10417,54 грн., ОСОБА_9 - 9666,58 грн.

Вирішуючи справу, суд дійшов до висновку про те, що були порушені права Орендодавців, оскільки останні отримали орендну плату до державної реєстрації спірних договорів оренди.

Однак суд не прийняв до уваги обставини існування договорів оренди землі від 03.11.2009 р. між позивачами та відповідачем на момент отримання орендної плати. А також те, що під час дії попередніх договорів оренди відповідач під час виплати орендної плати наперед в розмірах 105000 грн. та по 35000 грн. кожному позивачу скористався своїм правом, передбаченим п.8 Договору, відповідно до якого Орендар не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору, має право переукласти договір на новий термін за згодою Орендодавця. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої ст.777 ЦК України та ст..33 Закону України Про оренду землі .

Так, частиною 1 статті 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Статтею 33 Закону Про оренду землі передбачено, що орендар, який має намір скористатися правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це Орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Виходячи з приписів ст.ст. 319, 626 ЦК України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, підписуючи договір оренди землі на визначений умовами договору строк - 49 років, позивачі прийняли рішення про поновлення договору, оскільки їх влаштовують домовленості щодо сплаченої орендної плати і щодо сплати оренди в майбутньому.

Крім того, закон не містить заборони оплатити орендну плату наперед за майбутні періоди або повністю за весь період оренди визначений договором. Так, згідно зі ст.531 ЦК України, орендар має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З довідок про нарахування орендної плати позивачам та касових відомостей (т.3 а.с.113-228) вбачається, що орендна плата позивачам сплачувалася регулярно, заборгованості з її виплати за попередніми договорами оренди була відсутня, а в 2011 році орендна плата їм була нарахована і сплачена двічі - за попереднім договором оренди та за новим, який ними оспорюється.

Факт виплати орендної плати за оспорюваними правочинами на майбутнє підтверджується податковою звітністю господарства, в якій ця орендна плата враховувалася як заборгованість позивачів.

Таким чином, апеляційний суд з урахуванням вищевикладеного вважає, що сплата відповідачем орендної плати за договорами оренди землі до їх державної реєстрації, але вже після укладення (підписання сторонами), свідчить про дострокове виконання відповідачем своїх обов'язків з виплати орендної плати.

Таке виконання обов'язків орендаря не заборонено умовами укладених договорів та проти такого виконання позивачі не заперечували і прийняли його, уклавши договори оренди на новий строк і отримавши орендну плату за ними.

Отже, виходячи з положень ч.1 ст.612 ЦК України, відповідача не можна вважати таким, що прострочив зобов'язання по оплаті оренди, а відтак апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через недоведеність позивачами факту систематичної несплати відповідачем орендної плати, в зв'язку з чим оскаржуване рішення необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Тому на підставі статті 376 ЦПК України, рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачам у позовних вимогах.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, як правонаступника позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ФГ С-Колос слід стягнути по 606 грн. з кожного у відшкодування понесених в апеляційній інстанції судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу голови Фермерського господарства С-Колос задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року скасувати.

В позовних вимогах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, правонаступником якого є ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договорів оренди землі та повернення земельних ділянок - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Фермерського господарства С-Колос у відшкодування судових витрат по 606 (шістсот шість) грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 січня 2018 року.

Судді :

Є.Є. Мальцева

І.П. Мироненко

М.Ю. Лопатіна