Постанова

від 20.11.2019 по справі 220/1904/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 220/1904/16-ц

провадження № 61-4941св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач)

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - Фермерське господарство С-Колос ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Мироненко І. П., Лопатіної М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Фермерського господарства С-Колос (далі - ФГ С-Колос ) про розірвання договорів оренди землі.

Позовні заяви мотивовані тим, що кожен із них у 2011-2012 роках (деякі договори без дати) уклали з ФГ С-Колос договори оренди належних їм земельних ділянок на 7 років. При підписанні вказаних договорів оренди вони передали представнику відповідача державні акти на право власності на земельні ділянки, які з його слів, необхідні були для державного оформлення договорів. Проте до теперішнього часу державні акти на землю їм не повернуто, належні їм примірники договорів оренди земельних ділянок вони також не отримали. На звернення до відповідача щодо отримання примірників договорів їм було повідомлено, що вони отримають їх після повернення з державної реєстрації. У подальшому вони звернулися до Держкомзему за отриманням копії договорів оренди, з яких дізналися, що договори з кожним із них укладено строком на 49 років, про що вони не знали та такий строк оренди з відповідачем не погоджували. Крім того, позивачі вказували, що відповідач з часу укладення договорів оренди земельних ділянок жодного разу не виплатив їм орендну плату.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 просили суд розірвати укладені між ними та ФГ С-Колос договори оренди земельних ділянок.

Ухвалою Великоновосілківського районного суду Донецької області від 07 грудня 2016 року позови ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , правонаступником якого є ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний номер цивільної справи № 220/1904/16-ц.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року у складі судді Якішиної О. М. позов задоволено.Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства (далі - ДП) Центр державного земельного кадастру 04 січня 2012 року під № 142128244001653. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_1 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0296 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 23 лютого 2012 року під № 142128244002217. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_2 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0261 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 04 січня 2012 року під № 142128244001650. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0219 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 02 листопада 2011 року під № 142128244000888. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_3 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0331 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_7 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 02 листопада 2011 року під № 142128244000890. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_7 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0008 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_8 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 23 лютого 2012 року під № 142128244002207. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_8 належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0009 в придатному для використання стані.

Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ФГ С-Колос , зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру 02 листопада 2011 року під № 142128244000894. Зобов`язано ФГ С-Колос повернути ОСОБА_4 належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 1421282400:01:001:0127 в придатному для використання стані.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі. Відповідач орендну плату після державної реєстрації договорів оренди землі позивачам жодного разу не виплатив, що є порушенням умов договорів, а сплачена ним перед державною реєстрацією договорів сума є орендною платою за попередніми договорами, які діяли до укладення між сторонами спірних договорів оренди. При цьому суд не вважав сплачену позивачам суму авансом на декілька років вперед по спірним договорам оренди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2018 року рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи.

Апеляційний суд виходив з того, що висновок суду першої інстанції про те, що сплачена кожному позивачеві сума по 35 000,00 грн є орендною платою за попередніми договорами оренди, які діяли до укладення між сторонами оспорюваних договорів оренди, є помилковим, так як у матеріалах справи наявні письмові докази, які свідчать, що у відповідача перед позивачами відсутня заборгованість за попередніми договорами оренди. Натомість, сума у розмірі 35 000,00 грн, які отримали позивачі, є орендною платою за спірними договорами оренди, яка нарахована та виплачена їм за майбутні періоди орендної оплати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовів, оскільки належним чином не дослідив та не врахував усіх обставин справи, а саме те, що оспорювані договори оренди однотипні, без зазначення дати їх укладання, які було зареєстровано 02 листопада 2011 року, 04 січня 2012 року, 23 лютого 2012 року, не містить умов, які свідчили про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед (авансом). У наданому відповідачем видатковому касовому ордері також не зазначено, що виплачена позивачу ОСОБА_1 орендна плата у розмірі 105 000,00 грн, а іншим позивачам - у розмірі по 35 000,00 грн є платою за майбутні періоди. Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що відповідач виконав умови оспорюваних договорів оренди щодо сплати орендної плати на майбутнє є припущенням.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на надання заперечень на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року заяви ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 задоволено та прийнято їхню відмову від позовів. Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2018 року в частині вирішення позовів ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди земельних ділянок визнано нечинними, провадження у справі за позовами ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди земельних ділянок закрито. Розгляд справи за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди земельних ділянок за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2018 року продовжено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0296, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 04 січня 2012 року вчинено запис № 142128244001653.

Між ОСОБА_2 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0261, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23 лютого 2012 року вчинено запис № 142128244002217.

Між ОСОБА_3 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0331, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02 листопада 2011 року вчинено запис № 142128244000888.

Між ОСОБА_4 та ФГ С-Колос укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_4 передала в оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку кадастровий номер 1421282400:01:001:0127, яка належить їй на праві власності. Договір був зареєстрований у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 02 листопада 2011 року вчинено запис № 142128244000894.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (частина перша статті 652 ЦК України).

У частині першій статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно з положень частин першої та другої статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Пред`являючи позов про розірвання договору оренди землі, ОСОБА_2 посилалася на те, що ФГ С-Колос у порушення умов пункту 11 укладеного між ними договору оренди землі, за яким орендна плата вноситься

у строк до 31 грудня поточного року, жодного разу не виплатив їй орендну плату.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник ФГ С-Колос посилався на те, що орендна плата була виплачена позивачам безпосередньо при підписанні цих договорів, до їх реєстрації. В якості доказів сплати ОСОБА_2 орендної плати авансом посилався на видатковий касовий ордер, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала 35 000,00 грн, а також звітами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відповідно до яких протягом 2011-2015 років ФГ С-Колос сплачено податки з сум, зазначених у довідці про нарахування та виплату орендної плати за землю за період з 01 січня 2011 року по 30 жовтня 2016 року.

Проте погодитися з цим не можна.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( cтаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За положеннями частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України та частиною першою статті 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону набирає чинності.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

Пунктом 43 договору оренди землі, укладеного ФГ С-Колос з позивачами, передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникло після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.

Апеляційний суд, зазначаючи, що позивач ОСОБА_2 отримала орендну плату за спірним договором оренди землі у розмірі 35 000,00 грн, яка нарахована та виплачена їй за майбутні періоди орендної оплати, не звернув уваги на те, що договір оренди землі не містить умов про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед. Крім того, у наданому відповідачем видатковому касовому ордері також не зазначено, що виплачена позивачеві ОСОБА_2 орендна плата у розмірі 35 000,00 грн є платою за майбутні періоди саме щодо укладеного між сторонами договору.

Посилання ФГ С-Колос на положення статті 531 ЦК України, згідно з якою орендар має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, є безпідставними.

Так, тлумачення вказаної норми цивільного права свідчить про те, що боржник може виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди та спеціальні норми Закону України Про оренду землі , можна дійти висновку, що у цьому випадку вони не надають право боржнику виконати свій обов`язок достроково без згоди контрагента за договором, який містить інші умови виконання зобов`язання. Крім того, ні відповідач, ні апеляційний суд не спростували належним чином доводи позивача ОСОБА_2 про те, що отримані кошти у розмірі 35 000,00 грн були виплачені за попереднім договором оренди.

Таким чином, висновок апеляційного суду про те, що відповідач виконав умови спірного договору оренди щодо сплати орендної плати на майбутнє є припущенням, що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції, визначившись правильно з характером спірних правовідносин, встановивши в цій частині фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшов правильного висновку про те, що позивач ОСОБА_2 довела факт систематичної несплати ФГ С-Колос орендної плати за оспорюваним договором, проте відповідачем на спростування вказаного не доведено факту виконання ним зобов`язань за цим договором оренди землі в частині внесення орендної плати за період з 2012 року до 2015 року включно. Грошову суму, яку отримала позивач ОСОБА_2 , не можна вважати орендною платою за землю наперед, оскільки її було сплачено до державної реєстрації вказаних договорів, тобто за нечинними договорами оренди землі, за відсутності обов`язку відповідача сплачувати орендну плату та права позивача на її отримання.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оспорюваним договором оренди землі авансова орендна плата не була передбачена, а додаткові угоди до цього договору оренди щодо внесення змін в частині строків та порядку виплати орендної плати сторони не укладали.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ФГ С-Колос про розірвання договорів оренди земельних ділянок касаційна скарга доводів не містить, а отже рішення апеляційного суду в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, суд першої інстанції в частині позову ОСОБА_2 встановив всі обставини справи, надав їм належну оцінку, дослідив надані учасниками справи докази та ухвалив в цій частині законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Апеляційний суд вищевикладеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктом в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу позивача задоволено та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, то з відповідача ФГ С-Колос на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судовий збір, який остання сплатила за подання касаційної скарги у розмірі 1 800,00 грн (квитанція від 01 березня 2019 року № 10).

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Фермерського господарства С-Колос про розірвання договору оренди землі скасувати.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 01 березня 2017 року в цій частині залишити в силі.

Стягнути з Фермерського господарства С-Колос на користь ОСОБА_2 1 800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень) на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді: В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов