Рішення

від 06.06.2007 по справі 23/82

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/82

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.06.07 р.                                                                               Справа № 23/82                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої, суддів: Сковородіної О.М., Мартюхіної Н.О.                                                       

При секретарі судового засідання Бєліковій Н.А.

за участю:

Прокурора     

Представників сторін:

від позивача    Зайцев О.М. – довір.

від відповідача    не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом   Закритого акціонерного товариства „Донгорбанк” м. Донецьк

До відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” м. Київ в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” м.Маріуполь

про стягнення 663606 грн. 00 коп.  

СУТЬ СПОРУ:                                      

Відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2004р. по справі № 23/82 до господарського суду Донецької області на новий розгляд надійшла справа № 23/82 за позовом ЗАТ “Донгорбанк” м.Донецьк до ТОВ “ЕКС Легіон” м.Київ в особі Маріупольської філії ТОВ “ЕКС Легіон” м. Маріуполь про стягнення 309006 грн. 61 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 40/10/02 від 24.04.2002р. на супровід касира, додаткову угоду № 38/06 від 07.07.2003р. до договору № 40/10/02 від 24.04.2002р. на супровід касира, платіжні документи, протокол роботи системи автоматизації касової роботи по прийманню платежів від фізичних осіб від 30.12.2003р., зведений касовий ордер платежів, прийнятих за 30.12.2003р., об'яви про внесення готівки, меморіальні ордери, пояснювальну записку від 30.12.2003р., претензії, відповідь на претензію, вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.05.2006р. № 1-32/06.     

Заявою від 04.02.2005р. позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути 354599 грн., в тому числі 285122 грн. матеріальної шкоди у вигляді збитків з урахуванням індексу інфляції, 19393,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 84 грн. вартості сумок для упаковки грошей, 50000 грн. моральної шкоди.

Позивач надав письмове пояснення від 11.04.2007р., посилається на той факт, що причинно-слідчий зв'язок між збитками та діями відповідача полягає у порушенні договірних зобов'язань в частині незабезпечення охорони грошових коштів під час їх перевезення ат п. 2.3 договору щодо нерозголошення відомостей, пов'язаних із охороною та перевезенням грошових коштів, що також зафіксовано протоколом судового засідання від 12.04.2007р.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи не представив, неодноразово направляв клопотання про відкладення розгляду справи, які судом задоволені з метою надання відповідачу права на захист, але до судових засідань не з'явився з невідомих підстав, хоча був повідомлен про слухання справи належним чином, в тому числі рекомендованою поштою з повідомленням.

Клопотанням від 06.03.2007р. ТОВ „ЕКС-Легіон” м. Київ повідомив, що діяльність Маріупольської філії ТОВ „ЕКС-Легіон” з 11.11.2004р. припинена на підставі рішення засновників, в підтвердження чого надав протокол № 7 від 10.11.2004р. та просив передати справу для розгляду до господарського суду м. Києва або відкласти розгляд справи.  

Відповідно до довідки Донецького обласного управління статистики від 14.03.2007р. № 22-15/782, яка направлена до господарського суду за запитом, Маріупольська філія Товариства з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” м.Маріуполь (ідентифікаційний код 25807583) на момент розгляду справи значиться у держреєстрі.

З огляду на наведене, а також виходячи з приписів ст.ст. 15, 17 ГПК України, клопотання про направлення справи до господарського суду м. Києва задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 03.09.2004р. провадження у справі зупинялось до закінчення розгляду касаційної скарги ТОВ “ЕКС Легіон” м.Київ на постанову  Донецького апеляційного господарського суду від 29.06.2004р.  

Ухвалою від 31.01.2005р. провадження у справі поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення та поверненням справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 22.02.2005р. провадження у справі було зупинено до закінчення розгляду Жовтневим районним судом м. Маріуполя кримінальної справи № 17-37479 по факту розбійного нападу 30.12.2003р. на касира відділення № 2 Маріупольської філії Закритого акціонерного товариства „Донгорбанк”, в результаті якого були викрадені грошові кошти на суму 309006,61 грн., оскільки результат розгляду кримінальної справи має суттєве значення для розгляду справи № 23/82.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 16.02.2007р. провадження у справі було поновлено.

Строк розгляду справи продовжено відповідно до ст.ст. 46, 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Донецької області від 09.02.2005р. справу призначено розглянути колегіально. Розпорядженнями від 12.04.2007р. та від 15.05.2007р. у складі колегії суддів здійснювались зміни.  

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між ЗАТ „Донгорбанк” в особі філії ЗАТ „Донгорбанк”в м. Маріуполі (замовник) та ТОВ „ЕКС-Легіон” в особі Маріупольської філії ТОВ „ЕКС-Легіон” (охоронне підприємство) укладено договір № 40/10/02 від 24.04.2002р. на супровід касира, строком дії на один рік, який вважається продовженим на наступний строк, якщо за 2 місяці до закінчення строку його дії не буде заявлено жодною із строк про припинення договору або про його перегляд. Договір укладено без протоколу розбіжностей, з додатковою угодою № 38/06 від 07.07.2003р., підписаною обома сторонами. Таким чином на момент виникнення спірних відносин сторони перебували у договірних відносинах.

          Відповідно до п.п. 1.1, 2.1 договору, позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання по супроводу касира замовника з грошової готівкою на належному охоронному підприємству транспорті по маршруту: Відділення № 2 філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі, розташованого за адресою: 87500, м. Маріуполь, Володарське шосе, 7 до філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі, розташованої за адресою: 87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 85а.

Згідно п. 2.2 договору з метою недопущення розкрадання грошових коштів та запобігання нападу на транспорт, що супроводжується охоронне підприємство зобов'язується здійснювати супровід на транспорті охорони озброєною групою у кількості не менше 2 осіб.

Додатковою угодою № 38/06 від 07.07.2003р. до договору № 40/10/02 від 24.04.2002р. на супровід касира, підписаною обома сторонами, передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечувати охорону грошової готівки в час її перевезення із відділення до філії банку, застосовуючи, в тому числі Інструкцію по взаємодії групи супроводу „охоронного підприємства” та касира відділення на час перевезення грошових коштів.   

Пунктом 4.1 договору сторонами передбачено, що у рази втрати цінностей з вини охоронного підприємства воно несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.

          Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

          Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

          Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути 663606 грн. 00 коп. матеріальної шкоди у вигляді збитків, завданих працівниками Маріупольської філії ТОВ „Екс-Легіон” при здійснені супроводження та охорони касира ЗАТ „Донгорбанк”.  

Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, тому суд при розгляді справи враховував факти, закріплені у вироку Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.05.2006р. № 1-32/06.   

Як свідчить лист Маріупольської філії ТОВ „Екс-Легіон” від 22.09.2003р. станом на 22.09.2003р. до переліку осіб, які мають право супроводжувати касирів ЗАТ „Донгорбанк” входять, в тому числі, Скляров Павло Володимирович – інспектор охорони, Прилипин Володимир Миколайович – інспектор охорони та Ревякін Антон Вікторович – інспектор-водій охорони. Як вбачається з вироку Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29.05.2006р. № 1-32/06 директором Маріупольської філії ТОВ „Екс-Легіон” являється Яйленко А.Ф.

Відповідно до Дозволу на здійснення банківських операцій, виданим ЗАТ „Донгорбанк” відділенню № 2 філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі (Протокол банка № 23 від 27.01.2004р.) відділеня приймало грошовий виторг від юридичних осіб, для наступного зарахування на їх поточні рахунки та від приватних підприємців – для зарахування коштів на рахунки юридичних осіб, а також здійснювало прийом грошових коштів від фізичних осіб на користь юридичних осіб.

01.07.2003р. до каси відділення № 2 філії ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі було внесено та прийнято 208142,28 грн., що підтверджується об'явкою № 131 на користь ТОВ „Ефект” на суму 131783грн., об'явкою № 155 на користь ТОВ „Фірма „Гумбай” на суму 6948,21 грн., а також на користь ТОВ „ДиАД” на загальну суму 56621,58 грн. та на користь ТОВ „Фірма „Престиж” на загальну суму 12789,49 грн.

Як встановлено вищезазначеним вироком суду тієї ж дати організованою злочинною групою скоєно напад на касира банку в результаті проникнення до приміщення каси та викрадено 208142,28 грн. грошових коштів та сумку інкасатора вартістю 42 грн.

Сума 208142,28 грн. за рахунок власних коштів відшкодована їх власникам, що підтверджено меморіальним ордером № 201_224 від 01.07.2003р.

Позивач вважає, що саме з вини відповідача відповідача та в результаті дії його представників заподіяні збитки на суму 208142,28 грн.

30.12.2003р. було внесено фізичними особами – представниками юридичних осіб, які здали виторг зазначених юридичних осіб; приватними підприємцями, що здали виторг на користь ТОВ „ДиАД”, а також фізичною особою – на користь Донецької дирекції ВАТ „Укртелеком”. Так, на користь ТОВ „Фрукти миру” було прийнято виторг в сумі 40544,25 грн. - об'явка № 95, на користь ТОВ „Ефект” було прийнято виторг на суму 127790 грн. - об'явка № 199, на користь ПП „Версія” – виторг на суму 6100 грн. - об'явка № 141, на користь ТОВ „Фірма „Гумбай” – виторг на суму 4846,40 грн. - об'явка № 296, на користь ТОВ „ДиАД” – виторг за кондитерські вироби на загальну суму 129634,02 грн. здавали ПП Базилевич С.Г (124980 грн.), ПП Скрипаль І.А. (196,11 грн.), ПП Балфінов В.В. (456,77 грн.), ПП Кобура Т.Є. (380,55 грн.), ПП Горлишев В.П. (99,95 грн.), ПП Черкез І.І. (555,47 грн.), ПП Бабінец О.В. (257,36 грн.), ПП Гаврил-Оглу Ф.А. (2022,95 грн.), ПП Расіна І.А. (250 грн.), ПП Чернобай С.П. (254,19 грн., Бублик Е.П. (180,67 грн.); на користь ВАТ „Укртелеком” платіж за послуги зв'язку вносила Держинская В.Н. в сумі 91,94 грн.

Таким чином, загальна сума виторгу, прийнятого протягом 30 грудня 2003р. касиром відділення банку Мурзаєвою Маргаритою Валентинівною склала 309006,61 грн.

Для перевезення даної суми грошових коштів до філії ЗАТ „Донгорбанк” в м.Маріуполі по вищезазначеному маршруту, касира Мурзаєву М.В. з грошовими коштами супроводжувала озброєна група охоронників ТОВ „ЕКС Легіон”  (Прилипін В.Н., Склярів П.В.) на автомобілі, який належить даному підприємству, під керуванням водія Ревякіна А.В. По путі проходження на автомобіль з касиром та озброєною групою супроводу було здійснено озброєний напад, в результаті чого було викрадено грошові кошти в сумі 309006,61 грн. та інкасаторську сумку, вартістю 42 грн., що підтверджується вироком суду.  

Оскільки дана сума грошових коштів являлась виторгом суб'єктів підприємницької діяльності і підлягала зарахуванню на їх поточні рахунки, банк за рахунок власних коштів відшкодував зазначену суму, зарахував на рахунки підприємств, належні ним грошові кошти, в результаті чого банк зазнав збитків. Так на поточний рахунок ТОВ „Фрукти миру” банком було зараховано виторг в сумі 40544,25 грн. – меморіальний ордер № 303 від 06.01.2004р., на рахунок ТОВ „Ефект” – 127790 грн. –  меморіальний ордер № 305 від 30.12.2003р., на рахунок ПП „Версія” – 6100 грн. - меморіальний ордер № 304 від 30.12.2003р., рахунок ТОВ „Фірма „Гумбай” – 4846,40 грн. - меморіальний ордер № 302 від 30.12.2003р., на рахунок ТОВ „ДиАД” – 129634,02 грн. - меморіальний ордер № 301 від 06.01.2004р., а також на рахунок ДД ВАТ „Укртелеком” – 91,48 грн., що підтверджується листом від 26.02.2004р. № 15/09-155 з доданим реєстром № 306 від 30.12.2003р.

Позивач вважає, що саме діями відповідача – юридичної особи, які полягають в порушенні умов договору від 24.04.2002р., а саме п.п. 2.2, 2.3, 2.5.1 та п.п. 1.3, 3.1.6  Інструкції по взаємодії групи супроводу та „охоронного підприємства” та касира відділення на час перевезення грошових коштів йому заподіяно збитки у вигляді матеріальної шкоди.   

Враховуючи  той факт, що збитки є складовою шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.  

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з приписами ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна.   

Статтею 623 ЦК України передбачено, що сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Складовими збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.  

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Як встановлено вироком суду, Яйленко А.Ф., працюючи директором Маріупольської філії ТОВ „ЕКС-Легіон” та охоронець Ревякін А.В. вступивши до складу злочинного угрупування і забезпечували можливість безперешкодного проникнення до приміщення відділення № 2 філії ЗАТ „Донгорбанк”, надавали інформацію про особу касира та час виїзду до банку, Яйленко А.Ф. представив фірмову амуніцію та посвідчення охоронників МФ ТОВ „ЕКС-Легіон”.

Таким чином, працівники відповідача, виконуючи свої трудові обов'язки, порушили п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди від 07.07.2003р. і саме за участю працівників ТОВ „ЕКС-Легіон”, які знаходились при виконанні трудових обов'язків, позивачу заподіяно шкоду у вигляді збитків.   

           Згідно ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

          Роботодавці – юридичні особи є боржниками у зобов'язаннях щодо відшкодування шкоди, завданої їх працівниками під час виконання нами трудових обов'язків.  

Крім того, відповідно до п. 2.2 договору озброєна група відповідача здійснює супровід касира банка саме з метою недопущення крадіжки грошових коштів та запобігання нападу на супроводжуємий транспорт та покладає на себе обов'язок охорони цих коштів під час їх перевезення.

Вироком суду встановлено, що 30.12.2003р. викрадено грошові кошті в сумі 208184,28 грн. та сумка інкасатора вартістю 42 грн. саме під час перевезення цих коштів, тобто при виконанні договірних зобов'язань.

При цьому відповідачем порушено п.п. 1.3, 3.1.6 Інструкції по взаємодії групи супроводу „охоронного підприємства” та касира відділення на час перевезення грошових коштів і п.п. 2.2, 2.5.1 договору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку щодо наявності вини в діях відповідача і іншого останній не довів.    

На момент розгляду справи сума завданої матеріальної шкоди частково відшкодована в добровільному порядку в розмірі 500 грн., що підтверджено квитанцією від 25.05.2006р., тому в цій частині провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи той факт, що на момент постановлення рішення сума матеріальної шкоди та збитків в розмірі 516648 грн. 89 коп. не відшкодована, хоча і присуджена до сплати фізичним особам, а позивач не позбавлений права звернутись до суду саме до юридичної особи, суд вважає за необхідне в цій частині вимоги задовольнити.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що в силу ст.ст. 543, 544 Цивільного кодексу України, як власне відповідач так і фізичні особи, визнані Жовтневим районним судом м. Маріуполя винними у скоєнні злочину, з яких стягнута сума за вироком, є солідарно зобов'язаними особами, які мають відшкодувати заподіяну шкоду позивачу. І лише у випадку виконання цього зобов'язання (одним або кількома зобов'язаними), порушене право позивача є відновленим, та відповідний обов'язок відшкодування – припиненим (п. 2 ч. 2 , ч. 4 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 19393,16 грн. та 76979,98 грн. індексу інфляції за період 01.07.2003р. – 31.12.2004р. як відповідальність за порушення грошового зобов'язання та посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність саме за прострочення виконання грошового зобов'язання. Умовами договору від 24.04.2002р. № 40/10-02 не встановлено як грошового зобов'язання, строку його виконання так і можливість пред'явлення вимоги про відшкодування збитків. При цьому п. 4.1 договору лише зазначено, що у випадку утрати цінностей з вини охоронного підприємства воно несе відповідальність відповідно до діючого законодавства.  Крім того, наявність складової збитків чи шкоди може визначити лише суд, а ні сторона по договору.

При таких обставинах, вимога щодо стягнення 19393,16 грн. 3% річних та  76979,98 грн. індексу інфляції задоволенню не підлягає у зв'язку з безпідставністю.

Також позивач просить стягнути 50000 грн. моральної шкоди, так як вважає, що діями відповідача принижено ділову репутацію банку, оскільки інформація про випадки озброєного нападу набула широкого кола спільноти, засобів масової інформації і тим самим сприяло зниженню рівня довіри клієнтів до банку та втраті банком потенціальних клієнтів. Крім того, позивач посилається на той факт, що касири, які стали об'єктом злочинного нападу, керівники філіалу банку у м. Маріуполі і інші робітника банку, які періодично викликались до слідчих органів, отримали негативні емоції, в тому числі на передодні Нового року, та відволікались від виконання своїх трудових обов'язків і виконували їх за низькою продуктивністю, що негативно вплинуло на результат роботи в банку в цілому. Також в обґрунтування вимоги щодо стягнення моральної шкоди, позивач посилається на факт понесених збитків у зв'язку із відшкодуванням клієнтам викрадених грошових коштів.          

Відповідно до п. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно п. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана   юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.    

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

При цьому позивач не надав доказів того, що інформація про випадки розбійного нападу оговорювалась у засобах масової інформації та набула широкого кола спільноти, що призвело до втрати банком потенціальних клієнтів.

При цьому, робітники банку, яким на думку позивача завдано моральної шкоди, не позбавлені права звернутись до суду за захистом порушеного права відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.

Також суд визнає безпідставним посилання позивача в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди на факт відшкодування клієнтам викрадених грошових коштів, оскільки в межах розгляду даної справи ним поставлено питання щодо стягнення саме цієї матеріальної шкоди.

При таких обставинах вимога про стягнення 50000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає у зв'язку із недоведеністю.     

Враховуючи вищевикладене позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

          В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

           На підставі ст.ст. 23, 472, 526, 543, 544, 611, 623, 625, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 4-6, 15, 17, 33, 34, 38, 43, 49, 69, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

           Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Донгорбанк” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” м. Київ в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” м. Маріуполь про  стягнення 663606 грн. 00 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екс Легіон” (01021, м.Київ, Інститутська, 25, (вул.. Максима Кривоноса, 2а) ЄДРПОУ 22971744, п/р 2600100610026 в АКБ „Правекс-банк” м. Києве, код банку 321983) на користь Закритого акціонерного товариства „Донгорбанк” (83086, м. Донецьк, вул. Артема, 38, кор./рах. 32004171001 в Управління НБУ в Донецькій області, код банку 334624) 516648 грн. 89 коп., 84 грн. 00 коп. – вартості інкасаторських сумок, 5172 грн. 33 коп. державного мита, 91 грн. 97 коп. плати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення 500 грн. припинити.

У задоволені вимог в іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту його прийняття.

Суддя