Рішення

від 24.01.2018 по справі 826/14639/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2018 року 15:14 № 826/14639/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., при секретарі судового засідання Галаган І.В., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Поліхімпром доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Поліхімпром (далі по тексту - позивач, ТОВ Поліхімпром ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 серпня 2017 року № 0005491402.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року відкрито провадження у справі №826/14639/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21 грудня 2017 року, яке відкладалось на 10 січня 2018 року.

У судовому засіданні 10 січня 2018 року оголошено перерву до 18 січня 2018 року для надання сторонами додаткових доказів.

В судовому засіданні 18 січня 2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з контрагентом ТОВ Сіател Компані є реальні та підтверджені первинними документами та податковими накладними, які складені із дотриманням вимог, передбачених Податковим кодексом України, умов для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акту перевірки.

В порядку статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням - рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 14 серпня 2017 року № 0005491402 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123, за порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю Поліхімпром збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 271750,00 грн, в тому числі: за основним платежем - 217400 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 54350, 00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 27 липня 2017 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Поліхімпром (код 32913970) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сіател Компані (код 39646750) за період з 01 серпня 2015 року по 31 серпня 2015 року та з 01 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року.

За результатом адміністративного оскарження, заперечення позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14 серпня 2017 року № 0005491402 - без змін (копія рішення Державної фіскальної служби України від 17 жовтня 2017 року № 23232/6/99-99-11-01-01-25 міститься в матеріалах справи).

За висновками акту перевірки, серед іншого, встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 217 400 грн, у тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 40000 грн, грудень 2015 року на суму 26667 грн, січень 2016 року на суму 75733 грн, лютий 2016 року на суму 75000 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням позивачем до складу витрат вартості послуг по взаємовідносинам ТОВ Сіател Компані та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по цим відносинам у зв'язку із не підтвердженням реальності вчинення господарських операцій, виходячи із того, що контрагенти не мають достатніх можливостей для виконання спірних операцій; відсутності їх за податковою адресою; ненадані первинні документи (звіти) для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевіряємий період; наявні кримінальні провадження відносно службових осіб контрагентів постачальників; формування постачальниками сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання тощо.

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ Сіател Компані дотримані передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому відзиву проти позову повністю підтримав висновки акту перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивача з ТОВ Сіател Компані ; мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ Поліхімпром в особі директора Самойлик В.І. (за Договором - Замовник) та ТОВ Сіател Компані в особі директора Кутняк Р.О. (за Договором - Підрядник) було укладено Договір № 11-08 від 01 серпня 2015 року, за умовами якого ТОВ Поліхімпром доручив ТОВ Сіател Компані провести демонтажні-монтажні, ремонтні роботи, регламентні роботи по обслуговуванню та ремонту електричних підстанцій.

Строк виконання робіт - не пізніше 1 (одного) дня з дати перерахування авансу по 15 грудня 2017 року.

На підтвердження виконаних робіт, між Сторонами було підписано акти виконаних робіт:

№ ОУ-152708 від 27 серпня 2015 року на суму 240000 грн - роботи з обслуговування електричних мереж;

№ ОУ-0042912 від 29 грудня 2015 року на суму 160000 грн - роботи з обслуговування електричних мереж;

№ ОУ-0011201 від 12 січня 2016 року на суму 170000 грн - роботи з обслуговування електричних мереж;

№ ОУ-0021201 від 12 січня 2016 року на суму 14400 грн - роботи з обслуговування електричних мереж;

№ 00273101 від 31 січня 2016 року на суму 150000 грн;

№ 283101 від 31 січня 2016 року виконавцем виконувались такі види робіт: відновлення (ремонт) КЛ 10 (ДТЦ-ТП 1962) перекладка кабеля від ТП 954 до ТП 1451 довжиною 1 км 100 м) на суму 120000 грн.;

№ 00102602 від 26 лютого 2016 року на суму 450000 грн (згідно Додатку до акту, в період з 01 лютого 2016 року по 26 лютого 2016 року виконувались такі роботи: перекладка кабеля від ТП 954 до ТП 1451 довжиною 1 км 100 м).

Всього ТОВ Сіател Компані було виконано робіт на загальну суму 1 304 400 грн.

Також позивачем надано податкові накладні, зокрема: № 1 від 27 серпня 2015 року (номенклатура послуг - обслуговування ел.мереж), № 2 від 26 лютого 2016 року (номенклатура послуг - обслуговування ел.мереж), № 3 від 31 січня 2016 року (номенклатура послуг - будівельно-монтажні роботи), № 4 від 31 січня 2016 року (номенклатура послуг - відновлення (ремонт) КЛ 10 кв (ДТЦ-ТП1962)), № 5 від 12 січня 2016 року (номенклатура послуг - обслуговування ел.мереж), № 6 від 12 січня 2016 року (обслуговування ел.мереж), № 7 від 29 грудня 2015 року (номенклатура послуг - обслуговування ел.мереж).

Оплата за виконані роботи здійснена відповідно до платіжних доручень від 04 вересня 2015 року № 245, від 02 грудня 2015 року № 327, від 06 січня 2016 року № 9, від 12 січня 2016 року № 15, від 11 лютого 2016 року № 49, від 14 березня 2016 року № 78, від 10 березня 2016 року № 75, від 11 квітня 2016 року № 109.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, та звертає увагу, що наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем робіт/послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно Довідки АБ № 627147 Товариство з обмеженою відповідальністю Поліхімпром , до основних видів діяльності товариства відноситься: виробництво іншої хімічної продукції; виготовлення виробів із бетону для будівництва; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; оптова торгівля хімічними продуктами.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Поліхімпром здійснюючи господарську діяльність, потребувало робіт із обслуговування електричних мереж та монтажно-демонтажних робіт. Зокрема, у відповідності до даних оборотно-сальдової відомості по рахунку 103 за період з січня 2016 року по грудень 2017 року на балансі ТОВ Поліхімпром перебувало основні засоби балансовою вартістю 6 749 773, 53 грн, в тому числі: адміністративно-складське приміщення по вул. Червоноткацька, 91 в м. Києві; допоміжне приміщення по вул. Червоноткацька, 91а в місті Києві; станція перекачки по вул. Червоноткацька 82б; електрична підстанція по вул. Червоноткацька,101; електрична підстанція по вул. Червоноткацька,82; склад сипучих матеріалів по вул. Червоноткацька, 82; трансформаторна підстанція по вул. Червоноткацька, 69а; трансформаторна підстанція по вул. Червоноткацька, 79а; трансформаторна підстанція по вул. Червоноткацька, 79б.

Також, матеріали справи містять штатний розпис підприємства за 2015-2016 року та 1-ДФ за період 2 квартал - 4 квартал 2015 року, 1 квартал 2016 року.

Також, на підтвердження реальності господарських відносин із ТОВ Сіател Компані позивачем надано податковий розрахунок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ Сіател Компані здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд дотримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ Сіател Компані було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ, копія якого наявна в матеріалах справи.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Судом відхиляються посилання відповідача на аналіз податкової інформації ТОВ Сіател Компані , та посилання на кримінальну справу № 757/39976/15-к від 12 листопада 2015 року, в ході якого, серед іншого, встановлено, що послугами пов'язаними з наданням готівкових коштів, користуються інші транзитні підприємства, а саме: ТОВ Сіател Компані , оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Крім цього, матеріали справи не містять вироку суду у кримінальній справі № 757/39976/15-к від 12 листопада 2015 року, який набрав законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Сіател Компані , а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14 серпня 2017 року № 0005491402 підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Поліхімпром підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами статтями 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімпром" (03150, м. Київ, вул. Червоноткацька, 59, код ЄДРПОУ 32913970) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) від 14 серпня 2017 року №0005491402.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліхімпром" (03150, м. Київ, вул. Червоноткацька, 59, код ЄДРПОУ 32913970) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200,00 грн. (три тисячі двісті гривень) сплачені згідно платіжного доручення від 09 листопада 2017 року №334.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова

повний текст рішення виготовлено 24.01.2018