Ухвала

від 24.01.2018 по справі 910/21218/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

24.01.2018Справа № 910/21218/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю.,

За участю секретаря судового засідання Ваховської К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС", 04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 9-А; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Костьольна, 6, кв. 15,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє", 01103, м. Київ, вул. Залізничне шоссе, 21, і Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє", 01103, м. Київ, вул. Залізничне шоссе, 21,

про визнання договору недійсним

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (відповідач-1) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" (відповідач-2) про визнання договору купівлі-продажу № 2/3 від 27.12.2010 недійсним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав про те, що договір купівлі-продажу № 2/3 основних засобів від 27.12.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український торговий дім "Каділлак, Шевролє" був укладений у 2015 році без наміру створення правових наслідків, обумовлених даним договором щодо передачі автомобілів та оплати їх вартості та спрямований на ухилення від виконання рішень Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 у справі № 5011-41/1278-2012 і від 28.07.2015 у справі № 910/15136/15, а тому є фіктивним.

13.12.2017 позивач подав суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на належні Товариству з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" транспортні засоби:

- автомобіль марки Chevrolet Express Cargo, 2004 року випуску, № кузова 1GCFH15TX41199005, державний номер АА 3021 АС;

- автомобіль марки Chevrolet Cavalier, 2004 року випуску, № кузова 3G1JC52F44S159797, державний номер АА 9378 АС;

- автомобіль марки Chevrolet Suburban, 1999 року випуску, № кузова 1GNFK16R8XJ481482, державний номер 18270 КА.

Обгрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що відповідач-1 у будь-який час може здійснити відчудження зазначених автомобілів.

У судовому засіданні 24.01.2018 представник позивача підтримав вказану заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Так, суд визнав заяву позивача обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Автомобільна група "ВІПОС" про забезпечення позову задовольнити повністю.

2 . Накласти арешт на транспортні засоби:

- автомобіль марки Chevrolet Express Cargo, 2004 року випуску, № кузова 1GCFH15TX41199005, державний номер АА 3021 АС;

- автомобіль марки Chevrolet Cavalier, 2004 року випуску, № кузова 3G1JC52F44S159797, державний номер АА 9378 АС;

- автомобіль марки Chevrolet Suburban, 1999 року випуску, № кузова 1GNFK16R8XJ481482, державний номер 18270 КА.

Стягувач: Приватне акціонерне товариство "Автомобільна група "ВІПОС" (04119, м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 9-А; поштова адреса: 01001, м. Київ, вул. Костьольна, 6, кв. 15, ідентифікаційний код: 24581332).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільна група "Каділлак, Шевролє" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шоссе, 21, ідентифікаційний код: 19359465).

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили 24.01.2018 та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 24.01.2021.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Т.Ю. Трофименко