Постанова

від 18.01.2018 по справі 910/7606/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/7606/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Майданевича А.Г.

Секретар судового засідання: Бойко І.О.

За участю представників: відповідно до протоколу судового засідання від 18.01.2018.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 (дата складання повного тексту 17.10.2017)

у справі № 910/7606/17 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу"

до 1) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю" ЖКГ-БУД"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський"

про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015р, а саме:

- визнати недійсним та скасувати акт приймання-передачі нерухомого майна №12/05/2016, складений 12.05.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" та товариством з обмеженою відповідальністю " ЖКГ-БУД";

- визнати недійсним та скасувати із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за ТОВ "ЖКГ-БУД" майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незалежно від результатів досудового розслідування, у ПрАТ "ТОДАК" наявні цивільно-правові підстави для поновлення його прав та скасування незаконних рішень нотаріуса, внутрішніх актів юридичних осіб та записів про перехід права власності на об'єкт, фактичним власником якого виступає ПрАТ "ТОДАК", оскільки правочини, внаслідок яких в подальшому внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнано в установленому порядку недійсним.

Крім того, договір застави майнових прав, укладений 12.02.2015 між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Авант-Банк", так і Договір від 30.12.2015 про відступлення права вимоги (цесії), що посвідчений приватним нотаріусом Морозовою С.В. за № 7516 визнані нікчемними Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НБУ, що надіслано повідомлення про нікчемність.

Рішенням рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №910/7606/17 позов задоволено частково.

Застосовано наслідки недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло", а саме: скасовано із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" (03028, м. Київ, вулиця Лисогорська, будинок 8, ідентифікаційний код 39343513) майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.

Присуджено до стягнення з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" витрати по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" на користь Приватного акціонерного Товариства "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" витрати по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" на користь Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" витрати по сплаті судового збору в розмірі 533 грн. 33 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/7606/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" зазначає, що висновок суду першої інстанції про начебто нікчемність договору від 30.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" та Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк", є безпідставним, суперечить наявним в матеріалах справи доказам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" у справі №910/7606/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Тищенко А.І. та Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017.

Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/7606/17 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Куренівський" зазначає, що суд першої інстанції, не залучивши скаржника до участі у справі, порушив гарантовані Конституцією України та нормами ЦК України права скаржника, як власника майна (Майнового комплексу), щодо якого вирішувався спір.

Зокрема, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив про наявність в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідно, до якої власником майнового комплексу загальною площею 7976, 60 кв. м. є ТОВ "Бізнес Центр "Куренівський".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 поновлено строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" вказаною судовою колегією прийнято до провадження, об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" в одне апеляційне провадження розпочала розгляд справи спочатку і прийняла постанову у даній справі.

04.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від представника позивача надійшли заперечення на апеляційні скарги, в яких позивач заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив залишити апеляційні скарги ТОВ "Бізнес Центр "Куренівський" та ТОВ "ЖКГ-Буд" без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/7606/17 без змін, яке колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.01.2018 представники відповідача -1, відповідача - 2 та тертьої особи надали пояснення по суті спору, підтримали доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" та просили рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/7606/17 скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 18.01.2018 представник позивача надав пояснення по суті спору, заперечував проти доводів апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" з мотивів, викладених в запереченнях, та просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський", а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 по справі № 910/7606/17 залишити в силі.

В судове засідання, призначене на 18.01.2018, повноважні представники відповідача -3 не з'явилися.

Колегією суддів враховано, що відповідно до частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, в свою чергу частиною 3 статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно із частиною 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Колегією суддів, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до пункту 2.6.10. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 оригінал судового рішення залишається в матеріалах справи; згідно з пунктом 2.6.15. вказаної Інструкції на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, копії ухвал Київського апеляційного господарського суду були надіслані учасникам судового процесу на адреси, зазначені в апеляційній скарзі, що підтверджується відміткою суду на зворотній стороні ухвал.

Враховуючи вищевикладене та наявне в матеріалах справи клопотання представника відповідача-3 про проведення судового засідання без участі уповноваженого представника, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Колегією суддів на підставі ч. 7 ст. 270 ГПК України надано учасникам судової справи можливість виступити у судових дебатах, яке учасниками справи реалізовано.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач є потерпілим у кримінальному провадженні № 42017101100000057, внесене 20 лютого 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що підтверджується листом Київської місцевої прокуратури №10 від 20.03.2017 №37-557-17 та постановою Київської місцевої прокуратури №10 про визнання ПрАТ "ТОДАК" потерпілим від 21.02.2017.

З метою збереження майна ПрАТ "ТОДАК" ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2017 клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 Тонканцова С.О., по матеріалам кримінального провадження № 42017101100000057 внесеного 20 лютого 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, про арешт майна, задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно за реєстраційним номером 920354580000 - комплекс майновий, загальною площею 7976,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

Позивач зазначає, що майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД", проте фактично воно не вибувало із його володіння, що й стало підставою звернення до суду.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності серія МК №010005929 від 18.10.2002 та реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №001245 від 23.10.2001 року майновий комплекс загальною площею 7679,60 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Куренівська, будинок №5/7 належить на праві колективної власності Відкритому акціонерному товариству "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (код ЄДРПОУ 14307340), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київський завод по виготовлення технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (ПрАТ "Тодак").

Додатком до свідоцтва серії МК №010005929 від 18.10.2002 про право власності на майновий комплекс визначено перелік об'єктів майнового комплексу, а саме: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м, виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м, виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м.

29.11.2005 року між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (банк) та позивачем укладено кредитний договір №420, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію з загальним лімітом заборгованості 7 000 000,00 грн. доларів США, з строком дії кредитної лінії з 29.11.2005 року по 09.06.2011 року включно (в редакції додаткового договору №3 від 24.06.2008 року).

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В подальшому, 19.07.2007 між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" (іпотекодержатель) та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №420/ІП-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. та зареєстровано в реєстрі за №3839, відповідно до умов якого іпотекодавець як боржник за основним зобов'язанням зобов'язується передати, а іпотекодавець приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 29 листопада 2005р. №420 (додаткового договору №1 від 19.07.2007 року до нього), який укладено між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу".

Згідно із пунктом 2.1 договору іпотеки предметом іпотеки є: майновий комплекс загальною площею 7679,60 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Куренівська, будинок №5/7, до складу майнового комплексу входить: виробничий корпус В-3 (літера В) площею 4591,90 кв.м, виробничий корпус Г-1 (літера Г) площею 1707,80 кв.м, виробничий корпус Д-1 (літера Д) площею 1379,90 кв.м.

14.08.2013 ПАТ "Омега Банк" (ЗАТ "ТАС - Інвестбанк", яке у подальшому перейменовано на ПАТ "Сведбанк", що змінив свою назву на ПАТ "Омега Банк" та виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях ПАТ "Сведбанк") як первісний кредитор відступило (передало) ПАТ "Дельта Банк" новому кредитору на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги №5 від 14.08.2013 право вимагати від боржника - Публічного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" виконання зобов'язань за наказом Господарського суду міста Києва від 04.01.2013 у справі №5011-19/13959-2012 (звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно іпотечного договору № 420/ІП-1 від 19.07.2007 р).

В подальшому, 12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (заставодержавтель) укладено договір застави майнових прав, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстровано в реєстрі за №236, відповідно до умов якого предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодевцем і юридичними особами (боржники), зокрема, за кредитним договором №420 від 29.11.2005, між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого за кредитним договором є заставодавець за цим договором та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу" (ВАТ "Тодак").

Повідомленням про звернення стягнення на предмет обтяження №504 від 26.03.2015 року ПАТ "Авант-Банк" звернулося до позивача з вимогою про сплату 9 745 372,66 грн. з попередженням, що у разі незадоволення вимог цього повідомлення та невиконання боржником забезпеченого договором застави майнових прав зобов'язання, ПАТ "Авант-Банк" скористається своїм правом звернення стягнення на предмет обтяження.

30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" (цесіонарій) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №7516, відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, цесіонарій набуває право вимоги на належне цедентові право грошових вимог на підставі кредитного договору №420 від 29.11.2005 року та іпотечного договору №420/ІП-1, посвідчений Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим №3839.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із пунктом 1.1 договору про відступлення прав вимоги (цесії) від 30.12.2015 цедент набув право вимоги за кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, укладеним між Закритим акціонерним товариством "ТАС-Інвестбанк та Відкритим акціонерним товариством "Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу", права кредитора за яким перейшли до цедента за договором застави майнових прав, посвідченого Шевчук З.М., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 12 лютого 2015 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" та іпотечним договором №420/ІП-1, посвідчений Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839.

12.05.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко В.Є. прийняв рішення про відкриття розділу, реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, індексний номер рішення: 29579813 від 12.05.2016 на нерухоме майно - майнового комплексу, загальною площею 7976,6 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, вул.. Куренівська, 5/7.

12.05.2016 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Фінансова компанія Марко Поло" (протокол №12/05/2016) вирішено увійти до складу Товариства з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД", внести частку в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД" шляхом внесення майна, а саме комплексу майнового, загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на загальну суму 175 000 000,00 грн.

12.05.2016 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД" (протокол №12/05/2016) вирішено включити юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Марко Поло", ідентифікаційний код 38392156 до складу учасників товариства у зв'язку з внесення частки в статутний капітал товариства, а саме комплекс майновий загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл. 1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на загальну суму 175 000 000,00 грн.

12.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Марко Поло" укладено акт прийому-передачі №12/05/2016 року щодо передачі комплексу майнового, загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл. 1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД".

На підставі вищезазначеного приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко В.Є. зареєстровано право власності за ТОВ "ЖКГ-БУД".

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер запису про право власності: 14484771, дата, час державної реєстрації: 13.05.2016, державний реєстратор: приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29579911 від 13.05.2016, приватний нотаріус Незнайко Євген Вікторович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, форма власності: приватна, власники: Товариство з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД", код ЄДРПОУ: 39343513.

20.05.2016 між ОСОБА_10 (іпотекодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальність "ЖКГ-БУД" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений Незнайком Є.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №1225.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер запису про право власності: 21690526, власником комплексу майнового загальною площею 7976 60 кв.м, літера В- виробничий корпус В-3 - 4591,90 кв.м, літ. Д - виробничий корпус Д-1 пл. 1379,90 кв.м., літ. Г - виробничий корпус Г-1 пл. 1707,80 кв.м, який розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 є ТОВ "Бізнес Центр "Куренівський", код ЄДРПОУ 41410190, підстава виникнення права власності: акт прийому-передачі, серія та номер: 31/07/2017, виданий 31.07.2017, видавник: ТОВ "ЖКГ-БУД" та ТОВ "Бізнес Центр "Куренівський", підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 36437407 від 02.08.2017, приватний нотаріус Мельник Наталія Олександрівна, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину, передбаченою ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Зі змісту Договору від 30.122015 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія МАРКО ПОЛО та Публічним акціонерним Товариством Авант-Банк вбачається, що даний правочин повністю відповідає вимогам Закону.

Вказаний Договір недійсним не визнавався, жодних судових рішень, які б вказували про його недійсність не ухвалювалося, а тому твердження позивача про його недійсність є необґрунтованими в розумінні вимог ГПК України.

Висновки суду першої інстанції про начебто нікчемність договору від 30.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "МАРКО ПОЛО" та Публічним акціонерним Товариством "Авант-Банк" є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, надаючи правову оцінку щодо відповідності договору від 30.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія МАРКО ПОЛО та Публічним акціонерним Товариством Авант-Банк вимогам чинного законодавства України не мав вказаний документ(або завірену належним чином його копію) у своєму розпорядженні.

В матеріалах справи дійсно наявна копія договору від 30.12.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія МАРКО ПОЛО та Публічним акціонерним Товариством Авант-Банк .

Однак, з огляду на вимоги ГПК України та нормативно-правових документів, які регламентують порядок виготовлення копій документів, вказана копія договору не могла братися судом до уваги, оскільки відповідності наданої копії оригіналу позивачем суду надано не було.

Як вже зазначалося, відповідно до умов даного договору ПАТ АВАНТ - БАНК відступив ТОВ Фінансова компанія Марко Поло права вимоги за Кредитним договором № 420 від 29.11.2005 року, укладеним між Закритим акціонерним Товариством ТАС-ІНВЕСТБАНК та Відкритим акціонерним Товариством Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу , та Іпотечним договором № 420/ІП-І, посвідченим 19 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстровим № 3839.

Внаслідок вчинення даного правочину ТОВ Фінансова компанія Марко Поло набуло право вимоги за вищевказаними Кредитним договором та договором іпотеки.

Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 30 грудня 2015 року був спрямований на врегулювання цивільних правовідносин, що виникають з приводу та у зв'язку з відступленням в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України права вимоги.

Відступлення права вимоги до Боржника ВАТ Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу (Позивача у справі) здійснювалось без згоди боржника, що не суперечить умовам договору та законодавству України.

Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 24.06.2010 по справі № 14/145-Д зазначено, що якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має предявлятися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, необхідним є звернення з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й має бути доведено в суді.

Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення статті 216 ЦК України, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач не є стороною договору відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015, крім того зміст вказаного договору жодним чином не встановлює якихось додаткових обов'язків для позивача.

Так виходячи зі змісту правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 15.04.2015 по справі 910/6098/14 вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів.

За договором ТОВ Фінансова компанія Марко Поло набуло право вимагати від боржника ВАТ Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислового комплексу реального та належного виконання ним зобов'язань по сплаті грошових коштів за Кредитним договором (суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій тощо).

Інформація про заміну кредитора (Іпотекодержателя), ПАТ Авант-Банк на ТОВ Фінансова компанія Марко Поло за цим договором за № 420 від 29.11.2005 року, укладеним із ЗАТ ТАС-ІНВЕСТБАНК та Іпотечним договором № 420/ІП-І, посвідченим Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839, підлягала реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в день здійснення оплати за цим Договором.

Відповідно до пункту 4 Договору ТОВ Фінансова компанія Марко Поло в день укладання договору 30 грудня 2015 року здійснило оплату (відшкодування) за відступлення права вимоги за кредитним договором № 420 від 29.11.2005 року, шляхом перерахування на рахунок ПАТ Авант-Банк грошових коштів в сумі 10 610 852,10 грн. (десять мільйонів шістсот десять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні 10 копійок), у зв'язку з чим інформація про заміну кредитора (Іпотекодержателя), з ПАТ Авант-Банк на ТОВ Фінансова компанія Марко Поло за Договором про відступлення права вимоги (цесії), за Кредитним договором №420 від 29.11.2005 року, та договором іпотеки №420/ІП-І, посвідченим Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839, підлягала реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд України в своїй постанові по справі № 6-1388цс16 зазначив, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Дана правова позиція базується на положеннях статті 37 Закону України "Про іпотеку", а тому є повним відображенням існуючої системи правовідносин в сфері іпотеки.

Таким чином, коли позивач стверджує, що ТОВ "ФК "Марко Поло" набуло у власність спірне майно на підставі договору відступлення права вимоги, то така позиція позивача прямо суперечить як положенням статті 37 ЗУ "Про іпотеку", так і безпосередньо правовій позиції Верховного Суду України.

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 №1952-ІV.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-ІV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із підпунктом 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Підпунктом 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що державний реєстратор вчиняє ряд процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у визначеному цією частиною порядку.

Таким чином, законодавець чітко визначив перелік підстав, за яких державний реєстратор, встановивши їх наявність, може прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав.

При цьому вказані норми визначають вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 даного Закону.

Статтею 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав, до яких належить забезпечення відносяться: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ.

Таким чином, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в певному порядку.

Згідно із статтею 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначені підстави відмови в державній реєстрації прав та обтяжень. Частиною 4 статті 24 Закону визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Відповідно до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Враховуючи викладене та з урахуванням положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вбачається, що державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства.

Вчиняючи 30.12.2015 реєстраційні дії приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. було встановлено, що згідно інформації, наявної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, іпотекодержателем майна було зазначено ПАТ Авант-Банк .

Наслідками вчинення вказаного правочину були саме реєстраційні дії, вчинені 30.12.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., а реєстраційні дії вчинені відповідачем - 1, які виражалися у внесенні до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за ТОВ ЖКГ-Буд майнового комплексу загальною площею 7967,6 кв.м., за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, від 13.05.2016 року, номер запису 920354580000, являються наслідками зовсім іншого правочину.

Проте, судом першої інстанції дана обставина врахована не була, належної правової оцінки вказаному факту не надано, що в свою чергу призвело до ухвалення судоми помилкового рішення.

Статтею 204 ЦК України ввизначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 відповідає умовам дійсності правочину, передбаченим статтею 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених Цивільним Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено вичерпний перелік підстав, відповідно до яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб виключно Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно із пунктом 5.26 Вимог до оформлення документів Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), що є обов'язковими для всіх органів державної влади, в тому числі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи, натомість в Повідомленні про нікчемність правочинів № 834 від 25.02.2016 року підпис Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не засвідчено печаткою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Окрім того, не було з'ясовано факт чи дійсно таке повідомлення направлялося взагалі. Відповідно до плану підготовки проектів регуляторних актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на 2015 рік розміщеному на офіційному сайті Фонду http://www.fg.gov.ua , зазначено, що Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Про затвердження Порядку виявлення нікчемних правочинів (договорів), а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення підлягає розробці на виконання вимог частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб у III кварталі 2015 року Головним розробником Юридичною службою, та співвиконавцями - Відділом стратегії та нормативно-методологічного забезпечення, Відділом методологічного забезпечення та контролю виведення неплатоспроможних банків з ринку, Департаментом врегулювання неплатоспроможності банків, проте у розділі повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, проекти регуляторних актів та аналіз регуляторного впливу, так і власне в розділі нормативно-правові акти фонду - такий порядок виявлення нікчемних правочинів відсутній.

Отже, враховуючи пряму вказівку Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення, які повинні визначатися нормативно-правовими актами Фонду, та вище вказане дає підстави для сумніву у правомірності дій уповноваженої особи за відсутності такого нормативно-правового акту Фонду.

Адже, такий порядок було встановлено лише 26.05.2016 рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 826, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.06.2016 за № 863/28993 Про затвердження Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення.

Жодних підстав для недійсності правочину, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України в повідомленні № 834 від 25 лютого 2016 року вказано не було.

Правочини (договори) є нікчемними у разі наявності підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та/або іншими законами, що підтверджується відповідними доказами.

Жодних доказів під час звернення із повідомленням ТОВ Фінансова компанія Марко Поло за вих. № 834 від 25.02.2016 про обґрунтування нікчемності правочину надано не було.

Дане повідомлення про нікчемність правочинів, як наслідок вчинення неправомірних дій, прийнято з порушенням норм чинного законодавства, зокрема положень ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а тому являється необґрунтованим, безпідставним та прийнятим на підставі припущень, а не фактичних обставин правовідносин між сторонами.

При цьому, припущення про начебто здійснення нікчемного правочину, не спрямованого на настання реальних наслідків, є цілковито безпідставним з правової точки зору.

Крім того, суд першої інстанції, мав встановити, чи взагалі отримувало ТОВ Фінансова Компанія Марко Поло від Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Авант-Банк повідомлення про нікчемність правочинів від 25.02.2016.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що доказів про отримання ТОВ Фінансова Компанія Марко Поло від Уповноваженої особи Фонду листа про нікчемність правочинів вих. № 834 від 25.02.3016р. в матеріалах справи не має. Також, в рішенні суд не зазначає, чи були в зазначеному повідомленні висунуті вимоги вчинити дії, пов'язані з недійсністю правочину.

Наявна в матеріалах справи копія опису вкладення, не може слугувати як належний доказ повідомлення, оскільки вона не містить всіх необхідних ознак.

Підставою для державної реєстрації прав приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за Договором про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015 було те, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, відповідають вимогам та дають змогу встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно із статтею 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Такий висновок пояснюється, зокрема, приписами імперативної норми пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в яких вказано, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в квітні 2016 року ПАТ Авант-Банк звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Марко Поло та Публічне акціонерне товариство Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислових комплексу , про:

- визнання протиправним рішення відповідача, індексний номер 27720054 від 30 грудня 2015 року, про державну реєстрацію відомостей про відступлення прав та заміну іпотекодержателя в записі про іпотеку №8976591 (спеціальний розділ) із позивача на Третю особу;

- скасування державної реєстрації відомостей про відступлення прав та заміну іпотекодержателя в записі про іпотеку №8976591 (спеціальний розділ) із позивача на Третю особу, проведеної відповідачем згідно із оскаржуваним рішенням;

- зобов'язання відповідача внести запис про скасування державної реєстрації відомостей про відступлення прав та заміну іпотекодержателя в записі про іпотеку №8976591 із позивача на третю особу-1, проведеної згідно із оскаржуваним рішенням.

10.01.2017 Окружним адміністративним судом міста Києва провадження в адміністративній справі №826/6521/16 за позовом Публічного акціонерного товариства Авант-Банк до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Марко Поло та Публічне акціонерне товариство Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислових комплексу , про визнання протиправним рішення, скасування реєстрації та зобов'язання вчинити певні дії - закрито.

Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 33 Закону України Про іпотеку встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Боржником Публічним акціонерним Товариством Київський завод по виготовленню технологічного обладнання для агропромислових комплексу своїх боргових зобов'язань ТОВ Фінансова компанія Марко Поло , у відповідності до вимог Закону України Про іпотеку та умов Іпотечного договору №420/ІП-І, посвідченого Івановою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19 липня 2007 року за реєстровим № 3839, 12.05.2016 було прийнято рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Зі змісту даних правових відносин, вбачається, що позасудове врегулювання здійснювалося згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі № 420/ІП-І, посвідченому 19 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М., за реєстровим № 3839, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та прийняття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статті 37 Закону Про іпотеку .

Після задоволення вимог іпотекодержателем та прийняття прав власності на предмет іпотеки об'єкт нерухомого майна - комплекс майновий загальною площею 7967,6 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, ТОВ Фінансова компанія Марко Поло , як власником майна було прийнято рішення про внесення даного майна до статутного капіталу ТОВ ЖКГ-БУД код ЄДРПОУ 39343513.

12.05.2106 відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна вказаний майновий комплекс, власником якого являлося ТОВ Фінансова компанія Марко Поло , було передано до статутного капіталу ТОВ ЖКГ-БУД , про що власне 13.05.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. вчинено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 14484771.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Крім того, цією ж правовою нормою закріплено положення про те, що право приватної власності є непорушним.

Згідно із частиною 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Беручи до уваги зазначені правові норми Конституції України та ЦК України вбачається, що ТОВ ЖКГ- БУД набуто права власності на об'єкт нерухомого майна - комплекс майновий загальною площею 7967,6 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Жодних доказів, які б свідчили про неправомірність факту набуття права власності ТОВ ЖКГ-БУД на об'єкт нерухомого майна - комплекс майновий загальною площею 7967,6 кв.м. розташований за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, матеріали справи не містять.

Таким чином, що стосується вимоги про визнання недійсним та скасування акта приймання - передачі нерухомого майна № 12/05/2016, складений 12.05.2016 між ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло" та ТОВ "ЖКГ-Буд" слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, в своєму рішенні зазначив, що за наслідками правового аналізу він вважає, що оспорюваний акт приймання-передачі нерухомого майна є документом первинного обліку і не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України і не актом у розумінні та за змістом статті 20 ГК України і статті 16 ЦК України, і відповідно такий акт не можливо визначати у судовому порядку недійсним за встановленими правилами недійсності правочинів, що в свою чергу не відповідає встановленим законодавством Укрїни способам захисту прав і інтересів, а тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитися з цим висновком, так як вважає, що з урахуванням обставин цього спору, оскільки відмовляється в задоволенні вимоги позивача щодо скасування із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" майнового комплексу, загальною площею 7976, 6 кв.м., реєстраційний номер нерухомого майна 920354580000, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1; від 13.05.2016, номер запису 14484771, вчинений державним реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, то відповідно слід відмовити і в задоволенні вимоги, щодо визнання недійсним та скасування акта приймання-передачі нерухомого майна № 12/05/2016, складений 12.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Марко Поло" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД".

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що виходячи з правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 13.05.2015 по справі №6-67цс15 вбачається, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача з використання правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий спосіб захисту можливий лише шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребовувати в набувача це майно.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач вважає себе власником спірного майна та намагається захистити свої права шляхом використання правового механізму, визначеного статтями 215, 216 ЦК України, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із правової позиції Верховного Суду України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, всупереч вимог ГПК України не було всебічно та повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки суду, викладені у рішення господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та не об'єктивно з'ясовано обставини справи. При цьому, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 по справі № 910/7606/17 -скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 267-270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес центр "Куренівський" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/7606/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 року у справі № 910/7606/17 скасувати повністю.

3. Прийняти по справі № 910/7606/17 нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу" про застосування наслідків недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) від 30.12.2015.

4. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 5/7, код ЄДРПОУ 14307340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖКГ-БУД" (03082, м. Київ, вул. Лисогорська, буд. 8, код ЄДРПОУ 39343513) 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський завод по виготовленню технологічного обланання для агропромислового комплексу" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 5/7, код ЄДРПОУ 14307340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр "Куренівський" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 5/7, офіс 1, код ЄДРПОУ 41410190) 3520,00 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

7. Видачу наказу по справі № 910/7606/17 доручити Господарському суду міста Києва.

8. Матеріали справи № 910/7606/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді А.І. Тищенко

А.Г. Майданевич