Постанова

від 18.01.2018 по справі 910/121/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/121/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Дідиченко М.А.

Мартюк А.І.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

за участю учасників справи:

позивача за первісним позовом: не з`явився

відповідача за первісним позовом: Зоріна О.В.

третьої особи: Музичук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.06.2017

у справі №910/121/17 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Промпостач"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 26793563,32 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Промпостач" до Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит"

про визнання припиненими зобов'язань за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 05.1-6ю/2015/2-1 від 28.01.2015

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Банк Національний кредит" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля Промпостач" про стягнення 26793563,32 грн заборгованості та санкцій за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-6ю/2015/2-1 від 28.01.2015, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

ТОВ "Поділля Промпостач" подало зустрічний позов до ПАТ "Банк Національний кредит" про визнання припиненими зобов'язання за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-6ю/2015/2-1 від 28.01.2015, укладеним між ТОВ "Поділля Промпостач" та ПАТ "Банк Національний кредит".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17 в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмолено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач за первісним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17 в частині відмови у задоволенні первісного позову та задовольнити первісний позов Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні первісного позову.

Зокрема апелянт стверджує, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України не надав належної правової оцінки Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-6ю/2015/2-1 від 28.01.2015, укладений між ПАТ БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ та ТОВ ПОДІЛЛЯ ПРОМПОСТАЧ (надалі - Кредитний договір) та дійшов хибних висновків про відсутність у Позивача прав на пред'явлення вимог про примусове стягнення коштів з Відповідача через недодержання досудового порядку врегулювання спору та не звернення стягнення на предмет застави у відповідності до п.п. 1.4, 1.5 Кредитного договору, а отже суд не повно дослідив у судовому засіданні обставини та матеріали справи, у тому числі пояснення сторін та надані ними докази, що є підставою для скасування рішення відповідно до положень ст. 104 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2017, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/121/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Баранець О.М., Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 Публічному акціонерному товариству "Банк Національний кредит" відновлено строк подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17, прийнято її до розгляду у визначеному протоколом складі суддів, розгляд справи призначено на 18.09.2017.

18.09.2017 розгляд справи було відкладено на 17.10.2017.

17.10.2017 в судовому засіданні було оголошено перерву до 13.11.2017.

У зв'язку з призначенням головуючого судді (судді-доповідача) Баранця О.М. на посаду судді Верховного Суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2017 у справі № 910/121/17 визначена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" у складі: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Дідиченко М.А., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2017.

У судовому засіданні 14.12.2017 було оголошено перерву до 18.01.2017.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сторони у справі були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду належним чином, про що свідчить розписка, залучена до матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача за первісним позовом.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Згідно із умовами Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-6ю/2015/2-1 від 28.01.2015, ПАТ "Банк Національний кредит" зобов'язався надати ТОВ "Поділля Промпостач" на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 13528000 грн, та терміном повернення до 23.12.2015 (у редакції договору про внесення змін від 06.04.2015), а ТОВ "Поділля Промпостач" зобов'язався належним чином виконувати всі умови Кредитного договору та виконувати взяті на себе цим договором зобов'язання, зокрема, але не виключно: повертати в строки, обумовлені Кредитним договором, кредит; сплачувати відсотки за користування кредитом; у випадку порушення умов договору сплачувати Позивачу санкції.

ПАТ "Банк Національний кредит" вважає, що стягненню з ТОВ "Поділля Промпостач" підлягає сума 26793563,32 грн, яка складається з суми заборгованості та санкцій за Кредитним договором. Позивач за первісним позовом стверджує про належне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, зазначено, що з урахуванням норм частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Досліджуючи питання порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача щодо невиконання відповідачем встановлених Кредитним договором обов'язків, суд зазначає наступне.

За умовами п. 1.3 Кредитного договору, у редакції договору про внесення змін від 06.04.2015, в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги Кредитор укладає з позичальником:

- договір застави майнових прав вимоги отримання грошової виручки за Договором поставки № 3 від 16.01.2015, що укладений між позичальником та ТОВ "ВОСТОКІМПОРТ", код ЄДРПОУ 38311119, заставною вартістю 53103595,35 грн.;

- договір застави майнових прав вимоги отримання грошової виручки за Договором поставки № 1 від 12.01.2015, що укладений між позичальником та ТОВ "КАРС", код ЄДРПОУ 30604733, заставною вартістю 39783530 грн.

До матеріалів справи залучений укладений сторонами на виконання умов п. 1.3 Кредитного договору Договір застави майнових прав № 04-1639/1-1 від 28.01.2015 (з двома договорами про внесення змін), за яким предметом застави є майнове право вимоги отримання грошових коштів за Договором поставки № 3 від 16.01.2015, що укладений між позичальником та ТОВ "ВОСТОКІМПОРТ", код ЄДРПОУ 38311119, в сумі 27354817,88 грн; заставою відповідно до п. 1.2 даного договору забезпечується, зокрема, повернення кредиту, сплата відсотків та санкцій за Кредитним договором. Наданими сторонами поясненнями підтверджується існування і другого договору застави, укладеного на виконання умов п. 1.3 Кредитного договору, проте його текст сторони суду не надали, пояснивши, що віднайти його наразі не вбачається за можливе.

За умовами п. 1.4 Кредитного договору, при настанні строку повернення кредиту позичальник протягом одного місяця з дня настання такого строку має право прийняти рішення про передачу кредитору заставлених майнових прав вимоги вказаних в п. 1.3 Кредитного договору в рахунок погашення заборгованості по кредиту. Кредитор зобов'язаний прийняти вказані права вимоги в рахунок погашення заборгованості по кредиту за вартістю зазначеною в п. 1.3 даного Кредитного договору, але не більше суми заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, право на примусове стягнення заборгованості виникає у кредитора лише у разі, якщо позичальник протягом строку зазначеного в п. 1.4 цього Договору не скористатися правом вказаним в п. 1.4 цього Договору, і лише після здійснення кредитором звернення стягнення на предмет застави та за умови недостатності коштів отриманих у результаті такого звернення.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, заставою забезпечується, зокрема, виконання позичальником зобов'язань, щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та санкцій. Заявлена до стягнення у межах даного спору сума складається з заборгованостей по поверненню кредиту, сплаті відсотків, а також сум пені, втрат від інфляції і 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже сторони чітко погодили порядок стягнення коштів за ним та момент виникнення у позивача права вимагати від відповідача сплати таких коштів.

Так, Кредитним договором визначено різні строки виконання відповідачем своїх зобов'язань - добровільні строки окремо, та окремо примусовий строк у відповідності до п. 1.5 Кредитного договору: якщо позичальник протягом строку, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, не передасть Позивачу предмет застави добровільно, то лише після здійснення позивачем звернення стягнення на предмет застави та за умови недостатності коштів отриманих у результаті такого звернення, позивач отримує право пред'являти вимоги про примусове стягнення цих коштів з відповідача.

При цьому строки добровільного виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором настали і у справі докази такого виконання зобов'язань відсутні (виписки банку про рух коштів не містять відомостей про погашення спірних заборгованостей та санкцій), проте у Кредитному договорі Позивач добровільно погодився та зобов'язався виконувати порядок стягнення - спочатку на заставу, та лише після здійснення звернення стягнення на предмет застави та за умови недостатності коштів отриманих у результаті такого звернення, набуває право вимоги до Відповідача.

Отже оскільки позивачем не було звернуто стягнення на заставу, надану у забезпечення виконання зобов'язань по Кредитному договору, позивач ще не набув права вимоги до відповідача щодо примусового виконання останнім зобов'язань по Кредитному договору.

Колегія суддів вважає, що відсутність порушених прав є підставою для відмови у позові, тому у задоволення позову позивача до відповідача про стягнення коштів суд відмовляє.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що після здійснення звернення стягнення на предмет застави та за умови недостатності коштів, отриманих у результаті такого звернення, позивач за первісним позовом не позбавлений права пред'явити відповідний позов.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти висновку про не порушення місцевим господарським судом вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, розгляду всіх обставин справи, підтверджених наявними у справі доказами, які мали бути досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи в їх сукупності, керуючись законом та нормами матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Вищезазначені обставини свідчать про безпідставність вимог ПАТ "Банк Національний кредит", викладених у апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17.

Враховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покладаються на ПАТ "Банк Національний кредит".

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 910/121/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/121/17.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2018.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді М.А. Дідиченко

А.І. Мартюк