Ухвала

від 24.01.2018 по справі 756/1628/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційний суд міста Києва

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12016100050011158 щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Ізяслав Хмельницької області, громадянина України,

що зареєстрований та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 , не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.115 КК України,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року,

у с т а н о в и л а :

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 02.11.2017 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України і йому призначено покарання:

- за ч.1 ст.115 КК України 10 років 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.1 ст.185 КК України 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року ОСОБА_8 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з

Справа № 11-кп/796/349/2018

Категорія: ч.1 ст.115, ч.1 ст.185 КК України

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1

11.11.2016 року по 20.06.2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Судом прийнято рішення про відшкодування процесуальних витрат.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність його винуватості і правильність кваліфікації дій, просить вирок змінити і пом`якшити призначене йому покарання, застосувавши положення ст.69 КК України. Також порушує питання про зарахування йому у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року з дня затримання до дня набрання вироком законної сили.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд при призначенні покарання безпідставно не врахував обставини, що пом`якшують покарання, передбачені ст.66 КК України, а саме, визнання ним вини, щире каяття та допомогу слідству. Що стосується рішення про залік досудового тримання під вартою, то ОСОБА_8 , посилаючись на положення ст.5 КК України стосовно зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, вважає, оскільки на момент вчинення ним кримінальних правопорушень діяла ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 26.11.2015 року, яка потім була змінена, чим погіршено його становище, то по відношенню до нього попередня редакція закону не втрачає дію.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, однак зазначив, що вимога про застосування до нього положень ст.69 КК України є помилковою; доводи захисника ОСОБА_7 на підтримку позиції обвинуваченого; доводи потерпілої ОСОБА_6 і прокурора, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим і вмотивованим; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.

Вироком суду визнано доведеним, що ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство ОСОБА_10 , а також крадіжку майна, яке належало ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , за наступних обставин.

4 листопада 2016 року близько 8 години між ОСОБА_8 і ОСОБА_10 , які знаходились у квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин виник словесний конфлікт. Після цього ОСОБА_8 , реалізовуючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_10 , взяв ніж, пішов до ванної кімнати, куди покликав ОСОБА_10 , і коли потерпілий зайшов до ванної кімнати, правою рукою завдав йому два удари ножем в шию та два удари ножем в живіт, спричинивши тілесні ушкодження у виді: двох різаних поранень шиї з двома різаними ранами справа та зліва на шиї з ушкодженням шкіри, жирової тканини, правого та лівого кивальних м`язів, правої та лівої яремної вени та лівої загальної сонної артерії; двох проникаючих колото-різаних поранень живота справа з двома колото-різаними ранами на передній поверхні живота справа, з проникненням у порожнину очеревини, ушкодженням шкіри, жирової тканини, м`язів живота та очеревини, які супроводжувались розвитком крововтрати і шоку, від яких ОСОБА_10 помер.

Крім того, 4 листопада 2016 року близько 8 години 30 хвилин ОСОБА_8 , знаходячись у квартирі АДРЕСА_2 , помітив ноутбук НР G-62а52SR вартістю 2 704 гривні, ноутбук НР 4530s вартістю 3541 гривня і, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно їх викрав. Після цього ОСОБА_8 залишив приміщення квартири, а викрадене майно заклав у ломбардному відділенні № 2 Повного товариства Ломбард 9999 Сіренко Ю.С. і компанія, чим завдав майнової шкоди потерпілій ОСОБА_6 на суму 2 704 гривні, і потерпілому ОСОБА_11 3 541 гривня.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджуються сукупністю наявних у ньому доказів, і ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Тому колегія суддів не переглядає їх відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України.

За встановлених судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК України вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині; та за ч.1 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка); є вірною.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли зміну або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів в апеляційній скарзі про суворість призначеного покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який не одружений, не має дітей, не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних та сімейних зв`язків, позитивно характеризується за місцем проживання і до кримінальної відповідальності притягується вперше, а також відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Доводи в апеляційній скарзі, що суд безпідставно не врахував як обставини, що пом`якшують покарання, визнання вини, щире каяття та допомогу слідству, є непереконливими.

Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.

Даних про таке відношення ОСОБА_8 до вчиненого діяння та його наслідків справа не містить, і викладені у вироку показання обвинуваченого свідчать про те, що причини, які спонукали його вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 , є надуманими порівняно з тяжкістю наслідків, які є невиправними.

Що стосується визнання вини та допомоги слідству, то вони не передбачені ч.1 ст.66 КК України як обставини, що пом`якшують покарання, а визнання такими інших обставин згідно з ч.2 ст.66 КК України є правом суду.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції закону України про кримінальну відповідальність буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, і є справедливим, навіть з урахуванням його доводів.

А тому підстави для пом`якшення ОСОБА_8 покарання, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні.

Правильно судом застосовано і положення ч.5 ст.72 КК України при прийнятті рішення про залік досудового тримання під вартою.

Згідно з ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 року № 838-VIII Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У відповідності з цією ж нормою у строк попереднього ув`язнення включався строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження.

Вказана редакція ч.5 ст.72 КК України набрала чинності 24.12.2015 року і діяла до 20.06.2017 року включно.

Законом України Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення від 18.05.2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності 21.06.2017 року, ця норма викладена в наступній редакції.

Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.5 КК України, положення якої кореспондуються з ст.58 Конституції України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Вказаний принцип ретроактивності в повному обсязі було враховано судом першої інстанції, оскільки після набрання чинності законом України про кримінальну відповідальність, який не встановлював злочинність діяння і не посилював кримінальну відповідальність, але, фактично, погіршив становище обвинуваченого в частині регулювання предмету стосовно заліку попереднього ув`язнення, тим не менше тримання ОСОБА_8 під вартою протягом дії закону у попередній редакції було зараховано у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Тобто зворотна дія закону в часі у поточній редакції до нього застосована не була.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2