Ухвала

від 22.03.2019 по справі 756/1628/17

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року

м. Київ

справа № 756/1628/17

провадження № 51-487ск17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув заяву засудженого ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року щодо нього.

Встановлені обставини

26 лютого 2019 року засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року щодо нього, в якій зазначає, що тривалий час перебував на лікуванні і через хворобу не зміг вчасно звернутися до суду касаційної інстанції. Крім того, в нього немає захисника.

Мотиви Верховного Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

При цьому, правило дотримання тримісячного строку для подання касаційної скарги має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу. Це правило надає сторонам кримінального провадження достатній строк для роздумів, у межах якого вони зобов`язані (мають право) вчинити процесуальну дію, чітко визначити свої аргументи та окреслити власну правову позицію.

З положень ч. 1 ст. 116 КПК вбачається, що процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою, якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Частиною 1 ст. 117 КПК встановлено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові

від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.

У заяві ОСОБА_4 вказує, що причиною пропуску строку на касаційне оскарження вироку Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року є його тривале перебування на лікуванні та відсутність захисника.

При цьому засуджений у заяві не навів будь-яких даних та не надав документів, які би підтверджували наявність обставин, на які він посилається, та об`єктивно свідчили про відсутність у нього можливості звернутися до суду касаційної інстанції протягом визначеного в законі тримісячного строку.

Крім того, із долучених до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що в судах першої й апеляційної інстанцій у ОСОБА_4 був захисник, у той же час апеляційну скаргу на вирок місцевого суду засуджений подавав особисто.

Такі обставини не викликають сумнівів у тому, що ОСОБА_4 не міг реалізувати своє право на касаційне оскарження судових рішень в установлений законом строк без допомоги захисника, а тому підстави для задоволення заяви засудженого відсутні. Інших обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк засудженим не наведено.

Оскільки ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції поза межами строку визначеного ч. 2 ст. 426 КПК, а з поданої заяви касаційний суд не знаходить підстав для поновлення цього строку, його касаційна скарга підлягає поверненню відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Оболонського районного суду міста Києва від 02 листопада 2017 року та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року щодо нього і повернути засудженому його касаційну скаргу разом із усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3