Ухвала

від 16.01.2018 по справі 23/100-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"16" січня 2018 р. м. Київ Справа № 23/100-12

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши скаргу № 176-00/1490 від 19.12.2017 р. публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на дії державного виконавця при виконанні рішення господарського суду Київської області у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг", Київська область, м. Ірпінь, смт.Гомель

третя особа: Кабінет Міністрів України, м. Київ

про стягнення 7924241,21 грн.

за участю представників:

від стягувача: Домащук Ю.А. (дов. № 010-00/2879 від 07.07.2017 р.);

від боржника: Курбак Ж.Б. (дов. №б/н від 14.08.2017 р.);

від відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області: Голяченко І.П. (дов. № 41-18/2 від 09.01.2018 р.);

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р., позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" 6777245 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, 542868 грн. 64 коп. заборгованості за процентами, 609277 грн. 62 коп. пені, 470009 грн. 03 коп. 3% річних та 64380 грн. 00 коп. судового збору.

19.09.2014 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р., яке набрало законної сили 09.09.2014 року, видано наказ.

22.12.2017 р. до господарського суду Київської області від публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" надійшла скарга № 176-00/1490 від 19.12.2017 р. на дії державного виконавця при виконанні рішення господарського суду Київської області, в якій скаржник просить суд визнати недійсним звіт М № 20171113/01 про незалежну експертну оцінку вартості майна від 13.11.2017 р., який складено 20.11.2017 р., що виконаний на замовлення державного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей Костянтином Леонідовичем; визнати незаконними дії державного виконавця щодо використання у виконавчому провадженні вказаного звіту для подальшої примусової реалізації об'єкту оцінки на електронних торгах; зобов'язати державного виконавця призначити нову оцінку описаного та арештованого нерухомого майна боржника, а саме: виробничого обладнання, підйомного обладнання, тари, вагів автомобільних та інших засобів, згідно з переліком наведеним у договорі застави від 07.06.2010 р. № 151210Z51, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування вимог скарги стягувач посилається на те, що звіт М № 20171113/01 про незалежну експертну оцінку вартості майна від 13.11.2017 р., який складено 20.11.2017 р., що виконаний на замовлення державного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К. Л. не відповідає нормативним вимогам банку та законодавства через ряд наступних чинників: відсутні посилання на конкретні джерела інформації для використаних об'єктів порівняння; відсутні обґрунтування застосованих коригувань, у тому числі фізичного зносу; в звіті присутнє коригування на рівні -10% на правовий статус , для використання якого повністю відсутні обґрунтування; у звіті є наступне формулювання розміри поправок встановлено на основі опитування провідних агенцій нерухомості.. , в той час як предметом оцінки є обладнання. Також скаржник зазначає, що описова частина звіту (в частині характеристики об'єкту оцінки) є вкрай обмеженою: для значної частини об'єктів відсутнє зазначення марки, моделі, комплектності, стану.

З огляду на зазначене, стягувач стверджує, що визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К. Л. ринкова вартість предмету застави у розмірі 3796549 грн. з урахуванням ПДВ є сумнівною та такою, що не відповідає нинішнім ринковим цінам на аналогічне майно.

В судовому засіданні старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області були надані заперечення від 16.01.2018 р. на скаргу приватного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , в яких він зазначає, що скарга не містить жодних посилань на норми чинного законодавства, яким, на думку скаржника, суперечить звіт та скаржником не запропоновано рецензії на звіт у встановленому законодавством порядку. З огляду на вищезазначене, державний виконавець зазначає, що скарга є необґрунтованою, безпідставною, суперечить фактичним обставинам справи та нормам права та просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

В судовому засіданні представником боржника - товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг було надано відзив від 16.01.2018 р. на скаргу приватного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України , в якому боржник з вимогами скарги не погоджується та зазначає, що визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К. Л. ціна заставного майна буде початковою, якою ж буде остаточна ціна буде визначено результатами проведених торгів та реальна вартість виставленого на торги майна дасть змогу зацікавити потенційних покупців в участі у торгах, а також збільшить шанси реалізації майна з метою виконання рішення суду. Також, боржник зазначає, що навіть порівнюючи вартість майна, зазначену в договорі застави № 151210Z51від 07.06.2010 р., укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг та приватним акціонерним товариством Державний експортно-імпортний банк та вартість цього майна, зазначену у звіті, слід звернути увагу на те, що вона не надто відрізняється, зважаючи на те, що з моменту укладення договору застави до виконання звіту майно перебувало в інтенсивній експлуатації товариства з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг , так як використовувалося для сільгоспвиробництва.

Представник стягувача у судовому засіданні 16.01.2018 р. підтримав вимоги скарги та зазначив, що на його думку, визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К. Л. ринкова вартість предмету застави є заниженою.

Представник боржника у судовому засіданні 16.01.2018 р. проти задоволення скарги заперечував.

Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченко І.П., дії якого оскаржуються, у судовому засіданні 16.01.2018 р. проти задоволення скарги заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 16.01.2018 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103262075188.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Розглянувши скаргу № 176-00/1490 від 19.12.2017 р. публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" на дії державного виконавця при виконанні рішення господарського суду Київської області у справі № 23/100-12, заслухавши пояснення представників стягувача, боржника та старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області, судом встановлено наступне:

Рішенням господарського суду Київської області від 27.08.2014 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р., позов публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" задоволено повністю; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг" на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" 6777245 грн. 03 коп. заборгованості за кредитом, 542868 грн. 64 коп. заборгованості за процентами, 609277 грн. 62 коп. пені, 470009 грн. 03 коп. 3% річних та 64380 грн. 00 коп. судового збору.

19.09.2014 р. на виконання рішення господарського суду Київської області від 27.08.2014 р., яке набрало законної сили 09.09.2014 року, видано наказ.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

За змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (№606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Постановою від 07.09.2015 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження № 48608674 з примусового виконання наказу № 23/100-12 виданого 19.09.2014 р.

З 03 жовтня 2016 року набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" в редакції закону від 02 червня 2016 року №1404-VІІ. За приписами п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (від 02 червня 2016 року №1404-VІІ) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

За змістом ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постановою від 26.10.2017 р старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка Івана Павловича описано та накладено арешт на майно боржника за переліком, що міститься в даній постанові.

Вищевказане майно було надано в заставу публічному акціонерному товариству Державний експортно-імпортний банк України товариством з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг згідно з договором застави № 151210Z51 від 07.06.2010 р.

За змістом п. п. 3,4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Відповідно до п.1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" (№ 1404-VIII) для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Постановою від 13.11.2017 р. старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка Івана Павловича призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - фізичну особу-підприємця Кірей Костянтина Леонідовича.

Пунктом 2 вищезазначеної постанови постановлено суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання фізичній особі-підприємцю Кірей Костянтину Леонідовичу провести експертну оцінку описаного постановою від 26.10.2017 р. майна боржника, про що виготовити відповідний висновок (звіт).

Суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Кірей Костянтином Леонідовичем (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 465/15 від 27.05.2015 р., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів України № 4076 від 28.10.2005 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 3829 від 17.09.2005 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 0241-ПК від 18.11.2016р.) складено звіт М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, відповідно до якого вартість об'єкту оцінки - майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю Агрохолдинг , станом на 13.11.2017 р., з урахуванням ПДВ, сумарно становить 3796549,00 грн.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№1404-VІІ) визначено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідний звіт складено суб'єктом оціночної діяльності 20 листопада 2017 року та отримано відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області 04.12.2017 р. Матеріали звіту направлені державним виконавцем на адресу боржника та стягувача супровідним листом № 9930 від 05.12.2017 р.

Однак, скаржник з визначеною суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Кірей Костянтином Леонідовичем ринковою ціною не погоджується та просить суд визнати недійним звіт М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, вказуючи, що даний звіт не відповідає нормативним вимогам банку та законодавства через ряд наступних чинників: відсутні посилання на конкретні джерела інформації для використаних об'єктів порівняння; відсутні обґрунтування застосованих коригувань, у тому числі фізичного зносу; в звіті присутнє коригування на рівні -10% на правовий статус , для використання якого повністю відсутні обґрунтування; у звіті є наступне формулювання розміри поправок встановлено на основі опитування провідних агенцій нерухомості.. , в той час як предметом оцінки є обладнання. Також скаржник зазначає, що описова частина звіту (в частині характеристики об'єкту оцінки) є вкрай обмеженою: для значної частини об'єктів відсутнє зазначення марки, моделі, комплектності, стану.

Частиною 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (№1404-VІІ) надано стороні, яка не згодна з результатами визначення вартості чи оцінки майна, право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Пунктом 9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначення вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121 -2 ГПК.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище закону).

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Даним Стандартом (п. п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Згідно з п. 51 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Скаржник зазначає, що у звіті М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна відсутні посилання на конкретні джерела інформації для використання об'єктів порівняння (в звіті про оцінку фігурують вартості відновлення об'єктів порівняння, при цьому відсутні будь-які підтвердження походження даних значень вартості - немає прямих посилань або фото фіксації пропозиції продажу).

З цього приводу судом встановлено наступне.

Згідно з п. 38 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Як вбачається з п. 5.2 звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, для проведення незалежної оцінки майна, з метою визначення ринкової вартості майна оцінювачем (експертом) використано порівняльний підхід, а в рамках даного підходу метод прямого порівняння.

Згідно з п. 47 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

У п. 54 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" зазначено, що зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

У п. 6.3 звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна оцінювачем зазначені джерела інформації для використання об'єктів порівняння - дані сайтів мережі Інтернет ( https://prom.ua, https://www.olx.ua, https://kiev.flagma.ua/, http://doska.kievpro.com/, http://noblelift.com.ua, http://telegechka.com.ua, http://hotline.ua, http://kalvis.org.ua, http://argo-ukraine.com.ua, https://baltic-forklift.prom.ua, https://autoline.com.ua).

Також скаржник зазначає, що у звіті М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна відсутні обґрунтування застосованих коригувань, в тому числі фізичного зносу (знос по кожному предмету оцінки просто декларується як фактична величина, без застосування будь-яких оціночних процедур, що використовуються для розрахунку зносу).

З цього приводу судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440 фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою

первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки.

Оцінювач у п. 4.1 звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна зазначає, що в результаті проведеного огляду встановлено, що майно в даний час все не експлуатується та знаходиться в умовно придатному, незадовільному та непридатному стані. Стан оцінюваного майна наданий в таблиці 4.1.1, в якій зазначено найменування та опис майна, рік виготовлення, інвентарний номер та відповідно фізичний знос (%) та на сторінці 8 звіту наявна таблиця характеристики фізичного стану, відповідно до якої оцінювачем було визначено фізичний знос.

Разом з тим, скаржник зазначає, що описова частина звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна (в частині характеристики об'єкту оцінки) є вкрай обмеженою; для значної частини об'єктів відсутнє зазначення марки, моделі, комплектності, стану.

Згідно з п. 56 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати ; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства;мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна;письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість;висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Враховуючи вимоги вказаного пункту Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", законодавством не встановлено обсяги описової частини звіту, при цьому вказано, що звіт повинен містити опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати.

У частині 4 звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна (опис об'єкта оцінки) оцінювачем надано характеристику об'єкту оцінки та відображено таблицю, у якій зазначено найменування та опис майна, рік виготовлення та інвентаризаційний номер, за яким можна ідентифікувати предмет оцінки, що свідчить про відповідність звіту вимогам п. 56 Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Щодо посилання скаржника в судовому засіданні на те, що визначена суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К. Л. ринкова вартість предмету застави є заниженою, то як вбачається зі звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, оцінювачем (експертом) при його складанні не включено до переліку оцінювального майна рухоме майно № 22 у таблиці переліку майна договору застави № 151210Z51 від 07.06.2010 р. - Контейнери палетні металеві (150 одиниць) 2008 року випуску, інвентарний № 03080 , що вплинуло на результат оцінки майна в сторону її зменшення.

Отже, судом встановлено, що звіт М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, виконаний фізичною особою-підприємцем Кірей Костянтином Леонідовичем з дотриманням вимог Національного стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, та Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Враховуючи вищевикладене, вимоги скаржника щодо визнання звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна недійсним є безпідставними, необґрунтованими та не містять жодних посилань на норми чинного законодавства, яким, на думку скаржника, суперечить звіт.

Так, згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вказаним статтям скаржником не надано суду жодного доказу, що підтверджує обставини, на які він посилається.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи вищезазначене, заявлена скаржником вимога про визнання недійсним звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна, який складено 20.11.2017 р., що виконаний на замовлення державного виконавця суб'єктом оціночної діяльності ФОП Кірей К.Л., задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, похідна вимога скаржника про визнання незаконними дій державного виконавця щодо використання у виконавчому провадженні звіту М № 20171113/01 від 13.11.2017 р. про незалежну експертну оцінку вартості майна для подальшої примусової реалізації об'єкту оцінки на електронних торгах є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Також, скаржником заявлена вимога про зобов'язання державного виконавця призначити нову оцінку описаного та арештованого майна згідно з переліком наведеним у договорі застави від 07.06.2010 р. № 151210Z51, яка також є похідною, а отже такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк" № 176-00/1490 від 19.12.2017 р. на дії державного виконавця при виконанні рішення господарського суду Київської області у справі № 23/100-12 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 ст. Господарського процесуального кодексу України .

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 26.01.2018 р.

Суддя О.О. Рябцева