Рішення

від 09.01.2018 по справі 369/1702/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1702/17

Провадження № 2/369/326/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09.01.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

Головуючої судді: Дубас Т.В.,

при секретарі Яцевич В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медецини, Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третя особа ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 01 березня 2000 року відповідно до наказу № 382 від 01.03.2000 року позивач був прийнятий на посаду завідуючого Ірпінської лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, яка розташована на Ірпінському міському ринку ВЕКТОР-2002 та є структурним підрозділом Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини, по переведенню з Києво-Святошинського підприємства ветеринарної медицини.

Відповідно до наказу начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпені № 54 від 10 листопада 2014 року позивач був звільнений з посади завідувача ДЛВСЕ в м Ірпені за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (у зв'язку з прогулом без поважних причин).

Разом із тим, 4 жовтня 2013 року позивач був взятий під варту Васильківським міськрайонним судом Київської області.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання всі 24 години на добу.

І лише 13 лютого 2015 року відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу дозволено покидати місце свого проживання з 6 години ранку до 18 години вечора саме для виконання трудових обов'язків.

14 лютого 2015 року о 7 годині ранку позивач з'явився на робочому місці в Ірпінській лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, яка розташована на Ірпінському міському ринку ВЕКТОР-2002 .

Однак ОСОБА_3 вручив позивачу наказ від 10 листопада 2014 року про звільнення з роботи за прогул без поважних причин.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Скасовано наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Зобов'язано Ірпінську міську державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені.

Рішення суду в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання, але до сьогодні не виконане.

Зокрема, відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за № 600 від 10 березня 2015 року припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871) шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718884).

Однак до даного часу обидві установи рахуються в ЄДРПОУ, а також відсутні відомості про передання всього майна, прав та обов'язків припиненої юридичної особи її правонаступнику. Тобто на день подання позову відповідач - Ірпінська міська державна лікарня ветеринарної медицини знаходиться в стані припинення, але її діяльність не припинена і відповідний запис в ЄДРПОУ відсутній.

Крім того, в провадженні ВССУ (суддя Фаловська) перебуває справа № 369/1715/15-ц (провадження № 2/369/2104/16) за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, Києво- Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа ОСОБА_3, про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. На даний час рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 28.07.2016, яке набрало законної сили і яким повністю задоволено позовні вимоги, виконавчою службою та відповідачами не виконане, оскільки останні не зацікавлені у поновленні позивача на роботі та всіляко у цьому перешкоджають, зокрема, шляхом подання скарг до судів апеляційної та касаційної інстанцій.

У разі задоволення позову відповідно до ст. 237 КЗпП України на керівника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 може бути покладено матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну лікарні внаслідок оплати позивачу вимушеного прогулу.

На даний час, з урахуванням встановленого судами факту незаконності звільнення із займаної посади та невиконання рішення суду про поновлення на роботі, загальний строк триваючого вимушеного прогулу з моменту звільнення з роботи (10 листопада 2014 року) складає 27 місяців, а з моменту винесення судом постанови про дозвіл покидати позивачем місце свого проживання та появи у нього з 14 лютого 2015 року можливості виконувати свої трудові обов'язки - складає 24 місяці.

Заробітна плата відповідно до даних Пенсійного фонду України становила на день звільнення 2 742, 59 гривень на місяць.

Оскільки порушення трудових прав є триваючим і визначити остаточний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу неможливо, то на час звернення до суду він складає 74 049,93 гривень (2 742, 59 гривень х на 27 місяців).

Крім того, вважав, що діями та бездіяльністю відповідачів, зокрема: незаконним звільненням, ігноруванням рішення суду про поновлення на роботі та недопуском до роботи йому заподіяно значну моральну шкоду, яка полягає в наступному. Позивач до цього часу не працює; з нього глузують працівники всієї системи: як з того, що він був незаконно звільнений, так і з того, що його незаконно не поновлюють на роботі та не виконують рішення суду. Керівники відповідачів навіть не реагують на його листи та листи судів, навмисне не отримують кореспонденцію, щоб затягнути строки розгляду справ судом та строки оскарження судових рішень.

Все це дуже пригнічує, зламало звичний спосіб життя, позбавило роботи та засобів існування.

Тому позивач просив стягнути з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини та Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини в солідарному порядку на його користь 74 049,93 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 100 000 гривень моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задоволити, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Письмових заперечень до суду не направили.

За згодою позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, згідно копії трудової книжки позивача вбачаться що відповідно до наказу № 382 від 01.03.2000 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду завідуючого лабораторією ветеринарно-санітарної експертизи м. .

4 жовтня 2013 року згідно ухвали Васильківського міськрайонного суду застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин. Строк дії ухвали до 22 жовтня 2013 року до 18 години 00 хвилин.

04 листопада 2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області міра запобіжного заходу позивачу була змінена на домашній арешт. Відповідно до вказаної постанови серед обов'язків домашнього арешту позивачу було заборонено покидати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 всі 24 години на добу.

13 лютого 2015 року відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позивачу змінено покладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 04.1.2014 року на обвинуваченого ОСОБА_1 обов'язок, передбачений ч. 5 ст. 194 КПК України: цілодобово не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, та зобов'язати обвинуваченого з 18 години вечора по 06 годину ранку наступного дня не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до Наказу № 54 від 10.11.2014 р., у зв'язку з тим що завідувач ДЛВСЕ в м. Ірпені ОСОБА_1 з 20 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року був відсутній на роботі та робочому місці без поважних причин (прогул), позивача було звільнено з посади Завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь, Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Київській області, третя особа: ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, було скасовано наказ № 54 від 10 листопада 2014 року за підписом начальника Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені у зв'язку з прогулом без поважних причин. Зобов'язано Ірпінську міську державної лікарні ветеринарної медицини Управління ветеринарної медицини в м. Ірпінь внести запис про скасування наказу № 54 від 10 листопада 2014 року до трудової книжки ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені.

Дане рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області залишено без змін відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 28 липня 2016 року.

Відповідно до наказу Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за № 600 від 10 березня 2015 року припинено діяльність Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871) шляхом її приєднання до Києво-Святошинської районної державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 00718884).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Стаття 76 ЦПК України визначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповдіно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі „Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина „судового розгляду".

Відповідно з моменту звільнення позивача (10 листопада 2014 року) та по момент його звернення до суду (15 лютого 2017 року) минуло 27 місяців, протягом яких позивачу не була виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Відповідач Ірпінська міська державна лікарня ветеринарної медицини, на даний час у відповідності до вимог ч. 2 ст. 104 ЦК України, як юридична особа не припинена.

Заробітна плата позивача відповідно до даних Пенсійного фонду України становила на день звільнення 2 742, 59 гривень на місяць. Таким чином з відповідача Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медецинипідлягає стягненню на користь позивача заробітна плата за 27 місяців вимушеного прогулу у розмірі 74 049,93 грн. (2 742,59 х 27 = 74 049,93 грн.).

Враховуючи що судовим рішенням від 17.05.2016 р. було скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача ДЛВСЕ в м. Ірпені та поновлено його на посаді завідувача державної лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи в м. Ірпені, суд приходить до висновку що в даному випадку, необхідно стягнути з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 049,93 грн.

Тому в даній частині, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 Постанови № 4 від 31 березня 1995 р. Про судову практику в спорах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.

Надані докази і фактичні обставини справи не дають обґрунтованих підстав вважати, що позивачу було завдано моральної шкоди, останній не довів належними і допустимими доказами заподіяння йому такої шкоди, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Судові витрати по справі, слід стягнути з відповідача Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України .

На підставі викладеного та керуючись ст. 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 141, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медецини, Києво-Святошинська районна державна лікарня ветеринарної медицини, третя особа ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням та невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 53, Київська область) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає АДРЕСА_2, ІПН: НОМЕР_1), середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74 049,93 грн. (сімдесят чотири тисячі сорок дев'ять гривень та дев'яносто три копійки).

Стягнути з Ірпінської міської державної лікарні ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ 25800871, м. Ірпінь, вул. Пушкінська, 53, Київська область) на користь держави судовий збір в розмірі 740,49 грн. (сімсот сорок гривень та сорок дев'ять копійок).

В решті вимоги позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у частині присудження позивачу виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Повне рішення суду складено 22 січня 2018 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Дубас Т.В.