Рішення

від 19.12.2017 по справі 826/13298/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2017 року № 826/13298/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Пінчука Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №21298-1305 від 26.04.2017.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки воно винесене з порушенням відповідачем вимог податкового законодавства. Зокрема, позивач вказує на те, що орендна плата у розмірі 340 805,95 грн нарахована контролюючим органом на підставі даних земельного кадастру, згідно яких земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_2 по АДРЕСА_2), яка виступає об'єктом оподаткування, належить на праві користування позивачу. Разом з тим, станом на 30.03.2017 нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці відчужене позивачем повністю на користь ТОВ Прайд Аква (код ЄДРПОУ 38266538) та ОСОБА_3 Посилаючись на положення ст.ст.120, 141 Земельного кодексу України позивач стверджує, що після продажу нерухомого майна, що знаходиться на орендованій позивачем земельній ділянці, і для цілей обслуговування якого вона надавалась, тобто після передачі цього нерухомого майна у власність третьої особи, у позивача відпала необхідність продовжувати користуватися орендованою згідно договору оренди земельної ділянки, у зв'язку з чим, останній звернувся до Київської міської ради з проханням припинити з 30.03.2017 дію договору оренди земельної ділянки. Однак, Київською міською радою не вчинено жодних дій на припинення договору, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про розірвання такого договору. Обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів, і припиняється з моменту припинення такого права. Не були враховані відповідачем дані обставини і при визначені податкового періоду, протягом якого позивачу повинна бути нарахована орендна плата. Оскільки право позивача на земельну ділянку припинилось 30.03.2017, а на її частину (у розмірі відношення площі машиноскладального цеху (літера Д) до загальної площі усіх будівель) - 05.09.2007, то орендна плата має сплачуватися за фактичний період перебування землі у користуванні позивача у поточному році, тобто за 90 діб - з 01.01.2017 по 30.03.2017 і має становити, на думку позивача 28 560,61 грн. Також позивач наголошує, що незважаючи на перехід земельної ділянки у користування інших осіб, згідно п.3.1 Договору оренди від 13.09.2007 земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2 договір укладено на 10 років, отже дія Договору закінчилась 13.09.2007 і нарахування орендної плати понад термін дії Договору є протиправним.

Відповідач проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні, обґрунтовуючи свою позицію тим, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до третьої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, укладеного між позивачем і Київською міською радою. На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.03.2017, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2759 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, складає 8 520 148,71 грн. Сума орендної плати з фізичних осіб на 2017 за земельну ділянку, що орендує ОСОБА_1 становить 340 805,95 грн (8 520 148,71 грн х 4%). Посилаючись на положення ст.ст.7, 13, 31, 34 Закону України Про оренду землі та ст.120 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14, п.288.1-п.288.3,п.288.5-п.288.7 ст.288, п.289.1, п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України відповідач стверджує про дотримання ним вимог законодавства при прийнятті податкового повідомлення-рішення у зв'язку з чим просить суд визнати вимоги позивача безпідставними.

В своїх додаткових поясненнях відповідач, окрім тих доводів, що вже були ним викладені у письмових запереченнях проти позову, зауважує, що документом, який підтверджує повернення земельної ділянки орендодавцю після припинення договору оренди землі є акт приймання-передачі, який позивачем до ГУ ДФС у м. Києві не надавався, тому підстав для перерахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення немає. Перерахунок нарахованої суми орендної плати можливий лише після укладення договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів нерухомості, або повернення Орендарем земельної ділянки Орендодавцю за актом приймання-передачі земельної ділянки.

На вимогу суду щодо надання детального розрахунку нарахованої суми зобов'язання зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку, представник відповідача продублював в своїх додаткових поясненнях розрахунок, викладений в запереченнях проти позову, який не дозволяє виокремити суму зобов'язання по місяцям.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві на підставі доказів, долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

За результатами розгляду в судовому засіданні у судовому засіданні 07.11.2017 усного клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, судом постановлена ухвала про відмову у його задоволенні з огляду на недоведеність відповідачем неможливості ухвалення рішення у даній справі до вирішення Деснянським районним судом позову ОСОБА_1 до Київської міської ради і недоведеність позиції, що постановлене у вказаній справі рішення може вплинути на правильне вирішення справи, що перебуває на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду щодо надання витребуваних судом документів - даних державного земельного кадастру щодо спірної земельної ділянки і детального розрахунку суми визначеного зобов'язання.

В судовому засіданні 19.12.2017 проголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

26.04.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) винесено податкове повідомлення-рішення за №21298-1305, яким ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_1, позивач) на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України визначено податкове зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 340 805,95 грн.

Підставою для такого нарахування, за твердженням відповідача, став Договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 13.09.2007 між Київською міською радою (Орендодавець) і гр. ОСОБА_1 (Орендар) за умовами якого Орендодавець, на підставі рішень Київської міської ради від 27.10.2005 за № 302/3763 та від 24.05.2007 за №692/1353, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_2; розмір - 0,2759 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель виробничої бази; кадастровий номер НОМЕР_2 (п.1.1, п.2.1 Договору). Строк дії договору - 10 років (п.3.1 Договору). Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4% від її нормативної грошової оцінки.

18.09.2007 сторонами Договору оренди земельної ділянки складено Акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованого 01.03.2017, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8 520 148,71 грн.

На підставі вказаних даних контролюючим органом було визначено суму зобов'язання, яка мала б бути сплачена гр. ОСОБА_1 за платежем - орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік в сумі 340 805,95 грн (8 520 148,71 грн х 4%) і винесено податкове повідомлення-рішення №21298-1305.

З огляду на вимоги, заявлені позивачем у даному провадженні, враховуючи доводи, наведені в обґрунтування позову, а також зважаючи на зміст заперечень відповідача, предметом дослідження у даній справі є правомірність визначення ГУ ДФС у м. Києві податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у податковому повідомленні-рішенні від 26.04.2017 №21298-1305.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні, у відповідності до положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України в чинній редакції) суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) ; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Податковим кодексом України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про плату за землю і Законом України Про оренду землі .

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно з пунктом в статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів і не заперечується сторонами, 06.02.2002 між ВАТ Укрзв'язокофіс (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу, у відповідності до п.1.1 якого, Продавець продав, а покупець купив нежилі будівлі: механічний цех (літера Г ) - площею 325,6 кв.м, машиноскладальний цех, в т.ч. перехідна галерея (літера Д ) - площею 1323,3 кв. м, приміщення ТП (літера VII ) - площею 22,7 кв. м, склад готової продукції (літера В ) - площею 338,4 кв. м, прохідна (літера Б ) - площею 17,3 кв. м. Загальна площа відчужуваних будівель становить 2027,3 кв. м, що заходяться в м. Києві по АДРЕСА_2 та складають 20/100 частин від майнового комплексу площею 9128,5 кв. м.

13.09.2007 між Київською міською радою (Орендодавець) і гр. ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки б/н, за умовами якого Орендодавець, за Актом приймання-передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_2; розмір - 0,2759 га; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування будівель виробничої бази; кадастровий номер НОМЕР_2 (п.1.1, п.2.1 Договору). 18.09.2007 сторонами Договору оренди земельної ділянки складено Акт приймання-передачі земельної ділянки.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, в силу положень, закріплених в ст.269 Податкового кодексу України є платниками земельного податку.

Однак, в подальшому позивачем були укладені договори відчуження нежилих приміщень, придбаних нам у ВАТ Укрзв'язокофіс , для експлуатації та обслуговування яких позивачем укладався договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_2.

Так, 05.09.2007 між ОСОБА_1 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу частини нежилих приміщень. Згідно п.1.1 цього Договору ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_3 купив нежилі будівлі: машиноскладальний цех, в т.ч. перехідна галерея (літ. Д), загальною площею 1323,30 кв. м, що розташовані в будинку АДРЕСА_2 та складають 15/100 частин від майнового комплексу площею 8834,3 кв. м. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3890.

19.06.2009 між ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_6 (Обдаровувана) укладено договір дарування частини нежилих будівель, за умовами якого ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_6 прийняла в дар ? частину нежилих будівель (механічний цех (літ. Г) - площею 325,40 кв. м, склад готової продукції (літ. В) - площею 338,40 кв. м, прохідна (літ. Б) - площею 17,3 кв. м.), що складає 10/200 частин від майнового комплексу площею 6510,8 кв. м, (загальна площа будівель літ. Г, В, Б - 681,3 кв. м), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (пункт 1 Договору від 19.06.2009). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №3605.

Згідно реєстраційного напису на правовстановлювальному документі засвідчує, що ? частина від (літ. Г, В, Б) загальною площею 681,3 кв. м, що складає 10/200 частин від майнового комплексу площею 6510,8 кв. м по АДРЕСА_2 зареєстрована в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації пава власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ОСОБА_6 (зареєстровано в реєстрову книгу №29п-179 за реєстровим №3707-П 24.06.2009). 19.06.2009 укладений між позивачем та ОСОБА_6 договір дарування частини нежилих будівель зареєстрований в Державному реєстрі правочинів (№ правочину 3494723).

30.03.2017 ОСОБА_1 і ОСОБА_6 уклали з ТОВ ПРАЙД АКВА договір купівлі-продажу 10/100 частин нежилих будівель. Згідно п.1 вказаного договору Продавець-1 (ОСОБА_1 і Продавець-2 (ОСОБА_6) продали (передали у власність), а Покупець (ТОВ ПРАЙД АКВА ) купив (Прийняв у власність) нежилі будівлі: механічний цех (літера Г ) - площею 325,6 кв. м, склад готової продукції (літера В ) - площею 338,4 кв. м, прохідна (літера Б ) - площею 17,3 кв. м., що складає 10/100 частин від майнового комплексу площею 6510,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Бойко Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №1179.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.03.2017, в день укладення договору купівлі-продажу до цього реєстру внесені відповідні відомості.

Станом на час розгляду справи по суті суду не надані докази розірвання зазначених договорів або визнання їх недійсними в установленому законодавством порядку.

04.04.2017 позивач звернувся до Київської міської ради із заявою, в якій, посилаючись на наведені вище правочини вказував на те, що у зв'язку з відчуженням нежилих будівель він подавав документи на поділ орендованої земельної ділянки, але це питання на день звернення з цією заявою не вирішено і протягом усього терміну дії договору оренди земельної ділянки він сплачує орендну плату, незважаючи на те, що станом на 30.03.2017 на цій земельній ділянці не залишилось ніяких нежилих будівель, які б належали йому, чи членам його родини. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив припинити з 30.03.2017 дію Договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 (літери Б , В , Г , Д ), оскільки вказаний договір був укладений для експлуатації та обслуговування будівель виробничої бази. До заяви, що була зареєстрована в Київській міській раді за №08/К-3657, позивачем додані копії договорів.

У зв'язку з неотриманням відповіді на свою повторну заяву від 04.04.2017, ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з повідомленням про відсутність наміру продовжувати Договір оренди земельної ділянки (зареєстрована за №08/К-6517). Станом на день розгляду справи відповідь від Київської міської ради відповідь позивачу не надходила, викладені в заявах вимоги не розглянуті, питання щодо розірвання договору оренди спірної земельної ділянки не вирішено.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 02.12.2015 року (справа №21-3517а15), згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України, права власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Так, згідно частини першої статті 120 Земельного кодексу України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 2 ст.120 Земельного кодексу України).

В частині 4 статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Аналогічне положення закріплено і в статті 377 ЦК України, відповідно до частини 1 якої, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Цими нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, незважаючи на те, що особа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно .

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 7 липня 2015 року (справа № 21-775а15).

Отже, на підставі наявних у справі належних, допустимих доказів судом встановлено, що станом на 30.03.2017 позивачем відчужені нежилі будівлі, придбані ним згідно Договору купівлі-продажу від 06.02.2002: механічний цех (літера Г ) - площею 325,6 кв.м, машиноскладальний цех, в т.ч. перехідна галерея (літера Д ) - площею 1323,3 кв. м, приміщення ТП (літера VII ) - площею 22,7 кв. м, склад готової продукції (літера В ) - площею 338,4 кв. м, прохідна (літера Б ) - площею 17,3 кв. м (загальна площа відчужуваних будівель становить 2027,3 кв. м), що заходяться в м. Києві по АДРЕСА_2 та складають 20/100 частин від майнового комплексу площею 9128,5 кв. м., у зв'язку з придбанням яких ОСОБА_1 укладався 13.09.2007 з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) з місцем розташування - АДРЕСА_2 за розміром - 0,2759 га і цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування будівель виробничої бази.

З переходом права власності на будівлі, розташовані на спірній ділянці, в силу положень ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 ЦК України, позивач втратив і право користування земельною ділянкою і позбувся статусу платника земельного податку в розумінні ст.269 Податкового кодексу України і несе обов'язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2.

Щодо посилань відповідача на Договір оренди земельної ділянки від 13.09.2007, як на підставу для нарахування зобов'язання ОСОБА_1 зі сплати орендної плати з фізичних осіб, у зв'язку з продовженням його дії на день складення податкового повідомлення-рішення, суд вважає за доцільне наголосити на наступному.

Дійсно, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Однак, в силу положень при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) відповідно до ст.120 Земельного кодексу України переходить і право на земельну ділянку (власності чи користування). При цьому при зникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду реєстрації права на нерухомість, про яку йдеться в п.287.6 Податкового кодексу України, право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами.

Тобто в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти. Подальша реєстрація земельної ділянки (ст.202 Земельного кодексу України) та права на земельну ділянку (Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) повинні бути здійснені з метою запобігання спорам та створення можливості для наступного відчуження земельної ділянки за договором.

До того ж, як було встановлено судом під час розгляду справи і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 вживав заходи з метою врегулювання питання щодо внесення змін/розірвання договору оренди земельної ділянки та неодноразово звертався з відповідними заявами до Київської міської ради. Водночас, з незалежних від позивача обставин, такі питання на день розгляду даної справи по суті не вирішені.

В даному випадку має місце фактичне припинення права ОСОБА_1 користування земельною ділянкою на умовах оренди без анулювання юридичної підстави для нарахування податкового зобов'язання з орендної плати. Наведене засвідчує про порушення майнових прав позивача.

Європейський суд з прав людини (надалі - Суд) у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: Рисовський проти України , Беєлер проти Італії , Онер'їлдіз проти Туреччини Megadat.com S.r.l. проти Молдови , Москаль проти Польщі ). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії ) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

В рішенні у справі Рисовський проти України (заява №29979/04, п.71) Суд наголошує … державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що з моменту втрати в силу закону певного права (в даному випадку права користування земельною ділянкою), особа не має нести обов'язок по сплаті зобов'язань за користування таким право.

При цьому, судом враховується дата укладення останнього з договорів купівлі-продажу нежилих будівель на спірній земельній ділянці - 30.03.2017. Дана обставина засвідчує наявність у позивача обов'язку по сплаті податкового зобов'язання з орендної плати за період з 01.01.2017 по 30.03.2017. Наявність такого обов'язку позивачем не заперечується.

Водночас, обрахунок суми, що підлягає сплаті має визначатись контролюючим органом з урахуванням положень пункту 286.5 Податкового кодексу України, відповідно до якого нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

При цьому, контролюючим органом мають враховуватись вимоги пункту 286.6 статті 288 Податкового кодексу України, яким встановлюється, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Констатуючи помилкове неврахування контролюючим органом при визначенні ОСОБА_1 податкового зобов'язання з орендної плати з фізичної особи за 2017 рік, яке здійснено без урахування фактичних обставин та положень ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 ЦК України, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі, оскільки ГУ ДФС у м. Києві ще не визначила у встановленому законом порядку суму зобов'язання із застосуванням вимог п.286.5 і п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд з урахуванням встановлених у справі обставин приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21298-1305 від 26.04.2017.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №21298-1305 від 26.04.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 408 (три тисячі чотириста вісім) гривень 06 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 03150, АДРЕСА_1. тел.:(НОМЕР_3, (044) НОМЕР_4).

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, тел.: (044) 461-76-15, фак (044) 461-77-57, www.kyiv.sfs.gov.ua, e-mail: kyiv.official@sfs.gov.ua)

Суддя: Н.А. Добрівська