Постанова

від 25.01.2018 по справі 379/697/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 379/697/17 Головуючий у І інстанції Василенко О. М. Провадження № 22-ц/780/446/18 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С. Категорія 22 25.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське на рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Cільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати недійсними договори оренди двох земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 11 вересня 2014 року, що були укладені між її матір'ю ОСОБА_3 та СТОВ Плосківське та стягнути на її користь судові витрати.

Позов мотивувала тим, що 17 травня 2016 вона отримала у спадщину після смерті її матері ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 року. Тоді ж їй стало відомо, що її мати нібито уклала вказані договори оренди з СТОВ Плосківське .

Вказує, що з 2010 року мати позивачки ОСОБА_3 проживала у АДРЕСА_1, а протягом 2013-2015 років знаходилась постійно за її місцем проживання у АДРЕСА_2 оскільки в указаний період була тяжко хворою, частково паралізованою, прикутою до ліжка, ніяких листів, повідомлень щодо продовження дії договору від СТОВ Плосківське не отримувала, підписувати не могла за станом здоров'я. Також до місця її фактичного перебування представники СТОВ Плосківське з відповідними пропозиціями не з'являлися, тому вважає, що її мати не могла підписати оскаржувані договори.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року позов задоволено, визнано недійсними договори оренди землі НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 від 11 вересня 2014 року, укладені між ОСОБА_3 та СТОВ Плосківське , стягнуто з відповідача на користь позивачки 1280 грн. судових витрат.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник СТОВ Плосківське подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що позивачкою не було надано жодних належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 особисто не підписувала оскаржуваних договорів оренди землі, крім того рішення суду ґрунтується виключно на припущеннях та показах свідків, що, на його думку, є порушенням норм процесуального права. Крім того, вважає, що судом не було належним чином досліджено усіх письмових доказів, які були надані сторонами, а тому вважає висновок суду про наявність підстав для задоволення позову необґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими , невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи , порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 на момент укладення оскаржуваних договорів була відсутня у АДРЕСА_1, Київської області, а тому не могла їх підписати, через що вважав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, яка є орендодавцем за договорами оренди земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 11 вересня 2014 року площами 3,0391 і 0,13 га відповідно, померла 08 листопада 2015 року. Орендарем за цими договорами є відповідач СТОВ Плосківське .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 травня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Овраменко Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 626, позивачка отримала після смерті матері ОСОБА_3 спадщину, яка складається зокрема із вищевказаних земельних ділянок.

Позивачка вказує, що після цього позивачці стало відомо, що її покійна мати протягом 2014-2015 років укладала договори оренди даної землі із СТОВ Плосківське , всупереч існуючому на той час відповідному договору оренди до 2016 року.

Із наданих сектором державної реєстрації Таращанської районної державної адміністрації Київської області (лист від 02.11.2017 року №16-07/72) оригіналів договорів оренди земельних ділянок НОМЕР_3, НОМЕР_4 від 11.09.2014 року кадастрові номери НОМЕР_1, площею 3,0391 га і НОМЕР_2, площею 0,13 га відповідно, укладених між ОСОБА_3 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Плосківське вбачається, що місцем їх укладення зазначено с.Плоске .

З пояснень позивачки вбачається, що її мати ОСОБА_3 не підписувала спірні договори оренди, оскільки лише з 2010 року проживала у АДРЕСА_1, однак протягом 2013-2015 років знаходилась постійно за місцем проживання позивачки і весь цей час була частково паралізована і прикута до ліжка і без сторонньої допомоги не могла це вчинити.

Проте, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин позивачкою надано не було. Крім того, позивачкою також не заявлялися клопотання про проведення відповідних судових експертиз.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 р. у справі за № 6-127цс13 міститься правова позиція про те, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів вважає, що позивачкою не було надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_3 не могла укласти оскаржувані договори у зв'язку із хворобою, крім того висновки місцевого суду в цій частині ґрунтуються виключно на показах свідків та поясненнях сторін, а тому вважати законним і обґрунтованим висновок суду про задоволення позову не можна.

У матеріалах справи також відсутні будь-які докази медичного характеру, які б стосувалися фізичних обмежень ОСОБА_3 підписувати оскаржувані договори.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись та ст. 367, 376 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Плосківське задовольнити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: