Постанова

від 22.01.2018 по справі 910/11964/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2018 р. Справа№ 910/11964/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Вінницькій Т.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Шевченко О.В. за посвідченням;

від позивача: Костюченко Н.В. адвокат за ордером

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Лесь Ю.І. за довіреністю від 24.07.2017;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017

у справі № 910/11964/15 (головуючий суддя Усатенко І.В..)

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Приватне акціонерне товариство " Медичний центр "Добробут"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів "Даліз-Фінанс"

про визнання недійсним рішення та договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із позовом до ПАТ "Ерде Банк" та ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" про визнання недійсним оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.12.2013.

Обґрунтовуючи подання позову, заступник прокурора міста Києва, зокрема, послався на положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру". Прокурор звертав увагу на те, що основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Внаслідок незаконного відступлення права вимоги банк втратив реальну можливість отримати кошти у розмірі понад 24 млн. грн., які могли бути спрямовані на задоволення вимог вкладників, що ускладнює належне виконання Фондом своїх основних завдань.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/11964/15, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та Вищого господарського суду України від 16.08.2016, позовні вимоги щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 задоволено.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку, то ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/11964/15, клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення провадження у справі задоволено частково, провадження у справі №910/11964/15 припинено в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013 щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, у зв`язку з непідвідомчістю спору господарським судам.

Постановою Вищого господарського суду від 16.08.2016 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 11.04.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2016 у справі №910/11964/15 в частині припинення провадження скасовано. Справу №910/11964/15 в цій частині направлено на розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017, в задоволені зазначених позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі №910/11964/15 - скасовано, справу направлено на новий розгляд.

При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що при новому розгляді цієї справи суду слід дослідити всі наявні в матеріалах справи докази та з урахуванням викладеного в постанові прийняти законне, обґрунтоване та справедливе рішення щодо наявності/відсутності підстав для задоволення заявленого прокурором позову про визнання недійсним оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення конкурсної комісії про визнання ТОВ "ФК "Даліз - Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010.

З результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/11964/15 (повне рішення складено 12.10.2017) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним оформлене протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" щодо визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз - Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за укладеним між Публічним акціонерним товариством та Приватним акціонерним товариством "Медичний Центр "Добробут" кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Додатковим рішенням від 20.10.2017 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" на користь Прокуратури м. Києва судовий збір у розмірі 6 191 грн. 80 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при проведенні спірного конкурсу не були порушені положення чинного законодавства, а правові норми, застосовані судом першої інстанції, не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 04.12.2017.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки при проведенні спірного конкурсу не були порушені норми чинного законодавства, а правові норми, застосовані судом першої інстанції, не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 04.12.2017.

04.12.2017 від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із неможливістю явки повноваженого представника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 відкладено розгляд справи на 22.01.2018.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), який набрав чинності з 15.12.2017, справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності редакцією цього Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідач-1 та треті особи явку представників у судове засідання не забезпечили. Про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала апеляційні скарги, просила їх задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові, також вказала, що після прийняття оскаржуваного рішення відбулись нові торги, за результатами яких активи були продані, що підтверджується довідкою ПАТ "Ерде Банк" від 05.01.2018.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав апеляційні скарги, просив їх задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у позові.

Прокурор у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

На підставі Постанови Правління Національного банку України від 29.10.2012 № 451 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" було прийнято рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації". Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Ерде Банк" призначено Куреного О.В.

Згідно Постанови Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Ерде Банк".

Відповідно до зазначеної Постанови Правління НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 3 від 10.01.2013 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" Куреного О. В.

Статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України.

До переліку активів АТ "Ерде Банк", які входять до ліквідаційної маси Банку, за результатами інвентаризації був включений, зокрема, кредит позичальника - ПрАТ "Медичний Центр "Добробут" (третя особа 1) за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 (заборгованість станом на 01.08.2013 - 32 359 952, 96 грн.).

10.12.2013 в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 Банком було звернуто стягнення на заставне майно ПАТ "Медичний центр "Добробут", а саме було зареєстровано за Банком право власності на нежилі приміщення виробничого корпусу №40 підвалу та 1-го поверху (літ. А) загальною площею 520,9 кв. м. та 2-го поверху (літ. А) загальною площею 449,4 кв. м., що знаходяться у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 2е, після чого у боржника - ПрАТ "Медичний Центр "Добробут" залишилась перед Банком заборгованість у розмірі 24 583 826,73 грн.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку ринкової вартості права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Міжнародна консалтингова компанія-оцінка" станом на 10.12.2013 ринкова (оціночна) вартість права вимоги за даним кредитним договором складає 0,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Уповноважена особа 11.12.2013 (лист вих. № 7011 від 11.12.2013) зверталася до Фонду з проханням розглянути зміни до пропозиції про порядок продажу майна АТ "Ерде Банк" № 2 від 14.08.2013 "Кредити, надані юридичним особам".

У змінах до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку було запропоновано змінити позицію 5 - кредит наданий ПрАТ "Медичний Центр "Добробут", запропоновано спосіб реалізації - шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам через проведення конкурсу між фінансовими установами, запропоновано загальний строк продажу майна - впродовж 4 календарних місяців, та запропоновані основні умови продажу - запропонована ціна вище або дорівнює ринковій вартості; проведення розрахунку не пізніше 10 днів з дня укладання договору переуступки прав; фактичне передавання документів покупцю виключно після надходження коштів.

12.12.2013 зміни до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку запропоновані листом вих. № 7011 від 11.12.2013 були погоджені Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується випискою з протоколу засідання Виконавчої дирекції Фонду від 12.12.2013 № 132/13.

30.12.2013 конкурсною комісією з реалізації майна ПАТ "Ерде Банк", призначеної згідно з наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Ерде Банк", проведено конкурс з продажу права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013.

Відповідно до протоколу № 54 від 30.12.2013 ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" визнано переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором від 29.12.2010 із пропозицією в сумі 780 000 грн.

На підставі протоколу № 54 від 30.12.2013 між ПАТ "Ерде Банк" та ТОВ "ФК Даліз-Експрес" укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010.

У період з 09.01.2014 по 27.01.2014 ПрАТ "Медичний центр "Добробут" на підставі договору №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості) від 31.12.2013 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Даліз-Фінанс", яке діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", грошові кошти у загальному розмірі 24 606 398,27 грн. в якості погашення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010.

Як зазначалось вище, заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із позовом до ПАТ "Ерде Банк" та ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" про визнання недійсним оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010 та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.12.2013.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Внаслідок незаконного відступлення права вимоги банк втратив реальну можливість отримати кошти у розмірі понад 24 млн. грн., які могли бути спрямовані на задоволення вимог вкладників, що ускладнює належне виконання Фондом своїх основних завдань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/11964/15, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 16.08.2016, було визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 укладений між Публічним акціонерним товариством "Ерде Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" з підстав його нікчемності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/11964/15 встановлені наступні обставини:

- відступлення права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, за яким банк мав реальну можливість отримати 24 606 398, 27 грн. в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів, здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а саме за ціною 780 000 грн.;

- у період з 09.01.2014 р. по 27.01.2014 р. ПАТ "Медичний центр "Добробут" на підставі договору №19-12/13 про відступлення прав вимоги за договором (купівля-продаж дебіторської заборгованості) від 31.12.2013 було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КУА АПФ "Даліз-Фінанс", яке діє в інтересах та за рахунок Закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду "Даліз-Стандарт", грошові кошти у загальному розмірі 24 606 398, 27 грн. в якості погашення спірної заборгованості;

- укладення договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 призвело до неспіврозмірного зменшення ліквідаційної маси банку, оскільки здійснено уступку права вимоги банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій.

Щодо вимог про визнання недійсним оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, то провадження у справі було припинено, однак в подальшому судові рішення про припинення провадження у справі були скасовані і справа в цій частині була направлена на новий розгляд.

Отже, предметом даного судового розгляду є позовні вимоги про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна Банку, оформлене протоколом №54 від 30.12.2013, щодо визнання ТОВ "ФК "Даліз-Експрес" переможцем конкурсу з продажу права вимоги за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про недотримання при прийнятті оскаржуваного акту положень ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.9 розділу IV. "Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом" Положення, п. 4.1., 4.8., 4.17, 5.5. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення та про порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта інтересів держави, в особі позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Статті 202, 203 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як зазначив Вищий господарський суд України у свої постанові від 16.08.2016, скасовуючи ухвалу суду про припинення провадження у даній справі, у п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 24.10.2011 № 10 роз`яснено, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з визнанням недійсними договорів, укладених суб`єктами господарювання, або між суб`єктами господарювання та органами державної влади і місцевого самоврядування шляхом проведення прилюдних торгів (аукціону), у тому числі договорів купівлі-продажу і оренди землі, а так само визнання недійсними актів про проведення відповідних торгів (аукціону). З огляду на викладене вище спір про визнання недійсним оформленого протоколом №54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку підвідомчий господарським судам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з аналізу вищезазначених норм чинного цивільного законодавства вбачається, що правочин, може бути визнано недійсним, зокрема якщо його дійсність прямо не встановлена законом, але заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 1 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненнями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку, Вищий господарський суд України у своїй постанові, зокрема, зазначив, що судами залишилися поза увагою норми ст.ст. 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п.4.1 розділу ІІ, п.1.17 розділу ІІІ, п.п. 2.3, 5.5 та 9 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012.

Так, У відповідності до ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Пунктом 17 ч.1 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Згідно ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження органів управління банку; приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів і зобов`язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції від 09.06.2013, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк.

Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Майно банку може бути реалізоване: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) на закритих торгах (щодо майна банку, обмеженого в обігу); 3) шляхом продажу серед заздалегідь визначеного кола осіб (щодо майна, на яке існує обмежений попит); 4) шляхом відступлення права вимоги за кредитами іншим фінансовим установам; 5) шляхом реалізації на організованих місцях продажу (біржах, у торговельних посередників тощо).

У разі якщо реалізувати майно у способи, передбачені пунктами 1 - 5 цієї частини, не вдалося, майно банку може бути реалізоване у будь-який інший спосіб на конкурсній основі.

Уповноважена особа Фонду зобов`язана вживати заходів відповідно до закону для стягнення заборгованості позичальників та інших осіб перед банком.

Порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України встановлений Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012. Вказане Положення, згідно з зазначеним в ньому, розроблено на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність" та встановлює порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України (далі - НБУ).

Дія цього Положення поширюється на всі банки, зареєстровані відповідно до законодавства України, у разі віднесення їх до категорії неплатоспроможних, крім публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (до прийняття відповідного закону щодо участі такого банку у Фонді) та санаційного банку, створеного до набрання чинності Законом (п. 1.3. розділу 1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012).

Згідно п. 4.1 Розділу ІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, зі змінами і доповненнями станом на 30.04.2013, здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та ліквідації банку здійснює Фонд через призначену виконавчою дирекцією Фонду уповноважену особу Фонду.

За п.1.17 розділу ІІІ Положення протягом здійснення тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію вживає заходів щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Відповідно до п. 2.3 розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку укладення правочинів, пов`язаних із відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається у порядку, передбаченому статтею 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з п. 4.1. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення з дня свого призначення уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку приступає до інвентаризації та оцінки майна неплатоспроможного банку з метою формування його ліквідаційної маси, а також складає реєстр акцептованих вимог кредиторів.

Оцінка активів неплатоспроможного банку здійснюється шляхом: оцінки активів Фондом (внутрішня оцінка, що здійснюється окремо по кожному виду (класу, групі) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду); визначення ринкової вартості активів за цінами, що склалися на біржах, конкурсах, аукціонах або неорганізованому ринку тощо (ринкова оцінка, що здійснюється залежно від кон'юнктури ринку на окремі види (класи, групи) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду); оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність) (п. 1.9. розділу IV. "Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом" Положення).

У пунктів 4.5. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення визначено, що Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вживає заходів для встановлення фактичного розміру заборгованості перед банком щодо зобов'язань, строк яких настав або настане в поточному місяці, шляхом отримання в письмовій формі від дебітора (боржника) підтвердження заборгованості за основним боргом та нарахованими процентами (штрафами, пенею, комісійними) у порядку досудового врегулювання господарських спорів відповідно до законодавства. Уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку під час проведення інвентаризації визначає достатність та повноту сформованих резервів, перевіряє класифікацію кредитного портфеля, портфеля цінних паперів, дебіторської заборгованості, нарахованих доходів тощо (п. 4.8. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення).

До ліквідаційної маси банку включається будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку (п. 4.16 розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення).

Майно неплатоспроможного банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі цим Положенням. Для здійснення оцінки майна уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку має право залучати суб'єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси неплатоспроможного банку (п. 4.17 розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення).

Враховуючи наведене, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що перш за все здійснюється оцінка активів банку, яка проводиться не тільки шляхом оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність), а й шляхом оцінки активів Фондом (внутрішня оцінка, що здійснюється окремо по кожному виду (класу, групі) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду) та шляхом визначення ринкової вартості активів за цінами, що склалися на біржах, конкурсах, аукціонах або неорганізованому ринку тощо (ринкова оцінка, що здійснюється залежно від кон'юнктури ринку на окремі види (класи, групи) активів неплатоспроможного банку відповідно до методики, встановленої нормативно-правовими актами Фонду).

За п.5.5 розділу V Положення вибір способів реалізації майна здійснюється уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною та у найкоротший строк. Обраний спосіб (способи) реалізації майна банку затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно п. 9 розділу V Положення реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами - юридичними особами, які мають право надавати кредити, крім кредитних спілок). Вибір переможця конкурсу з набуття прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснює конкурсна комісія, що створюється наказом уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку. До складу конкурсної комісії в обов`язковому порядку входить директор - розпорядник Фонду або один із його заступників.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що у відповідності до наведених положень чинного законодавства Уповноважена особа Фонду здійснює оцінку та реалізацію майна банку у порядку, встановленому законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк та наряду з цим зобов'язана вживати заходів для стягнення заборгованості позичальників перед банком.

Як вбачається з доказів, наявних у матеріалах справи, Уповноваженою особою Фонду під час здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку вживалися заходи для стягнення заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, зокрема, станом на 11.12.2013 (внесення пропозицій Уповноваженою особою Фонду про внесення змін до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку), заборгованість за вказаним договором була стягнута за рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2013 у справі № 910/26189 (яке не набрало законної сили) і частина заборгованості була погашена за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також матеріалами справи підтверджено, що у справі № 910/26189 Господарським судом міста Києва 22.05.2013 винесена ухвала, якою задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Медичний центр "Добробут" (04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 10, ідентифікаційний код 31629319), які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, у межах суми у розмірі 31 305 579,71 грн. Виконавче провадження за вказаною ухвалою господарського суду було відкрите, в порядку виконання зазначеної ухвали суду 29.05.2013 державним виконавцем були винесено постанову про арешт коштів боржника ПАТ "Медичний Центр "Добробут", а 06.08.2013 - постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві без виконання, у зв'язку з процедурою ліквідацією останнього, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас за приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України (в редакції, яка була чинна на час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини справи встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 11.04.2016 не підлягають доказуванню при розгляді позовних вимог заступника прокурора щодо визнання недійсним оформленого протоколом № 54 від 30.12.2013 рішення засідання конкурсної комісії з реалізації майна банку. Зокрема, в силу наведених положень ГПК України є встановленими наступні обставини:

- юридична особа ПАТ "Медичний центр "Добробут", не була збитковою, і активи такого товариства перевищували його пасиви. Станом на 10.12.2013 у такої особи на рахунках знаходився залишок грошових коштів у розмірі більше ніж 1,5 мільйони гривень.

- протягом місяця після проведення конкурсу з продажу права вимоги Банку за кредитним договором №92-КЛ від 29.12.2010, боржник повністю погасив суму заборгованості за таким договором, що свідчить про платоспроможність боржника, та реальну можливість Банку отримати вказані грошові кошти в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів.

Встановленими також є ті обставини: що відступлення права вимоги за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010, за яким банк мав реальну можливість отримати 24 606 398, 27 грн. в ліквідаційну масу для забезпечення вимог кредиторів, здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, а саме за ціною 780 000 грн.; що укладення договору про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 призвело до неспіврозмірного зменшення ліквідаційної маси банку, оскільки здійснено уступку права вимоги банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; що договір про відступлення права вимоги №09 від 30.12.2013 є нікчемним.

Наведені обставини свідчать про те, що оцінка активу банку - заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 Уповноваженою особою Фонду була здійснена не у встановленому законом та нормативно-правовими актами Фонду порядку. Оскільки оцінка вказаного активу була здійснена лише шляхом оцінки активів залученими суб'єктами оціночної діяльності (зовнішня оцінка, що здійснюється відповідно до нормативно-правових актів про оцінку та оціночну діяльність). І такі обставини як прибуткова діяльність боржника, наявність достатньої кількості грошових коштів на рахунку боржника для погашення заборгованості не були враховані при здійсненні оцінки активу.

Погодження Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до пропозиції № 2 від 14.08.2013 про порядок реалізації майна банку запропоновані листом вих. № 7011 від 11.12.2013 свідчить про дотримання при реалізації заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010 положень ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 5.5 та п. 9 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 05.07.2012, саме в частині погодження способу реалізації заборгованості за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010. Проте, враховуючи, що не було дотримано вимоги Положення в частині правильності здійснення оцінки відповідного активу, відсутні підстави для твердження про дотримання процедури проведення продажу майна банку, встановленої Положенням.

З огляду на викладене, врахувавши вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 20.06.2017 і є обов'язковими при новому розгляді справи, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про недотримання при прийнятті оскаржуваного акту положень ст. 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.9 розділу IV. "Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом" Положення, п. 4.1., 4.8., 4.17, 5.5. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення та про порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта інтересів держави, в особі позивача та про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені доводи позивача, відповідача - 2 та третьої особи - 1 щодо відсутності порушень при проведені конкурсу з реалізації майна, за результатами якого прийняте спірне рішення, оскільки погодження способу реалізації майна з Виконавчою дирекцією Фонду при недотриманні порядку оцінки майна не свідчить по дотримання процедури проведення конкурсу, визначеної ст.ст. 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", п. 1.9 розділу IV. "Виведення неплатоспроможного банку з ринку найменш витратним для Фонду способом" Положення, п. 4.1., 4.8., 4.17, 5.5. розділу V. "Дії Фонду з виведення неплатоспроможного банку з ринку шляхом його ліквідації" Положення, та не спростовує тієї обставини, що уступку права вимоги Банку здійснено на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій, що прямо суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених прокурором меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржниками у апеляційних скаргах, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі № 910/11964/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Даліз-Експрес" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/11964/15 - без змін.

2. Справу №910/11964/15 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30.01.2018.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк