Постанова

від 29.01.2018 по справі 810/1418/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1418/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року (повний текст виготовлено 23 серпня 2017 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Інпак , звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28 березня 2017 року №0011021404, №0010911404, №0011011404.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року позовні вимоги задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28 березня 2017 року №0011021404;

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28 березня 2017 року №0011011404 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Інпак грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 9738,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 9738 грн. ;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що реальність здійснення та економічна мета господарських операцій доведена.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області №755 від 07 грудня 2016 року та направлення №167 від 07 грудня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак (код ЄДРПОУ 25268212) за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2016 року з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства .

За результатами перевірки складено акт від 24 січня 2017 року №14/10-36-14-04/25268212 яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Інпак вимог чинного законодавства:

- ст.134, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податок на додану вартість на загальну суму 993045,00 грн., а саме по періодах: березень 2013 року на суму 129913,00 грн., квітень 2013 року на суму 257236,00 грн., травень 2013 року на суму 60346,00 грн., червень 2013 року на суму 115680,00 грн., липень 2013 року на суму 56208,00 грн., серпень 2013 року на суму 209259,00 грн., вересень 2013 року на суму 147597,00 грн., жовтень 2013 року на суму 5986,00 грн. та червень 2015 року на суму 10820,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 117 232,00 грн.;

- пп.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2130264,00 грн., а саме за період: за 2013 рік на суму 1119742,00 грн., за 2014 рік на суму 151200,00 грн., за 2015 рік на суму 702722,00 грн., за І півріччя 2016 року на суму 102600,00 грн., за три квартали 2016 року на суму 156600,00 грн. та було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2016 року на 270000,00 грн.;

- пп.141.4.1 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено суму податку з доходів нерезидента в І кварталі 2016 року в сумі 2513,76 грн.З матеріалів справи слідує, що позивач, не погоджуючись з правомірністю висновків контролюючого органу, які викладені у вказаному висновку, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями на акт перевірки від 24.01.2017 №14/10-36-14-04/25268212, за результатами розгляду яких відповідач листом Про розгляд заперечення від 15.02.2017 №663/10/10-36-14-04-01 повідомив позивачу про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ Інпак з 20.02.2017 року на пять робочих днів (т.1, а.с.90).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Київській області від 17 лютого 2017 року та направлення на перевірку №320 від 20 лютого 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження на акт планової виїзної перевірки від 24 січня 2017 року №14/11-36-14-04/25268212.

За результатами перевірки складено акт від 03 березня 2017 року №14/10-36-14-04/25268212, яким встановлено, підтвердження встановлених в акті перевірки від 24 січня 2017 року №14/10-36-14-04/2528212 порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак , а саме:

- ст.134, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було завищено податок на додану вартість на загальну суму 993045,00 грн., а саме по періодах: березень 2013 року на суму 129913,00 грн.; квітень 2013 року на суму 257236,00 грн.; травень 2013 року на суму 60346,00 грн.; червень 2013 року на суму 115680,00 грн.; липень2013 року на суму 56208,00 грн.; серпень 2013 року на суму 209259,00 грн.; вересень 2013 року на суму 147597,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 5986,00 грн.; червень 2015 року на суму 10820,00 грн. та завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 117 232,00 грн.;

- пп.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.135.1, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 2130264,00 грн., а саме за період: за 2013 рік на суму 1119742,00 грн.; за 2014 рік на суму 151200,00 грн.; за 2015 рік на суму 702722,00 грн.; за І півріччя 2016 року на суму 102600,00 грн.; за три квартали 2016 року на суму 156600,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2016 року на 270000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю викладених у вказаному акті перевірки висновків, Товариство з обмеженою відповідальністю Інпак звернулось до Головного управління ДФС у Київській області із запереченнями від 13 березня 2017 року, в яких врахувати зміст вказаного документу під час прийняття рішень на підставі висновків перевірки.

За результатами розгляду вказаних заперечень відповідач листом від 23 березня 2017 року №1427/ 10/10-36-14-04 повідомив позивача про залишення висновків акта перевірки від 03 березня 2017 року №100/10-36-14-04/25268212 без змін, а заперечення позивача без задоволення.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 28 березня 2017 року №0011021404, яким позивачу за встановлене порушення ст.134, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робі, послуг) у розмірі 13525,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 10820,00 грн., сума за штрафними санкціями 2705,00 грн.;

- форми Р від 28 березня 2017 року №0011011404, яким позивачу за встановлене порушення пп.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.135.1, ст.135, п.137.1, ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1087472,00 грн., з яких сума за податковим зобов'язанням складає 1010522,00 грн., сума за штрафними санкціями 76950,00 грн.

- форми П від 28 березня 2017 року №0010911404, яким позивачу за встановлене порушення пп.14.1.27, п.14.1 ст.14, п.135.1, ст.135, п.137.1, ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138. п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 270000,00 грн.

Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє після 15 грудня 2017 року), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Системний аналіз тексту постанови суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги дає підстави для висновку про те, що предметом перегляду у апеляційному порядку є виключно питання правомірності податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404.

Відповідно до витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.05.2017 №1002632619 видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є код КВЕД 22.22 Виробництво тари з пластмас; код КВЕД 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; код КВЕД 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; код КВЕД 82.92 Пакування; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

У спірний період між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Інпак (Замовник) укладено договори про надання послуг, за умовами яких виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, які визначені у договорі про надання послуг №0801/14 від 08 січня 2014 року та №0104/15 від 01 квітня 2015 року.

Відповідно до п.1.1 договорів виконавець надає замовнику наступні послуги: забезпечення стабільної роботи локальної мережі офісу; установка і настройка програмного забезпечення на комп'ютерах і забезпечення їх стабільної роботи; установка, настройка і обслуговування операційних систем; налагодження та технічне обслуговування серверів; забезпечення безперебійного доступу до мережі Інтернет з локальної мережі офісу; консультації з питань інтерактивного маркетингу компанії в мережі Інтернет; консультації з питань придбання технічного і програмного забезпечення; консультації з питань створення програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до специфічних потреб замовника; надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу, а також інших спеціалізованих послуг у сфері інформатизації; розроблення стандартного програмного забезпечення; установка та настройка нової комп'ютерної техніки та оргтехніки, а також нових деталей до комп'ютерів; ремонт комп'ютерної техніки та оргтехніки.

Відповідно до актів передачі робіт, контрагентом надано, а позивачем прийнято послуги (забезпечення стабільної роботи локальної мережі офісу; установка і настройка програмного забезпечення на комп'ютерах і забезпечення їх стабільної роботи; установка, настройка і обслуговування операційних систем; налагодження та технічне обслуговування серверів; забезпечення безперебійного доступу до мережі Інтернет з локальної мережі офісу; консультації з питань інтерактивного маркетингу компанії в мережі Інтернет; консультації з питань придбання технічного і програмного забезпечення; консультації з питань створення програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до специфічних потреб замовника; надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу, а також інших спеціалізованих послуг у сфері інформатизації; розроблення стандартного програмного забезпечення; установка та настройка нової комп'ютерної техніки та оргтехніки, а також нових деталей до комп'ютерів; ремонт комп'ютерної техніки та оргтехніки).

29 грудня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (консультант) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інпак (Бенефіціар) укладено договір №2912/14, за умовами якого консультант зобов'язався за завданням бенефіціара надати послуги і виконувати роботи, які визначені у договорі.

Відповідно до п.1.2 договору перелік послуг і робіт, які надаються по даному договору на замовлення бенефіціара, їх технічні особливості, правила і строки їх надання визначаються сторонами в Технічному завданні і Додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.14 договору визначено, що загальна орієнтовна ціна договору розраховується на підставі Технічного завдання, яке є невід'ємною частиною даного договору і складає на момент підписання договору 896100,00 грн. (вісімсот дев'яносто шість тисяч сто гривень 00 коп.), що в еквіваленті складає 46592,02 Євро по курсу Національного банку України на дату підписання договору.

Так, між сторонами погоджено бюджет Проекту по автоматизації на базі типового програмного продукту 1С: Підприємство 8.2 управління торговим підприємством для України , відповідно до якого загальна сума Проекту становить 50320,00 євро. та Технічне завдання до проекту Автоматизація на базі програмного продукту 1С: Підприємство 8.2 управління торговим підприємством для України .

З метою виконання умов вказаного договору контрагентом виконано, а позивачем прийнято послуги на загальну суму 896100,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг.

04 січня 2016 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Інпак (Замовник) укладено договір про надання послуг №0401/16, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги, які визначені у договорі.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець надає замовнику наступні послуги: забезпечення стабільної роботи локальної мережі офісу; установка і настройка програмного забезпечення на комп'ютерах і забезпечення їх стабільної роботи; установка, настройка і обслуговування операційних систем; налагодження та технічне обслуговування серверів; забезпечення безперебійного доступу до мережі Інтернет з локальної мережі офісу; консультації з питань інтерактивного маркетингу компанії в мережі Інтернет; консультації з питань придбання технічного і програмного забезпечення; консультації з питань створення програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до специфічних потреб замовника; надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу, а також інших спеціалізованих послуг у сфері інформатизації; розроблення стандартного програмного забезпечення; установка та настройка нової комп'ютерної техніки та оргтехніки, а також нових деталей до комп'ютерів; ремонт комп'ютерної техніки та оргтехніки; установка та настройка регістраторів систем відео нагляду; налагодження програмного забезпечення систем відео нагляду.

На виконання умов вказаного договору контрагентом виконано та передано позивачу за період з січня по вересень 2016 року послуги (забезпечення стабільної роботи локальної мережі офісу; установка і настройка програмного забезпечення на компютерах і забезпечення їх стабільної роботи; установка, настройка і обслуговування операційних систем; налагодження та технічне обслуговування серверів; забезпечення безперебійного доступу до мережі Інтернет з локальної мережі офісу; консультації з питань інтерактивного маркетингу компанії в мережі Інтернет; консультації з питань придбання технічного і програмного забезпечення; консультації з питань створення програмного забезпечення та надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до специфічних потреб замовника; надання послуг з системного аналізу, програмування та супроводу, а також інших спеціалізованих послуг у сфері інформатизації; розроблення стандартного програмного забезпечення; установка та настройка нової комп'ютерної техніки та оргтехніки, а також нових деталей до комп'ютерів; ремонт комп'ютерної техніки та оргтехніки; установка та настройка регістраторів систем відео нагляду; налагодження програмного забезпечення систем відео нагляду) на загальну суму 870000,00 грн., про що сторонами складено та підписано акти прийому передачі послуг.

Позивачем надано лист Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, у якому зазначено, що позивачу були надані послуги на виконання умов договорів від 08 січня 2014 року №0801/14, від 01 квітня 2015 року №0104/15 та від 04 січня 2016 року №0401/16, зокрема: послуги з адміністрування мереж, інформаційних ресурсів; технічна та консультаційна підтримка; розробка індивідуального програмного забезпечення та адаптування пакетів програм до специфічних потреб замовника; супровід інтернет-сайту.

Крім зазначеного, 28 квітня 2015 року між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено договір про надання посередницьких послуг №2804/15, за умовами якого сторона 2 зобовязується за дорученням сторони 1 здійснити посередництво в торгівлі товарами, а сторона 1 прийняти та оплатити стороні 2 винагороду за надані посередницькі послуги, в порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2 договору сторона 1 доручає стороні 2: здійснити від імені та в інтересах сторони 1, пошук клієнтів (покупців) на товари сторони 1; укласти за рахунок та від імені сторони 1, один або декілька правочинів з продажу (поставки) товарів; сприяти в укладенні договорів купівлі-продажу (поставки) між стороною і покупцями; здійснювати всю необхідну комерційно-маркетингову та/або переддоговірну роботу.

Між сторонами складено та підписано Додаток №1 договору про надання посередницьких послуг №2804/15 від 28 квітня 2015 року, в якому сторонами затверджено винагороду сторони 2 в розмірі 10% від суми грошових коштів, отриманих стороною 1 від реалізації товарів певним покупцям.

Відповідно до актів прийому-передачі послуг, контрагентом надано, а позивачем прийнято посередницькі послуги на загальну суму 2323810,96 грн..

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами, відповідач зазначає, що не доведено використання їх результатів у власній господарській діяльності.

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Так, заперечуючи реальність господарських операцій між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, відповідач посилається на лист Товариства з обмеженою відповідальністю Новус Україна від 03 квітня 2017 року №04 відповідно до якого вказана юридична особа не отримувала від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 послуги і не має укладених з ним договорів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правова природа договірних відносин між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 не передбачає обов'язкового укладення будь-яких цивільно-правових угод з Товариством з обмеженою відповідальністю Новус України .

Більш того, у межах даної справи дослідженню підлягають виключно правовідносини між позивачем та його контрагентами.

Проте, зазначене не вказує на відсутність факту реального здійснення господарських операцій на виконання договорів, укладених між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.

Заперечуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, відповідач зазначає, що у актах приймання-виконання робіт викладено загальну інформацію, що не дає змогу ідентифікувати надані послуги.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладені з метою абонентського обслуговування - тобто постійного, системного виконання певного виду робіт, що обумовлені таким договором.

А тому, зважаючи на характер правовідносин, відсутність у актах приймання-виконання робіт детального переліку виконаних послуг не може вважатись їх суттєвим недоліком.

Дослідивши зміст цивільно-правових угод, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що зі спірних операцій позивача з контрагентами вбачається наявність економічної (ділової) мети, оскільки позивачем надано докази використання наданих контрагентом робіт та послуг у власній господарській діяльності, а відповідачем зазначене належним чином не спростовано.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено неправильне тлумачення закону судом першої інстанції та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню у частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404; у решта постанову суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інпак на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28 березня 2017 року №0010911404 та №0011011404.

У решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 29.01.2018

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма