Постанова

від 23.01.2018 по справі 31/282

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 31/282

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Вронської Г.О.,

суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю помічника судді Саєнка О.Г. (за дорученням головуючого судді),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Львівської області

у складі судді Артимович В.М.

від 20.03.2017 та

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Якимець Г.Г.,

від 01.06.2017

за позовом Закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

про стягнення заборгованості в сумі 14979367,30 грн.

особа, рішення та дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурла В.Е.

за участю представників учасників справи:

позивача: не з'явився,

відповідача: Мельник О.О.,

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: Васіна І.О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги на рішення та дії органу державної виконавчої служби

1. 15 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" подало скаргу на рішення та дії органу державної виконавчої служби, державного виконавця щодо виконання наказу №31/282, виданого 11.07.2011 Господарським судом Львівської області (суддя Артимович В.М.), а також уточнення до зазначеної скарги.

2. У зазначеній скарзі (з урахуванням уточнення) заявлені вимоги про:

- визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) Бурли Віталія Едуардовича (далі - державний виконавець) щодо поновлення вчинення виконавчих дій постановою від 24.01.2017 (ВП №27774791) та скасування постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 24.01.2017;

- зобов'язання ВДВС зупинити виконавче провадження ВП №27774791 з примусового виконання наказу №31/282, виданого 11.07.2011 Господарським судом Львівської області;

- визнання протиправними дій державного виконавця щодо арешту коштів боржника постановою від 02.02.2017 (ВП №27774791) та скасування постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2017 (ВП №27774791);

- зобов'язання ВДВС скасувати арешт коштів відповідача, накладений постановою від 02.02.2017 (ВП №27774791).

3. Скарга мотивована посиланням на порушення державним виконавцем вимог статей 23-25, 29, 35, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йога банкрутом", статей 34, 35 Закону України "Про виконавче провадження", Господарського процесуального кодексу України.

4. Скаржник доводить безпідставність поновлення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу про стягнення грошових коштів з відповідача, щодо якого порушено провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство, адже відповідні вимоги позивача включені до реєстру вимог кредиторів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2017 скаргу відповідача задоволено частково:

- визнано недійсною постанову, винесену державним виконавцем 24.01.2017, про поновлення вчинення виконавчих дій (ВП №27774791), а дії державного виконавця щодо поновлення виконавчого провадження - незаконними;

- визнано недійсною постанову, винесену державним виконавцем 02.02.2017, про арешт грошових коштів, що містяться на рахунках боржника, а дії державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, незаконними;

- зобов'язано ВДВС зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках відповідача, накладений постановою ВДВС від 02.02.2017 (ВП №27774791);

- у задоволенні решти скарги відмовлено.

6. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ВДВС - без задоволення.

7. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані встановленням обставин відсутності правових підстав для поновлення зупиненого виконавчого провадження відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34, частини 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 13 вересня 2017 року ВДВС подав касаційну скаргу, в якій заявив вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні скарги відповідача у повному обсязі.

9. 05 грудня 2017 року відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу ВДВС - без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Постановою ВДВС від 22.07.2011 відкрито виконавче провадження №27774791 з примусового виконання наказу №32/282, виданого 11.07.2011 Господарським судом Львівської області 11.07.2011 на виконання рішення зазначеного суду від 30.01.2009, яким вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти.

11. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

12. У зв'язку з викладеними обставинами постановою державного виконавця від 19.01.2016 зупинено виконавче провадження №27774791.

13. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 у справі №914/2441/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Львівська вугільна компанія". До вказаного реєстру включено, зокрема, вимоги позивача, примусове виконання яких було зупинено в межах виконавчого провадження №27774791 постановою ВДВС від 19.01.2016.

14. Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі №914/2441/15 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016, а справу передано на розгляд до Господарського суду Львівської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.

15. Оскільки на час перегляду в касаційному порядку ухвали Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №914/2441/15 провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном, кредитори заявили свої грошові вимоги до боржника, сформовано та затверджено реєстр вимог кредиторів та, зважаючи на те, що подальший хід провадження у справі про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" залежить від результату розгляду заяви про порушення справи про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" у підготовчому засіданні, з метою захисту прав та інтересів кредиторів, боржника, працівників боржника, колегія суддів Вищого господарського суду України у зазначеній постанові дійшла висновку про необхідність залишення за арбітражним керуючим Постоленком В.О. виконання обов'язків розпорядника майна та виконання обов'язків керівника ПАТ "Львівська вугільна компанія" до прийняття в установленому порядку рішення за результатами підготовчого засідання у справі №914/2441/15.

16. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2016 поновлено провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство відповідача.

17. Постановою державного виконавця від 24.01.2017 (ВП № 27774791) поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу у справі №31/282, виданого 11.07.2011 Господарським судом Львівської області, з посиланням на частину 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

18. Постановою про арешт коштів боржника від 02.02.2017 (ВП №27774791) державний виконавець наклав арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача.

19. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.03.2017 за №22723928 юридична особа ПАТ "Львівська вугільна компанія" перебуває у процесі провадження у справі про банкрутство, розпорядник майна - арбітражний керуючий Постоленко В.О.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

20. В обґрунтування вимог касаційної скарги ВДВС зазначає, що державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, які регулюють виконавче провадження, а тому скарга відповідача задоволенню не підлягає.

21. ВДВС у касаційній скарзі посилається на відсутність рішення суду про порушення провадження у справі про банкрутство на момент винесення оспорюваних відповідачем постанов державного виконавця, а також невідповідність вимог щодо зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця, вимогам частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

22. Подане відповідачем заперечення на касаційну скаргу мотивоване тим, що згідно з частиною 7 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство, а у справі про банкрутство відповідача таке рішення не приймалось, тому у державного виконавця були відсутні підстави для поновлення вчинення виконавчих дій. Відповідач зазначає про правильність відхилення судами посилань ВДВС на частину 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на положення частини 2 цієї статті.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Конституція України

Стаття 129.

Основними засадами судочинства є:…

9) обов'язковість судового рішення.

Стаття 129 1 .

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

24. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов державного виконавця)

Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

25. Закон України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (у редакції, чинній на момент зупинення виконавчого провадження №27774791 постановою державного виконавця від 19.01.2016)

Стаття 1. Виконавче провадження

1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 37. Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження

1. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі:…

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та виконання рішень у немайнових спорах.

Стаття 39. Порядок і строки зупинення виконавчого провадження

2. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених:…

пунктами 3, 4, 6 - 10 і 12 - 14 частини першої статті 37 цього Закону, пунктами 2 - 5 частини першої статті 38 цього Закону, - до закінчення строку дії зазначених обставин.

26. Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов державного виконавця)

Стаття 34. Зупинення вчинення виконавчих дій

1. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:…

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом…

Стаття 35. Строки зупинення вчинення виконавчих дій

1. Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті…

5. Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Стаття 56. Арешт і вилучення майна (коштів) боржника

1. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Стаття 59. Зняття арешту з майна

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини…

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:…

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Стаття 74. Оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби

1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

27. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції на момент винесення оскаржуваних постанов державного виконавця)

Стаття 1. Визначення термінів

1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:…

боржник - юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, які виникли у фізичної особи у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 7. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута…

3. Залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство.

Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди.

Стаття 16. Порушення провадження у справі про банкрутство

1. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом…

6. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:

порушення провадження у справі про банкрутство;

відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство…

14. Процедура розпорядження майном вводиться господарським судом на строк, визначений частиною другою статті 22 цього Закону, одночасно з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство.

15. З моменту порушення провадження у справі про банкрутство:

пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство;…

арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Стаття 19. Мораторій на задоволення вимог кредиторів

1. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження…

7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Стаття 22. Введення процедури розпорядження майном боржника

1. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

28. Верховний Суд враховує, що зупинення виконавчого провадження №27774791 з примусового виконання наказу №32/282, виданого 11.07.2011 Господарським судом Львівської області 11.07.2011, здійснено у зв'язку з порушенням ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, що було передбачено пунктом 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 (чинного на момент зупинення виконавчого провадження).

29. Згідно з положеннями абзацу другого частини 2 статті 39 зазначеного Закону та частини 1 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 вчинення виконавчих дій у відповідному випадку зупиняється до закінчення строку дії зазначених обставин.

30. Водночас частина 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 зобов'язує виконавця продовжити примусове виконання рішення не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало відомо про усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

31. Виходячи з положень наведеної норми, державний виконавець поновив вчинення виконавчих дій оскаржуваною постановою від 24.01.2017 у зв'язку з тим, що постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі №914/2441/15 скасовано зазначену ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.08.2015.

32. На думку Верховного Суду, суди першої та апеляційної інстанції під час розгляду скарги на дії та рішення ВДВС не врахували, що порушення провадження у справі про банкрутство є процесуальною дією, яка вчиняється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали за наслідками перевірки обґрунтованості вимог заявника, з'ясування наявності відповідних підстав у підготовчому засіданні. І виключно наявність зазначеної ухвали може бути підставою для висновку про наявність порушеного провадження у справі про банкрутство, у тому числі введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та процедури розпорядження майном, про що має бути зазначено в ухвалі відповідно до вимог частини 9 статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

33. Відтак суди дійшли неправильного висновку про відсутність підстав для поновлення зупиненого виконавчого провадження, а відтак і для накладення арешту на майно боржника оскарженими постановами державного виконавця з огляду на те, що провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство відповідача не припинено. Такий висновок судів ґрунтується на тому, що ухвала Господарського суду Львівської області від 18.03.2016 у справі №914/2441/15, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, набрала законної сили та не скасована судом вищестоящої інстанції, ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2016 поновлено провадження у справі №914/2441/15, а витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.03.2017 за №22723928 свідчить про перебування відповідача у процесі провадження справи про банкрутство. За висновком судів, додатково підтверджує факт існування провадження у справі про банкрутство відповідача те, що Вищим господарським судом України зупинено розгляд інших касаційних скарг у справі №914/2441/15 ухвалами від 18.10.2016.

34. Верховний Суд вважає, що встановивши обставини скасування ухвали господарського суду про порушення провадження у справі №914/2441/15 про банкрутство відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли безпідставного висновку про наявність порушеного провадження у зазначеній справі на підставі відомостей, які мають опосередкований характер та не можуть підтверджувати відповідні обставини.

35. Відтак Верховний Суд відхиляє викладені у запереченні на касаційну скаргу доводи відповідача щодо відсутності рішення про припинення провадження у справі про банкрутство №914/2441/15, зважаючи на відсутність порушеного провадження у зазначеній справі, яке могло би бути припиненим.

36. З викладеного вбачається, що обставини, які зумовили зупинення виконавчого провадження №27774791 - наявність порушеного господарським судом провадження у справі про банкрутство відповідача та введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів, дія якого поширюється на вимоги позивача у даній справі, перестали існувати після скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі №914/2441/15.

37. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови про поновлення вчинення виконавчих дій державний виконавець діяв на виконання вимог частини 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 з урахуванням приписів Конституції України та Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язковості виконання судового рішення.

38. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що підстави визнання зазначеної постанови недійсною, відповідних дій державного виконавця незаконними, а також зобов'язання ВДВС зупинити виконавче провадження №27774791 відсутні.

39. При цьому Верховний Суд враховує, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, а учасники справи не доводили обставини проведення підготовчого засідання у справі №914/2441/15 згідно з постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 та прийняття за його наслідками ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство на момент винесення оскаржуваних постанов державного виконавця.

40. Крім того відсутні підстави для визнання недійсною оскаржуваної постанови державного виконавця про арешт грошових коштів, що містяться на рахунках боржника, та визнання незаконними відповідних дій державного виконавця. Доводи відповідача та висновки судів щодо зазначених вимог ґрунтуються лише на посиланні на незаконність поновлення виконавчого провадження та поширення на кредиторські вимоги позивача правового режиму Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Однак зазначені доводи не відповідають встановленим судами обставинам щодо відсутності ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

41. Разом з тим суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зобов'язав ВДВС зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках відповідача, накладений постановою ВДВС від 02.02.2017 (ВП №27774791), посилаючись на положення частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

42. Однак викладений висновок судів не заснований на встановленні обставин ухилення ВДВС від виконання встановленого зазначеною правовою нормою обов'язку як підстави для зобов'язання виконати цей обов'язок. Так, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені обставини щодо наявності певного судового рішення про зняття арешту з майна відповідача, а відтак і обставини безпідставного ухилення ВДВС від його виконання.

43. Отже, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи ВДВС щодо невідповідності вимог щодо зобов'язання його зняти арешт положенням статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на обставини справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ВДВС.

45. Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині задоволення вимог скарги відповідача.

46. У задоволенні скарги відповідача на рішення та дії ВДВС необхідно відмовити повністю.

47. Судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом скарги відповідача на рішення та дії ВДВС у суді апеляційної інстанції та переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають покладенню на відповідача.

Висновки про правильне застосування норм права

48. Порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство є процесуальною дією, яка вчиняється господарським судом шляхом винесення відповідної ухвали за наслідками перевірки обґрунтованості вимог заявника, з'ясування наявності відповідних підстав тощо. І виключно наявність зазначеної ухвали може бути підставою для висновку про наявність порушеного провадження у справі про банкрутство як підстави для зупинення виконавчого провадження щодо відповідного боржника згідно з пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016.

49. Зобов'язання державного виконавця вчинити певні виконавчі дії має бути застосоване судом у разі встановлення обставин його бездіяльності, тобто ухилення державного виконавця від виконання відповідних виконавчих дій без достатніх підстав.

Керуючись статтями 126, 300, 301, 304, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2017 у справі №31/282 скасувати в частині задоволення вимог скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія". Прийняти нове рішення у цій частині.

3. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія " відмовити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" (80086, Львівська область, Сокальський район, с. Сілець, код ЄДРПОУ 35879807) на користь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) 1600 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору за подання апеляційної скарги та 1600 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець