Постанова

від 30.01.2018 по справі 916/935/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Справа № 916/935/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А., Філінюк І.Г.

при секретарях - Колбасовій О.Ф., Клименко О.В.

за участю представників:

Від прокуратури: ОСОБА_1

Від позивача: ОСОБА_2

Від 1 відповідача: ОСОБА_3

Від 2 відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 18 вересня 2017 року, головуючий суддя в І інстанції Д'яченко Т.В., судді Никифорчук М.І., Цісельський О.В., повний текст якого було складено 22.09.2017 року в м. Одесі

у справі № 916/935/17

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідачів: ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр сертифікації „Пальміра»

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) до ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр сертифікації „Пальміра» , в якому просив визнати недійсним договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-14 від 29.01.2016р., укладений між ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Центр сертифікації „Пальміра» , та зобов'язати ТОВ „Центр сертифікації „Пальміра» повернути шляхом звільнення на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсами №10-а та №11 (далі - спірні берегозахисні споруди).

В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор посилався на те, що фактично оспорюваний договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають установленим ст. 1130 ЦК України в частині предмета договору про спільну діяльність, а приховує договір оренди вказаного об'єкту нерухомості, оскільки передається товариству для здійснення підприємницької діяльності та містить істотні умови договору оренди, а тому правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Законом України Про оренду державного та комунального майна . Разом з тим, в порушення норм цих Законів спірні берегозахисні споруди передано у користування ТОВ ЦС Пальміра без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради та проведення оцінки майна і конкурсної процедури.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим у справі судовим рішенням, заступник прокурора Одеської області та Одеська міська рада звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою скаржники посилаються на невідповідність викладених у рішенні висновків місцевого суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

Скаржники зокрема, не погоджуються з висновком місцевого господарського суду щодо наявності у спірному договорі елементів договору про спільну діяльність та договору підряду, оскільки у ньому відсутні такі істотні умови договору про спільну діяльність, як: визначення спільних дій або ведення спільних справ сторін, в той же час наявні взаємні права і обов'язки у розділі 2 договору; умова участі сторін у результатах спільних дій, а також визначення самих результатів спільних дій, на які має бути спрямований договір про спільну діяльність; умови покриття витрат і збитків учасників у процесі здійснення спільних дій. Крім того, в умовах договору відсутнє об'єднання коштів і майна з метою досягнення спільної мети. Щодо елементів договору підряду, то в оспорюваному договорі відсутні істотні умови договору підряду відповідно до ст. 318 ГК України. На думку скаржників, спірний договір укладено з порушенням Законів України Про оренду державного та комунального майна та Про місцеве самоврядування в Україні , оскільки спірні берегозахисні споруди передано у користування ТОВ ЦС Пальміра без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради, проведення оцінки майна та проведення конкурсної процедури з огляду на те, що це майно належить до комунальної власності територіальної громади міста ОСОБА_1.

Відзив на апеляційні скарги від відповідачів не надходили.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте відповідач ТОВ ЦС Пальміра не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду. При цьому, судові ухвали про прийняття апеляційних скарг до провадження і про відкладення розгляду апеляційних скарг у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, в яких повідомлялося про день, час і місце розгляду скарги, підприємством поштового зв'язку були повернуті до суду назад з відміткою про те, що за зазначеною адресою адресат не знаходиться. Статтею 64 ГПК України, в редакції чинній на момент вчинення судом вищевказаних дій, унормовано, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. 269 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, 29 січня 2016 року між ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (ОСОБА_4) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр сертифікації „Пальміра» (Підприємець) було укладено договорів про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-14, за умовами п. 1.1. якого, сторони договору зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль спільно діяти з метою створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одесі для підтримання берегозахісних споруд у належному технічному стані.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3 договору, для реалізації спільного проекту задіються берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м., що розміщені в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №10-а та №11 у подальшому іменовані „берегозахисні споруди» , згідно схеми, що є невід'ємною частиною договору (Додаток №1). Підприємець бере на себе зобов'язання виконувати за власний рахунок на безповоротній основі поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисних споруд: підпірна стінка загальною площею 80 погонних метрів та бетонована площадка загальною площею 259 кв.м.

Згідно з п. 1.4 договору, берегозахисні споруди є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а Підприємцю надається право користуватися нею виключно для реалізації вищезазначених цілей та згідно умов договору.

Умовами п 1.5 договору сторони погодили, що право власності на берегозахисні споруди у повному обсязі залишається у територіальної громади міста ОСОБА_1, умови даного договору не передбачають виникнення у Підприємця повного або часткового права власності на берегозахисні споруди, зазначені у пункті 1.2 даного договору.

Відповідно до з п. 2.1 договору, для досягнення цілей, вказаних у розділі 1 договору, ОСОБА_4 забезпечує: - технічними даними, які визначені відповідними технічними документами, технічною інформацією необхідною для проведення обстеження берегозахисних споруд, підготовки та проведення капітального ремонту та/або реконструкції, вимогами до їх експлуатації, розробку технічних умов (технічного завдання) для проведення капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисних споруд, допомогу в погодженні та затвердженні у встановленому порядку проектної документації з поточного та/або капітального ремонту, та/або реконструкції берегозахисних споруд, надає Підприємцю рекомендації щодо покращення берегозахисних функцій споруд, надає методологічну допомогу (п.п. 2.1.1.-2.1.5 договору).

Згідно з п. 2.2 договору, ОСОБА_4 має право: контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання, хід виконання робіт з поточного ремонту, а також з реконструкції та/або капітального ремонту берегозахисних споруд задіяної згідно розділу 1 цього договору, вступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання у разі погіршення стану берегозахисної споруди внаслідок невиконання або неналежного виконання Підприємцем умов цього договору, достроково розірвати договір в односторонньому порядку у разі: ухилення Підприємцем від виконання Приписів ОСОБА_4, невиконання підприємцем цілком або частково умов цього договору, порушення Підприємцем Правил устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, невикористання берегозахисної споруди або використання їх не за цільовим призначенням. (п.п. 2.2.1-2.2.5. договору).

Положеннями п. 2.3 договору сторони погодили, що для досягнення цілей, вказаних в розділі 1 договору, Підприємець зобов'язаний: за власні кошти, силами спеціалізованої організації провести обстеження технічного стану аварійних берегозахисних споруд та надати відповідні висновки ОСОБА_4 31.12.2014 року, за результатами обстеження берегозахисної споруди та висновків спеціалістів замовити за власний рахунок у відповідної ліцензованої організації проектну документацію з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисної споруди і погодити її з ОСОБА_4 у встановленому порядку до 01.03.2015 року, до 01.04.2015р. за власний рахунок скласти графік виконання робіт та погодити його з ОСОБА_4. Після його погодження, до 01.06.2015 року за власні кошти здійснити відповідні ремонтні роботи у строк встановлений даним графіком. Даний графік є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №2), у разі не виконання або не повного виконання умов даного договору передбачених пунктами 2.3.1.-2.3.3, договір має бути розірваний у безумовному порядку, згідно п. 2.2.3 даного Договору, два рази на рік (до 01 червня, а також до 01 грудня кожного року) у продовж усього строку дії даного договору, замовляти в ОСОБА_4 ІЗТМ та РУ ОМР проведення обстеження х технічного стану брегозахисних споруд, виключно за письмовим погодженням з ОСОБА_4 виконати роботи з поточного ремонту, реконструкції та/або капітального ремонту берегозахисних споруд, відповідно до графіку виконання робіт, який складається Підприємцем та узгоджується сторонами і є невід'ємною частиною Договору (Додаток №2) (п.п. 2.3.1-2.3.6. договору).

Відповідно до п.п. 2.3.7., 2.3.8. договору, Підприємець зобов'язаний у подальшому, виключно за письмовим погодженням з ОСОБА_4 своєчасно здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, реконструкцію та/або капітальний ремонт берегозахисних споруд, а також у терміни і в обсягах зазначених Приписами ОСОБА_4, ремонтно-відновлювальні і профілактичні роботи з метою підтримки берегозахисних функцій споруд. Ця умова Договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень берегозахисних споруд. У разі, якщо Підприємець подає заяву на погодження ОСОБА_4 здійснення невід'ємних поліпшень берегозахисчних споруд, він зобов'язаний надати експертний висновок та проектно-кошторисну документацію на здійснення невід'ємних поліпшень. Здійснення невід'ємних поліпшень від берегозахисних споруд оформлюється додатковим договором.

Умовами п. 2.3.9 договору визначено, що Підприємець зобов'язаний забезпечити ОСОБА_4 доступ на берегозахісні споруди з метою перевірки їх стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням згідно умов даного договору.

Відповідно до п. 2.3.10 договору, Підприємець зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства, будівельних норм, рішень органів місцевого самоврядування щодо використання берегозахисних споруд та пляжів, уникати дій, які можуть шкідливо вплинути на їх протизсувні властивості, що включає будівництво будь-яких капітальних об'єктів.

Не здійснювати на берегозахисних спорудах (берегозахісні споруди у вигляді підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м., що розміщені в м. Одесі, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №10-а та №11 будівництво, реконструкцію або будь-які будівельні роботи, у т.ч. підготовчі, без узгодження даних дій з ОСОБА_4 та до моменту одержання й передачі ОСОБА_4 повністю оформленої та узгодженої дозвільної документації на дані види робіт.

Положеннями п. 2.4. договору сторони погодили, що Підприємець має право користуватись берегозахисними спорудами у вигляді підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м. та надавати платні послуги оздоровчо-пляжного сервісу згідно з цільовим призначенням берегозахисних споруд та умовами даного договору, а також Правилами устаткування та експлуатації пляжів міста ОСОБА_1, затвердженими Одеською міською радою, протягом строку, на який він укладений; достроково припинити дію договору, письмово попередивши про це ОСОБА_4 за один місяць; одержувати від ОСОБА_4 наявну в нього технічну, проектну-кошторисну документацію для виконання робіт із ремонту берегозахисних споруд згідно заходів, розроблених ОСОБА_4 на поточний рік (п.п. 2.4.1-2.4.3. договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Згідно до п. 6.2 договору, цей договір укладено строком на 5 років та є чинним до 01 вересня 2019 року, у разі не припинення його дії в достроковому порядку передбаченому пунктом 2.2.3 даного договору.

Відповідно до умов п. 6.3 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов даного договору за два місяці до закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 6.4. Договору).

Згідно з п. 6.5 договору, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін.

Відповідно до п.6.6 договору, зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення (підписання і скріплення печатками сторін) сторонами відповідного додаткового договору до цього договору.

Згідно з п. 6.7 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін, за рішенням суду або відповідно до п.2.2.3 цього договору, банкрутства Підприємця, ліквідації ОСОБА_4 та/або Підприємця.

Додатком № 1 до даного договору є схема підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м., що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №10-а та №11.

Відповідно до ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради від 03.02.2017р. №02/01-10/102, берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки загальною площею 80 погонних метрів за адресою: м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсом №10а та №11, з метою створення умов та розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря, що є предметом договору про довгострокове співробітництво, №02/с-14 від 29.01.2016р., укладеним між ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Центр сертифікації „Пальміра» , знаходяться на балансі управління (основні засоби), та є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_1.

Згідно з ОСОБА_2 контролю використання берегозахисної споруди у вигляді підпірної станки та бетонованого майданчику, між траверсами №10 та №11 першої черги ПЗС від 06 червня 2017р., при обстеженні берегозахисної споруди у вигляді підпірної стінки та бетонованого майданчику встановлено, що берегозахисна споруда у вигляді підпірної стінки та бетонованого майданчику, між траверсами №10 та №11 першої черги ПЗС - є предметом договору про співробітництво та організацію взаємовідносин від 29.01.2016р. № 02/с-14, на берегозахисній споруді встановлено будівництво споруди у вигляді літнього кафе.

Предметом даного спору є позовні вимоги заступника прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради визнати недійсним, з підстав передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 235 ЦК України, договір про співробітництво та організацію взаємовідносин № 02/с-14 від 29.01.2016р., укладений між ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ „Центр сертифікації „Пальміра» , та зобов'язати ТОВ „Центр сертифікації „Пальміра» згідно з ст. 216 ЦК України повернути шляхом звільнення на користь Одеської міської ради комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною довжиною 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсами №10-а та №11.

Підставами для визнання оспорюваного договору про співробітництво та організацію взаємовідносин прокурор вказує наступні обставини: фактично оспорюваний договір про співробітництво та організацію взаємовідносин є удаваним правочином, оскільки його умови не відповідають установленим ст. 1130 ЦК України в частині предмета договору про спільну діяльність, а приховує договір оренди вказаного об'єкту нерухомості, оскільки передається товариству для здійснення підприємницької діяльності та містить істотні умови договору оренди, а тому правовідносини, що виникли між сторонами повинні регулюватись Законом України Про місцеве самоврядування в Україні та Законом України Про оренду державного та комунального майна . Разом з тим, в порушення норм цих Законів спірні берегозахисні споруди передано у користування ТОВ ЦС Пальміра без прийняття відповідного рішення сесії Одеської міської ради та проведення оцінки майна і конкурсної процедури, оскільки це майно належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин даної справи виходив із того, що спірний правочин є змішаним за своєю правовою природою і містить в собі ознаки:

- договору підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисних споруд);

- договору про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети, яка полягає у створенні умов для розвитку курортно - рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).

Можливість укладення договорів, в яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір) надана учасниками цивільних правовідносин ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України.

Водночас, доводи прокурора про удаваність спірного правочину місцевий господарський суд відхилив з огляду на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням, з огляду на таке.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 235 цього ж Кодексу визначає, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Отже, встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Наведену правову позицію викладено в п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» .

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. № 9 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.

До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Колегія суддів, зазначає, що за змістом умов п.п. 1.1., 1.2. спірного договору, співробітництво та організація взаємовідносин за цим договором не позбавляє ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради права користування спірними берегозахисними спорудами та не надає ТОВ ЦС Пальміра прав орендаря цих берегозахисних споруд.

Пунктом 1.4 договору чітко визначено, що берегозахисні споруди є власністю територіальної громади міста ОСОБА_1, а підприємцю надається право користування нею виключно для реалізації цілей зазначених у п.п. 1.1-1.3 договору.

Правовідносини щодо оренди майна регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» .

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, із положень наведеної норми права вбачається, що з укладенням договору оренди у орендодавця припиняється право користування майном, а орендар набуває таке право, а саме передання майна здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору (ст. 795 ЦК України).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 284 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умовами договору оренди, зокрема, є:

- орендна плата з урахуванням її індексації - спірний договір не містить умов щодо обов'язку ТОВ ЦС Пальміра сплачувати плату за користування майном з урахуванням її індексації за участь у спірному договорі на користь ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради;

- порядок використання амортизаційних відрахувань - спірний договір не містить умов щодо порядку використання якоюсь стороною амортизаційних відрахувань.

Спірний договір не містить також й інших зазначених у ч. 1 ст. 10 вказаного Закону істотних умов договору оренди.

Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів здійснення фактичної передачі ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради ТОВ ЦС Пальміра спірних берегозахисних споруд, зокрема, сторонами не підписувалося відповідного акту приймання-передачі комунального майна.

Таким чином, апеляційним судом установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ ЦС Пальміра не виникли правовідносини, притаманні для договору оренди.

До того ж, чинним законодавством України не передбачено можливості оренди берегозахисних споруд.

Так, частиною 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що об'єктами оренди не можуть бути, зокрема, захисні споруди цивільного захисту, а саме: водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про морські порти» гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Згідно з п. 1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах, затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 03.04.2012 р. № 661 гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 р. №1 затверджено ДБН В.2.4-3-2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення".

За приписами ДБН В.2.4-3-2010 до основних гідротехнічних споруд відносяться, зокрема, стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту.

До другорядних гідротехнічних споруд відносяться, зокрема, стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту.

Таким чином, спірні берегозахисні споруди - є гідротехнічними берегозахисними спорудами, які взагалі не можуть бути об'єктом договору оренди.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом положень статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статей 626, 627 Цивільного кодексу України).

Отже, з огляду на зміст правовідносин, які випливають із спірного договору, цей договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з:

- договору підряду (виконання робіт з капітального ремонту та/або реконструкції берегозахисних споруд і системи водовідведення);

- договору про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення спільної мети створення умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса та для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані).

За приписами ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною 2 ст. 1131 ЦК України передбачено, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Як вбачається із змісту пункту 1.1 спірного договору, сторонами чітко визначено мету його укладання - спільна діяльність по створенню умов для розвитку курортно-рекреаційної структури на узбережжі Чорного моря в м. Одеса і для підтримання берегозахисних споруд у належному технічному стані, а також проведення заходів з благоустрою прилеглої території, яка знаходиться на балансі ОСОБА_4.

При цьому, досягнення сторонами мети, зазначеної у п. 1.1 договору підтверджується також змістом інших пунктів договору, які визначають права і обов'язки сторін за цим договором, а також завдання і функції ОСОБА_4.

Так, згідно з Положенням про ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 № 384-VI, завданням та функціями ОСОБА_4 є забезпечення розробки та реалізації оперативних заходів і довгострокових програм території міста і морського узбережжя.

Для цього ОСОБА_4 може залучати на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій, підприємств, фізичних осіб-підприємців.

Також вказаним Положенням передбачено, що ОСОБА_4:

- контролює у межах своїх повноважень діяльність підприємств та організацій усіх форм власності відносно забезпечення належного утримання, ефективної експлуатації території узбережжя та її інженерної інфраструктури, відповідно до вимог чинного законодавства та актів місцевого самоврядування (пункт 2.1.3);

- виступає замовником всіх робіт, пов'язаних з інженерними мережами, шляховими роботами, водовідведенням та водопостачанням, енергозабезпеченням, будівництвом чи реконструкцією споруд інженерного захисту на території узбережжя (пункт 2.1.4);

- залучає на договірних засадах кошти і матеріальні ресурси організацій і підприємств, незалежно від форми власності, та суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які експлуатують чи використовують берегову зону, для часткової або повної їх участі в реконструкції, ремонтно-поновлювальних роботах на об'єктах берегозахисного комплексу узбережжя (пункт 2.1.5).

Тобто, ОСОБА_4 повинно забезпечити належний технічний стан інженерної інфраструктури узбережжя та його ефективне використання, у тому числі із залученням коштів і матеріальних ресурсів на договірних засадах.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позиція прокурора, щодо визначення правової природи спірного договору як лише договору про спільну діяльність та його невідповідність установленим вимогам ст. 1130 ЦК України, є безпідставною.

Отже, зміст спірного договору про співробітництво відповідає вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, а також його моральним засадам, а особи, які уклали цей договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що передбачає виконання вимоги дійсності правочину, передбаченої ч. ч. 1, 2 ст. 203 вказаного Кодексу.

Зазначені обставини свідчать про те, що уклавши спірний договір, ОСОБА_4 інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ ЦС Пальміра діяли за вільним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішній волі, володіли необхідною цивільною дієздатністю, мали на меті настання реальних правових наслідків та виключно тих прав та обов'язків, які передбачені цим договором.

Спірний договір є змішаним договором, однак це не суперечить принципу свободи договору та загальним положенням цивільного законодавства, оскільки за цим договором не відбулося переходу права користування берегозахисними спорудами в порядку оренди, а також фактично вказана споруда не вибувала із володіння власника, що свідчить про недоведеність удаваного характеру оспорюваного договору.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 18.12.2013 у справі №6-127цс13, вільне волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків.

Наведене вище, спростовує доводи прокурора та Одеської міської ради про те, що, уклавши спірний договір, його сторони мали на меті приховати відносини оренди комунального майна, оскільки аналіз умов спірного договору свідчить про укладення відповідачами змішаного договору, який містить елементи договору про спільну діяльність та договору підряду, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст. 6 ЦК України, а також про відсутність у ньому істотних умов, притаманних для договору оренди комунального майна, передбачених нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна» .

Крім того, договір не можна вважати удаваним правочином, оскільки, останній укладався задля досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із його сторін, виходячи із предмету договору, відповідно до вимог ст.ст. 6, 627 - 628 ЦК України та п. 4 ст. 179 ГК України.

Наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується, а прокурором та Одеською міською радою не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів недійсності договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2014 від 29.01.2016р.

З огляду на відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, відсутні й підстави для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача ТОВ ЦС Пальміра повернути шляхом звільнення на користь Одеської міської ради спірних берегозахисних споруд на підставі ст. 216 ЦК України.

Таким чином, враховуючи встановлені у даній справі обставини, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог заступника прокурора про визнання недійсним договору про співробітництво та організацію взаємовідносин №02/с-2014 від 29.01.2016р., а також про зобов'язання ТОВ ЦС Пальміра звільнити комунальне майно - берегозахисні споруди у вигляді підпірної стінки загальною довжиною 80 погонних метрів та бетонованої площадки загальною площею 259 кв.м, що розміщені в м. Одеса, узбережжя Чорного моря, перша черга ПЗС, між траверсами №10-а та №11.

Інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, не приймаються судом до уваги, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржниками в апеляційних скаргах необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на приписи ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 18 вересня 2017 року у справі № 916/935/17 залишити без змін, а апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та Одеської міської ради - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 30.01.2018р.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_5