Постанова

від 29.01.2018 по справі 903/295/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року Справа № 903/295/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В.

суддя Тимошенко О.М.

суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання: Величко К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа капітал" на рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2017р. (повний текст складено 14.12.2017р.) у справі № 903/295/17 (суддя О.Г. Слободян)

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

2) публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач"

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач"

до відповідачів:

1) товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

про визнання недійсною частини правочину та визнання права власності

за участю представників сторін:

позивача - Лойфер А.О. (довіреність №1165 від 06.10.2017р.) - в режимі відеоконференції;

відповідача-1 - Красун В.В. (довіреність від 16.01.2018р.);

відповідача-2 - Сафулько С.С. (довіреність від 16.01.2018р.).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі №903/295/17 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал", товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" про визнання недійсною частини правочину та визнання права власності в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено частково. Визнано частково недійсним п.6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319, а саме: частину першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: "діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього".

В іншій частині визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", зареєстрованого в реєстрі за № 319, відмовлено.

Припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач".

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ТОВ "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідачі за первісним позовом у відзивах на апеляційну скаргу вважають оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату від 29.01.2018 року у справі №903/295/17 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторний автоматизований розподіл судової справи у справі №903/295/17 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М., суддя Мамченко Ю.А.

Безпосередньо в судовому засіданні представники сторін повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки, т.1, а.с. 14-19), який забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ Торгова група "Західсталь" (позичальника) та вимог іпотекодержателя за генеральним договором №06/12 від 24.02.2012р., який укладено між ТзОВ Торгова група "Західсталь" та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Згідно п.1.3 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно:

- ремонтно-механічна майстерня Ч-1 пл.193,4 кв.м;

- гараж на 11 автомобілів Ж-1 пл. 279,6 кв.м;

- кузня Щ-1 пл. 20,7 кв.м;

- котельня Н-1 пл. 605,7 кв.м;

- столярний цех Б-1 пл. 3787,4 кв.м;

- диспетчерська, магазин Х-1 пл. 141,0 кв.м;

- прохідна Ф-1 пл. 7,8 кв.м;

- трансформаторну підстанцію № 91 Т-1 пл. 26,9 кв.м.;

- компресорна М-1 пл. 234,9 кв.м.;

- бетонно-змішувальний вузол, виробничий корпус № 1 (формувальний цех) Е-1, пл. 971,8 кв.м.;

- виробничий корпус № З Є-1, пл. 2179,6 кв.м.;

- виробничий корпус № 2 И-1, пл. 462,3 кв.м.;

- виробничий корпус № 4 К-1, пл. 1495,2 кв.м.;

- склад цементу Д-1, пл. 105,4 кв.м.;

- лісопильний цех В-1, пл. 1420,5 кв.м.;

- склад, лабораторія ВТК У-1, пл. 639,0 кв.м.;

- адмінбудинок А-3, пл. 1333,1 кв.м.;

що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім);

- земельна ділянка, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.

Також, 03.03.2012 року та 11.12.2012 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки.

08.07.2014 року ПАТ "Кредобанк" відступлено (передано у власність) товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" всі права грошової вимоги ПАТ "Кредобанк" до ТОВ Торгова група "Західсталь" за генеральним кредитним договором №06/12 від 24.02.2012 р., в тому числі по договору іпотеки від 28.02.2012 р., укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого 28.02.2012 р. приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олейніковою О.В. за реєстровим №319, з усіма наступними змінами і доповненнями.

15.08.2016 року та 16.08.2016 року між ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (продавець/відповідач-1) та ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (покупець/відповідач-2) було укладено ряд договорів купівлі-продажу: земельної ділянки від 15.08.2016 року №682; купівлі-продажу диспетчерської, магазину від 15.08.2016 року №681; купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 15.08.2016 року №680; купівлі-продажу прохідної від 15.08.2016 року №679; купівлі-продажу лісопильного цеху від 15.08.2016 року №678; купівлі-продажу адмінбудинку від 15.08.2016 року №677; купівлі-продажу складу, лабораторії ВТК У-1 від 15.08.2016 року №676; купівлі-продажу котельні Н-1 від 15.08.2016 року №675; купівлі-продажу столярного цеху Б-1 від 15.08.2016 року №674; купівлі-продажу компресорної М-1 від 16.08.2016 року №693; купівлі-продажу виробничого корпусу №2 від 16.08.2016 року №692; купівлі-продажу виробничого корпусу №4 від 16.08.2016 року №691; купівлі-продажу виробничого корпусу №3 від 16.08.2016 року №690; купівлі-продажу кузні Щ-1 від 16.08.2016 року №689; купівлі-продажу гаража від 16.08.2016 року №688; купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 16.08.2016 року №687 (т.2, а.с.35-61).

ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", посилаючись на те, що ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" як іпотекодавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження нерухомого майна і таке відчуження відбулось без згоди ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", як іпотекодержателя, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу на підставі ч.ч. 1,2 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст.215, ч.2 ст.586 ЦК України, ч.3 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку".

В свою чергу, ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", в якому просить визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки, укладеного 28 лютого 2012 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319 такого змісту: "Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього", в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. Також, просить визнати за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" право власності на об'єкти нерухомого майна, набуті за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 15-16.08.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Мороз Л.К.

Обґрунтовуючи вимогу щодо визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки від 28.02.2012р., позивач за зустрічним позовом зазначає, що перше речення п.6.1 договору іпотеки від 28.02.2012 р. суперечить положенням ч.3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку". В зв'язку з наявністю такої умови в договорі іпотеки ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" стверджує про те, що дія договору іпотеки та власне іпотека не припинились в зв'язку з ліквідацією позичальника за кредитним договором - ТОВ "Торгова група "Західсталь", що на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про невизнання позивачем за первісним позовом права власності ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог та наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається, ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" (позивач за первісним позовом) звертаючись до суду з даним позовом посилається на те, що ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" без отримання попередньо письмової згоди іпотекодержателя уклало договори купівлі-продажу та здійснило відчуження частини предметів іпотеки третій особі - ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (відповідачу - 2), що є порушенням вимог ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 08 грудня 2015 року у справі №903/1026/15 в позові ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" до ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" про визнання договору іпотеки припиненим, таким, що втратив чинність, виключення з реєстру інформації про державну реєстрацію обтяжень, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року рішення господарського суду Волинської області від 08 грудня 2015 року у справі №9003/1026/15 скасовано, прийнято нове рішення. Позов задоволено, визнано припиненим договір іпотеки від 28 лютого 2012 року, посвідчений Приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В. за реєстраціним №319, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів". Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04 лютого 2014 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком Сергієм Володимировичем (реєстраційний номер 321) про звернення стягнення:

- на нерухоме майно згідно переліку, що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім);

- на земельну ділянку, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.

Вилучено запис про іпотеку з Державного реєстру Іпотек (реєстраційний номер іпотеки №12218505 від 28 лютого 2012 року).

Знято заборону відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вул. Кутузова, 27, ЄДРПОУ 32028210) накладену приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олейніковою О.В. по договору іпотеки від 28.02.2012 року за реєстровим №319 (з усіма наступними змінами і доповненнями) записи про заборону відчуження від 28.02.2012 року реєстраційні №№: 12219510, 12220308, 12220343, 12220366, 12220393, 12220428, 12220458, 12220490, 12220527, 12220570, 12220600, 12220634, 12220654, 12220713, 12220754, 12220774, 12220810, 12220826.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року у справі №903/1026/15 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року, рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2015 року залишено без змін.

Як вже зазначалося вище, 15.08.2016 року та 16.08.2016 року між ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (продавець/відповідач-1) та ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (покупець/відповідач-2) були укладені оспорювані договори купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч.2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - Державний реєстр Іпотек, т.2, а.с. 118-161) на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року у справі №903/1026/15 до Державного реєстру Іпотек в період 01.04.2016 року - 05.04.2016 року були внесені записи про припинення іпотеки за договором від 28.02.2012 року та про припинення обтяження нерухомого майна, яке було предметом іпотеки.

При цьому, як встановлено судами обох інстанцій та не оспорюється сторонами, на момент укладення спірних договорів купівлі-продажу в Державному реєстрі Іпотек були відсутні відомості про обтяження нерухомого майна, яке є предметом вказаних договорів.

Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано доказів звернення з заявою до державного реєстратора про поновлення запису обтяження нерухомого майна згідно договору іпотеки від 28.02.2012 року на підставі постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року у справі №903/1026/15.

Водночас, чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення запису обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі Іпотек.

Згідно ч.5 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що при укладенні оспорюваних за первісним позовом договорів купівлі-продажу майно, яке за ними було відчужено, не перебувало під забороною на підставі договору іпотеки від 28.02.2012 p., що підтверджується: пунктом 1.7 договору від 15.08.2016 р. № 682; пунктами 8 договорів від 15.08.2016 р. №№ 681, 680, 679, 678, 677, 676, 675, 674; пунктами 8 договорів від 16.08.2016 р. №№ 693,692, 691, 690, 689, 688, 687; інформаційними довідками з реєстрів від 19.08.2016 р. №№ 66299087, 66298736, 6298486, 66298032, 66297650, 66297213, 66297213, 66295395, 66294241; інформаційними довідками з реєстрів від 19.08.2016 р. №№ 66420179, 66419919, 66419699, 66419470, 66419182, 66418443, 66417786, а також наявною в матеріалах справи ТзОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" Інформацією з реєстру прав власності на нерухоме майно № 56707520 від 05.04.2016 p., з яких вбачається, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта відсутні відомості про обтяження відчужуваних об'єктів нерухомого майна та заборону їх відчуження.

Враховуючи, що на час укладення оспорюваних за первісним позовом договорів купівлі-продажу в реєстрі були відсутні записи про обтяження рухомого майна іпотекою, а відтак ТзОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" мало право відчужувати таке майно, з огляду на що місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу.

При цьому, безпідставними є посилання апелянта на рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2015 року у справі №903/1026/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016р., яким на його думку підтверджено наявність іпотечних правовідносин між ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", а також чинність (неприпинення) договору іпотеки, і відповідно посилання на ч.4 ст.75 ГПК України, оскільки позивач за зустрічним позовом - ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" не був стороною у вищезазначеній справі.

Крім того, при розгляді справи №903/1026/15 суди виходили з презумпції правомірності правочину в силу припису статті 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Щодо зустрічних позовних вимог, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається, ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" - позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки від 28 лютого 2012 року такого змісту: "Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього", в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. При цьому, зазначає, що перше речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку". Крім того вказує, що наявність такої умови в договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Строки (терміни) та припинення зобов'язання є самостійними правовими інститутами в структурі ЦК, тому ототожнювати строки (терміни) із підставою припинення зобов'язання в розумінні Книги п'ятої кодексу, є безпідставним.

За визначенням ст. 631 ЦК строком договору є саме час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а не настання чи ненастання певної дії та події. Повне виконання зобов'язання не є часовою формою зобов'язання (ані його строком, ані терміном).

Оскільки норми статей 251, 252 ЦК України, які містяться в Книзі першій "Загальні положення", мають універсальний характер для всіх норм Цивільного кодексу, строк дії іпотечного договору так само не може встановлюватися шляхом вказівки на "повне виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором".

Законодавець імперативно не визначає, що строк дії іпотечного договору є його істотною умовою, що є логічним з огляду на те, що сутність іпотечного зобов'язання як акцесорного полягає саме в забезпеченні майнових інтересів кредитора у випадку невиконання основного зобов'язання за рахунок майна боржника. Тому за відсутності в іпотечному договорі строку його дії до відносин іпотеки має застосовуватися загальне правило про те, що право іпотеки припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

Якщо ж сторони домовилися про припинення іпотеки у зв'язку із закінченням строку дії іпотечного договору, цей строк має бути узгоджений сторонами відповідно до правил ст.ст. 251, 252, 631 ЦК України (зазвичай, у вигляді календарної дати), що надаватиме відносинам сторін визначеності та передбачуваності.

Оскільки норми глави 18 Визначення та обчислення строків ЦК України є загальними при визначенні та обчисленні строків у будь-яких цивільних правовідносинах, зокрема, й у акцесорних зобов'язаннях, умова договору іпотеки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним зобов'язанням не є умовою про строк дії іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки.

З огляду на те, що Закон України "Про іпотеку" прямо пов'язує припинення права іпотеки із закінченням строку дії договору іпотеки, цей строк є присічним (преклюзивним), він не відновлюється, незалежно від виконання забезпеченого іпотекою основного зобов'язання із його закінченням право іпотекодержателя та кореспондуючий йому обов'язок іпотекодавця припиняються як такі, що обмежені в часі цим присічним строком.

Відтак, в першому реченні п. 6.1 договору іпотеки не визначено строку дії цього договору. Умова про дію договору до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього не є умовою про строк іпотечного договору і не може розглядатися як встановлена договором іпотеки підстава припинення іпотеки.

Крім того, дана умова припинення дії договору суперечить пункту 6.2 цього договору, відповідно до якого право іпотеки та відповідно і цей договір, припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що перше речення п.6.1. договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку", і наявність такої умови в Договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога зустрічного позову про визнання недійсною цієї частини договору іпотеки від 28.02.2012 р. є підставною лише в частині визначення припинення дії договору, а саме в частині першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: "діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього".

При цьому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним першого речення пункту 6.1 договору іпотеки в частині набрання чинності договору іпотеки з моменту його нотаріального посвідчення, оскільки даний договір підлягає нотаріальному посвідченню в силу закону.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцїі про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання права власності за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу, оскільки предмет спору в даній частині припинив своє існування в зв'язку з відсутністю підстав для визнання оспорюваних договорів купівлі продажу недійсними. При цьому, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в цій частині на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки існування предмета спору припинилось в процесі розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа капітал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі №903/295/17 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали справи №903/295/17 повернути господарському суду Волинської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Мамченко Ю.А.