Постанова

від 30.01.2018 по справі 2а-15124/11/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/612/18 2а-15124/11/2670

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Маслій В.І., Старова Н.Е.) у справі № 2а-15124/11/2670 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП Укравтоматика до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Укравтоматика (далі -ТОВ НВП Укравтоматика ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому, просило скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) від 19.05.2011 року № 0000522320 та № 0000532320.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва оскаржило його у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається на порушення судом норм матеріального, зокрема, п.5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та п.7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість .

Так, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва наголошує на тому, що директор контрагента позивача заперечує свою причетність до діяльності підприємства, а тому складені за його підписом первинні документи не можна вважати належно оформленими. Крім того, звертає увагу на невідображення контрагентом позивача податкових зобов'язань за проведеними господарськими операціями.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірка ТОВ НВП Укравтоматика за період з 01.09.2009 року по 30.09.2009 року по взаємовідносинах з TOB Серафім Стар .

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.05.2011 року № 222/1-23-20-25292481, в якому відображено висновок про порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а також вимог пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 пп. 7.2, пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками господарської операції з ТОВ Серафім Стар з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій та нелегітимність зазначеного контрагента.

Обґрунтовуючи свою позицію контролюючий орган посилався на податкову інформацію щодо ТОВ Серафім Стар де, зокрема, вказано про те, що підприємство має стан визнання банкрутом , неподання ним податкової звітності з податку на прибуток, а також на відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 19.05.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000522320, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 62000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15500,00 грн. та № 0000532320, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 77500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19375,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підтримав доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки, щодо відсутності реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, колегія апеляційного суду, виходила з того, що податковим органом в супереч ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За змістом п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, між ТОВ НВП Укравтоматика та ТОВ Серафім Стар укладеного договір від 02.09.2009 року №1, предметом якого є поставка та виконання пуско-налагоджувальних робіт щодо введення в експлуатацію програмного забезпечення АСДУ.

Також між зазначеними контрагентами було укладеного договір від 02.09.2009 року №2, предметом якого є поставка та адаптація програмного забезпечення ОІК-Диспетчер .

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій, позивачем було надано копії укладених договорів, податкових накладних, актів здачі-прийому виконаних робіт, виписки особового рахунку про сплату отриманих послуг, локальних кошторисів.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 КАС, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками поставки.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ НВП Укравтоматика , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

В той же час, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Слід також зазначити, що відповідно до акту перевірки від 04.05.2011 року № 222/1-23-20-25292481 підставою для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Серафім Стар невстановленою особою. При цьому, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач посилається на невідображення контрагентом позивача податкових зобов'язань за проведеними господарськими операціями.

Також не заслуговує на увагу посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на протокол допиту директора ТОВ Серафім Стар ОСОБА_2 в межах розгляду кримінальної справи №69-107.

Так, постановою старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України від 26.07.2011 року в порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_2 за фактом скоєння фіктивного підприємництва при реєстрації ТОВ "Серафім Стар" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, відмовлено.

Зокрема, підставою для відмови в порушенні кримінальної справи, стало те, що на додатковому допиті ОСОБА_2 змінив покази, та зазначив, що він дійсно являється засновником та директором підприємства ТОВ Серафім Стар , яке було створено ним особисто у 2009 році та взято на облік як платник податків у ДПІ в Печерському районі м. Києва. На посаді директора ТОВ Серафім Стар працював з квітня 2009 року по травень 2010 року, а з 2010 року підприємство не здійснює ніякої діяльності у зв'язку з визнанням банкрутом за рішенням суду.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, відповідачем суду не надано.

Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру оспорюваних господарських операцій.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна