Рішення

від 25.01.2018 по справі 206/4464/17

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 206/4464/17

Провадження № 2/206/100/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря Стахів О.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Пшеничної.М.В.,

Лемзенко В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Кримське урочище про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, -

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

З 15.06.2014 по 14.06.2016 позивач працював головою правління садівничого товариства "Кримське урочище" (далі - с/т) з оплатою в розмірі мінімальної заробітної плати. З липня 2015 року по травень 2016 року заробітна плата позивачу не сплачувалась внаслідок тимчасової відсутності печатки товариства, документів бухгалтерського обліку та грошових коштів, що було предметом його звернень до правоохоронних органів. 14.07.2016 загальними зборами с/т було обрано новий склад правління та голову. Повноваження позивача були припинені, та він був звільнений. Однак, при звільненні з ним не було здійснено розрахунків. Після чого, позивач неодноразово звертався з вимогами про сплату заборгованості із заробітної плати, проте його вимоги залишились незадоволеними. В зв'язку із чим, позивач просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2015 по 01.06.2016 в сумі 12000,99 грн., компенсації інфляційних витрат - 2332,03 грн., середній заробіток за період затримки розрахунку з 15.06.2015 по 14.08.2017 у розмірі 21260,84 грн. Крім того, позивач просив стягнути на його користь компенсацію за завдану йому моральну шкоду у сумі 20000,00 грн., сума якої визначалась з урахуванням тривалості страждань та матеріальних витрат на поштові відправлення, транспорт, правову допомогу, видачу довіреності, тощо (а.с.1-3, 43-44). В судовому засіданні позивач пояснив, що з 2015 по 2016 рік він продовжував надавати інформацію до податкової служби про нарахування йому заробітної плати, аби у подальшому не виникало проблем зі звітністю та можливою відповідальністю, проте, фактично заробітної плати він не отримував.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зі сторони відповідача було подано письмові заперечення, які були обґрунтовані наступним. Після вступу позивача на посаду голови правління с/т, останній не належним чином виконував свої обов'язки, а саме: не відкрив рахунок в банку для зберігання грошових коштів с/т, розпоряджався коштами на власний розсуд, не вивозив сміття з території с/т, утворив смітник біля вхідних воріт с/т, порушив терміни сплати послуг електропостачання, в зв'язку із чим, с/т було попереджено про відключення від даної послуги та інші порушення. Зазначені обставини стали підставою для екстреного засідання де було вирішено питання про покладення тимчасового виконання обов'язків голови правління на іншого члена правління. Однак, після цього позивач все одно продовжував збирати кошті з членів с/т, будучи членом правління с/т. До теперішнього часу, позивач не передав відповідачу грошові кошти, майно, бухгалтерську та іншу документацію с/т. Заява позивача про невиплату йому заробітної плати з липня 2015 року спростовується податковими розрахунками сум, які позивач, як керівник юридичної особи, за своїм підписом, здавав в Лівобережну об'єднану ДПІ, а також тим, що для гроші с/т були зберігались у позивача (а.с.57-60). В судовому засіданні представник відповідача, голова правління с/т пояснила, що підстави для сплати заробітної плати позивачу з липня 2015 року були відсутні, крім того позивач був відсторонений від займаної посади, а тому не виплачені, оскільки останній не виконував свої посадові обов'язки, крім того, їй не було передано всю фінансову та господарську звітність, документи, та інше.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

23.08.2017 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання. Судові засідання призначені на 13.09.2017, 09.10.2017, 20.10.2017, 13.11.2017 були відкладені в зв'язку із неявкою представника відповідача та за її клопотаннями. 28.11.2017 в судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів. Суд, порадившись на місці, відмовив у задоволенні клопотання, у зв'язку із недолученням ініціюючою стороною відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі, відповідно до ст. 137 ЦПК України. У тому ж судовому засіданні представником відповідача, також, було подано письмові заперечення з додатками та заявлено клопотання про виклик свідків. Вислухавши думки сторін, суд, порадившись на місці, задовольнив клопотання представника відповідача. 06.12.2017 представником позивача було заявлено відвід судді (подано дві заяви). Ухвалою суду від 06.12.2017 в задоволенні заяв представника позивача про відвід судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська Маштака К.С. було відмовлено. 12.01.2018 та 18.01.2018 в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, згідно пояснень яких - заробітна плата з липня 2015 року позивачу не сплачувалась, під час головування у с/т позивач допускав численні порушення, не виконував своїх обов'язків згідно статуту. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухано пояснення учасників справи. 25.01.2018 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

03.06.2014 проведено державну реєстрацію статуту с/т (нової редакції), затвердженої загальними зборами членів с/т на підставі протоколу № 3 від 04.08.2013 (а.с.61-73). Відповідно до статуту с/т найвищим органом с/т є Загальні збори до компетенції якого входить обрання голови с/т та переобрання у разі втрати довіри. Загальні збори з питання виборів голови правління вважаються повноважними, якщо на них присутні більше ніж 50 % від загальної кількості членів правління - пункти 7.1., 7.4., 7.21. Правління с/т є виконавчим органом, підзвітним у своїй роботі загальним зборам. Правління очолює голова, який обирається строком на 2 роки загальними зборами членів товариства та несе матеріальну відповідальність за майно та кошти товариства, на підставі угоди матеріальної відповідальності, забезпечує виконання рішень, які приймає товариство. У випадку неможливості виконання головою правління своїх обов'язків, його обов'язки виконує особа, яка обирається членами правління, після чого проводяться дострокові перевибори. В разі висловлення недовіри більшістю членів товариства, голова Правління передає свої повноваження достроково, згідно рішення загальних зборів - пункти 7.15, 8.1., 8.13.2., 8.13.4., 8.13.5., 8.13.11. В розділі 8.14 статуту визначено, що матеріально відповідальною особою є скарбник. Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 займає посаду голови правління с/т на підставі рішення зборів від 15.06.2014. Відмітка про звільнення останнього відсутня (а.с.5). Дніпропетровським обласним об'єднанням садівничих товариств за участю членів ревізіонної комісії с/т складено акт про документальну перевірку фінансово-господарської діяльності с/т з 01.01.2015 по 01.07.2015 та з 01.07.2015 по 15.08.2015 за результатами якої було виявлено необхідність внесення змін до статуту с/т, а також, наявність безпідставних витрат, недоотриманих доходів (а.с.76-82). Відповідно до протоколу екстреного засідання правління с/т від 09.08.2015 було запропоновано відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління та покласти тимчасово виконання обов'язків голови правління на ОСОБА_13 Даний протокол містить пропозиції та підпис "за", однак, інформація щодо самого прийнятого рішення - відсутня (а.с.93). У відповідності до витягу із протоколу № 14/05 загальних зборів членів с/т, ОСОБА_1 було вирішено звільнити з посади голови правління с/т, та призначити на відповідну посаду ОСОБА_14 (а.с.146). Згідно наказу № 15/05 від 15.05.2016 ОСОБА_14 приступила до обов'язків голови правління с/т на підставі протоколу Загальних зборів членів с/т від 14.05.2016 (а.с.52). В 2015 році позивач подав заяву до правоохоронних органів про порушення кримінальної справи, з приводу захвату приміщення правління с/т, ключів, фінансових та господарських документів, печатки, грошових коштів, що підтверджується відповідними заявами, долученими до позовної заяви (а.с.8). 30.06.2016 кримінальне провадження порушене за колективною заявою членів с/т про заволодіння грошовими коштами членів с/т шляхом шахрайських дій закрито за відсутністю доказів, які б свідчили про факт вчинення шахрайства. Роз'яснено порядок звернення до суду з позовом для захисту порушених прав з позовом (а.с.9-13). Позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про виплату заробітної плати (а.с.17-19).

ІV. Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Під час розгляду справи зі сторони відповідача було долучено форми 1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" а також "Звіт про суми нарахованої плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів" за спірний період, а саме: 3, 4 квартали 2015 року, 1 квартал 2016 року, в яких наявна інформація про нарахування та сплату позивачу заробітної плати, як доказ відповідних нарахувань (а.с.83-88). Між тим, суд критично ставиться до наданих доказів, оскільки підпунктом б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів (зокрема, юридичних осіб, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПКУ, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі), зобов'язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Викладене свідчить, що заповнення відповідних форм та звітів не є належним доказом сплати заробітної плати особі, а є електронною звітністю, яка підлягає здачі контролюючому органу у відповідний період за конкретний проміжок часу. Під час судового засідання зі сторони відповідача, також, в обґрунтування відсутності підстав для задоволення позовних вимог було надано довідки про відкриття рахунку в банківській установі, попередження про відключення с/т від джерел електропостачання, постанова про відкриття виконавчого провадження зі стягнення із с/т недоїмки зі сплати єдиного внеску штрафів, пені, як доказів невиконання позивачем обов'язків голови правління, та як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог (а.с.74-75, 89). Досліджуючи зазначені вище докази, суд прийшов до висновку про відхилення їх, з огляду на те, що останні самі по собі є свідченням недобросовісного ставлення до своїх обов'язків особи, а відтак є підставою, наприклад, для відшкодування шкоди, в порядку та в межах передбачених законом. Проте, доказів завдання шкоди с/т та відповідних розпорядження, наказу про її стягнення з позивача за рахунок заробітної плати, суду не надано.

V. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Посилання представника відповідача на невиконання та/або недобросовісне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, є підставою для перевірки та стягнення завданої шкоди чи відрахування на час розрахунку працівника, однак, на думку суду, не підставою для невиплати заробітної плати. Слід також звернути увагу, що голова правління є виконавчим органом, який підпорядковується Загальним зборам, між тим, зі сторони відповідача не надано жодного доказу про невиконання позивачем рішень Загальних зборів. Нарахування позивачу заробітної плати та виплата її з огляду на фінансову звітність юридичної особи, були спростовані безпосередньо у судовому засіданні поясненнями позивача, представника відповідача та свідків, крім того, відповідні форми 1 ДФ "Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" та "Звіт про суми нарахованої плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів" за спірні періоди не є належним доказом виплати заробітної плати позивачу, оскільки є електронною звітністю, яка підлягає здачі контролюючому органу у відповідний період за конкретний проміжок часу. Крім того, позивач, будучи працевлаштованим на посаді голови правління, продовжуючи перебувати на відповідній посаді до моменту звільнення, тобто до 14.05.2016, з огляду на приписи чинного законодавства, мав право на отримання заробітної плати. Посилання представника відповідача на відсторонення від посади позивача, згідно протоколу від 09.08.2015 є також безпідставним, оскільки як встановлено та вбачається із самого протоколу, останній не містить рішення про відсторонення від посади позивача, а лише пропозицію, окрім того, з даного протоколу не можливо встановити наявність достатнього кворуму, для вирішення такого питання, а також, назву органу, який вирішував дане питання, відповідно до порядку передбаченого статутом. Доводи представника відповідача про не передачу їй за актом фінансової та господарської документації не звільняють її, як керівника, від обов'язку сплатити заробітну плату позивачу. З огляду на викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що права позивача були порушені, оскільки, як свідчать встановлені обставини справи з липня 2015 року по 14.05.2016 заробітна плата позивачу не виплачувалась. В зв'язку із допущеним порушенням позивач має право на стягнення заробітної плати, середнього заробітку за період затримки розрахунку.

VІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відповідно до приписів ст. ст. 2, 95 КЗпП, ст. 3 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закону), розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином, з липня 2015 року по 14.05.2016 (10,5 місяців) позивачу підлягала до сплати заробітна плата у розмірі 13 994 грн. 21 коп. без утримання податку й інших обов'язкових платежів. Під час перевірки розрахунку заробітної плати, яка підлягає до стягненню суд виходив з наступного:

Початок дії Розмір мінімальної заробітної плати Нормативний акт, яким було встановлено новий розмір МЗП 01.01.2016 01.05.2016 01.12.2016 1378 грн. 1450 грн. 1600 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (Стаття 8) 01.01.2015 01.09.2015 1218 грн. 1378 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (Стаття 8) 01.01.2014 1218 грн. Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" (Стаття 8)

В зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 13 994 грн. 21 коп. (1218+1218+1378х8+534,21) без утримання податку й інших обов'язкових платежів. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок), яким передбачено, що збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Так, для перевірки суми середнього заробітку за час затримки, пред'явленої у позові суд виходить з наступного. Сума середнього заробітку підлягає сплаті за період з 15.05.2016 (наступний день за звільненням) по 14.08.2017 (день звернення до суду) складає 20 316 грн. 53 коп. без утримання податку й інших обов'язкових платежів. Так, з 15.05.2016 по 14.08.2017 = 317 робочих днів (з 15.05.2016 по 31.05.2016 - 12 днів, з 01.06.2016 по 30.06.2016 - 19 днів, з 01.07.2016 по 31.07.2016 - 22 дні, з 01.08.2016 по 31.08.2016 - 22 дні, з 01.09.2016 по 30.09.2016 - 22 дні, 01.10.2016 по 31.10.2016 - 20 днів, 01.11.2016 по 30.11.2016 - 22 дні, з 01.12.2016 по 31.12.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2017 - 20 днів, з 01.02.2017 по 28.02.2017 - 20 днів, з 01.03.2017 по 31.03.2017 - 22 дні, з 01.04.2017 по 30.04.2017 - 19 днів, з 01.05.2017 по 31.05.2017 - 20 днів, 01.06.2017 по 30.06.2017 - 20 днів, 01.07.2017 по 31.07.2017 - 21 днів, з 01.08.2017 по 14.08.2017 - 14 днів). Останні два робочі місяці позивача - березень, квітень 2016 року. Для розрахунку середньомісячної заробітної плати має бути виведено середньоденну заробітну плату - ((1378+1378 останні два місяці)/43 кількість робочих днів за два місяці = 64,09 грн. 64,09 (середньоденна заробітна плата) х 317 (кількість робочих днів) = 20 316, 53 (сума середнього заробітку підлягає сплаті за період з 15.05.2016 по 14.08.2017 без утримання податку й інших обов'язкових платежів). Таким чином, позовна вимога щодо стягнення середнього заробітку, також, підлягає задоволенню частково. Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат суд вважає, що у даному випадку має бути відмовлено з огляду на таке. Законом України " Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян,які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Статтею 3 вказаного закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Між тим, позивачем при наведенні відповідного розрахунку суми втрат не було надано доказів, та не наведено відповідних посилань, на утримання податків і обов'язкових платежів, вказаних ним у розрахунку саме у такому розмірі (враховуючи зміни внесені до податкового кодексу у 2016 році, а саме: розмір ЄСВ, віднесення до суб'єктів платників ЄСВ), крім того, розрахунок інфляційних втрат зроблено з помилками (вирахування здійснені за липень, серпень 2015 року обчислювались з помилкового розміру мінімальної заробітної плати, а саме з 1220,00 грн., в той час, як відповідно до ст. 8 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата встановлена 1218,00 грн. за відповідний період. З урахуванням встановленого пред'явлена позовна вимога задоволенню не підлягає. Щодо стягнення на користь позивача компенсації за завдану йому моральну шкоду у сумі 20000,00 грн. Відповідно до положень Конституції України, і чинного законодавства, фізичні мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Як роз'яснено у постанові Пленуму ВСУ "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Між тим, позивачем в обґрунтування завданої моральної шкоди зазначено, що відповідна сума визначалась з урахуванням тривалості страждань та матеріальних витрат на поштові відправлення, транспорт, правову допомогу, видачу довіреності, тощо. Враховуючи зазначене, а також те, що позивачем до суми моральної шкоди безпідставно віднесено суми матеріальних витрат, без уточнення відповідних сум, судом не може бути задоволена відповідна вимога. Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Виходячи із змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частини 1, 2 ст. 77 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 80 ЦПК України презюмує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Окрім, вищевикладеного необхідно зазначити, що відповідно до пункту 9 ч. 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , дана цивільна справи, провадження у якій було відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, була розглянута за правилами, що діяли після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 95, 116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Садівничого товариства Кримське урочище про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого товариства Кримське урочище , місце знаходження: 49000, м. Дніпро, платформа 194 км., ідентифікаційний номер 23077436, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, невиплачену заробітну плату за період з 01.07.2015 по 14.05.2016 у сумі 13 994 грн. 21 коп. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Садівничого товариства Кримське урочище , місце знаходження: 49000, м. Дніпро, платформа 194 км., ідентифікаційний номер 23077436, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки, за період з 15.05.2016 по 14.08.2017 у сумі 20 316 грн. 53 коп. без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення суду допустити до негайного виконання, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Садівничого товариства Кримське урочище на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 02.02.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак