Ухвала

від 26.06.2019 по справі 206/4464/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 206/4464/17

провадження № 61-44291ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сердюка В. В.,

розглянув касаційну скаргу Садівничого товариства Кримське урочище

на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська

від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Кримське урочище про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Садівничого товариства Кримське урочище (далі - СТ Кримське урочище ) про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 червня 2014 року по 14 червня

2016 року ОСОБА_1 працював головою правління СТ Кримське урочище з оплатою у розмірі мінімальної заробітної плати. З липня

2015 року по травень 2016 року заробітна плата йому не сплачувалась внаслідок тимчасової відсутності печатки товариства, документів бухгалтерського обліку та грошових коштів, що було предметом його звернень до правоохоронних органів.

У подальшому, 14 липня 2016 року загальними зборами СТ Кримське урочище було обрано новий склад правління та голову, повноваження позивача були припинені, у зв`язку з чим він був звільнений. Однак, при звільненні з ним не було проведено розрахунків, після чого ОСОБА_1 неодноразово звертався з вимогами про сплату заборгованості із заробітної плати, проте його вимоги залишились без задоволення.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену заробітну плату за період

з 01 липня 2015 року по 01 червня 2016 року в сумі 12 000,99 грн, компенсацію інфляційних втрат - 2 332,03 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку з 15 червня 2015 року по 14 серпня 2017 року - 21 260,84 грн, моральну шкоду - 20 000 грн.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з СТ Кримське урочище на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з 01 липня 2015 року по 14 травня 2016 року у сумі 13 994,21 грн без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з СТ Кримське урочище на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки за період з 15 травня 2016 року по 14 серпня 2017 року у сумі 20 316,53 грн без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду допущено до негайного виконання, але не більше ніж за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку є доведеними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Разом з тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та моральної шкоди, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня

2018 року рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська

від 25 січня 2018 року в частині стягнення з СТ Кримське урочище на користь ОСОБА_1 невиплаченої заробітної плати змінено, зменшено її розмір з 13 994,21 грн до 12 766,21 грн та зазначено період стягнення -

з 01 серпня 2015 року по 14 травня 2016 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення невиплаченої заробітної плати, однак, при вирішення вказаного питання неправильно визначений період стягнення.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації інфляційних втрат та моральної шкоди до апеляційного суду не оскаржувалося, а тому не підлягає перегляду в касаційному порядку.

У касаційній скарзі СТ Кримське урочище просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі СТ Кримське урочище порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня

2018 року отримано 15 серпня 2018 року, про що зроблений відповідний запис в заяві про видачу повного тексту постанови апеляційного суду.

Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України

у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщоправильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суди встановили, що 03 червня 2014 року проведено державну реєстрацію статуту СТ Кримське урочище (нової редакції), затвердженої загальними зборами членів садівничого товариства на підставі протоколу

від 04 серпня 2013 року № 3.

Відповідно до статуту СТ Кримське урочище найвищим його органом є загальні збори, до компетенції якого входить обрання голови садового товариства та переобрання у разі втрати довіри.

Загальні збори з питання виборів голови правління вважаються повноважними, якщо на них присутні більше ніж 50 % від загальної кількості членів правління.

Також суди встановили, що відповідно до розділу 8.14 статуту матеріально відповідальною особою є скарбник.

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 займає посаду голови правління садівничого товариства на підставі рішення зборів від 15 червня 2014 року. Відмітка про звільнення останнього відсутня.

Дніпропетровським обласним об`єднанням садівничих товариств за участю членів ревізійної комісії садівничого товариства складено акт про документальну перевірку фінансово-господарської діяльності садового товариства з 01 січня по 01 липня 2015 року та з 01 липня по 15 серпня

2015 року, за результатами якої було виявлено необхідність внесення змін до статуту товариства, а також, наявність безпідставних витрат, недоотриманих доходів.

Відповідно до протоколу екстреного засідання правління садівничого товариства від 09 серпня 2015 року було запропоновано відсторонити ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління та покласти тимчасово виконання обов`язків голови правління на ОСОБА_2 .

Згідно з витягом із протоколу загальних зборів членів садівничого товариства від 14 травня 2016 року ОСОБА_1 вирішено звільнити з посади голову правління садівничого товариства та призначити на відповідну посаду ОСОБА_3 , яка 15 травня 2016 року приступила обов`язків голови правління СТ Кримське урочище .

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про виплату заробітної плати, які залишались без задоволення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі статтею 95 КЗпП України розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України Про оплату праці та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд виходив з того, що вказані вимоги є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати, а саме визначення періоду стягнення, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановивши, що у додатках до апеляційної скарги СТ Кримське урочище міститься відомість про виплату позивачу заробітної плати за липень

2015 року та не була подана у суді першої інстанції з поважних причин, та врахувавши, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказав, що помилково зазначив у позовній заяві період стягнення заробітної плати з липня 2015 року, у той час коли йому не сплачувалась заробітна плата

з серпня 2015 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення невиплаченої заробітної плати, зменшивши її розмір до

12 766,21 грн та зазначивши період стягнення з 01 серпня 2015 року

по 14 травня 2016 року.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

(далі - Порядок № 100), передбачено, що збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано стягнув з садівничого товариства на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 20 316,53 грн.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання Садівничого товариства Кримське урочище про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити Садівничому товариству Кримське урочище строк на касаційне оскарження рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства Кримське урочище про стягнення заробітної плати, інфляційних втрат, середнього заробітку за період затримки розрахунку та моральної шкоди, за касаційною скаргою Садівничого товариства Кримське урочище на рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. В. Сердюк