Рішення

від 25.01.2018 по справі 922/3259/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2018 р.Справа № 922/3259/16

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Жельне С.Ч.

судді: Новікова Н.А. , Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації м. Харків до 1.Дергачівської районної державної адміністрації, м. Дергачі , 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Преміум ХХІ", м.Харків про визнання скасування розпоряджень, недійсним договору оренди та повернення земельної ділянки за участю представників:

прокурор: Горгуль Н.В. (посв. №036152), від 29.10.15;

позивача: ОСОБА_2, довіреність №01-53/1084 від 23.02.17;

відповідача-1: ОСОБА_3 (адвокат);

відповідача -2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (позивач) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Преміум ХХІ" (відповідач-1), Дергачівської районної державної адміністрації (відповідач-2), в якій просить суд:

1. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації №950 від 04.10.2010 р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельною ділянкою на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ".

2. Визнати недійсним та скасувати розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації №1028 від 29.10.2010 р. «Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту» .

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 08.02.2010 р., укладений між Дергачівською райдержадміністрацією та ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" (код ЄДРПОУ 34952021), АДРЕСА_1), зареєстрований в Харківській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 041069300009.

4. Зобов'язати повернути ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" (код ЄДРПОУ 34952021, АДРЕСА_1) земельну ділянку загальною площею 0,9700 га (кадастровий номер 6322083001:26:000:0002), розташовану на території: Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017 (головуючий - Макаренко О.В., судді Калантай М.В., Добрелі Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у позові відмовлено.

Постановою ВГСУ від 25.10.2017 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року у справі за № 922/3259/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

На підставі протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.11.2017 справу призначено для розгляду у складі: Головуючий суддя-Жельне С.Ч., судді Новікової Н.А., судді Жигалкіна І.П.).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.11.2017 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.12.2017.

30.11.2017 від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вх.№40012), які після огляду були долучені судом до матеріалів справи.

01.12.2017 від прокурора надійшло письмове правове обгрунтування позовних вимог (вх.№40129).

06.12.2017 у судовому засіданні було оголошено технічну перерву до 18.12.17 14 годин 00 хвилин.

15.12.2017 набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції.

У відповідності до п.п.9 п.1 Розділу XI Перехідних Положень ГПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Приймаючи до уваги, що попередня редакція ГПК України передбачала розгляд справ після їх порушення лише в позовному провадженні, з огляду на те, що розгляд справи по суті у справі №922/3259/16 станом на 18.12.2017 не розпочато, ухвалою суду від 18.12.2017 справу №922/3259/16 було призначено до розгляду на 11.02.2018 в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

11.01.2018 на адресу суду від другого відповідача, разом з клопотанням (вх.№69) про розгляд справи за відсутності його представника, надано письмовий відзив на позовну заяву.

11.01.2018 від першого відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх.№700 від 11.01.2018).

11.01.2018 підготовче засідання було відкладено, про що ухвалою суду від 11.01.2018 було сповіщено учасників судового процесу.

Згідно ч.2 ст. 185 ГПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

25.01.2018 у підготовчому засіданні учасники судового процесу надали письмову згоду щодо початку судового розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що під час підготовчого засідання судом вирішено всі питання та вчинено всі дії, зазначені у ч. 2 статті 182 ГПК України, зясувавши, що сторони надали всі наявні докази, на які вони посилаються, за письмовою згодою учасників справи (вих. № 2209,2210,2211 від 25.01.2018), керуючись ч. 6 статті 183, п. 3 ч. 2 статті 185 ГПК України суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті відразу після закриття підготовчого провадження.

Судом відкрито судове засідання по розгляду справи по суті 25.01.2018.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти задоволення клопотання першого відповідача про застосування позовної давності заперечував з підстав її необгрунтованості. В обгрунтування позовних вимог вказав на порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки та перевищенням повноважень Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області при прийнятті оспорюваних розпоряджень, оскільки на його думку, розпорядження такими земельними ділянками відноситься до компетенції Харківської обласної державної адміністрації. Окрім цього, прокурор наголошував на тому, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, проте була передана в оренду без розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги та без проведення державної експертизи такого проекту.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 25.01.2018, на підставі п. 4 ч. 5 статті 183 ГПК України судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.01.2018 о 16:00 год.

Після перерви у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, проти задоволення клопотання першого відповідача про застосування позовної давності повністю заперечував посилаючись на те, що розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації від 04.10.2010 №950 та від 29.10.2010 №1028 були видані з порушенням приписів ст.122 Земельного кодексу України, а отже у відповідності до ст.207 Господарського кодексу України мають бути визнані недійсними.

Представник першого відповідача проти позову заперечував, посилаючись на положення ст. 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України заявив клопотання про застосування позовної давності, вказуючи на наявність обставин обізнаності позивача про порушення його прав у період з 2010-2012 років, що в свою чергу свідчить про пропущення позивачем трирічного строку позовної давності при зверненні з вказаним позовом до Господарського суду Харківської області.

Другий відповідач повноважного представника у судове засідання не направив. 23.01.2018 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№1927) в якому наголошує на пропущення позивачем строків позовної даності. Посилаючись на листи від 13.08.2013 №4158/9/11-13, 06.02.2015 №590/9/11-15, якими роз'яснено повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у зв'язку із набранням чинності 01.01.2013 Закону України від 06.09.2012 №5245 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", положення ст.59 Земельного Кодексу України вважає свої дії стосовно предачі земельної ділянки у користування першому відповідачу правомірними.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України викладені у постанові від 25.01.2017, які необхідно врахувати суду при новому розгляді справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови представників сторін у судових дебатах, суд встановив наступне.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №319698 від 30.07.2009 р. спірна земельна ділянка площею 0,9700 га рекреаційного призначення (для створення зони відпочинку), розташована на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, належала на праві постійного користування Комунальному підприємству "Черкасько-Лозівський сільбуд" (т. 1 а.с. 170).

Листом від 01.10.2010 р. №89 КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" звернулось до Дергачівської райдержадміністрації з проханням скасувати Державний акт серія ЯЯ №319698 від 30.07.2009 р. на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою (т. 1 а.с. 174).

Розпорядженням Дергачівської райдержадміністрації №946 від 01.10.2010 р. за результатами розгляду клопотання директора КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" про відмову від права постійного користування земельною ділянкою площею 0,9700 га у зв'язку з набуттям ТОВ "Вектор-Преміум XXI" права власності на нежитлові будівлі, що розташовані на цій земельній ділянці, право постійного користування КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" даною земельною ділянкою було припинено та зараховано вищевказану земельну ділянку до земель запасу державної власності категорії рекреаційного призначення (т. 1 а.с. 176).

Розпорядженням Дергачівської райдержадміністрації №950 від 04.10.2010 р. ТОВ "Вектор-Преміум XXI" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельною ділянкою площею 0,9700 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, межі якої визначено в натурі (на місцевості), із земель державної власності категорії рекреаційного призначення на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування громади району з подальшою передачею в оренду (т. 1 а.с. 16).

Розпорядженням голови Дергачівської райдержадміністрації від 29.10.2010 р. №1028 надано ТОВ "Вектор-Преміум XXI" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,9700 га, межі якої визначені в натурі (на місцевості), із земель запасу державної власності (категорія землі - рекреаційного призначення) на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку, з метою обслуговування жителів територіальної громади району (т. 1 а.с. 17).

На підставі розпорядження голови Дергачівської райдержадміністрації від 29.10.2010 р. №1028 між Дергачівською райдержадміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Вектор-Преміум XXI" (орендарем) укладений договір оренди землі б/н від 08.12.2010 р. (далі договір оренди) (т. 1 а.с. 18-19).

Даний договір зареєстровано у Харківській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.12.2010 р. за №041069300.

За умовами п. 1 договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування жителів територіальної громади району та території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно з п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9700 га. Кадастровий номер ділянки 6322083001:26:000:0002.

Відповідно до п. 8 договору оренди він укладений строком на 49 років.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 17.12.2010 р. (т. 1 а.с. 20).

Пунктом 26 Договору оренди землі встановлено, що на орендовану земельну ділянку встановлені обмеження діяльності в водоохоронних зонах та прибрежних смугах малих річок та водойм, код обмеження - 4.2, частина земельної ділянки, на яку діє обмеження - 0,4370 га, та заборона зміни цільового призначення земельної ділянки, код обмеження -1.1, частина ділянки, на яку діє обмеження 0,9700 га.

З матеріалів справи вбачається, що частина спірної земельної ділянки дійсно розташована в межах прибережної смуги Лозовеньківського водосховища та відповідно має бути віднесена до земель водного фонду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 цієї статті цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Приписами статей 13,14 Конституції України та статті 324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення оспорюваного договору) встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (надалі - Закон) від 06.09.2012р. № 5245-VI, який набрав чинності з 01.01.2013р., землі державної та комунальної власності вважають розмежованими.

Вказаним Законом також було внесено зміни до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, відповідно до якої обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Окрім того, відповідно до роз'яснень викладених у листі Державного агентства водних ресурсів України від 09.07.2013р. № 3427/9/11-13 (надалі- роз'яснення), у зв'язку з набранням чинності з 01.07.2013р. Закону України "Про аквакультуру", відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання водних об'єктів у користування на умовах оренди у межах населених пунктів належать сільським, селищним та міським радам, а за межами населених пунктів - Раді міністрів Автономної Республіки Крим та обласним державним адміністраціям (пункт 2 роз'яснень).

Абзацом другим пункту 2 роз'яснень передбачено, що відповідно до статті 59 Земельного кодексу України та статті 51 Водного кодексу України водні об'єкти (дно та водний простір) надаються лише для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт, а відповідно до частини 3 статті 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування за межами населених пунктів для обмеженого переліку потреб (ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); індивідуального дачного будівництва), у зв'язку із цим, районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передачі в оренду водних об'єктів.

Отже, з 01.01.2013р. на підставі вказаного Закону, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками із земель державної власності водного фонду за межами населених пунктів здійснює Харківська обласна державна адміністрація.

Разом з тим, суд зазначає, що розпорядженням земельної ділянки зазначеної у договорі оренди землі, розташованої на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, до 01.01.2013р. здійснювала Дергачівська районна державна адміністрація.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації в Україні" (в редакції на момент укладення оспорюваного договору), місцева державна адміністрація має право розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Пунктом а) частини першої статті 17 Земельного кодексу України ( в редакції на момент укладення оспорюваного договору) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Отже, другий відповідач - Дергачівська районна державна адміністрація (орендодавець за договором оренди землі), на момент укладення оспорюваного договору здійснювала повноваження щодо розпорядження землями державної власності у відповідності до положень статті 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації в Україні", статті 17, 122 Земельного кодексу України.

Згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями частини першої статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина друга статті 3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як випливає зі змісту статті 59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Так, хоча й у частині 1 статті 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим стаття 59 ЗК України у частинах 2-4 закріплює обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60 - 62 ЗК України та статтями 1, 88 - 90 ВК України.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (частина 3 статті 60 ЗК України).

Водночас за змістом пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірі прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації.

Так, пунктом 5,12 Порядку №486 розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно технічної документації.Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зани можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обо'язкового виконання вимог, передбачених ст.89 та 90 ВК України.

Таким чином, за системним аналізом законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст.88 ВК України, Порядку №434, Постанови №486 розмір та межі прибережних захисних смуг мають встановлюватись за проектами землеустрою (термін та зміст за ст.50-54 Закону України "Про землеустрій", а при наданні в користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст.88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови №486 з урахуванням конкретної ситуації. Така правова позицію висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.05.2014 у справі №6-14 сц 14.

Проте як було встановлено судом, передача спірної земельної ділянки у користування першому відповідачу відбувалась за відсутності погодженого спеціальним уповноваженим органом проекту землеустрою, що в свою чергу є порушенням ст.88 ВК України.

Згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Із змісту наявної в матеріалах справи постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 у справі №19/160-09 вбачається, що за Договором від 07.07.2009 щодо створення та благоустрою зони відпочину на земельній ділянці, яка знаходиться на березі Лозовенківського водосховища в районі вулиці Набереговой села Черкаська Лозова, укладеного між першим відповідачем (ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ") та КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" перший відповідач інвестував грошові кошти та забезпечив фінансування двох об'єктів нерухомості, а КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" зобов'язався побудувати нежитлові приміщення відповідно до проекту. Для виконання умов вищевказаного договору між першим відповідачем, КП "Черкасько-Лозівський сільбуд" та ТОВ фірма "ЕНЕРГОСПЕЦБУД" було укладено Договір підряду №27 від 14.08.2009, відповідно до умов якого ТОВ фірма "ЕНЕРГОСПЕЦБУД" за кошти та з матеріалів ТОВ "Вектор-Преміум ХХІ" здійснило будівництво двох нежитлових будівель та благоустрій зони відпочинку на спірній земельній ділянці, що в свою чергу є грубим порушенням вимог ст.61 ЗК України та ст.89 ВК України.

Зважаючи на порушення при прийнятті оспорюваних розпоряджень режиму прибережних захисних смуг, а також неправомірне здійснення благоустрію зони відпочинку на спірній земельній ділянци та зведення на ній нежитлових будівель без погодження відповідного земельного проекту, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог прокурора стосовно правових підстав для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України недійсними рішень Дергачівської районної державної адміністрації №950 від 04.10.2010, №1028 від 29.10.2010 та, як наслідок визнання недійсним договору оренди землі від 08.02.2010 укладеного між відповідачами.

Першим відповідачем (ТОВ "ВЕКТОР-ПРЕМІУМ ХХI") було заявлено про застосування строку позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 ЦК, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як було вже зазначено вище, розпорядженням Дергачівської райдержадміністрації №950 від 04.10.2010 р. ТОВ "Вектор-Преміум XXI" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право оренди земельною ділянкою площею 0,9700 га на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту, межі якої визначено в натурі (на місцевості), із земель державної власності категорії рекреаційного призначення на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку з метою обслуговування громади району з подальшою передачею в оренду.

Розпорядженням голови Дергачівської райдержадміністрації від 29.10.2010 р. №1028 надано ТОВ "Вектор-Преміум XXI" в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 0,9700 га, межі якої визначені в натурі (на місцевості), із земель запасу державної власності (категорія землі - рекреаційного призначення) на території Черкасько-Лозівської сільської ради за межами населеного пункту для обслуговування нежитлових будівель та створення зони відпочинку, з метою обслуговування жителів територіальної громади району.

На підставі вказаного розпорядження 08.12.2010 року між відповідачами було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 17.12.2010 року Харківською регіональною філією ДП "Центр ДЗК".

Таким чином, з моменту прийняття оскаржуваних розпоряджень та укладення договору оренди земельної ділянки (у 2010 рік) до моменту звернення із позовною заявою про визнання таких розпоряджень скасованими та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки минуло 6 років.

Згідно п. 10 Наказу генеральної прокуратури України від 18.10.2010 №3гн Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів , з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідно до ст. 6 ЗУ Про прокуратуру Харківська обласна прокуратура та Дергачівська районна прокуратура становить єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящими. Постановою Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2015 № 6-152цс14 встановлено, норма ч. 1 ст. 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало відомо (могло стати відомо) про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач набуває та здійснює свої права та обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

Отже, прокурор як позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття Розпоряджень Дергачівської районної державної адміністрації, оскільки для Харківської обласної державної адміністрації були створені усі умови для перевірки законності та правомірності прийняття таких рішень по всій Харківській області.

Таким чином, обізнаність прокурора Дергачівської районної прокуратури, який входить до єдиної централізованої системи органів прокуратури про прийняття Дергачівською районною державною адміністрацією оскаржуваних рішень починає рахуватися саме з дати прийняття оскаржуваних рішень, оскільки такі рішення були опубліковані на відповідному сайті та перебували у вільному доступі, а також могли бути витребувані відповідною прокуратурою згідно наказів Генерального прокурора, після чого, отримавши відповідні Розпорядження, він був би зобов'язаний та мав всі можливості ознайомитися з матеріалами які стали підставами для прийняття оскаржуваних рішень та довідатись про його законність.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 27.03.2012 №01-31/1252 (т.1 а.с.129) прокурору Дергачівського району було направлено реєстр всіх розпоряджень голови Дергачівської районної державної адміністрації з питань землекористування прийнятих у період з 01.01.2008 по 31.12.2010, в якому у тому числі були наявні і спірні розпорядження.

Оскільки прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої першим відповідачем заявлено до прийняття рішення господарським судом, прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі відмови в позові покладається - на позивача.

Керуючись ст. 16, 92, 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст.51,60, 61,166,122, ЗК України, ст.ст. 4, 88, 90 ВК України, ст. 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 05.02.2018 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5