Постанова

від 05.02.2018 по справі 826/2892/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2892/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ ПЛЮС до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ ТТТ ПЛЮС звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, у якому просило: визнати протиправним та скасувати повінстю податкове повідомлення - рішення від 12 листопада 2016 року №0050461201.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до акту від 08.11.2016 № 13462/26-58-12-01-36938889 відповідачем було проведено перевірку не податкової звітності, а перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та має бути предметом документальної, а не камеральної перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року позов задоволено.

Рішення суду умотивовано тим, що відповідачем під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 08.11.2016 №13462/26-58-12-01-36938889, з'ясовано питання, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду перевірки.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що якщо податкові накладні, складені після 01.10.2015 року, зареєстровані в ЄРНП з порушенням терміну реєстрації, то до платника податку, відповідального за їх реєстрацію в ЄРПН, застосовуються штрафні санкції, визначені ст. 120-1 Податкового кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08 листопада 2016 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведена камеральна перевірка дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість ТОВ ТТТ ПЛЮС за січень 2016 року, за результатами якої складено акт № 13462/26-58-12-01-36938889.

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме, реєстрацію податкової накладеної від 25.01.2016 № 8 на суму 653737,26 грн. здійснено 10.02.216, тобто з порушенням 15 денного строку.

12.11.2016 на підставі акту від 08.11.2016 № 13462/26-58-12-01-36938889 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0050461201, яким до ТОВ ТТТ ПЛЮС застосовано штраф у розмірі 65373,73 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Уважаючи спірне податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (п. 76.1, п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України).

Пунктом 86.2 ст. 86.2 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом №1797-VIII від 21.12.2016 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом 2, відповідно до якого предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків корегування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, фактично предмет камеральної перевірки на час її проведення передбачав лише встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо встановлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Отже, термін реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не є даними податкової звітності, які повинні були досліджуватися під час проведення вказаної камеральної перевірки.

А відтак, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають критеріям законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року), яка кореспондується із ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення). Відповідно, інформація, що зібрана контролюючим органом відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що оскільки під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України (у новій редакції від 15 грудня 2017 року) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на норми чинного законодавства щодо порушення платником податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, однак апелянтом не наведено жодного доводу щодо висновків місцевого суду з приводу проведення контролюючим органом саме камеральної, а не документальної перевірки.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Н.П. Бужак суддяО.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 05 лютого 2018 року.)