Постанова

від 27.08.2020 по справі 826/2892/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2020 року

Київ

справа №826/2892/17

адміністративне провадження №К/9901/48144/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Огурцова О.П. від 27 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенко Я.Б., суддів Бужак Н.П., Пилипенко О.Є. від 05 лютого 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ Плюс до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТТТ ПЛЮС (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2016 року №0050461201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 65373,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким до Товариства застосовано штраф за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки його прийнято за результатами камеральної перевірки, яка, в свою чергу, не може проводитися з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), оскільки її предметом може бути лише перевірка відомостей, що зазначені у податковій звітності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральної перевірки, адже згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, останній передбачав лише встановлення повноти, своєчасності подання податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення податкових документів, складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування) й під час проведення такої відповідач не мав правових підстав для перевірки термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, тому прийняте на підставі акту камеральної перевірки податкове повідомлення - рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилалась на помилковість висновків судів попередніх інстанцій, оскільки за результатами перевірки, право на проведення якої надано контролюючому органу положеннями ПК України, встановлено порушення Товариством термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що є підставою для притягнення такого платника податків до встановленої Законом відповідальності.

Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить останню залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої. Вважає, що згідно норм податкового законодавства, чинних на момент проведення перевірки, предметом камеральної перевірки не могли бути питання щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Відтак стверджує, що висновки судів у цій справі зроблені за правильного застосування норм податкового законодавства.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 листопада 2016 року Інспекцією проведена камеральна перевірка дотримання Товариством вимог податкового законодавства в частині своєчасності реєстрації податкових накладних по податку на додану вартість за січень 2016 року, за результатами якої складено акт №13462/26-58-12-01-36938889, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме здійснення реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 25 січня 2016 року №8 на суму ПДВ 653737,26 грн. з перевищенням п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її складання, за що пунктом 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу передбачена відповідальність.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким до Товариства застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 65373,73 грн.

Позивач не заперечує факту порушення терміну реєстрації податкової накладної в ЄРПН до 15 календарних днів, предметом же доказування в цій справі є дотримання контролюючим органом процедури проведення камеральної перевірки.

Так, відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення відповідачем камеральної перевірки) ЄРПН - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками ПДВ електронними документами.

В свою чергу за приписами підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Обов`язок платника податків на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін визначений абзацом першим пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Абзацом 11 пункту 201.10 статті 201.1 ПК України (у редакції, чинній на момент складення податкової накладної) було передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників ПДВ, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема 10 відсотків від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів (пункт 120-1.1 статті 120-1 ПК України).

У зв`язку із наведеним слід зазначити, що абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючим органам надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції чинній на час проведення перевірки відповідачем) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відтак об`єктом камеральної перевірки згідно із положеннями цього підпункту є, серед іншого, дані ЄРПН. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган встановив порушення позивачем реєстрації податкової накладної, що і стало підставою для застосування штрафу.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.

Таким чином Верховний Суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані ЄРПН, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 01 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №821/2236/16 та від 17 липня 2020 року у справі №826/4776/17.

Звертаючись до суду з позовом, Товариство на обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення послалося на те, що камеральна перевірка не може проводитися з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Водночас власне обставини реєстрації вказаної в акті камеральної перевірки податкової накладеної від 25 січня 2016 року №8 на суму ПДВ 653737,26 грн. в ЄРПН з порушенням строку, визначеного в абз.11 пункту 201.10 статті 201 ПК України, а також правильність здійсненого відповідачем розрахунку штрафних санкцій в розмірі 10% від сум ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній, Товариством не заперечувались.

За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, про протиправність оскаржуваного рішення Інспекції ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТТТ Плюс відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду