Рішення

від 05.02.2018 по справі 234/6259/17

КРАМАТОРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 234/6259/17

Провадження № 2/234/120/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді- Демидової В.К.,

при секретарі - Містюкевич І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, третя особа - Управління Держземагенства у м. Краматорську Донецької області,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, третя особа - Управління Держземагенства у м. Краматорську Донецької області.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,13 га, розташованої на території Краматорської міської ради на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2005 року, кадастровий НОМЕР_2

02 квітня 2011 року було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення згідно до якого орендодавець ОСОБА_1 передає ПП ОСОБА_4 у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 3,13 га, яка знаходиться в межах Краматорської міської ради.

Цей договір був зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Краматорську Донецької області, про що у Державному реєстрі земель був вчинений запис від 31 серпня 2012 року № 141290004000674.

На підставі акту приймання - передачі об'єкту оренди ПП ОСОБА_4 прийняло в орендне користування згідно до договору оренди земельну ділянку загальною площею 3,13 га на 10 років.

Як вбачається зі змісту договору оренди землі, укладеного між нею та відповідачем, у ньому не визначено порядок внесення орендної плати, відповідальність за її несплату та умови збереження стану об'єкта оренди, що є істотним умовами договору оренди землі, та є підставою для визнання його недійним.

У зв'язку з тим, що відповідач з 2015 року став порушувати взяті на себе зобов'язання ( не дотримується послідовності вирощування сільськогосподарських культур), вона вимушена була звернутися до юриста з питання наскільки и неправомірні дії відповідача, який два роки поряд висаджує одну і туж культуру і наскільки це відповідає умовам договору.

Таким чином, в цьому договорі відсутні істотні умови, обов'язкові для даних договорів, що суттєво порушує її права власника земельної ділянки.

Тому просить визнати договір оренди земельної ділянки № кадастровий № НОМЕР_3 сільськогосподарського призначення від 2 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_4 недійсним.

Зобов'язати ПП ОСОБА_4 повернути їй земельну ділянку площею 3,13 га, розташованої на території Краматорської міської ради, яка належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2005 року, кадастровий НОМЕР_2

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вказавши що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи- Управління Держземагенства у м. Краматорську Донецької області в судове засідання не звився по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає заявлений позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,13 га, розташованої на території Краматорської міської ради на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 12 грудня 2005 року, кадастровий НОМЕР_2

Як вбачається з договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення - земельних часток (паїв), укладеного від 02 квітня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_4 , згідно до якого орендодавець ОСОБА_1 передає ПП ОСОБА_4 у платне строкове користування земельну ділянку загальною площею 3,13 га, яка знаходиться в межах Краматорської міської ради.

Цей договір був зареєстрований в управлінні Держкомзему в м. Краматорську Донецької області, про що у Державному реєстрі земель був вчинений запис від 31 серпня 2012 року № 141290004000674.

На підставі акту приймання - передачі об'єкту оренди ПП ОСОБА_4 прийняло в орендне користування згідно до договору оренди земельну ділянку загальною площею 3,13 га на 10 років.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

У відповідності до частини 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, ОСОБА_1 посилалась на те, що зазначений договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 15 Закону України Про оренду землі через те, що договір не містить суттєві умови договору: порядок внесення орендної плати, відповідальність за її несплату, умови збереження стану об'єкта оренди. Тому просила визнати договір недійсним у зв'язку із недодержанням вимог, встановлених частиною 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на час укладання договору сторонами, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону в редакції, що діяла на час укладання сторонами вказаного договору істотними умовами договору оренди землі є:об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Аналіз договору оренди земельної ділянки, що укладений між сторонами, свідчить про те, що він відповідає вимогам закону і в основному містить в собі передбачені законом істотні умови договору.

Так, порядок оплати орендної плати, її розмір, строки сплати, підстави і порядок її перегляду передбачені пунктами 9-13 договору оренди. Вказаними пунктами договору передбачається, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі одна тисяча гривень і в натуральній формі у строки з 15 вересня по 15 грудня. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами. Один раз на рік розмір орендної плати переглядається сторонами у передбачених договором випадках.

Як видно з договору, сторонами не заповнені пункт 14 про розмір пені у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, і пункт 17 умови збереження стану об'єкта.

Проте, цей факт не є однозначно підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Договір укладений сторонами 2 квітня 2011 року і понад 6 років виконується сторонами без будь яких претензій і вимог.

В судовому засіданні не встановлено фактів, які б свідчили про порушення законних прав і інтересів ОСОБА_1, як орендодавця у зв'язку з відсутністю у договорі оренди земельної ділянки вказівок про відповідальність орендатора за несвоєчасне внесення орендної плати і умов збереження стану об'єкта.

Статтею 22 Закону Про оренду землі встановлені форми внесення орендної плати: натуральна, грошова та відробіткова, існує можливість поєднання цих форм.

Порядок і строки внесення орендної плати також визначаються договором оренди землі.

За порушення у сфері справляння орендної плати (її невнесення та несвоєчасне внесення) настає цивільна відповідальність, зокрема відповідальність, передбачена главою 51 ЦК України, а також Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , яка може полягати в покладенні обов'язку відшкодування збитків, сплати неустойки (насамперед, у вигляді пені). Несплата орендної плати протягом трьох місяців може бути підставою для припинення права оренди шляхом розірвання договору (п. д ст.141 ЗК України, ст.32 ЗУ Про оренду землі , ст.782 ЦК України).

Умови збереження стану об'єкта оренди визначаються чинним законодавством України і у договорі можуть бути хіба що відтворені або конкретизовані.

Відсутність у договорі посилання на умови збереження стану об'єкта оренди вказує на те, що сторони погодилися із такими умовами, що встановлені законодавством. Відсутність окремої вказівки на умови … жодним чином не впливає на дійсність договору.

Таким чином, суд керуючись нормами права, які регулюють правовідносини, пов'язані з орендою землі, встановивши, що спірні договори оренди землі вчинені в формі встановленій для даних договорів, а саме письмовій, підписані сторонами договору, волевиявлення сторін було вільним, в установленому законом порядку відбулась їх державна реєстрація, за відсутності підстав за яких правочин може бути визнаний недійсним, передбачених ст. 215 ЦК України, дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, не підлягають компенсації її судові витрати і, зокрема, витрати на оплату судового збору.

Керуючись ст.ст.203,215,638, ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним, третя особа - Управління Держземагенства у м. Краматорську Донецької області - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд (Перехідні положення п.п. 15.5, 15), протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.К.Демидова