Рішення

від 31.01.2018 по справі 922/1598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р.Справа № 922/1598/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ до Приватного підприємства фірми "Асофт", м. Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" м. Харків про за зустрічним позовом до про звернення стягнення на предмет іпотеки Приватного підприємства фірми "Асофт" Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" визнання припиненим іпотечного договору за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - ОСОБА_1, за довіреністю;.

відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним ППФ "Асофт") - ОСОБА_2, за довіреністю від 03.05.2017 року;.

відповідач за первісним позовом (ТОВ "Агроімпорт") - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" та Приватного підприємства фірма "Асофт" про стягнення заборгованості у розмірі 1180000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 17700,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6/Zклвіп-07-1, посвідченим 20 квітня 2017 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим № 2068, а саме: нежитлові будівлі літ. "П-3" загальною площею 922,9 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 1730,2 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 313,2 кв.м. , літ. "Т-1" загальною площею 137,6 кв.м., літ. "У-1" загальною площею 109,5 кв.м., літ. "Ф-1" загальною площею 43,3 кв.м., літ. "Х-1" загальною площею 112,5 кв.м., літ. "Ц-1" загальною площею 14,2 кв.м., літ. "Ч-1" загальною площею 9,6 кв.м., лі. "Ш-1" загальною площею 24,9 кв.м., літ. "Щ-1" загальною площею 10,5 кв.м., літ. "Э-1" загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б та земельну ділянку на якій розташовані нежитлові будівлі, площею 0,9929га, кадастровий номер № 6310136900:05:004:0504, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

22.06.2017 року представник ППФ "Асофт" звернувся до господарського суду Харківської області зі зустрічною позовною заявою (вх. № 20493), в якій просить суд визнати припиненим іпотечний договір № 6/zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року .

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2017 року було прийнято до розгляду зустрічний позов Приватного підприємства фірми "Асофт" до ПАТ "Дельта Банк" про визнання припиненим Іпотечного договору від 20.04.2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2017 року провадження по справі 922/1598/17 зупинено, а матеріали справи направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 для проведення у справі судової оціночно-будівельної експертизи.

04.01.2018 року на адресу господарського суду Харківської області від ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_4 надійшов супровідний лист (вх. № 11) разом із матеріалами справи № 922/1598/17 та повідомленням про неможливість проведення судової експертизи, у зв`язку із несплатою коштів за проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2018 року провадження у справі було поновлено та справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження зі стадії розгляду справи по суті на 29.01.2018 року.

29.01.2018 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 31.01.2018 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судовому засіданні 31.01.2018 року підтримав первісний позов, проти зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом (ППФ "Асофт") в судовому засіданні 31.01.2018 року проти первісного позову заперечував, підтримав клопотання про застосування строків позовної давності, підтримав зустрічний позов.

Представник відповідача за первісним позовом (ТОВ "Агроімпорт") в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

20 квітня 2007 року укладено Кредитний договір №6/КЛВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (надалі також - Кредитний договір) між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроімпорт (відповідач 1, продавець) та ТОВ Український промисловий банк .

Зобов'язання Продавця по Кредитному договору забезпечувалися іпотекою відповідно до Іпотечного договору №6/Zклвіп-07-l, укладеного між ТОВ Український промисловий банк та ТОВ Агроімпорт , посвідченого 20 квітня 2007 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим №2068 (надалі також - Договір іпотеки). Предметом іпотеки за Договором іпотеки виступали нежитлові будівлі: літ. П-3 загальною площею 922,9 кв. м., літ. Р-1 загальною площею 1730,2 кв. м., літ. С-1 загальною площею 313,2 кв. м., літ. Т-1 загальною площею 137,6 кв., літ У-1 загальною площею 109,5 кв. м., літ Ф-1 загальною площею 43,3 кв. м., літ. Х-1 загальною площею 112,5 кв. м., літ. Ц-1 загальною площею 14,2 кв. м., літ. 4-1 загальною площею 9,6 кв. м., літ. Ш-1 загальною площею 24,9 кв. м., літ. Щ-1 загальною площею 10,5 кв. м., літ. Э-1 загальною площею 22,3 кв. м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б (надалі - Нежитлові будівлі) та земельна ділянка на якій розташовані Нежитлові будівлі, площею 0,9929га, кадастровий номер №6310136900:05:004:0504, розташована за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б (надалі - Земельна ділянка).

Права кредитора по Кредитному договору та права іпотекодержателя по Договору іпотеки перейшли до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (позивач, Банк) згідно Договору про передачу Активів та Кредитних зобов'язань ТОВ Укрпромбанк на користь ПАТ Дельта Банк , посвідченого З0 червня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2258.

В подальшому Публічне акціонерне товариство Дельта Банк , ТОВ Агроімпорт та Приватне підприємство фірма Асофт (відповідач 2, боржник) 18 січня 2013 року уклали Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за № 34, відповідно до умов якого (пункти 1.1., 1.3.) Продавець передавав у власність Боржнику, а Боржник прийняв і зобов'язався оплатити на умовах Договору купівлі-продажу Нежитлові будівлі та Земельну ділянку.

Продаж нежитлових будівель та земельної ділянки здійснювався в процедурі ліквідації продавця на суму 3 914 500,00 (три мільйони дев'ятсот чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок (пункти 1.7., 3.1. Договору купівлі-продажу), всі кошти повинні були надійти до Банку, як до Іпотекодержателя в рахунок погашення зобов'язань Продавця по Кредитному договору. Таким чином, як вказує позивач за первісним позовом, Боржник фактично замінив Продавця в зобов'язаннях за Кредитним договором та Договором іпотеки.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу (пункти З.2., 5.2.2.) Боржник зобов'язався перерахувати кошти за нежитлові будівлі та земельну ділянку Банку у наступному порядку:

174500 гри., - в строк до 31.01.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.02.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.03.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.04.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.05.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.06.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.07.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.08.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.09.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.10.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.11.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.12.2013р.

Однак, як стверджує позивач, своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу Відповідач - Приватне підприємство фірма "Асофт" не виконав, кошти відповідно до умов пункту 3.2. в повному обсязі Банку не сплатив.

Станом на 16 травня 2017 року Боржником сплачено лише суму в розмірі 2 734 500,00 грн. (54000 грн. сплачено 31.01.2013р., 50 000,00 грн. - 01.02.2013р., 40 000,00 грн. - 04.02.2013р., 10 000,00 грн. - 25.02.2013р., 10 000 грн. - 27.02.2013р., 40000 грн. - 28.02.2013р„ 200 000,00 грн. - 01.04.201Зр., 300 000,00 - 30.04.201.3р., 600 000,00 грн. - 27.06.2013р., 220 000,00 грн. - 31.07.2013р., 200000 грн. - 02.09.2013р., 1000 000 грн. сплачено 18.12.2013р.). .

Таким чином, Боржником не сплачено Позивачу по Договору купівлі-продажу сума в розмірі 1 180 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення вимог банку за договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки своїх зобов`язань відповідачі не виконали, заборгованість за договором не сплатили.

Відповідач (ПП фірма Асофт ) в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що спірний Іпотечний договір припинився, у зв`язку із ліквідацією боржника у основному зобов`язанні - ТОВ "Агроімпорт".

Крім того відповідач (Приватне підприємство фірма фірма Асофт ) посилається на те, що саме зобов`язання ТОВ "Агроімпорт" за кредитним договором, а не зобов`язання Приватного підприємство фірма "Асофт" перед ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу нерухомого майна були забезпечені іпотекою за спірним Іпотечним договором від 20.04.2007 року.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Приватного підприємства фірми Асофт із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства Дельта банк про визнання договору іпотеки від 20.04.2007 року припиненим.

Розглянувши первісний та зустрічний позови та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1 Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону).

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач за первісним позовом просить суд з метою задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" за договором купівлі-продажу нерухомого майна, стягнути з ПП Фірми "Асофт" та ТОВ "Агроімпорт" заборгованість у розмірі 1180000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору в розмірі 17700,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року на нежитлові приміщення шляхом продажу їх на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Проте, зі змісту спірного Іпотечного договору від 20.04.2007 року вбачається, що його було укладено в забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором № 6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року.

Відповідна інформація міститься у Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 73457, в якому зазначено відомості про основне зобов`язання: строк викання основного зобов`язання: 19.04.2012 року, розмір основного зобов`язання: 3190000,00 долари США, додаткові відомості: та 11500500,00 гривень, процента ставка 13,5% річних у доларах США та 18,5 річних у гривні.

Вищезазначені зобов`язання узгоджуються з умовами кредитного договору, що дає підстави суду дійти висновку, що іпотечний договір забезпечував зобов`язання саме за кредитним договором № 6/КВЛ-07 від 20.04.2007 року.

Отже, як вбачається з умов, укладених між сторонами договорів, ТОВ "Агроіморт" виступав перед банком в якості боржника за кредитним договором та Іпотекодавця.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки)), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

Оскільки покладення на особу, яка видала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника, отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов'язок заставодавця (іпотекодавця) з несення цих ризиків. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Частинами першою, другою статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Статтею 33 Закону передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 609 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Як вбачається з матеріалів справи, боржника за кредитним договором - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроімпорт» було виключено з реєстру ще у 2014 року, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ № НОМЕР_1 від 19.05.2017 року (наявний в матеріалах справи) в той час, як Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у травні 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як вже наголошувалось судом, діяльність боржника за кредитним договором ТОВ «Агроімпорт» було припинено на підставі судового рішення від 24.06.2014 року по справі № 5023/10106/11, про що 08.07.2014 року внесено відповідний запис № 14801170018002151 про припинення державної реєстрації юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей зазначених у реєстрі, ТОВ «Агроімпорт» не має правонаступників.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Таким чином, оскільки ТОВ "Агроімпорт" припинив свою діяльність, про що 08.07.2014 року внесено відповідний запис № 14801170018002151 про припинення державної реєстрації юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог до ТОВ "Агроімпорт" на підставі п.6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Отже, приймаючи до уваги те, що первісний боржник за кредитним договором - ТОВ "Агроімпорт" припинив свою діяльність 08.07.2014 року, а договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений в процедурі банкрутства ТОВ "Агроіпорт" було укладено 18.01.2013 року, то Банк міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом до Приватного підприємства фірми "Асофт" про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 20.04.2007 року у наведені строки (з 18.01.2013 року по 08.07.2014 року), тобто до внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 10.02.2016 року по справі № 6-216цс14 та від 29.03.2017 року по справі № 6-2013цс16.

Враховуючи те, що банк не реалізував своє право щодо звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 6/Zклвіп-07-1 від 20.04.2007 року до виключення боржника (ТОВ «Агроімпорт» ) за основним зобов`язанням з Реєстру та відсутністю у останнього правонаступників, суд дійшов висновку про припинення основного зобов`язання, у зв'язку з чим є припиненим похідне зобов'язання яке його забезпечувало, - іпотека, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 6Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року та часткового задоволення зустрічного позову, з огляду на наступне.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця передбаченого частиною першою статті 559 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права підлягають судовому захисту за позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 6-243цс14 від 04.02.2015 року.

Враховуючи вищенаведене суд задовольняє зустрічний позов частково та визнає іпотеку такою, що припинена за Іпотечним договором № 6Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року, в іншій частині позову відмовляє, як необґрунтованому.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (ПП фірмою "Асофт") було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки кінцевий строк виконання основного зобов`язання з оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна настав 18.12.2013 року.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 «Припинення зобов'язання» ЦК України не передбачають.

При цьому відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.

Згідно з приписами статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

У зобов'язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб'єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов'язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов'язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов'язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб'єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов'язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України). У разі пропущення позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина п'ята статті 267 ЦК України). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов'язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина перша статті 267 ЦК України), установлюючи для особи, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов'язання не визнає. Виконання боржником зобов'язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов'язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.

Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов'язання не припиняється.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку» ). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку» ).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» ). Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір за подання первісного позову в частині відмови в позові покладається на ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 8850,00 грн. Судовий збір за подання зустрічного позову покладається на ПАТ "Дельта банк" пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 800,00 грн.

Роз'яснити ПАТ "Дельта Банк", що відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У зв`язку з наведеним, позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 8850,00 грн.

Керуючись статтями 11, 16, 50, 261, 266, 267, 575, 590, 598, 609, 1048-1050, статтями 1054, 1056 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 626, 628 Господарського кодексу України, статтями 1, 11, 17, 18 ЗУ "Про іпотеку", статтями 73, 74, 86, 129, 183, п. 6 ч. 1 ст. 231, статтями 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити частково.

Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроімпорт на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В іншій частині первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову відмовити частково.

Визнати іпотеку такою, що припинена за Іпотечним договором № 6Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (0113, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Приватного підприємства фірми Асофт (61035, м. Харків, вул. Каштанова, 35, код ЄДРПОУ 30288879) 800,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 06.02.2018 р.

Суддя ОСОБА_6

922/1598/17