Постанова

від 04.07.2018 по справі 922/1598/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1598/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представників учасників справи

позивача - Мартян О.В.,

відповідачів: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2018

(головуючий - Хачатрян В.С., судді: Гетьман Р.А., Ільїн О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2018

(суддя Добреля Н.С.)

у справі №922/1598/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1. Приватного підприємства фірми "Асофт"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Приватного підприємства фірми "Асофт"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

про визнання припиненим іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" та Приватного підприємства фірма "Асофт" про стягнення заборгованості у розмірі 1 180 000,00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 17 700,00 грн шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1.

1.2. Приватне підприємство фірма "Асофт" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд визнати припиненим іпотечний договір №6/zклвіп-07-01 від 20.04.2007, посилаючись на те, що він припинився, у зв`язку з ліквідацією боржника у основному зобов`язанні - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт".

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 20.04.2007 між ТОВ "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" (відповідач-2, продавець) укладено кредитний договір №6/КЛВ-07 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

2.2. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.04.2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" укладено іпотечний договір №6/Zклвіп-07-1.

Предметом іпотеки за вказаним договором виступали нежитлові будівлі: літ. П-3 загальною площею 922,9 кв.м., літ. Р-1 загальною площею 1730,2 кв.м., літ. С-1 загальною площею 313,2 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 137,6 кв.м., літ У-1 загальною площею 109,5 кв.м., літ Ф-1 загальною площею 43,3 кв.м., літ. Х-1 загальною площею 112,5 кв.м., літ. Ц-1 загальною площею 14,2 кв.м., літ. 4-1 загальною площею 9,6 кв.м., літ. Ш-1 загальною площею 24,9 кв.м., літ. Щ-1 загальною площею 10,5 кв.м., літ. Э-1 загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б (надалі - Нежитлові будівлі) та земельна ділянка на якій розташовані нежитлові будівлі, площею 0,9929 га, кадастровий номер №6310136900:05:004:0504, розташована за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б.

2.3. У подальшому права кредитора по кредитному договору та права іпотекодержателя по договору іпотеки перейшли до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (позивач, банк) згідно з договором про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", посвідченого 30.06.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. за реєстровим №2258.

2.4. 18.01.2013 між ТОВ "Агроімпорт" (відповідач-2, продавець), Приватним підприємством фірма "Асофт" (відповідач-1, покупець) та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. за №34.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених у договорі умовах нежитлові будівлі: літ. П-3 загальною площею 922,9 кв.м., літ. Р-1 загальною площею 1730,2 кв.м., літ. С-1 загальною площею 313,2 кв.м., літ. Т-1 загальною площею 137,6 кв.м., літ У-1 загальною площею 109,5 кв.м., літ Ф-1 загальною площею 43,3 кв.м., літ. Х-1 загальною площею 112,5 кв.м., літ. Ц-1 загальною площею 14,2 кв.м., літ. 4-1 загальною площею 9,6 кв.м., літ. Ш-1 загальною площею 24,9 кв.м., літ. Щ-1 загальною площею 10,5 кв.м., літ. Э-1 загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б ("Об'єкт").

Також продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених у договорі умовах земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, площею 0,9929 га, з цільовим призначенням: експлуатація та обслуговування адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель та споруд, кадастровий №6310136900:05:004:0504, розташовану за адресою м.Харків, вул. Зернова, 4-Б (п. 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна).

2.5. Продаж нежитлових будівель та земельної ділянки здійснювався в процедурі ліквідації продавця на суму 3 914 500,00 (три мільйони дев'ятсот чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок (пункти 1.7, 3.1 Договору купівлі-продажу). Всі кошти повинні були надійти до банку, як до іпотекодержателя в рахунок погашення зобов'язань продавця за кредитним договором.

У п.3.2 договору купівлі-продажу сторони погодили умови та черговість перерахунку Приватним підприємством Фірмою "Асофт" коштів за нежитлові будівлі та земельну ділянку банку.

Проте свої зобов'язання за договором купівлі-продажу Приватне підприємство фірма "Асофт" не виконало, кошти відповідно до умов пункту 3.2 в повному обсязі банку не сплатило, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі та звернення банку до суду за захистом своїх порушених прав.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.01.2018 у задоволенні первісного позову відмовлено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроімпорт" на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено частково. Визнано іпотеку такою, що припинена за іпотечним договором №6Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року. В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь Приватного підприємства фірми "Асофт" 800,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3.2. Рішення мотивовано тим, що банк не реалізував своє право щодо звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1 від 20.04.2007 до виключення боржника (ТОВ "Агроімпорт") за основним зобов`язанням з Реєстру та відсутністю у останнього правонаступників. Отже, за висновком суду, основне зобов`язання є припиненим, у зв'язку з чим є припиненим похідне зобов'язання, яке його забезпечувало - іпотека, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 та часткового задоволення зустрічного позову.

3.3. Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний господарський суд вказав, що необхідно належним чином кваліфікувати наявні між сторонами правовідносини по даній справі. Зокрема, важливим є те, що іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 (з урахуванням додаткових угод до нього) забезпечено виконання основного зобов'язання саме за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 (з урахуванням додаткових угод нього), а не за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки поклав в основу факт невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013. Тобто, позивачем допущено підміну понять зобов'язань (їх виду та обсягу) у наявних правовідносинах.

Так, за висновком суду, до Приватного підприємства фірма "Асофт" відповідно до приписів ст. 23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1.7 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 перейшли права та обов'язки ТОВ "Агроімпорт" за іпотечним договором, але не перейшли зобов'язання ТОВ "Агроімпорт" за кредитним договором. Протилежні доводи позивача суд відхилив, як такі, що здійснені внаслідок помилкового тлумачення ним наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з підміною понять основного зобов'язання у розрізі дії акцесорного зобов'язання.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та задовольнити його позов у повному обсязі.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що відповідно до п.1.7 договору купівлі-продажу до моменту повного розрахунку за цим договором до відповідача-1 перейшов статус, права та обов'язки іпотекодавця за Іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1. Виходячи з цього, ПАТ "Дельта Банк" вважає, що боржник замінив продавця у зобов'язаннях за кредитним договором та договором іпотеки. Фактично іпотека за іпотечним договором забезпечує зобов'язання ППФ "Асофт" за договором купівлі-продажу, який і був укладений з метою погашення заборгованості за кредитним договором №6/КЛВ-07.

4.1.2. Оскільки суди встановили, що умови Договору купівлі-продажу не виконані, заборгованість у повному обсязі не погашена, а положення договору іпотеки передбачають право банку звернути стягнення на предмет іпотеки, скаржник вважає, що на підставі ст.20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 33, 39 Закону України "Про іпотеку", положень ЦК України та ГК України його первісний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство Фірма "Асофт" зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника та просить відмовити у задоволенні його касаційної скарги. Відповідач-1 зазначає, що доводи касаційної скарги не відповідають наявним у матеріалах справи документам, правильно оціненими судами попередніх інстанцій. Майнове забезпечення за договором купівлі-продажу у вигляді іпотеки відсутнє. Відтак первісні позовні вимоги та вимоги касаційної скарги необгрунтовані.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржників про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Первісний позов стосується питання стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

5.2.2. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

5.2.3. Як зазначено у п.2.4 цієї постанови, 18.01.2013 між ТОВ "Агроімпорт" (продавець, боржник за кредитним договором), Приватним підприємством фірма "Асофт" (покупець, новий іпотекодавець) та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки, на якій воно розміщено.

Укладаючи в процедурі ліквідації ТОВ "Агроімпорт" (боржника за кредитним договором та іпотекодавцем за іпотечним договором) тристоронній договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в іпотеці, сторони у п.3.2 договору погодили, що сума, яка належить до сплати покупцем (відповідачем у справі), спрямовується на задоволення забезпечених іпотечним договором вимог банку (позивача) до продавця ТОВ "Агроімпорт". Тобто грошові кошти за придбаний за договором купівлі-продажу товар, Приватне підприємство фірма "Асофт" повинно було сплатити саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним між ТОВ "Агроімпорт" та ПАТ "Дельта Банк".

Зазначене підтверджується і тим, що як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до п.1.7 цього договору до відповідача-1 перейшли статус, права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором, який забезпечував належне виконання відповідачем-2 умов кредитного договору, укладеного з банком, про що правильно вказано судами.

5.2.5. Суди дослідили, що 18.01.2013 у зв'язку з продажем предмета іпотеки згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна, між ПАТ "Дельта Банк" та ПП фірма "Асофт" укладено договір №2 до іпотечного договору, яким внесено зміни, а саме: 1) замінено сторони іпотечного договору: ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) та ПП фірма "Асофт" (іпотекодавець); 2) у п. 1.2. договору іпотеки зазначено нові підстави, на яких іпотекодавцю належить предмет іпотеки.

З огляду на це, суди дійшли висновку, що до відповідача-1 відповідно до приписів ст.23 Закону України "Про іпотеку" та пункту 1.7 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 перейшли права та обов'язки ТОВ "Агроімпорт" за іпотечним договором, але не перейшли зобов'язання ТОВ "Агроімпорт" за кредитним договором.

5.2.6. Проте суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин справи зважаючи на те, що суди не взяли до уваги, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 був укладений в процедурі ліквідації боржника за кредитним договором (продавця ТОВ "Агроімпорт"), за згодою ПАТ "Дельта Банк" та на умовах сплати вартості ціни придбаних Приватним підприємством фірма "Асофт" об'єктів нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Агроімпорт" саме за кредитним договором.

При цьому, поза належною увагою судів попередніх інстанцій залишився п.4 договору №2 про внесення змін до іпотечного договору, згідно з яким сторони погодили, що після повного розрахунку Приватним підприємством Фірма "Асофт" саме за договором купівлі-продажу нерухомого майна, іпотечний договір вважатиметься припиненим і іпотекодержатель (ПАТ "Дельта Банк") зобов'язаний буде вилучити заборони з державних реєстрів, які були накладені на підставі цього договору іпотеки.

5.2.7. Однією з засад (принципів) цивільного законодавства, визначених у ст.3 Цивільного кодексу України, є справедливість, добросовісність та розумність.

У ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Тобто здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій.

За приписами частини 2 ст.86 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд оцінює достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Проте суди зазначеного вище не врахували та обмежились лише висновком про те, що позивач та відповідач-1 не внесли зміни в п.1.1 іпотечного договору, в якому зазначені вимоги, які забезпечуються іпотекою, а саме кредитний договір. Питання належного виконання ПП Фірма "Асофт" взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу також не розглядалося судами попередніх інстанцій.

5.2.8. В аспекті зазначеного Верховний Суд вважає за доцільне звернутись до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

5.2.9. Без належної оцінки усіх наявних у матеріалах справи документів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача є помилковим.

5.2.10. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

5.2.11. Проте зі змісту рішення та постанови, що оскаржуються, слідує, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам ст.86 ГПК України не встановили у судовому процесі всіх обставин справи з урахуванням предмета судового розгляду. Судами надано неповну юридичну оцінку доводам та запереченням сторін у справі, що призвело до передчасних висновків про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічних позовних вимог відповідача-1.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

6. Судові витрати

6.1. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 31.01.2018 у справі №922/1598/17 скасувати.

3. Справу №922/1598/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко