Постанова

від 22.03.2018 по справі 922/1598/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа №922/1598/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 01.02.2018 року (свідоцтво №1776 від 25.07.2017 року);

першого відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 15.03.2018 року (свідоцтво №188 від 22.12.1998 року);

другого відповідача за первісним позовом - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом - Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м.Київ, (вх.№393Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2018 року по справі №922/1598/17,

за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м.Київ,

до 1. Приватного підприємства фірми Асофт , м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агроімпорт , м.Харків,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,-

та за зустрічним позовом Приватного підприємства фірми Асофт , м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк , м.Київ,

про визнання припиненим іпотечного договору,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроімпорт та Приватного підприємства фірма Асофт про стягнення заборгованості у розмірі 1180000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 17700,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1, посвідченим 20.04.2017 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим №2068, а саме: нежитлові будівлі літ. "П-3" загальною площею 922,9 кв.м., літ. "Р-1" загальною площею 1730,2 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 313,2 кв.м. , літ. "Т-1" загальною площею 137,6 кв.м., літ. "У-1" загальною площею 109,5 кв.м., літ. "Ф-1" загальною площею 43,3 кв.м., літ. "Х-1" загальною площею 112,5 кв.м., літ. "Ц-1" загальною площею 14,2 кв.м., літ. "Ч-1" загальною площею 9,6 кв.м., лі. "Ш-1" загальною площею 24,9 кв.м., літ. "Щ-1" загальною площею 10,5 кв.м., літ. "Э-1" загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б та земельну ділянку на якій розташовані нежитлові будівлі, площею 0,9929га, кадастровий номер №6310136900:05:004:0504, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Зернова, 4-Б, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення вимог банку за договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки своїх зобов`язань відповідачі не виконали, заборгованість за договором не сплатили.

Приватне підприємство фірма Асофт звернулося до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд визнати припиненим іпотечний договір №6/zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року, посилаючись на те, що спірний іпотечний договір припинився, у зв`язку з ліквідацією боржника у основному зобов`язанні - ТОВ Агроімпорт .

Рішенням господарського суду Харківської області від 31.01.2018 року у справі №922/1598/17 (повне рішення складено 06.02.2018 року, суддя Добреля Н.С.) у задоволенні первісного позову відмовлено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроімпорт на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено частково.

Визнано іпотеку такою, що припинена за іпотечним договором №6Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року.

В іншій частині зустрічного позову відмовлено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Дельта Банк на користь Приватного підприємства фірми Асофт 800,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивовано тим, що банк не реалізував своє право щодо звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1 від 20.04.2007 року до виключення боржника (ТОВ Агроімпорт ) за основним зобов`язанням з Реєстру та відсутністю у останнього правонаступників, а отже основне зобов`язання є припиненим, у зв'язку з чим є припиненим похідне зобов'язання яке його забезпечувало, - іпотека, що є підставою для відмови в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року та часткового задоволення зустрічного позову.

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволені зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував фактичні обставини справи та дав невірну кваліфікацію встановленим фактам. Так, у пункті 1.7. договору купівлі-продажу зазначено, що до моменту проведення повного розрахунку за цим договором до ППФ АСОФТ переходить статус, права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1, посвідченим ОСОБА_3 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 20.04.2007 року за реєстровим №2068. З огляду на зазначені умови договору купівлі-продажу боржник фактично замінив продавця в зобов'язаннях за кредитним договором та договором іпотеки. Таким чином, іпотека за іпотечним договором забезпечує зобов'язання Приватного підприємства фірма Асофт по договору купівлі-продажу, що не виконані.

Як вказує скаржник, у справі, яка переглядається суд встановив, що умови договору купівлі-продажу другим відповідачем не виконані, грошові кошти по договору в повному обсязі не погашені, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, а положення договору іпотеки передбачають право банку звернути стягнення на предмет іпотеки. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що на підставі ст. 20 Закону України Про заставу , ст.ст. 23, 33, 39 Закону України Про іпотеку , положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а зустрічний позов є необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 року відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду, а також встановлено учасникам справи строк на протязі якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх вимог і позицій по справі.

20.03.2018 року перший відповідач за первісним позовом надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2380), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ППФ Асофт вказує, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1 від 20.04.2007 року (із змінами та доповненнями) за зобов'язаннями ППФ Асофт , що виникли за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 року про що заявлені позовні вимоги за первісним позовом.

Ухвала суду від 06.03.2018 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду була направлена на адресу другого відповідача за первісним позовом - ТОВ Агроімпорт рекомендованим листом, яке повернулось до суду з позначкою поштового відділення за закінченням терміну зберігання . Таким чином, судом вчинено належні дії по повідомленню сторони про час та місце розгляду справи. Враховуючи, що явка у судове засідання представника ТОВ Агроімпорт не була визнана обов'язковою, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за його відсутності.

У судовому засіданні 22.03.2018 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Представник першого відповідача за первісним позовом проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення учасників справи, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.04.2007 року між ТОВ Український промисловий банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроімпорт (другий відповідач, продавець) укладено кредитний договір №6/КЛВ-07 на відкриття невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 20.04.2007 року між ТОВ Український промисловий банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроімпорт укладено іпотечний договір №6/Zклвіп-07-1, посвідчений 20.04.2007 року ОСОБА_3, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області за реєстровим №2068.

Предметом іпотеки за вказаним договором виступали нежитлові будівлі: літ. «П-3» загальною площею 922,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 1730,2 кв.м., літ. «С-1» загальною площею 313,2 кв.м., літ. «Т-1» загальною площею 137,6 кв.м., літ «У-1» загальною площею 109,5 кв.м., літ «Ф-1» загальною площею 43,3 кв.м., літ. «Х-1» загальною площею 112,5 кв.м., літ. «Ц-1» загальною площею 14,2 кв.м., літ. « 4-1» загальною площею 9,6 кв.м., літ. «Ш-1» загальною площею 24,9 кв.м., літ. «Щ-1» загальною площею 10,5 кв.м., літ. «Э-1» загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б (надалі - нежитлові будівлі) та земельна ділянка на якій розташовані нежитлові будівлі, площею 0,9929 га, кадастровий номер №6310136900:05:004:0504, розташована за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б.

У подальшому, права кредитора по кредитному договору та права іпотекодержателя по договору іпотеки перейшли до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк (позивач, банк) згідно договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ Укрпромбанк на користь ПАТ Дельта Банк , посвідченого 30.06.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2258.

Матеріали справи також свідчать, що 18.01.2013 року між ТОВ Агроімпорт (другий відповідач, продавець), Приватним підприємством фірма Асофт (перший відповідач, покупець) та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №34.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нерухомого майна продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених у договорі умовах нежитлові будівлі: літ. «П-3» загальною площею 922,9 кв.м., літ. «Р-1» загальною площею 1730,2 кв.м., літ. «С-1» загальною площею 313,2 кв.м., літ. «Т-1» загальною площею 137,6 кв.м., літ «У-1» загальною площею 109,5 кв.м., літ «Ф-1» загальною площею 43,3 кв.м., літ. «Х-1» загальною площею 112,5 кв.м., літ. «Ц-1» загальною площею 14,2 кв.м., літ. « 4-1» загальною площею 9,6 кв.м., літ. «Ш-1» загальною площею 24,9 кв.м., літ. «Щ-1» загальною площею 10,5 кв.м., літ. «Э-1» загальною площею 22,3 кв.м., що розташовані за адресою: м.Харків, вул. Зернова, 4-Б ( Об'єкт ).

Також продавець передає у власність, а покупець приймає і зобов'язується оплатити на викладених у договорі умовах земельну ділянку, на якій розташований об'єкт, площею 0,9929 га, з цільовим призначенням: експлуатація та обслуговування адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель та споруд, кадастровий №6310136900:05:004:0504, розташовану за адресою м.Харків, вул. Зернова, 4-Б (п. 1.3 договору купівлі-продажу нерухомого майна).

Продаж нежитлових будівель та земельної ділянки здійснювався в процедурі ліквідації продавця на суму 3914500,00 (три мільйони дев'ятсот чотирнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок (пункти 1.7., 3.1. Договору купівлі-продажу). Всі кошти повинні були надійти до банку, як до іпотекодержателя в рахунок погашення зобов'язань продавця по кредитному договору.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу (пункти З.2., 5.2.2.) перший відповідач за первісним позовом зобов'язався перерахувати кошти за нежитлові будівлі та земельну ділянку банку у наступному порядку:

174500 грн., - в строк до 31.01.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.02.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.03.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.04.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.05.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.06.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.07.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.08.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.09.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.10.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.11.2013р.;

340000 грн., - в строк до 18.12.2013р.

Однак, як стверджує позивач за первісним позовом, своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу Приватне підприємство фірма Асофт не виконало, кошти відповідно до умов пункту 3.2. в повному обсязі банку не сплатило.

Як вказує позивач за первісним позовом, станом на 16.05.2017 року покупцем (другим відповідачем за первісним позовом) сплачено лише суму в розмірі 2734500,00 грн. (54000 грн. сплачено 31.01.2013р., 50000,00 грн. - 01.02.2013р., 40000,00 грн. - 04.02.2013р., 10000,00 грн. - 25.02.2013р., 10000 грн. - 27.02.2013р., 40000 грн. - 28.02.2013р., 200000,00 грн. - 01.04.2013р., 300000,00 - 30.04.2013р., 600000,00 грн. - 27.06.2013р., 220000,00 грн. - 31.07.2013р., 200000 грн. - 02.09.2013р., 1000000 грн. сплачено 18.12.2013р.).

Отже, першим відповідачем за первісним позовом не сплачено позивачу за договором купівлі-продажу суму в розмірі 1180000,00 грн.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою задоволення вимог банку за договором купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки своїх зобов`язань відповідачі не виконали, заборгованість за договором не сплатили.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону).

З прохальної частини первісної позовної заяви вбачається, що позивач просить суд з метою задоволення вимог банку за договором купівлі-продажу нерухомого майна, стягнути з ПП фірми Асофт та ТОВ Агроімпорт заборгованість у розмірі 1180000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 17700,00 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року на нежитлові приміщення шляхом продажу їх на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Однак, колегія суддів зазначає, що зі змісту іпотечного договору від 20.04.2007 року вбачається, що його було укладено в забезпечення виконання зобов`язань саме за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року.

У Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки №73457 зазначено відомості про основне зобов`язання: строк викання основного зобов`язання: 19.04.2012 року, розмір основного зобов`язання: 3190000,00 долари США, додаткові відомості: та 11500500,00 гривень, процента ставка 13,5% річних у доларах США та 18,5 річних у гривні.

Вказане дає підстави дійти висновку, що іпотечний договір забезпечував зобов`язання саме за кредитним договором №6/КВЛ-07 від 20.04.2007 року, а не за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.01.2013 року.

Тобто, ТОВ Агроімпорт виступав перед банком в якості боржника за кредитним договором та іпотекодавцем за іпотечним договором.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Реєстру.

Частинами 1-2 ст. 590 Цивільного кодексу України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін).

Слід відмітити, що основним зобов'язанням є зобов'язання за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод нього), а забезпечувальним зобов'язанням, фактично похідним від основного зобов'язання, є зобов'язання за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод до нього).

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів наголошує, що необхідно належним чином кваліфікувати наявні між сторонами правовідносини по даній справі. Зокрема, важливим є те, що іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод до нього) забезпечено виконання основного зобов'язання за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод нього), а не за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 року.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки поклав в основу факт невиконання зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 року, а не невиконання зобов'язання за кредитним договором. Тобто, позивачем допущено підміну понять зобов'язань (їх виду та обсягу) у наявних правовідносинах.

У пункті 1.7 договору іпотеки №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року, на який посилається позивач у своїй позовній заяві та у апеляційній скарзі, передбачено, що до моменту проведення повного розрахунку за цим договором (договором купівлі-продажу нерухомого майна) до покупця, в межах вартості об'єкта та земельної ділянки 3914500,00 грн. переходить статус, права та обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором відповідно до ст. 23 Закону України Про іпотеку .

Стаття 23 Закону України Про іпотеку визначає, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

18.01.2013 року у зв'язку з продажем предмету іпотеки згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 року, між ПАТ Дельта Банк та ППФ Асофт (перший відповідач за первісним позовом) укладено договір №2 до іпотечного договору, яким внесено зміни, а саме: 1) сторони іпотечного договору замінено на ПАТ Дельта Банк (іпотекодержатель) та ППФ Асофт (іпотекодавець); 2) у п. 1.2. договору іпотеки зазначено нові підстави на яких іпотекодавцю належить предмет іпотеки; 3) зазначено додаткову умову для припинення іпотечного договору - повний розрахунок іпотекодавця за договором купівлі-продажу предмету іпотеки від 18.01.2013 року. Разом з тим, всі інші умови іпотечного договору було залишено без змін, у тому числі і пункт 1.1 іпотечного договору, в якому зазначені вимоги, які забезпечуються іпотекою, а саме кредитний договір.

Колегія суддів зазначає, що до ППФ Асофт відповідно до приписів ст. 23 Закону України Про іпотеку та пункту 1.7. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.01.2013 року перейшли права та обов'язки ТОВ Агроімпорт за іпотечним договором, але не перейшли зобов'язання ТОВ Агроімпорт за кредитним договором.

На думку колегії суддів посилання апелянта на те, що боржник фактично замінив продавця в зобов'язаннях за кредитним договором та договором іпотеки, а іпотека є такою, що забезпечує зобов'язання ППФ Асофт за договором купівлі-продажу, що не виконані є необґрунтованими такими, що вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин. Апелянтом здійснено підміну понять основного зобов'язання у розрізі дії акцесорного зобов'язання, що зумовило звернення з позовом з невірним визначенням його підстав.

Дослідивши предмет та підстави первісного позову, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вищевикладені обставини є підставою для відмови в задоволені заявленого у даній справі первісного позову.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.

Як вбачається з матеріалів справи, боржника за кредитним договором - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроімпорт було виключено з реєстру ще у 2014 року, що підтверджується Витягом з ЄДРПОУ №1002593525 від 19.05.2017 року (наявний в матеріалах справи).

Діяльність боржника за кредитним договором - ТОВ Агроімпорт було припинено на підставі судового рішення від 24.06.2014 року по справі №5023/10106/11, про що 08.07.2014 року внесено відповідний запис №14801170018002151 про припинення державної реєстрації юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей зазначених у реєстрі, ТОВ Агроімпорт не має правонаступників.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Стаття 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, в силу приписів чинного законодавства України зобов'язання за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод нього), тобто за основним зобов'язанням, припинилося.

За загальним правилом, що узгоджується з приписами ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення основного зобов'язання зумовлює припинення акцесорного зобов'язання, яким наразі є зобов'язання, що витікає з іпотечного договору №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод до нього).

Публічне акціонерне товариство Дельта Банк звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у травні 2017 року.

Боржник за кредитним договором - ТОВ Агроімпорт , припинив свою діяльність 08.07.2014 року, а договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений в процедурі банкрутства ТОВ Агроімпорт було укладено 18.01.2013 року. Отже, банк міг реалізувати своє право на звернення до суду з позовом до Приватного підприємства фірми Асофт про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.04.2007 року саме у зв'язку із невиконанням кредитного договору, а не договору купівлі-продажу нерухомого майна та у строк з 18.01.2013 року по 08.07.2014 року, тобто до внесення запису до Реєстру про припинення юридичної особи.

Враховуючи те, що банк не реалізував своє право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-1 від 20.04.2007 року до виключення боржника (ТОВ Агроімпорт ) за основним зобов`язанням з Реєстру та відсутністю у останнього правонаступників, з огляду на заявлені предмет та підстави первісного позову, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроімпорт на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Оскільки позовні вимоги за первісним позовом було заявлено до двох відповідачів, а другий відповідач - ТОВ Агроімпорт припинило свою діяльність, про що 08.07.2014 року внесено відповідний запис №14801170018002151 про припинення державної реєстрації юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, слід застосовувати положення п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський, яка імперативно передбачає закриття провадження у справі у відповідних випадках.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання припиненим іпотечного договору №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року з наступними змінами та доповненнями, колегія суддів зазначає наступне.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст.ст. 3, 12-15, 20 Цивільного кодексу України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця передбаченого частиною першою статті 559 Цивільного кодексу України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином права підлягають судовому захисту за позовом шляхом визнання поруки (іпотеки) такою, що припинена, а не шляхом припинення договору поруки (іпотеки) чи шляхом припинення зобов'язання за договором.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Таким чином, в силу приписів чинного законодавства України зобов'язання за кредитним договором №6/КЛВ-07 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод нього), тобто за основним зобов'язанням, припинилося.

За загальним правилом, що узгоджується з приписами ст. 593 Цивільного кодексу України, припинення основного зобов'язання зумовлює припинення акцесорного зобов'язання, яким наразі є зобов'язання, що витікає з іпотечного договору №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року (з урахуванням додаткових угод до нього).

З огляду на правову позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові №6-243цс14 від 04.02.2015 року та враховуючи обставини справи, суп першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про задоволення зустрічний позовної заяви частково і визнання іпотеки такою, що припинена за іпотечним договором №6/Zклвіп-07-01 від 20.04.2007 року.

Матеріали справи також свідчать, що першим відповідачем за первісним позовом ПП фірмою Асофт було подано до суду заяву про застосування строку позовної давності, з посиланням на те, що кінцевий строк виконання основного зобов`язання з оплати за договором купівлі-продажу нерухомого майна настав 18.12.2013 року.

За результатом розгляду вказаної заяви суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволені. Колегія суддів погоджується з такою відмовою, а також вважає за необхідне зазначити, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За результатом розгляду первісної позовної заяви судом встановлено факт необґрунтованості позовних вимог, а отже застосовувати наслідки спливу строку позовної давності - відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів та вчинені при довільному тлумачення наявних між сторонами правовідносин, у зв'язку з чим апеляційна скарга - Публічного акціонерного товариства Дельта Банк не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2018 року по справі №922/1598/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 31.01.2018 року у справі №922/1598/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 23 березня 2018 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.