Рішення

від 26.01.2018 по справі 921/689/17-г/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46001, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:НОМЕР_1, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

26 січня 2018 року м.Тернопіль Справа №921/689/17-г/17 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: підприємства "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок, м.Тернопіль

до відповідача: приватного вищого навчального закладу "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій", м.Тернопіль

про стягнення 176158,83грн заборгованості,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 20.11.2017;

відповідача: ОСОБА_2, ордер №022854 серія ТР від 11.12.2017.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Для оригіналу звукозапису надано CD-R диск за серійним №I20UG21D8032859A2.

Позивач - підприємство "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок, м.Тернопіль, звернувся 29.11.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду за вх.№741) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного вищого навчального закладу "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій", м.Тернопіль, про стягнення 176158,83грн боргу, з яких: 148733,48грн основного боргу по орендній платі, 21845,25грн нарахованої пені, 1724,55грн - інфляційних нарахувань та 3855,55грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем у справі умов договору оренди нежитлових приміщень №1 від 17.11.2016, з урахуванням договору від 08.06.2017 про реструктуризацію заборгованості, в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків за користування нежитловими приміщеннями.

Ухвалою суду від 30.11.2017 порушено провадження по справі, витребувано від сторін додаткові документи, а судове засідання призначено на 12.12.2017, котре, в порядку ст.77 ГПК України, було відкладено на 16.01.2018.

У зв'язку з тим, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-УІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції, ухвалою суду від 16.01.2018 у даній справі вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче провадження закрито, а справу №921/689/17-г/17 призначено до судового розгляду по суті на 25.01.2018 з подальшим оголошенням перерви до 26.01.2018.

Позивач згідно позовної заяви, поданих розрахунків суми заборгованості №03 від 09.01.2018 (вх.№3357 від 09.01.2018), №8 від 26.01.2018 (вх.№4579 від 26.01.2018), відповіді на відзив на позов №07 від 24.01.2018 (вх.№4406 від 24.01.2018) та його уповноважений представник в судових засіданнях, заявлений позов підтримав повністю з підстав, наведених у позові з посиланням на долучені до справи докази. На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та доповненні до нього зазначив, що спірні зобов'язання виникли на підставі договору оренди №1 від 17.11.2016, який ні сторонами, ані третіми особами не оспорюється та на даний час є чинним. При цьому, факт існування заборгованості із сплати орендної плати відповідачем було визнано шляхом укладення у червні 2017 року договору про реструктуризацію заборгованості та вбачається з листа №06/11/17 від 14.11.2017. З огляду на наведене, вважає безпідставними твердження відповідача про неможливість стягнення заборгованості за договором оренди з посиланням на те, що спірні нежитлові приміщення перебувають у користуванні навчального закладу на іншій правовій підставі, а саме в безстроковому, безоплатному користуванні внаслідок їх передачі одним із засновників закладу, - Тернопільською обласною радою професійних спілок України, до статутного фонду товариства у 2001 році, оскільки господарські зобов'язання виникли не з радою, а між Управлінням по господарському обслуговуванню та відповідачем у справі на підставі правочину - договору оренди від 17.11.2016.

Відповідач, згідно відзиву на позов №3 від 15.01.2018 (вх.№3817 від 16.01.2018), доповнень до відзиву на позовну заяву №4 від 4.01.2018 (4478 від 25.01.2018), власного контр розрахунку заборгованості за договором оренди від 17.11.2016 (вх.№4577 від 26.01.2017), та його уповноважений представник в судових засіданнях позовні вимоги заперечив. Зазначив, що нежитлові приміщення, які є об'єктом оренди згідно договору від 17.11.2016, були передані у 2001 році Тернопільською обласною радою професійних спілок України в якості майнового внеску до статутного фонду ТОВ "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій", правонаступником якого є відповідач у справі, що підтверджується ОСОБА_3 прийому-передачі від 14.03.2001. Відтак, відповідач вважає, що спірні приміщення перебувають у користуванні навчального закладу на іншій правовій підставі, відмінній від договору оренди; у позивача відсутні підстави для нарахування орендної плати, а у відповідача - для її сплати. Окрім того, відповідач наголосив на тому, що виходячи з графіку погашення заборгованості, наведеного у договорі від 08.06.2017, та з урахуванням строків внесення наступних орендних платежів, несплаченою є сума 135680,17грн, тоді як позивачем заявлено до стягнення 148733,48грн основного боргу по оренді. Також, відповідач навів власний контр розрахунок суми інфляційних нарахувань, 3% річних та пені та наголосив, що його надання суду не свідчить про визнання позову. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені учасниками справи докази, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" від 07.02.2001 засновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" є юридичні та фізичні особи: ОСОБА_3 праці та соціальних відносин Федерації профспілок України, Тернопільська обласна рада професійних спілок, Малопольський господарчий інститут, Благодійна фундація "Бізнес-інкубатор Тернопільщини", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7

В якості внеску до статутного фонду на зборах учасників 14.03.2001 вирішено сформувати Статутний фонд за рахунок внесення кожним з учасників своїх часток (у формі грошового, майнового, інтелектуального внеску, що зараховується в грошовому виразі як внесок у статутний фонд). Так, Тернопільська обласна рада професійних спілок передала в Статутний фонд ТОВ "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" на підставі ОСОБА_3 прийому-передачі від 14.03.2001 в безстрокове користування нежитлові приміщення, загально площею 469,46м 2 , вартістю 64413грн, що розташовані в будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі, та бібліотеку художньої літератури в кількості 3000 примірників, вартістю 16587грн (протокол загальних зборів №2 від 14.03.2001), що становить 15% Статутного фонду товариства.

07.12.2001 торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради проведено державну реєстрацію юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" з присвоєнням ідентифікаційного коду 31743974 та зареєстровано Статут товариства.

Упродовж 2002-2005 років розмір статутного фонду товариства зазнавав змін як в сторону зменшення (протокол зборів від 20.09.2002), так і в сторону збільшення у зв'язку із збільшенням ліцензійного обсягу прийому студентів на навчання (протокол зборів від 11.04.2005).

На даний час, відповідно до п.12.5.3 Статуту приватного вищого навчального закладу в редакції 2017 року Тернопільська обласна рада профспілок володіє часткою в Статутному фонді Інституту в розмірі 140400грн, що становить 9,67%.

Утім, за весь період існування навчального закладу майно - нежитлове приміщення за адресою: вул.Танцорова, 51, м.Тернопіль, перебуває в безстроковому користуванні закладу як внесок у Статутний фонд і дана обставина не заперечується сторонами у справі.

Також, 02.08.2004 між підприємством "Управління по господарському обслуговуванню обласної ради профспілок" як Орендодавцем та Тернопільським інститутом соціальних та інформаційних технологій, як Орендарем укладено договір №57 від 02.08.2004 про надання нежитлових приміщень в довгострокове користування/, згідно якого Управлінням передано, а Інститутом - прийнято за Актом-прийому передачі у платне довгострокове користування приміщення та майно правого крила головного корпусу Будинку профспілок, розташованого в будівлі за адресою: вул.Танцорова, 51, м.Тернопіль, а саме: приміщення першого поверху (до переходу в головний корпус), включаючи актовий зал та малий актовий зал, загальною площею 616,1м 2 ; приміщення другого поверху, загальною площею 234,7м 2 . Всього в користування Інституту передано приміщення, загальною площею 850,8м 2 . Визначено, що передача приміщення з коридором між корпусами (перехід) може вирішуватись після реконструкції переданих приміщень (п.п.1.1, 2.1).

Пізніше, 30.12.2013 постановою Президії Тернопільської обласної ради професійних спілок №Пр- 34-02 від 30.12.2013 "Про договір про спільну діяльність між Тернопільською обласною радою профспілок та Тернопільським інститутом соціальних та інформаційних технологій" схвалено договір про спільну діяльність між Тернопільською обласною радою профспілок та Тернопільським інститутом соціальних та інформаційних технологій.

За умовами договору про спільну діяльність від 16.12.2013 Тернопільська обласна рада профспілок зобов'язалася передати на умовах окремих договорів оренди (орендодавцем виступатиме Управління по господарському обслуговуванню Тернопільської обласної ради профспілок) Тернопільському інституту соціальних та інформаційних технологій в довгострокове платне користування приміщення та майно правого крила головного корпусу Будинку профспілок, загальною площею 1022,9м 2 , що розташовані у будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі. Майно, передане у користування, залишається власністю профспілкової організації та не привласнено іншою стороною (п.п.3.1, 6 договору від 16.12.2013). В свою чергу, навчальний заклад зобов'язався надавати працівникам Тернопільської облпрофради, їх дітям, профспілковим активістам, які виявили бажання навчатися, знижку для здобуття вищої освіти або другої вищої освіти в оплаті навчання в розмірі 50% від встановленої плати; проводити конференції, симпозіуми, круглі столи, що викликають спільну зацікавленість; надавати працівникам Тернопільської облпрофради право безкоштовного користування Інтернетом та використання комп'ютерних класів навчального закладу для проведення навчальних та інших заходів профспілкового активу; проводити плату працівникам Тернопільської облпрофради, які проводять заняття, керують практикою студентів в Інституті; здійснювати оплату за використання приміщень, переданих в довгострокове користування відповідно до окремих господарських договорів (п.4 договору).

Відповідно до п.1.2 договору від 16.12.2013 його предметом також визначено спільне використання матеріальної бази, шляхом надання приміщень Тернопільською обласною радою профспілок в довгострокове платне користування Тернопільському інституту соціальних та інформаційних технологій для здійснення його статутної діяльності. Договір про спільну діяльність є передумовою і підставою для укладення конкретних господарських договорів (п.4.1 договору від 16.12.2013).

Згідно п.п.10.1, 10.2 договору про спільну діяльність він укладений на десять років: з 18.12.2013 по 17.12.2023 та в разі, якщо жодна із сторін не пізніше одного місяця до закінчення дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, такий вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий термін, встановлений при укладенні даного договору.

18.12.2013 між підприємством "Управління по господарському обслуговуванню " Тернопільської обласної ради профспілок як Орендодавцем, та Тернопільським інститутом соціальних та інформаційних технологій як Орендарем, укладено договір оренди нежитлових приміщень №1-Т/14 (далі - договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався в момент підписання цього договору передати Орендарю у тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення та майно правого крила головного корпусу Будинку профспілок, загальною площею 1022,9м 2 , розташованого в будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі, з метою використання для організації та проведення навчального процесу, а Орендар - своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору оренди).

Цей договір було укладено на строк 2 роки та 11 місяців, з 18.12.2013 до 17.11.2016 включно і зобов"язання за ним сторони виконали повністю.

Даний договір передбачав розмір орендної плати за 1м 2 в сумі 25грн (протокол погодження ціни №1 від 18.12.2013), а згідно протоколу №2 від 01.04.2016 визначено орендну плату в сумі 27грн за 1м 2 .

У зв'язку із закінченням дії договору оренди від 18.12.2013 сторонами 17.11.2016 укладено новий договір оренди нежитлових приміщень №1 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого Орендодавець (позивач у справі) в момент підписання договору зобов'язався передати Орендарю (відповідачу у справі) у тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення та майно правого крила головного корпусу Будинку профспілок, загальною площею 1022,9м 2 (в тому числі корисної площі 966,91м 2 ), розташованого в будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі, з метою використання для організації та проведення навчального процесу, а Орендар зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору оренди).

За умовами п.6.2 договору повернення приміщення Орендодавцеві здійснюється за ОСОБА_3 прийому-передачі, обов'язок складання якого покладено на сторону, яка передає приміщення. Тобто за договором від 18.12.2013 приміщення з оренди не поверталися, а відповідач як Орендар , уклавши договір 17.11.2016 -продовжував користуватися ними, адже ОСОБА_3 приймання-передачі сторонами не оформлявся. Окрім того, оскільки предмет договору, інші істотні його умови не змінилися, в тому числі щодо розміру орендної плати, то слід дійти висновку, що 17.11.2016 відбулася пролонгація попереднього договору від 18.12.2013 шляхом укладення правочину.

Згідно п.4.2 Орендодавець вносить орендну плату в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендаря до 10 числа поточного місяця на підставі виставлених рахунків.

На вимогу Орендаря розмір орендної плати може переглядатися, про що сторонами укладається новий Протокол погодження ціни, який Орендодавець у двох примірних надсилає не пізніше, ніж за 20 днів до запланованої зміни розміру орендної плати, Орендарю, котрий, в свою чергу повинен його розглянути у десятиденний термін та підписавши його, повернути Орендодавцю, а у разі незгоди - у письмовому вигляді повідомити про це Орендодавця з обґрунтуванням причин. Неприйняття Орендарем запропонованого Орендодавцем розміру орендної плати дає останньому право розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це Орендаря (п.п.4.3-4.5 договору оренди).

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Несвоєчасне внесення орендної плати у встановлений договором термін сторонами забезпечено пенею в розмірі одного відсотка від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яку Орендар сплачує Орендодавцю.

Договір оренди укладено на два роки та одинадцять місяців , з 17.11.2016 до 16.10.2019 включно. При цьому, сторонами передбачено порядок його пролонгації (у разі, якщо не пізніше одного місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладенні даного договору (п.п.8.1, 8.2 договору)).

Відповідно до п. 8.4 договору внесення змін та доповнень до нього допускається за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору.

Даний договір було погоджено Розпорядженням голови Тернопільської обласної ради професійних спілок №57-ДО від 15.11.2016 "Про погодження умов договору оренди".

Матеріали справи свідчать про погодження відповідачем розміру орендної плати в сумі 27грн за 1м 2 , з огляду на відсутність заперечень та, як вбачається з долучених до матеріалів справи виписок по банківських рахунках за період з січня 2014 року по лютий 2017 року, відповідачем дані умови договору прийняті до виконання шляхом сплати орендних платежів, а саме: 31.01.2014 сплачено 24172,75грн, 28.02.2014 - 24172,75грн, 28.03.2014 - 24172,75грн, 30.04.2014 - 24172,75грн, 30.05.2014 - 24172,75грн, 27.06.2014 - 24172,75грн, 31.07.2017 - 24172,75грн, 29.08.2014 - 24172,75грн, 30.09.2014 - 24172,75грн, 04.11.2014 - 12500грн, 11.11.2014 - 11672,75грн, 14.11.2014 - 3600грн, 05.12.2014 - 20572,75грн, 26.12.2014 - 24172,75грн, 30.01.2015 - 24172,75грн, 27.02.2015 - 26106,57грн, 31.03.2015 - 25139,66грн, 14.05.2015 - 12500грн, 31.05.2015 - 5000грн, 19.06.2015 - 17500грн, 30.06.2015 - 25139,66грн, 31.07.2015 - 10000грн, 31.08.2015 - 25139,66грн, 30.09.2015 - 15139,66грн, 19.10.2015 - 10000грн, 29.10.2015 - 15139,66грн, 19.11.2015 10000грн, 30.11.2015- 5000грн, 14.12.2015 - 10139,66грн, 24.12.2015 - 25139,66грн, 28.12.2015 - 25139,66грн, 29.01.2016 - 25139,66грн, 29.02.2016 - 25139,66грн, 31.03.2016 - 25139,66грн, 29.04.2016 - 26106,57грн, 30.06.2016 - 26106,57грн, 27.07.2016 - 26106,57грн, 30.08.2016 - 26106,57грн, 29.09.2016 - 26106,57грн, 28.10.2016 - 26106,57грн, 30.11.2016 - 26106,57грн. 28.12.2016 - 26106,57грн, 29.12.2016 - 26106,57грн, 31.01.2017 - 26106,57грн, 28.02.2017 - 26106,57грн.

Однак, незважаючи на виставлені підприємством рахунки №418 від 01.03.2017, №577 від 01.04.2017, №736 від 01.05.2017 орендну плату за березень, квітень, травень 2017 року відповідач у справі у строки, встановлені п.4.2 договору оренди, не сплатив, внаслідок чого допустив заборгованість в загальній сумі 78319,71грн (26106,57грн х 3 місяці).

Сплата зазначеної суми заборгованості за згодою сторін розстрочена відповідно до договору про реструктуризацію заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень від 17.11.2016, укладеного 08.06.2017 між підприємством "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок та приватним вищим навчальним закладом "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій".

За умовами договору про реструктуризацію заборгованості сплата 78319,71грн проводиться навчальним закладом рівними частинами згідно графіку: до 10.07.2017 - 13053,28грн, до 10.08.2017 - 13053,28грн, до 10.09.2017 - 13053,28грн, до 10.10.2017 - 13053,28грн, до 10.11.2017 - 13053,28грн, до 10.12.2017 - 13053,31грн. Даний правочин відповідач виконував, прострочивши сплату лише один раз у липні 2017 .

Долученими до справи виписками по банківських рахунках позивача підтверджується внесення коштів, а саме: 18.07.2017 в сумі 13053,28грн, 09.08.2017 в сумі 13057,29грн, 31.08.2017 в сумі 15028,77грн , 20.09.2017 в сумі 15028,77грн, 13.10.2017 в сумі 15028,77грн, 07.11.2017 в сумі 15028,77грн, всього в сумі 86225,65грн.

Отже, незважаючи на надану розстрочку із погашення заборгованості з орендної плати за березень-травень 2017 року, відповідачем у справі в обумовлені умовами договору строки не здійснено повної оплати чергових орендних платежів за червень-листопад 2017 року (рахунки №901 від 01.06.2017, №1059 від 03.07.2017, №1223 від 01.08.2017, №1394 від 01.09.2017, №1529 від 02.10.2017, №1707 від 01.11.2017).

А тому, зважаючи на порушення строків оплати орендних платежів, котрі встановлено у договорі оренди та договорі про реструктуризацію заборгованості, підприємство "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок звернулося до приватного вищого навчального закладу "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" з претензією №1 (вих.№60) від 31.10.2017 про погашення заборгованості в сумі 137855,68грн за оренду нежитлових приміщень в строк до 10.11.2017, втім, дана претензія навчальним закладом залишена без задоволення.

З цих підстав, з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань позивач звернувся з позовом до суду про стягнення в примусовому порядку прострочених відповідачем орендних платежів в сумі 148733,48грн за період з березня по листопад 2017 року включно, а також нарахованих санкцій: пені в сумі 21845,25грн, 3% річних в сумі 3855,55грн та 1724,55грн інфляційних втрат.

В ході розгляду справи, до закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду, позивач уточнив період нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, а саме підприємством відповідні нарахування здійснено з 11.03.2017 по 30.11.2017, відповідно до яких сума інфляційних нарахувань склала 8769,79грн, 3% річних - 2149,51грн та пені - 18813,22грн; сума основного боргу залишалася незмінною (заява №03 від 09.08.2018 за вх.№3357 від 09.01.2018).

Однак, позивачем не було подано заяву про зміну предмету позову у зв'язку із зміною суми заборгованості, тому позов розглядається, виходячи із зазначених у позовній заяві вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд виходив з такого.

Згідно із ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.625, п.п.1, 5 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.ст.526, 527, 629 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому, сторони повинні вжити усіх заходів для виконання належним чином та в установлений договором чи законом строк взятих зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли договірні зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст.759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.1 ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із наявних у справі доказів, передача відповідачу у справі об'єкта оренди за договором №1 від 17.11.2016 (нежитлових приміщень) відбулася в момент підписання правочину (п.3.1 договору), строк якого розпочався з 17.11.2016.

Згідно приписів ст.19 ЦК України та ч.1 ст.286 ГК України орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.4.2 договору Орендар зобов'язаний в безготівковій формі вносити на рахунок Орендодавця до десятого числа поточного місяця орендну плату на підставі виставлених рахунків. Сторонами договору погоджено розмір орендної плати з розрахунку 27грн за 1м 2 орендованих приміщень (Протокол погодження ціни №2 від 01.01.2016) та визнано відповідачем шляхом прийняття договору до виконання, про що свідчать дії з внесення щомісячних платежів, виходячи розрахунку цієї суми (966,91м 2 корисної площі приміщень х 27грн = 26106,57грн).

Також на суму заборгованості підприємством "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок були виставлені приватному вищому навчальному закладу "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" рахунки №418 від 01.03.2017, №577 від 01.04.2017, №736 від 01.05.2017, рахунки №901 від 01.06.2017, №1059 від 03.07.2017, №1223 від 01.08.2017, №1394 від 01.09.2017, №1529 від 02.10.2017, №1707 від 01.11.2017 за період з березня по листопад 2017 року, що не заперечується представником відповідача.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Беручи до уваги, що між сторонами у справі відсутній спір щодо своєчасності та повноти внесення відповідачем у справі орендних платежів до березня 2017 року, суд не надає оцінки доказам, які долучені до матеріалів справи на підтвердження сплати оренди до вказаного періоду.

Відповідно до договору та ст. 762 ЦК України обов'язок орендаря, зокрема, полягає у своєчасній та в повному обсязі сплаті орендної плати за користування майном.

Позатим, з поданих позивачем матеріалів вбачається, що відповідач своїх основних обов'язків орендаря по внесенню орендної плати у визначені договором оренди строки не виконав, у зв'язку з чим сторонами було досягнуто згоди про реструктуризацію виниклої суми заборгованості за березень-травень 2017 року (три місяці).

Як зазначалося вище, за умовами договору про реструктуризацію від 08.06.2017, заборгованість по орендних платежах за зазначений період в сумі 78319,71грн погашається шляхом сплати відповідачем боргу рівними частинами згідно графіку: до 10.07.2017 - 13053,28грн, до 10.08.2017 - 13053,28грн, до 10.09.2017 - 13053,28грн, до 10.10.2017 - 13053,28грн, до 10.11.2017 - 13053,28грн, до 10.12.2017 - 13053,31грн.

Таким чином, навчальний заклад, окрім внесення чергових щомісячних орендних платежів в сумі 26106,57грн, повинен був сплачувати додатково по 13053,28грн, тобто, по 39159,85грн щомісячно, починаючи з липня 2017 року.

Проте, всупереч умов договору оренди та порушуючи графік погашення заборгованості, відповідачем сплачено орендні платежі 18.07.2017 в сумі 13053,28грн, 09.08.2017 в сумі 13057,29грн, 31.08.2017 в сумі 15028,77грн , 20.09.2017 в сумі 15028,77грн, 13.10.2017 в сумі 15028,77грн, 07.11.2017 в сумі 15028,77грн, всього на суму 86225,65грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Таким чином, загальна сума заборгованості із сплати орендної плати за період з березня по листопад 2017 року, з урахуванням здійснених проплат, становить 135680,17грн (221905,82грн нарахованих платежів, що підлягали сплаті у відповідний період - 86225,65грн сплачених відповідачем у справі).

Однак, позивачем заявлено до стягнення 148733,48грн заборгованості з оплати орендних платежів, тобто на 13053,31грн більше.

Суд враховує, що згідно графіку погашення боргу кінцевий платіж повинен бути сплачений відповідачем до 10.12.2017, а позов в частині 13053,31грн заявлено 20.11.2017, тобто, на момент звернення до господарського суду з позовом строк оплати останнього платежу (в сумі 13053,31грн) не настав, у зв'язку з чим дану суму неправомірно включено до ціни позову. В свою чергу, суд зазначає, що право збільшувати розмір позовних вимог належить виключно позивачу у справі (ст.46 ГПК України).

Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає, а тому суд визнає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 135680,17грн основного боргу правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку.

В частині заявлених вимог в розмірі 13053,31грн основного боргу суд відмовляє, оскільки такі заявлено передчасно.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Правовий аналіз статей 524, 533-535, 625 ЦК України свідчить, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту умов договору оренди від 17.11.2016 такий набув чинності з моменту його підписання (17.11.2016) сторонами і діє до 16.10.2019.

Пунктом 7.1 договору оренди сторони встановили, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд враховує, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору поставки, є грошовим зобов'язанням, відтак, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Оцінивши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних судом встановлено, що позивачем невірно визначено суму прострочених платежів, тобто, без урахування строків оплати, дати виникнення прострочення, сум внесених платежів, дати оплати, а тому здійснивши власний арифметичний розрахунок суми прострочених платежів у заявлений позивачем період, встановлено, що в період з 11.03.2017 по 10.06.2017 у відповідача відсутні прострочені платежі, позатим, умовами договору про реструктуризацію заборгованості сторонами було змінено строк оплати платежів за березень, квітень та травень 2017 року, відповідно з 11.06.2017 по 10.07.2017 простроченою є сума боргу за червень 2017 року в розмірі 26106,57грн, з 11.07.2017 по 17.07.2017 (дата, що передує оплаті 18.07.2017 в сумі 13053,28грн) простроченою є сума 65266,42грн (26106,57грн за червень+26106,57грн за липень+13053,28грн згідно графіку реструктуризації), з 19.07.2017 по 08.08.2018 (дата, що передує оплаті 09.08.2017 - 13057,29грн) про строчка в сумі 52213,14грн (65266,42-13053,28), 10.08.2017 сума прострочки становила 39155,85грн (52213,14-13057,29грн, сплачених 09.08.2017), з 11.08.2017 по 30.08.2017 - 78315,70грн (39155,85+26106,59+13053,28), з 01.09.2017 по 10.09.2017 - 63286,93грн (78315,70-15028,77грн, сплачених 31.08.2017), з 11.09.2017 по 19.09.2017 - 102466,78грн (63286,93грн+26106,57грн чергового орендного платежу+13053,28грн згідно графіку по реструктуризації), з 21.09.2017 по 10.10.2017 - 87418,01грн (102466,78-15028,77, сплачених 20.09.2017), з 11.10.2017 по 12.10.2017 - 126577,86грн (87418,01+26106,57+13053,28), з 14.10.2017 по 06.11.2017 - 111549,09грн (126577,86-15028,77грн, сплачених 13.10.2017), з 08.11.2017 по 10.11.2017 - 96520,32грн (111549,09-15028,77грн, сплачених 07.11.2017), з 11.11.2017 по 30.11.2017 - 135680,17грн (96520,32грн+26106,77грн платежу за листопад 2017+13053,28грн по графіку реструктуризації). Розрахунок міститься в матеріалах справи.

Таким чином, за вказані періоди загальна сума інфляційних нарахувань становитиме, виходячи із сум прострочених платежів, 5078,97грн, а 3% річних - 1083,21грн, котра підлягає до стягнення судом.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті п.7.2 договору оренди сторони передбачили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати відповідач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З наданого позивачем розрахунку суми позовних вимог вбачається, що пеня нарахована в розмірі 18813,22грн за період з 11.03.2017 по 30.11.2017, а сума простроченої заборгованості позивачем, як і у випадку нарахування інфляційних втрат та 3% річних, визначена невірно.

Надавши оцінку розрахунку суми пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог в цій частині позову на суму 9258,46грн. Розрахунок суду долучено до матеріалів справи.

Щодо заперечень відповідача про відсутність правових підстав для нарахування орендної плати за договором від 17.11.2016, то суд зазначає таке.

У відповідності до статі 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством (підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку) є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками; до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Статтею 3 даного Закону визначено, що засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Згідно частин 1 та 2 статті 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про господарські товариства", ч.1 ст.115 ЦК України товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу

В силу ст.52 Закону статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників можуть прийняти рішення про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі.

Судом встановлено, що Тернопільською обласною радою профспілок на підставі ОСОБА_3 прийому-передачі від 14.03.2001, 11.04.2005 передано не у власність, а у безстрокове користування нежитлові приміщення, площею 469,46м 2 та бібліотеку художньої, методичної та наукової літератури, що розташованіу будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі, як майновий внесок у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій", правонаступником якого є відповідач у справі.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює підстави набуття права власності та зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями статті 191 Цивільного кодексу України передбачено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права , якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється на підставах та в порядку, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Виходячи з наведених вище норм закону, суд доходить висновку, що на підставі ОСОБА_3 прийому-передачі від 14.03.2001, 11.05.2005 навчальний заклад не набув у власність приміщення, площею 469,46м 2 у будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі (право власності на такі приміщення за відповідачем не зареєстровано), а навпаки, за цими ОСОБА_3 отримав лише право безстрокового користування майном, як внесок ОСОБА_2 профспілок до Статутного фонду з набуттям права користування, втім на платній основі, про що свідчать угоди про оренду приміщень від 18.12.2013, 17.11.2016 та котрі є чинними, а їх умови сторонами виконувалися та дотримувалися.

У даній справі спір виник щодо сплати навчальним закладом орендних платежів за користування приміщеннями, площею 1022,9м 2 , які підприємство "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок передало в орендне користування відповідачу на підставі правочину - договору №1 від 17.11.2016. Управління по господарському обслуговуванню є окремою юридичною особою, заснованою обласною радою профспілок, наділеною правосуб"єктністю відтак, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, в тому числі щодо укладення правочинів, тим більше, якщо такі погоджені та укладені на виконання договорів засновника про спільну діяльність, що в даному випадку мало місце (договір №57 від 02.08.2004 про надання нежитлових приміщень у довгострокове користування та договір від 16.12.2013 про спільну діяльність (п.1.4 договору)).

Серед іншого, умовами договору про спільну діяльність від 16.12.2013 (п.п.3.1, .1.4) передбачено передачу Тернопільською обласною радою профспілок на підставі окремого господарського договору в довгострокове орендне користування навчального закладу приміщення та майна правого крила головного корпусу Будинку профспілок, площею 1022,9м 2 , що знаходиться у приміщенні будівлі по вул.Танцорова, 51 у м.Тернополі.

Таким чином, з наявних у справі матеріалів, суд дійшов висновку, що приміщення, право користування якими передано ОСОБА_2 профспілок як внесок до Статутного фонду навчального закладу передбачало лише безстроковість користування такими, однак, зважаючи на правову природу правовідносин оренди, таке право набувається на платній основі, що випливає, зокрема, з договору оренди від 17.11.2016, котрий є чинним і прийнятий сторонами до виконання.

Відтак, посилання відповідача у справі на відсутність правових підстав для нарахування орендної плати за договором від 17.11.2016 не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наявними доказами.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача є документально підтверджені в частині існування заборгованості в загальній сумі 151100,81грн, з яких: 135680,17грн основного боргу по орендній платі, 5078,97грн інфляційних нарахувань, 1083,21грн нарахованих 3% річних та 9258,46грн пені, то такі як обґрунтовані та правомірні підлягають до задоволення. В частині стягнення 25058,03грн суд відмовляє у їх задоволенні за безпідставністю та недоведеністю.

Зважаючи на наявні у справі докази на підтвердження понесених сторонами судових витрат та враховуючи, що жодна із сторін не зробила заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 26.01.2018, відповідно до ст.240 ГПК України, оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 216, 219, 222, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного вищого навчального закладу "Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій" (вул.Танцорова, 51, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31743974) на користь підприємства "Управління по господарському обслуговуванню" Тернопільської обласної ради профспілок (вул.Танцорова, 51, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 31594276) - 135680(сто тридцять п'ять шістсот вісімдесят)грн 17коп. заборгованості по орендній платі, 5078(п'ять тисяч сімдесят вісім)грн 97коп. інфляційних втрат, 1083(одну тисячу вісімдесят три)грн 21коп. - 3% річних, 9258(дев'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім)грн 46коп. нарахованої пені та 2266(дві тисячі двісті двадцять шість)грн 51коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05.02.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Андрусик Н.О.