КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2018 р. Справа№ 910/15384/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Чорногуза М.Г.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017
у справі №910/15384/17 (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп
до 1. Відкритого акціонерного товариства Меридіан ім. С.П. Корольова
2. Товариства з обмеженою відповідальністю ТАІДА
про визнання угоди недійсною
за участю представників сторін:
від позивача - Топчій С.М., ордер серія КВ №182489 від 24.01.2018
від відповідача-1 - Скаржинський М.В., ордер серія КС №183476 від 24.01.2018
від відповідача-2 - не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Меридіан ім. С.П. Корольова (відповідач-1 у справі) та до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАІДА (відповідач-2 у справі) про визнання недійсною угоди від 05.05.2016 про заміну сторони в договорі майнового найму від 02.12.2014 № 1407.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що укладенням спірного договору порушено його майнові права, оскільки, договір зі сторони позивача укладено директором товариства з перевищенням своїх повноважень, які визначені трудовим контрактом, що укладений між директором та товариством 22.01.2014, що, на думку позивача, є підставою згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 (повний текст рішення підписаний 06.11.2017) в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд визнав недоведеними обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, оскільки в Статуті ТОВ Електро Метал Груп не встановлено жодних обмежень щодо повноважень директора товариства на укладання даного виду договорів, а трудовий контракт не є цивільно-правовою угодою, а регулює виключно трудові відносини директора, як найманого працівника, з товариством. Зважаючи на те, що договір зі сторони позивача частково виконувався, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що відсутні підставі згідно ст. 203, 215, 241 ЦК України для визнання спірного договору недійсним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп , 07.11.2017 подав апеляційну скаргу б/н від 07.11.2017 (вх. №09-08.1/9645/17 від 16.11.2017), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, стверджує, що судом не досліджено всі обставини справи, не надано належної оцінки всім доказам, на які посилався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу б/н від 07.11.2017 (вх. №09-08.1/9645/17 від 16.11.2017) Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. та призначено справу до розгляду на 13.12.2017.
08.12.2017 від ТОВ ТАІДА до суду апеляційної інстанції надійшов відзив (вх. №09-11/23358/17) на апеляційну скаргу, в якому відповідач-2 зазначає, що в момент укладення спірного правочину сторонами дотримано вимоги ЦК України щодо порядку укладення договорів, а тому вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правомірними та обґрунтованими.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача розгляд справи було відкладено до 24.01.2018.
До початку судового засідання 24.01.2018 представник позивача надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наданням йому можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки представник, який брав участь у попередніх судових засіданнях знаходиться на лікарняному.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у зв'язку з заявленим позивачем клопотанням про відкладення розгляду справи та враховуючи неявку представників відповідача-2, розгляд справи відповідно до ст. 216 ГПК України був відкладений на 31.01.2018.
У судовому засіданні 31.01.2018 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 залишити без змін.
Представник відповідача-2 у судове засідання втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату і час розгляду справи, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
02.12.2014 між Відкритим акціонерним товариством Меридіан ім. С.П. Корольова (наймодавець за договором, відповідач-1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТАІДА (наймач за договором, відповідач-2 у справі) було укладено договір майнового найму № 1407 (а.с. 48-49 том 1), відповідно до п. 1, 1.3 якого наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування приміщення, за адресою 03124, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 8, загальною площею 1842 кв.м. Корпус: № 17 (поверх 1), також наймачу надається право користування прилеглим до приміщення, що наймається, майданчиком (в межах червоної лінії), що знаходиться вздовж фасадної сторони, в осях з 1 по 13, корпусу № 17, зазначеним у Додатку-схемі до цього договору, облаштований асфальтобетонним покриттям та парканом, з метою проїзду автотранспортних засобів наймача, здійснення вантажо-розвантажувальних робіт, та інших дій, необхідних для обслуговування приміщення, що наймається.
Сторонами погоджено термін дії договору - з 02.12.2014 по 31.10.2017 (п. 4.1. договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору розмір найомної плати за приміщення складає 50 грн. (без ПДВ) за 1 (один) кв.м., сума - 92 100 грн. (без ПДВ), ПДВ - 18 420 грн., а всього сума по договору за місяць становить 110 520 грн. (з ПДВ). Сторони домовились, що на період з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення по 17.03.2015 розмір найомної плати складає 1,00 грн. за 1 кв.м.
Як вірно досліджено місцевим господарським судом, 05.05.2016 між Відкритим акціонерним товариством Меридіан ім. С.П.Корольова (наймодавець за договором, відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю ТАІДА (наймач за договором, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп (новий наймач, позивач у справі) було укладено тристоронню Угоду про заміну сторони в Договорі майнового найму від 02.12.2014 року № 1407 (а.с. 50 том1), відповідно до п. 1.1 якої сторони безумовно погодилися, що з 31.05.2016 року усі без виключення права та обов'язки наймача за основним договором переходять у повному обсязі до нового наймача, яким є ТОВ Електро Метал Груп .
Згідно з п. 1.2 даної Угоди сторони домовились внести з 31.05.2016 року зміни в основний договір, виклавши преамбулу в наступній редакції:
Відкрите акціонерне товариство Меридіан ім. С.П. Корольова (код ЄДРПОУ 14312973), яке іменується надалі наймодавець , розташоване за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 8, в особі Голови правління Проценка В'ячеслава Олександровича, що діє на підставі Статуту, та
Товариство з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп (код ЄДРПОУ 39066802), що іменується надалі наймач , розташоване за адресою: м. Київ, вул. М.Цвєтаєвої, 13, в особі директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, надалі разом Сторони , а окремо Сторона , уклали цей Договір оренди нерухомого майна, надалі за текстом Договір , про наступне: .
Відповідно до п. 1.3. Угоди сторони змінили місцезнаходження, платіжні реквізити і підписи сторін в договорі.
Пунктами 1.5., 1.6. Угоди передбачено, що наймодавець та новий наймач мають усі відповідні права та зобов'язуються виконувати усі відповідні обов'язки, передбачені Основним договором. У зв'язку з підписанням цієї Угоди наймач зобов'язався у строк, вказаний в п.1.1. договору передати новому наймачу приміщення, про що сторони мають підписати Акт приймання-передачі.
З дня підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення обов'язки наймача - ТОВ ТАІДА припиняються, та наймач не вважається пов'язаним правами та обов'язками (п. 1.7. Угоди).
Відповідно до п. 8 Угоди у зв'язку з підписанням цієї Угоди наймодавець та наймач зобов'язуються до 05.05.2016 року провести звірку взаємних розрахунків з підписанням відповідного Акту. В разі, якщо на дату підписання Акту звірки взаємних розрахунків буде виявлено дебіторську заборгованість наймача за Основним договором, новий наймач зобов'язаний виконати грошові зобов'язання по погашенню дебіторської заборгованості до 06.06.2016 року.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами було підписано Акт приймання-передачі від 31.05.2016 до угоди про заміну сторони в договорі майнового найму від 02.12.2014 № 1407 (а.с. 51 том 1), згідно з яким відповідач-2 передав позивачу орендоване нерухоме майно.
Звертаючись з позовом про визнання недійсною угоди про заміну сторони у договорі майнового найму, позивач стверджує, що на момент укладення спірної Угоди директор ТОВ Електро Метал Груп ОСОБА_8 не мав достатніх повноважень для її підписання, оскільки за умовами укладеного з ним Контракту від 22.01.2014 (п. 3.3.8.) директор мав право вчиняти від імені Товариства без письмового погодження з Роботодавцем будь-які разові правочини, у тому числі договори та зовнішньоекономічні контракти на суму, що не перевищує 99 999,00 грн з однією особою (фізичною або юридичною). Крім того, згідно з п. 3.4.3. контракту директор без згоди роботодавця не має права укладати від імені Товариства договори (контракти), вчиняти інші разові правочини на суму, що перевищує 99 999, 00 грн з однією особою (фізичною або юридичною).
Оскільки розмір орендної (найомної) плати за договором оренди становить 110 520, 00 грн, що перевищує 99 999, 00 грн, позивач стверджує, що директор був обмежений в підписанні оспорюваної Угоди без згоди Роботодавця. При цьому, позивач наголошує, що на Загальних зборах учасників ТОВ Електро Метал Груп не вирішувалось питання про надання директору ОСОБА_8 повноважень вчиняти правочини на суму, що перевищують 99 999, 00 грн з однією особою (фізичною або юридичною) та приймати на Товариство будь-якого роду заборгованість або зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Частиною 1 ст. 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.
З матеріалів справи вбачається, що від імені позивача оспорювана Угода підписана директором ОСОБА_8, який діяв на підставі Статуту.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
За змістом ч. 2 ст. 145 ЦК України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Статтею 62 Закону України Про господарські товариства також передбачено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.
Згідно з ч. 3 ст. 145 ЦК України компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства , який в силу частини 1 ст. 143 ЦК України є установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю.
Частиною 1 ст. 88 ЦК України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про : розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень ; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі (частин 1 статті 143 ЦК України).
З аналізу вищевказаних положень Цивільного кодексу України та Закону України Про господарські товариства вбачається, що компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю - Директора, визначається саме Статутом відповідного Товариства, який в даному випадку є пріоритетним по відношенню до укладеного з директором підприємства трудового договору у формі контракту.
Пунктом 6.3. Статуту (в редакції, яка діяла на час підписання оспорюваної Угоди) передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, призначений на посаду рішенням Зборів Учасників Товариства. Директор здійснює поточне керівництво Товариством. У якості Директора може обиратися Учасник Товариства або інша особа, призначена Зборами Товариства.
Відповідно до пунктів 6.3.2., 6.3.3. Статуту (в редакції, яка діяла на час підписання оспорюваної Угоди) директор вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які входять у компетенцію Зборів Учасників Товариства. Директор підзвітний Зборам Учасників і організує виконання їх рішень. Директор Товариства: діє від імені Товариства в межах, установлених чинним законодавством України, дійсним Статутом і рішеннями Зборів Учасників; без довіреності представляє інтереси Товариства у взаєминах із усіма підприємствами, організаціями, громадянами і державними органами; у межах своєї компетенції розпоряджається майном і коштами Товариства, видає доручення і т.п.; самостійно укладає договори (контракти), угоди, в країні та за її межами від імені Товариства (у випадках, передбачених цим Статутом - після отримання попередньої згоди Загальних зборів Учасників); не має права самостійно укладати будь-які кредитні договори, договори займу, застави та поруки, а також договори купівлі-продажу, оренди та інші договори (угоди) предметом яких є основні фонди Товариства.
З огляду на положення Статуту позивача, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Метал Груп - ОСОБА_8 мав повноваження самостійно укладати договори від імені Товариства, і лише у випадках, передбачених Статутом, на укладення певних видів договорів повинен був отримати згоду Загальних зборів учасників Товариства. Зокрема, виходячи з положень Статуту, директор ОСОБА_8 був обмежений на укладення будь-яких кредитних договорів, договорів займу, застави та поруки, а також договорів купівлі-продажу, оренди та інші договори (угоди) предметом яких є основні фонди Товариства .
До основних фондів товариства згідно ч.3 ст. 139 ГК України відноситься будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.
Відтак, в даному випадку, директор ОСОБА_8 не укладав угод щодо оренди основних фондів ТОВ Електро Метал Груп , у зв'язку з чим встановлені п. 6.3.3. Статуту обмеження на укладення оспорюваного правочину не розповсюджуються.
Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням приписів ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , якими встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 05.05.2016 (на момент підписання спірної Угоди а.с. 116-120 том 1) вбачається, що станом на укладення спірної угоди, директором ТОВ Електро Метал Груп значився ОСОБА_8, та вказано, що він є керівником - особою, уповноваженою представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.
Посилання апелянта на обмеження в повноваженнях директора, які були передбачені в укладеному з ним контракті, порушення яких, на думку позивача, є підставою для визнання спірного правочину недійсним, апеляційний господарський суд відхиляє, з огляду на наступне.
Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст.. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.
Тобто, при укладенні директором від імені товариства певного правочину, директор діє як представник товариства, тобто виникають правовідносини представництва, що регулюється приписами ст. 237 ЦК України, в той час, як контракт укладений з директором має природу трудового договору і не регулює питання управління товариством та вчинення юридично-значимих дій від імені товариства. Таким, чином, оскільки контракт регулює виключно трудові відносини між ОСОБА_8 та ТОВ Електро Метал Груп , такий контракт не є установчим документом або довіреністю в розумінні приписів статті 207 ЦК України, відтак твердження про існування у директора товариства-позивача певних обмежень в укладенні спірної угоди, колегія суддів визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються положеннями чинного законодавства.
Окрім того, згідно з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Тобто, наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, та з наступним схваленням такого правочину цією особою, яке полягає у вчиненні дій, що свідчать про прийняття його до виконання.
При цьому, наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, передача транспортних засобів, зняття їх з обліку із наданням усіх необхідних документів та прийняття часткової або повної оплати за спірними договорами).
Таким чином, правочин не може бути визнаний недійсним з підстав підписання його не уповноваженою особою у випадку наявності наступного схвалення юридичною особою такого правочину.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами виконувались умови оспорюваної Угоди, відповідно до якої позивач став наймачем за Договором майнового найму № 1407 від 02.12.2014.
На підтвердження виконання спірної угоди свідчать наявні в матеріалах справи Акт приймання-передачі від 31.05.2016 до угоди про заміну сторони в Договорі майнового найму від 02.12.2014 № 1407, згідно з яким відповідач-2 передав позивачу орендоване нерухоме майно (а.с. 51 том 1); банківськи виписки (а.с. 174-182 том 1), що підтверджують часткову оплату позивачем орендних платежів; листування між сторонами (а.с. 169-171 том 1), зокрема, листи позивача за підписом нового директора (а.с. 171 том 1), про надання 6 місяців орендних канікул згідно встановлених тарифів для здійснення ремонтних робіт в орендованому приміщенні.
З наведеного вбачається, що позивачем були вчинені юридично значимі дії, спрямовані на схвалення оспорюваного правочину, на його виконання, що унеможливлює визнання його недійсним.
За таких обставин, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення немає.
Враховуючи вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 272, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Електро Метал Групп на рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2017 у справі №910/15384/17 залишити без змін.
3. Справу №910/15384/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді М.Г. Чорногуз
А.О. Мальченко
Повний текст постанови складено 06.02.2018
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 31.01.2018 |
Оприлюднено | 07.02.2018 |
Номер документу | 72042058 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Жук Г.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні