Рішення

від 05.02.2018 по справі 826/8908/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 лютого 2018 року справа №826/8908/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в адміністративній справі

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_1.) доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі) провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0000191701 В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в адміністративній справі №826/8908/14, в якій просить скасувати таку постанову та винести нову, якою задовольнити позов повністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі за нововиявленими обставинами №826/8908/14 та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення та відповідних доказів до суду не надав.

В судове засідання 20 березня 2017 року представники сторін до суду не прибули, у зв'язку із чим на підставі частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина четверта статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Враховуючи викладене, за результатами перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року суд має прийняти одне із рішень, передбачених частиною четвертою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства у новій редакції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року із ухваленням нового рішення, виходячи з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва суду із адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 березня 2014 року №0000191701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, яка набрала законної сили, відмовлено повністю у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1

Відмова у задоволені позову обґрунтована не наданням позивачем документів, які б підтвердили витрати на придбання інвестиційних активів, та правильністю тверджень відповідача щодо отримання позивачем доходу від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1 107 000,00 грн. без документального підтвердження суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням активів.

Заявник вказує, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, виходячи з того, що після розгляду справи ФОП ОСОБА_1 стала відома обставина, яка б мала істотне значення при вирішенні питання про неотримання нею доходу від операцій з інвестиційними активами у розмірі 1 107 000,00 грн., а саме наявність протоколу №18 загальних зборів учасників ТОВ "Томаш" від 18 листопада 2011 року, договору №2 купівлі-продажу частини частки в статутному капіталі ТОВ "Томаш" від 18 листопада 2011 року та акта прийому-передачі від 18 листопада 2011 року; як зазначає позивач, вказані документи підписувались не ФОП ОСОБА_1, а особою, що діяла за дорученням, та знаходились у іншого засновника ТОВ "Томаш", відносини з яким не підтримуються.

В частині наявності підстав для перегляду постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналогічні норма міститься у пункті 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Нововиявлена обставина - це: юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення даної конкретної справи; якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Виявлені обставини мають бути не просто новими - вони повинні мати таке значення, що якби докази щодо цих обставин були досліджені судом, який розглядав справу по суті, то суд, вірогідно, виніс би інше рішення. Тобто, очевидність помилковості прийнятого рішення має бути достатньо високою.

Як свідчить зміст постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, підставою для відмови у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 стала відсутність документів, які б підтвердили витрати на придбання інвестиційних активів, та отриманням позивачем доходу в результаті виходу зі складу засновників ТОВ "Українська марка" на загальну суму 1 107 000,00 грн.

Разом з тим, суд встановив, що на момент звернення із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року позивач дізнався про наявність наступних документів: протоколу №18 загальних зборів учасників ТОВ "Томаш" від 18 листопада 2011 року, згідно з яким вирішено затвердити новий склад учасників та розподіл часток в ТОВ фірма "Томаш" у зв'язку із уступленням шляхом продажу ТОВ "Регістр ЛТД" свої частки у статутному капіталі ТОВ фірма "Томаш" та змінами в складі учасників ТОВ фірма "Томаш", у тому числі частки громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 у розмірі 25% - 1 107 000,00 грн. При цьому від імені ОСОБА_1 діяла ОСОБА_3.

Між ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_3 (покупець), та ТОВ "Регістр ЛТД" (продавець) укладено договір №2 купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма "Томаш" (код ЄДРПОУ 23721765) від 18 листопада 2011 року, за умовами якого продавець продає покупцю свою частку у розмірі 25% від загального розміру статутного капіталу ТОВ фірма "Томаш" номінальною вартістю 1 107 000,00 грн.; ціна частки, що відступається за даним договором, становить 1 107 000,00 грн.

Сторонами складено акт прийому-передачі від 18 листопада 2011 року, згідно з яким продавець передав у власність, а покупець прийняв частину частки продавця в статутному капіталі ТОВ фірма "Томаш" у розмірі 25% від загального розміру статутного капіталу товариства, що в грошовому вираженні складає 1 107 000,00 грн.

Згідно з актом зарахування та припинення взаємної заборгованості від 08 грудня 2011 року, складеного між ТОВ "Регістр ЛТД" та ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, сторони підписали акт про те, що станом на 08 грудня 2011 року заборгованість ТОВ "Регістр ЛТД" перед ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, складає 1 107 000,00 грн.; станом на 08 грудня 2011 року заборгованість ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, перед ТОВ "Регістр ЛТД" за договором №2 купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма "Томаш" (код ЄДРПОУ 23721765) складає 1 107 000,00 грн.; сторони домовились припинити зобов'язання у розмірі 1 107 000,00 грн. шляхом їх зарахування.

Наведене свідчить, що станом на день ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року сторонам та суду не було відомо про укладення ОСОБА_3 від імені позивача правочинів, які, на думку позивача, вказують про неотримання інвестиційного прибутку, а тому зазначені обставини є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України та є підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва здійснює перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року за правилами провадження, встановленими для суду першої інстанції.

Переглядаючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року, суд виходить із наступного.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 березня 2014 року №0000191701 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту пункту 167.1 статті 167, підпунктів 170.2.1, 170.2.2, 170.2.6 пункту 170.2 статті 170, пункту статті 179, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування у розмірі 235 172,25 грн., у тому числі за основним платежем - 188 001,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 170,45 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року від 26 лютого 2014 року №396/26-55-17-01/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки зафіксовано, що позивачем отримано інвестиційних дохід в результаті виходу зі складу засновників ТОВ "Українська марка" на загальну суму 1 107 000,00 грн.; на запит контролюючого органу позивачем не надано документів стосовно отриманого доходу, а також документів, які підтверджують витрати, понесені в зв'язку з придбанням інвестиційних активів.

За визначенням підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно пунктом 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Як встановлює підпункт 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до підпункту 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.

Підпункт "а" підпункту 170.2.7 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначає термін "інвестиційний актив" як пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

З урахуванням викладених норм прав суд приходить до висновку, що оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає інвестиційний прибуток, розрахований як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу; при цьому Податковий кодекс України не визначає встановлює обов'язкових вимог до виду, форми чи змісту документів, які можуть підтверджувати вартість інвестиційного активу, та не визначає переліку таких документів.

Відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників ТОВ "Українська марка" від 18 листопада 2011 року прийнято рішення про вихід ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ "Українська марка" шляхом відчуження (продажу) частки в статутному капіталі товариства у розмірі 50%, що в грошовому вираженні складає 1 350 000,00 грн., ціна продажу 1 170 000,00 грн., на користь ТОВ "Регістр ЛТД".

Згідно з договором купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ "Українська марка" від 18 листопада 2011 року та акта прийому-передачі від 22 листопада 2011 року позивач продав свою частку в статутному капіталі ТОВ "Українська марка" в розмірі 50 %, що в грошовому вираженні складає 1 350 000,00 грн. за ціною продажу 1 107 000,00 грн. ТОВ "Регістр ЛТД".

Вище встановлено, що відповідно до протоколу №18 загальних зборів учасників ТОВ "Томаш" від 18 листопада 2011 року вирішено затвердити новий склад учасників та розподіл часток в ТОВ фірма "Томаш" у зв'язку із уступленням шляхом продажу ТОВ "Регістр ЛТД" свої частки у статутному капіталі ТОВ фірма "Томаш" та змінами в складі учасників ТОВ фірма "Томаш", у тому числі частки громадянки Російської Федерації ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_3, у розмірі 25% - 1 107 000,00 грн.

Між ОСОБА_1, від імені якої діяла ОСОБА_3 (покупець), та ТОВ "Регістр ЛТД" (продавець) укладено договір №2 купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма "Томаш" (код ЄДРПОУ 23721765) від 18 листопада 2011 року, за умовами якого продавець продає покупцю свою частку у розмірі 25% від загального розміру статутного капіталу ТОВ фірма "Томаш" номінальною вартістю 1 107 000,00 грн.; ціна частки, що відступається за даним договором, становить 1 107 000,00 грн.

Сторонами складено акт прийому-передачі від 18 листопада 2011 року, згідно з яким продавець передав у власність, а покупець прийняв частину частки продавця в статутному капіталі ТОВ фірма "Томаш" у розмірі 25% від загального розміру статутного капіталу товариства, що в грошовому вираженні складає 1 107 000,00 грн.

Згідно з актом зарахування та припинення взаємної заборгованості від 08 грудня 2011 року, складеного між ТОВ "Регістр ЛТД" та ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, сторони підписали акт про те, що станом на 08 грудня 2011 року заборгованість ТОВ "Регістр ЛТД" перед ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, складає 1 107 000,00 грн.; станом на 08 грудня 2011 року заборгованість ОСОБА_3, що діє від імені ОСОБА_1, перед ТОВ "Регістр ЛТД" за договором №2 купівлі-продажу (оплатного відступлення) частини частки (корпоративних прав) в статутному (складеному) капіталі ТОВ фірма "Томаш" (код ЄДРПОУ 23721765) складає 1 107 000,00 грн.; сторони домовились припинити зобов'язання у розмірі 1 107 000,00 грн. шляхом їх зарахування.

Наведені обставини вказують, що за звітний період продав корпоративні права, тобто отримав інвестиційний прибуток та купив корпоративні права, тобто отримав інвестиційний збиток на одну і ту ж саму суму у розмірі 1 107 000,00 грн., відповідно, загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами фактично дорівнює нулю, що виключає можливість його оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки акта перевірки про отримання ФОП ОСОБА_1 інвестиційного доходу є помилковими, а збільшення грошового податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за даним епізодом порушення - протиправним.

Разом з тим, суд погоджується із висновками акта перевірки про порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України внаслідок не подання декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Так, згідно з підпунктом 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку в терміни, передбачені підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Кодексу.

Відповідно до пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України платник податку не звільняється від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

Таким чином, вказані вище доходи відображаються платником податку у річній податковій декларації про майновий стан і доходи та відповідних додатках до неї.

Крім того, відповідно до підпункту "є" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Однак, доказів подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи, за 2011 рік матеріали справи не містять, що підтверджує правомірність застосування штрафу у розмірі 170,00 грн. відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 12 березня 2014 року №0000191701 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 235 002,25 грн., у тому числі за основним платежем - 188 001,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 000,45 грн., а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в адміністративній справі №826/8908/14 задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в адміністративній справі №826/8908/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2014 року №0000191701.

3. Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01023, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) задовольнити частково.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12 березня 2014 року №0000191701 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 235 002,25 грн., у тому числі за основним платежем - 188 001,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 47 000,45 грн.

5. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

6. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 470,00 (чотириста сімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39669867).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко