Рішення

від 25.01.2018 по справі 394/600/17

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

25.01.2018 2/394/59/18

394/600/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Владовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним, посилаючись на те, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 322819 виданого 30 серпня 2002 року Новоархангельською районною державною адміністрацією, позивачу належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,71 га, яка розміщена в адміністративних межах Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району.

В серпні 2017 року позивач звернувся до адміністрації відповідача з метою отримати належний йому договір оренди землі, який він не укладав і вияснити де перебуває його земельна ділянка у зв'язку із продажем корпоративних прав ТОВ Агрофірма Кочубій іншому власнику.

При отриманні копії договору оренди від 07.12.2005 р., який зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП ЦДЗК 06.03.2006 р. за № 154 йому також був виданий додатковий договір № 1 до цього договору від 12 вересня 2007 р., який зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП ЦДЗК 14.09.2007 р. за № 414.

При огляді та вивченні договору, додаткового договору позивач виявив, що на них зроблені підписи від його імені не ним, а іншою особою. Договір та додатковий договір оренди землі ним не підписувались і він не передавав права підпису іншій особі за довіреністю.

Най його думку додатковий договір не відповідає актам цивільного законодавства, позивачем він не підписувався, а тому його волевиявлення на його укладання і виконання не було що є наслідком визнання даного правочину недійсними відповідно до ст.ст. 215, 203 ЦК України.

Просив суд винести рішення, яким визнати додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 12 вересня 2007 року, зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при державному Агентстві земельних ресурсів України 14.09.2007 р. за № 414 укладений ніби - то між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма /а.с.2-3/ .

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, також просив суд стягнути с відповідача на користь позивача понесенні судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. При цьому вказав, що позивач пропустив строк на звернення до суду та просив застосувати строк позовної давності. Крім того відповідач у запереченні адресованому суду зазначив, що вважає вимоги позивача до ТОВ Агрофірма Кочубій про визнання недійсним додаткового договору безпідставними, необґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволеними враховуючи наступне.

07 грудня 2005 р. між товариством та позивачем було укладено договір оренди землі згідно якого товариству в користування передавалась земельна ділянка площею 4,71 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирощування с/г, строком дії на 10 років, з дати набрання чинності правочину. Реєстрація правочину була проведена Новоархангельський відділом Кіровоградської регіональної філії центру ДЗК, про що в Державному реєстрі вчинено запис за № 154 від 06 березня 2006 р. Отже за домовленістю сторін та в відповідності діючого на той час законодавства дія договору мала б припинитись - 06 березня 2016 р.

В період дії правочину сторонами, за домовленістю, було переглянуто ряд умов та укладено додатковий договір до вчиненого раніше правочину, а саме 12 вересня 2007 р. було підписано додатковий договір, згідно якого було внесено ряд змін, що стосуються зокрема розміру орендної плати (збільшено відносно умов основного договору), строку дії правочину (збільшено відносно основного договору) та змін, що стосуються чинності договору та кількості його екземплярів.

Враховуючи вимоги закону, зазначений додатковий договір, враховуючи форму та реєстрацію основного договору підлягав державній реєстрації, і тільки після проведення такої реєстрації набирав законної сили та був обов'язковим для виконання сторонами.

Державна реєстрація додаткового договору була проведена 14 вересня 2007 р., про що в Державному реєстрі вчинено запис за № 414. Отже, саме з цієї дати сторони закріпили/ прийняли на себе додаткові зобов'язання прописані додатковою угодою.

Під час укладення додаткового договору між товариством та позивачем додержано усіх необхідних вимог чинного законодавства України (зокрема тих, що встановлені ст. 203 ЦК України). Зміст додаткової угоди не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі, а додаткова угода була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

Таким чином, не порушуючи вимог чинного законодавства України, між позивачем і товариством був укладений додатковий договір до договору оренди землі, який на виконання ст. 654 ЦК України вчинений у такій самій формі, як і договір (письмова форма з подальшою державною реєстрацією), яким було внесено ряд змін. Норма щодо можливості внесення змін, передбачена самим договором (п. 36 Договору).

Товариство належним чином виконує умови взятих (в тому числі, що стосується внесених змін) на себе зобов'язань, зокрема проводить використання земельної ділянки на умовах та в спосіб передбачений п. 15-17 Договору. Доказом є відсутність протягом дії правочину, будь-яких, зауважень зі сторони позивача.

Також належним чином проводиться нарахування та виплата орендної плати в строки та спосіб передбачений умовами договору.

Враховуючи наведене, доводиться той факт, що сторони знали про прийняті на себе обов'язки по зміненому правочину, а відтак товариству незрозуміло, по яким причинам на даний час позивач відмовляється від взятих зобов'язань та вказує про те, що йому не було відомо про вказаний правочин.

Звернув увагу суду на ту обставину, що позивач не погоджується лише з однією умовою (пунктом) додаткового договору, стосовно строку дії правочину, при цьому приймаючи інші пункти внесені до договору. Принаймні позовні вимоги не містять заперечень або ж того факту, що позивачу не було відомо про інші змінені пункти.

Також вказав, що позивач, крім власних свідчень, не наводить більше жодних даних /документів/ свідчень, які б підтверджували те, що останньому не було відомо про змінені зобов'язання, а отже і про існування додаткового договору. Більш того, враховуючи отримання орендної плати в 2016 р., доводиться те, що позивач приймає орендні відносини, при цьому ініціюючи спір про визнання правочину недійсним. На думку представника відповідача вказані дії є нелогічними.

Враховуючи, що в матеріалах справи (знову ж таки крім свідчень позивача) не міститься доказів того, що останньому не було відомо про змінені орендні відносини (відповідно додаткового договору), а прийманням орендних відносин після березня 2016 р. (термін коли мав би закінчитись основний договір) навпаки доводиться те, що позивач достеменно знав про прийняті зобов'язання, а також відсутність в позовній заяві клопотання про поновлення строків і позовної давності, вважав за необхідне просити суд відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропущенням строку для звернення до суду.

У зв'язку з вищевказаним, відповідно ст. 267 ЦК України, просив суд про застосування строків позовної давності для звернення позивача до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій про визнання недійсним додаткової угоди до договору оренди землі.

Крім того зазначив, що позов не містить жодного доказу по суті заявлених вимог.

Так як підстави /докази недійсності додаткової угоди відсутні, додатковий договір пройшов державну реєстрацію, вимога позивача про визнання останнього недійсним є безпідставною та незаконною /а.с.19,20-21,27-28/ .

25.09.2017 року по справі призначено судово-почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено /а.с.49-50/ .

27.11.2017 року після надходження висновку експертизи провадження у справі відновлено /а.с.63/ .

25.01.2018 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи /а.с.103-104/ .

Заслухавши пояснення учасників та дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, а заява про застосування строків не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Позивач є власником земельної ділянки площею 4,71 га відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 322819, яка розташована на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області /а.с.6/ .

07.12.2005 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки на строк 10 років. Земельна ділянка в подальшому у тимчасове користування була передана відповідачу /а.с.7-8/ .

12.11.2007 року від імені позивача був укладений додатковий договір № 1 до договору оренди землі № 154 від 07.12.2005 року з ТОВ Агрофірма Кочубій строком на 15 років, який зареєстровано у Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центру ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України 14 вересня 2007 року за № 414 /а.с.8 зворотна сторона/ .

Статтями 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і набуває чинності після його державної реєстрації, яка проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України, вказує на те, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 82 ЦПК України.

За клопотанням представника позивача /а.с.24/ ухвалою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25.09.2017 року у справі була призначена судово-почеркознавча експертиза /а.с.49-50/ .

Згідно з висновком експерта № 621/622/17-27 від 09.11.2017 року підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі № 1 від 12.09.2007 року до договору оренди землі № 154 від 07.12.2005 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414, виконаний рукописним способом, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі № 1 від 12.09.2007 року до договору оренди землі № 154 від 07.12.2005 року, зареєстрованому у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії ДП Центр ДЗК при Державному Агентстві земельних ресурсів України запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414 виконаний не самим ОСОБА_1, а іншою особою /а.с.55-58/ .

Відповідачем не надано жодного доказу, який би спростовував висновок експертизи.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача, викладене в запереченні на позов, з приводу пропуску позивачем строку на звернення до суду з даним позовом, оскільки, як вбачається з матеріалів цивільної справи спочатку 07.12.2005 року між сторонами було укладено договір оренди землі на строк 10 років, який в подальшому було одноособово 12.09.2007 року пролонговано відповідачем на термін 15 років /а.с.7-8/ . Про наміри припинення з відповідачем правовідносин позивач виклав свою позицію в серпні 2017 року. Тобто з цього можна зробити висновок, що позивач діяв у межах та у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі та керувався тим, що термін дії договору складає 10 років, а не 15 років, як зазначено в додатковій угоді. З аналізу ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України вбачається, що даного виду правовідносин, що виникли між сторонами застосовується позовна давність тривалістю у три роки, але з часу коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Дефініція строку позовної давності дана у ст. 256 ЦК України, зокрема це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач не знав та не міг знати про існування додаткової угоди, оскільки вона була складена відповідачем одноособово та не вручалась позивачу, що на думку суду є порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України Про оренду землі . Отже суд враховуючи наведене вважає, що позивач звернувся до суду з даним позовом в межах строку позовної давності. Відповідач не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, про те, що позивач був обізнаний в укладанні додаткової угоди та, що реєстрація договору, яка відбулась 14.09.2007 року /а.с.8 зворотна сторінка/ здійсненна ним, або іншою уповноваженою позивачем особою, у визначеному законом порядку.

Висновок судово-почеркознавчої експертизи вказує на те, що відповідач на час укладання додаткової угоди взагалі зневілював інтересами позивача, самостійно уклав та подав її на реєстрацію при цьому порушивши конституційні права позивача на вільне володіння, розпорядження, користування належною йому земельною ділянкою (ст. 41 Конституції України). Не заслуговує на увагу твердження відповідача про збільшення розміру орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, оскільки ці дії вчинялись відповідачем самостійно, а не так як обумовлено сторонами в основному договорі (п. 36 договору). Тобто це було власним рішенням відповідача, на думку суду з метою заохочення орендодавця, при цьому переслідуючи мету повторно в майбутньому схвалити з ним тотожній правочин. Збільшення орендної плати не може мати прив'язку до схвалення правочину позивачем та відрахування з часу її збільшення строку позовної давності.

Також суд відмічає, що відповідач надав суду відомості про виплату грошей (як доказав сплати збільшеної орендної плати), а не орендної плати, як передбачено п. 9 основного договору оренди землі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, враховуючи викладене а також те, що оспорюваний договір позивач не підписував, повноваження на це іншій особі не надавав, строк на звернення до суду з даним позовом не пропустив, суд приходить до висновку, що відсутність волевиявлення власника земельної ділянки є підставою для визнання договору недійсним з моменту його укладання (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесенні судові витрати /а.с.1,57/ .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 16, 18, 20, 31 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 6, 15, 203, 207, 215, 256, 257, 261, 267, 627, 638, 641, 642, 1212 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви представника ТОВ Агрофірма Кочубій про застосування строків позовної давності відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору № 1 до договору оренди землі № 154 від 7 грудня 2005 року недійсним задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним додатковий договір № 1 від 12 вересня 2007 року до договору оренди землі № 154 від 07 грудня 2005 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Кочубій в особі директора ОСОБА_2 терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 640 /шістсот сорок/ грн.

Стягнути з ТОВ Агрофірма Кочубій на користь ОСОБА_1 понесенні витрати по оплаті судово-почеркознавчої експертизи в сумі 5199 /п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять/ грн. 60 коп.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії ЕА № 712762.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій , місцезнаходження вул. Центральна, 82 с. Кальниболота Новоархангельського району Кіровоградської області код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 33708245.

Рішення може бути оскаржено через Новоархангельський районний суд до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Копію даного рішення негайно вручити представнику позивача та представнику відповідача, іншим учасникам не пізніше наступного дня після проголошення надіслати поштою.

Головуючий: