Постанова

від 23.09.2020 по справі 394/600/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 394/600/17

провадження № 61-40454св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року у складі судді Запорожця О. М. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Суровицької Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій (далі - ТОВ Агрофірма Кочубій ) про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 4,71 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

У серпні 2017 року він звернувся до ТОВ Агрофірма Кочубій з метою отримання належного йому примірника договору оренди землі. При отриманні договору оренди землі від 07 грудня 2005 року, зареєстрованого в Новоархангельському відділі Кіровоградської філії центру Державного земельного кадастру 06 березня 2006 року за № 154, та додаткового договору від 12 вересня 2007 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, зареєстрованого у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України 14 вересня 2007 року за № 414 він, виявив, що додатковий договір підписан від його імені не ним особисто, а іншою особою. Додатковий договір оренди землі ним не підписувався і він не передавав права підпису іншій особі за довіреністю.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відповідно до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визнати недійсним додатковий договір від 12 вересня 2007 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, укладений між ним та ТОВ Агрофірма Кочубій .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним додатковий договір від 12 вересня 2007 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Кочубій .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили з того, що відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 листопада 2017 року № 621/622/17-27 позивач не підписував додатковий договір до договору оренди землі. Відсутність вільного волевиявлення позивача, як власника землі, на укладання спірного додаткового договору є достатньою підставою для визнання цього правочину недійсним. Також суди відхилили заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки позивач не був і не міг бути обізнаним про існування оскаржуваного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Агрофірма Кочубій , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду кіровоградської області від 22 червня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що позивач був обізнаний про існування додаткового договору, так як отримував орендну плату у період 2016-2017 років.

Рішення суду ґрунтується лише на результатах судової-почеркознавчої експертизи, однак висновок експерта є неоднозначним та неповним, оскільки досліджувався лише один примірник додаткового договору, який укладався в трьох екземплярах.

Також суд першої інстанції, на переконання заявника, необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи.

Крім того, вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що позовна давність не спливла.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи не надходив.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Агрофірма Кочубій на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2018 року і витребувано із Новоархангельського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 394/600/17.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії Р1 № 322819, виданого 30 серпня 2002 року Новоархангельською районною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,71 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0487, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

07 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Кочубій укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_1 передав ТОВ Агрофірма Кочубій в оренду земельну ділянку площею 4,71 га, кадастровий номер 3523681200:02:000:0487, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кальниболотської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, строком на 10 років.

06 березня 2006 року зазначений договір зареєстрований в Новоархангельському відділі Кіровоградської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 154.

12 вересня 2007 року від імені ОСОБА_1 укладений з ТОВ Агрофірма Кочубій додатковий договір № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, який 14 вересня 2007 року зареєстрований у Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України за № 414.

Відповідно до цього додаткового договору пункти 8, 9 і 41 договору оренди землі викладено у новій редакції, зокрема збільшено строк дії договору з 10 до 15 років, збільшено розмір орендної плати з 1,5 % до 2,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 листопада 2017 року № 621/622/17-27 підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі від 12 вересня 2017 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, зареєстрованого в Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414, виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі від 12 вересня 2017 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, зареєстрованого в Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування його підпису (а. с. 55-61).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо підставності позовних вимог про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання додаткового договору недійсним, позивач посилався на те, що додатковий договір до договору оренди він не укладав, а підпис від його імені виконано іншою особою.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК Україниі відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Встановлено, що оспорюваний додатковий договір від 12 вересня 2007 року до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма Кочубій , підписаний від імені позивача іншою особою.

Відповідно до висновку експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 листопада 2017 року № 621/622/17-27 підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі від 12 вересня 2017 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, зареєстрованого в Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414, виконаний рукописним способом, пастою кулькової ручки, без попередньої технічної підготовки чи застосування технічних засобів.

Підпис від імені ОСОБА_1 у додатковому договорі від 12 вересня 2017 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154, зареєстрованого в Новоархангельському відділі Кіровоградської філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному агентстві земельних ресурсів України , запис у Державному реєстрі земель від 14 вересня 2007 року за № 414, виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування його підпису (а. с. 55-61).

Висновок судової експертизи у встановленому законом порядку відповідачем не спростований, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень процесуального закону у разі заперечення такого факту.

Установивши, що оспорюваний додатковий договір укладений іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені під час розгляду справи обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення додаткового договору від 12 вересня 2007 року № 1 до договору оренди землі від 07 грудня 2005 року № 154 було відсутнє.

Статтею 89 ЦПК України визначено правила оцінки судом доказів. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із пунктом 17 постанови Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновок експерта Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 09 листопада 2017 року № 621/622/17-27 є належним та допустимим доказом, оскільки він підтверджує викладені позивачем у позовній заяві обставини щодо відсутності в нього волевиявлення як на укладення додаткового договору оренди землі, так і на його підписання.

Суди попередніх інстанцій повно та достеменно встановили обставини справи, за якими спірний додатковий договір до договору оренди землі позивач не підписував та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджував, що свідчить про порушення права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження власною земельною ділянкою.

В оцінці застосування положень статей 203, 205, 215, 229-233, 627, 638 ЦК України та статей 14, 15, 18 Закону України Про оренду землі за подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, згідно з яким правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)).

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, який полягав у тому, що договір, укладений без волевиявлення позивача, зокрема підписаний не ним, а іншою особою, може бути визнано недійсним на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

З огляду на викладене позовна вимога про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним є неналежним способом захисту порушеного права, а тому рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року та постанова Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2018 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо застосування у справі строку позовної давності

Правові підстави для застосування у цій справі позовної давності відсутні, враховуючи таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Таким чином, у задоволенні позову про визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій задовольнити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Кочубій про визнання додаткового договору до договору оренди землі недійсним відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк