Рішення

від 31.01.2018 по справі 826/10125/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 31 січня 2018 року                      № 826/10125/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомДержавного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві   про          визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,   ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Київприлад» (далі по тексту – позивач, ДП «ВО «Київприлад») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві  (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2017 №0841140305, №0840140305, №0839140305. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2017  року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 26.09.2017  року. В судовому засіданні 26.09.2017 року представник позивача не заперечував проти переходу у письмове провадження. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України суд Ухвалою від 26 вересня 2017 року перейшов в письмове провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                     ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт перевірки від 28.04.2017 року № 179/26-15-14-01-03/14309669 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» (код 14309669) з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016». Відповідно до Акту, за результатами перевірки було встановлено порушення ДП «ВО «Київприлад»: - п.п.  134.1.1  п.  134.1 ст. 134, п. 140.5.9 п.  140.5 ст.140, п. 24 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від Ј8.05.1999 N 137, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з додатку на прибуток на загальну суму 5 785 610 гривень в тому числі: -          за 2015 рік на суму З 843 572 гривень; -          за 2016 рік на суму 1 942 038 гривень; п. 189.9 ст.189, п. 190.2. ст. 190, п. 208.2 ст. 208 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на суму 24 714 гривень, у тому числі по періодах: -          травень 2014 року на суму 510 гривень; -          червень 2014 року на суму 335 гривень; -          вересень 2014року на суму І 727 гривень; -          жовтень 2014 року на суму 1 073 гривень; -          листопад 2014 року на суму 1111 гривень; -          грудень 2014 року на суму 1 304 гривень; -          квітень 2015 року на суму 955 гривень; червень 2015 року на суму 11 гривень; -          листопад 2015 року на суму 12 574 гривень; грудень 2015 року на суму 837 гривень; -          лютий 2016 року на суму 4 226 гривень; -          червень 2016року на суму 34 гривень; -          липень 2016 року на суму 17 гривень; п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині реєстрації податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму 3 570 гривень, в т.ч. ПДВ 595 гривень; п.2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (зі змінами та доповненнями) в частині неоприбуткування готівкових коштів в касі підприємства; п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 (зі змінами та доповненнями) в частині здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, або проведення розрахункових операцій без використання розрахункової книжки. пп.274.1 ст.274 Податкового кодексу України; п.5.6. п.5. Положення «Про плату за землю в м. Києві» додатку 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 №58/923., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з плати за землю за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 у сумі 728 515,80 гривень. (ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) та у сумі 1 833 714,64 гривень. (ДПІ у Святошинському районі м. Києва); п.288.5.1, 288.5 ст.288  розділу XII Податкового кодексу України в результаті чого занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2015 по 29.02.2015 на суму 12 620,34 гривень. За результатами вищезазначених висновків, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 №0841140305, №0840140305, №0839140305, відповідно до яких ДП «ВО «Київприлад» було донараховано грошові зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за користування землею в сумі 15 775,43 грн. та земельного податку з юридичних осіб в сумі 3 202 788,05 грн. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних міркувань. Судом встановлено, земельні ділянки, якими користується ДП «ВО «Київприлад», надано йому у постійне користування. Позивач входить до переліку суб'єктів, які мають право набувати право постійного користування земельною ділянкою відповідно до норм статті 92 Земельного кодексу України. Документами, що встановлюють статус Позивача як державного підприємства, є : Указ Президента України від 27.10.98 №1190/98 «Про заходи щодо підвищення ефективності космічної галузі»; Розпорядження КМУ від 25.03.99 №236-р щодо передачу у сферу управління НКАУ державних підприємств; Наказ НКАУ від 18.06.99 №84 Про передачу права управління державним майном. 08.07.2005 року на підставі рішень Київської міської ради №68/2644 від 27.01.2005, між Київською міською радою (орендодавець) та Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київприлад» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов Договору, орендодавець за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Польова, 56-74 у Солом'янському районі м, Києва, розміром 7005 кв.м, цільове призначення - для будівництва житлових будинків з підземним паркінгами, кадастровий номер - 8000000000:69:151:0015 (п.п. 1.1, 2.1 договору). Згідно п. 3.1 цей договір укладено на 5 років. Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до договорів. Відповідно до пп. 14.1.72 п. 41.1 ст. 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 41.1 ст. 14 ПК України). Відповідно до ст. 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу. Пунктом 270.1 ст. 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. База оподаткування земельним податком встановлюється ст. 271 ПК України, згідно п. 271.1 якої базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. Відповідно до п. 274.1 ст. 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Відповідно до змісту п.284.1 ст. 284. ПК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни. Згідно з статтею 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. Слід зазначити, що відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 та підпункту 265.1.2 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України земельний податок входить до складу податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків. Особливістю місцевих податків та зборів є те, що вони установлюються конкретною сільською, селищною, міською радою, але в межах тих податків та зборів, що передбачені Кодексом (пункт 4.2 статті 4, пункт 4.4 статті 4, пункт 10.4 статті 10 Податкового кодексу України). Відповідно до пункту 12.3. статті 12 Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Згідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. За приписами частини 1статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до пункту 12.5 статті 12 Кодексу, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Згідно частини 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629» внесено зміни до рішення Київської міської ради від 23.06.2011, встановлений в місті Києві податок на землю. Відповідно до п. 5.6 Додатку 3 до Рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (в редакції від 28.01.2015року) встановлено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку. Отже, ставку земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено встановлено Рішенням Київської міської ради №58/923 від 28.01.2015 року, тоді як внесені зміни Рішенням Київської місткої ради №57/57 від 22.12.2015р. не стосувались розміру плати за користування земельними ділянками. З аналізу наведених фактичних обставини справи вбачається, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Враховуючи наведені фактичні обставини справи, податковим органом правомірно визначено суму податку за землю за 2016 рік, яку позивачу слід доплатити на підставі спірного податкового повідомлення рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78  цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Отже, твердження позивача, покладені в обґрунтування заявлених позовних вимог, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, відтак, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про необґрунтованість останнього та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись вимогами ст.ст.2, 5– 11, 19, 72– 77, 90, 139, 241– 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -                                         ВИРІШИВ: В задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київприлад» - відмовити. Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.           Суддя                                                                                                І.В. Смолій