Постанова

від 24.04.2018 по справі 826/10125/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10125/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Губської Л.В.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства виробниче об'єднання Київприлад на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року, суддя Смолій І.В., у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство Виробниче об'єднання Київприлад звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2017 року №0841140305, №0840140305, №0839140305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2018 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Державне підприємство Виробниче об'єднання Київприлад подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, про що складено акт перевірки від 28.04.2017 року №179/26-15-14-01-03/14309669 Про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 .

В акті перевіряючим органом зафіксовано наступні встановлені порушення:

-пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134; п.140,5,9 п.140.5 ст.140; п.24 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 виправлення помилок і зміни у фінансових звітах затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.05.1999 №137 в результаті чого завищено від ємне значення об єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 5 785 610 грн у т.ч.:

- за 2015 рік на суму 3 843 572 грн;

- за 2016 рік на суму 1 942 038 грн.

- п.189.9 по 189, п.190.2 ст.190, п.208.2 ст. 208 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на суму 24 714грн, у т.ч. по періодах:

-травень 2014 року на суму 510 грн;

-червень 2014 року на суму 335 грн;

-вересень 2014 року на суму 1 727 грн;

-жовтень 2014 року на суму 1073 грн;

-листопад 2014 року на суму 1111 грн;

-грудень 2014 року на суму 1304 грн;

-квітень 2015 року на суму 955 грн

-червень 2015 року на суму 11 грн;

-листопад 2015 року на суму 12574 грн;

-грудень 2015 року на суму 837 грн;

-лютий 2016 року на суму 4 226 грн;

-червень 2016 року на суму 34 грн;

-липень 2016 року на суму 17 грн;

-п.201.1, п.201.10 ст. 101 ПК України в частині реєстрації податкових накладних з порушенням встановленого терміну реєстрації на загальну суму 3 570 грн. у т.ч. ПДВ 595 грн;

-п. 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 (зі змінами та доповненнями) в частині неоприбуткування готівкових коштів в касі підприємства;

-п.1 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995 (зіц змінами та доповненнями) в частині здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, без роздрукування та видачі відповідних розрахункових документів, або проведення проведення розрахункових операцій безх використання розрахункової книжки;

-п. 274.1 ст. 274 ПК України; п.5.6 п. 5 Положення Про оплату за землю в м. Києві додатку 3 рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 у редакції рішення Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923, в результаті чого занижено суму податкового зобов язання з плати за землю за період з 01.01.2016 року по 31.12. 2016 у сумі 728 515,80 грн (ДПІ у Солом янському районі м. Києва) та у сумі 1 833 714,64 грн (ДПІ у Святошинському районі м. Києва).;

-пп. 288.5.1, п. 288.5 ст. 288 розділу ХІІ ПК України в результаті чого занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2015 року по 29.02.2015 року на суму 12 620,34 грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 року:

- № 0841140305, яким збільшено (донараховано) суму грощових зобов'язань з орендної плати юридичних осіб за користування землею в розмірі 15 775,43 грн, в т.ч. податкових зобов'язань (основний платіж) - 12 620,34 грн, штрафна (фінансова) санкція - 3 155,09 грн.

- № 0840140305, яким збільшено (донараховано) суму грошових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 910 644,75 грн, в т.ч. податкових зобов'язань (основний платіж) 728 515,80 грн, штрафна (фінансова) санкція 182 128,85 грн;

- № 0839140305, яким збільшено (донараховано) суму грошових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2 292 143,30 грн, в т.ч. податкових зобов'язань (основний платіж) 1 833 714,64 грн, штрафні (фінансові) санкції 458 428,66 грн.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалено помилкове рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2017 року №0840140305 та №0839140305 з оглґяду на наступне.

Як убачається із матеріалів справи, вищевказані податкові повідомлення-рішення №0840140305 та №0839140305 стосуються питання донарахування податкових зобов'язань із земельного податку по земельних ділянках, що розташовані у Солом'янському та Святошинському районах м. Києва відповідно у сумах 2 562 230,44 грн та 1 883 714,64 грн.

Відповідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Колегією суддів встановлено, що ДП ВО Київприлад є державною установою відповідно до Указу Президента України від 27.10.1998 року №1190/98 Про заходи щодо підвищення ефективності космічної галузі , розпорядження КМ України від 25.03.1999 року №236-р щодо передачі в управління Національного космічного агенства України державних підприємств, наказу космічного агенства від 18.06.1999 року №84 Про передачу права управління державним майном , а також відповідно до Статуту державного підприєимства ВО Київприлад .

Відповідно до ст. 92 ЗК України земельна ділянка була передана підприємству у постійне користування.

Згідно пп. 269.1.1 п.269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є у т.ч. власники земельних ділянок, землекористувачі.

За змістом пп. 270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або у користуванні.

Водночас, підпунктом 271.1.1 п.271.1 ст. 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коофіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. При цьому, відповідно до п.271.2 ст. 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не менше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності (п.274.2 ст. 274 ПК).

Відповідно до п. 284.1 ст. 284 ПК України, Верховна Рада АР Крим та органи місцевлого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку ридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Рішенням Київської міської ради від 28.01.2015 року №58/923 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 , яким затверджено Положення про плату за землю , встановлено ставки земельного податку.

Зазначеним Положеням визначено перелік місцевих податків, які зараховуються до місцевого бюджету та ставки за якими справляються відповідні податки.

Згідно з п.5.1 розділу 5 Положення ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та які перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб та у постійному користуванні юридичних осіб державної та комунальної форми власності, коло яких визначено ст. 92 ЗК України , встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у п. 5.3-5.6 цього Положення.

Колегією суддів встановлено, що позивач, як державне підприємство, що отримав земельну ділянку у постійне користування, при розрахунку та сплаті податку за землю у 2016 році, керувався положеннями п. 5.1 розділу 5 Положення.

ДП ВО Київприлад набуло право постійного користування земельними ділянками відповідно, за якими податковим органом було донараховано податкові зобов'язання, згідно наступних документів:

-акта на право постійного користування земельною ділянкою від 27.04.1963 року, що розташована по вул. Гарматна,2 у м. Києві;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.06.1979 р №850/7 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, вул. Тупікова,11а;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 30.11.1946 р №2911 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, вул. Тупікова,11;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 10.11.1965 р №911 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, вул. Якутська,3;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 18.12.1972р. №911 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, пр. Ак. Корольова,1;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 04.12.1978р. №1705/20 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, пр. Ак. Корольова,1;

-рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 02.06.1979р. №850/15 на право користування земельною ділянкою, що розташована у м. Києві, вул. Гетьмана,3

Відповідно до пп.5.3 п.5 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутатат України щодо відповідності Констиуції України (констиутуційності) положень ст. 92, п.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України , використання терміну набувають , що означає ставати власником чого-небуть, здобувати що-небуть , після набрання чинності ст. 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. Тому підстав визнавати неконституційною ст. 92 Кодексу не має.

Згідно з п. 5.3 вищезазначеного зазначеного рішення Київської міської ради визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Пунктом 5.2 Положення визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які перебувають у постійному користуванні юридичних осіб (крім державної та комунальної форми власності), встановлюється в розмірі 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у пунктах 5.3 - 5.6 цього Положення.

Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку (п.5.6 Положення).

Судом встановлено, що земельні ділянки надані позивачу у постійне користування, а тому оформлення земельних ділянок у власність чи в оренду, не проводиться.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 27.04.2017 року у справі №826/10434/16 визнано незаконним та таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили п.5.6 розділу 5 Положення про плату за землю, яке є додатком 3 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві" в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року N 58/923 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року N 242/5629", а саме: "5.6. Плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3 - 5.5 цього Положення. Дія цього пункту не поширюється у випадках звільнення земельних ділянок від оподаткування або наявності пільг щодо сплати земельного податку".

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом прийнято повідомлення-рішення від 22.05.2017 року №0840140305 та № 0839140305 з порушенням вимог чинного законодавства, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Оскільки Окружним адміністративним судом м. Києва в цій частині прийнято рішення з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне в цій частині рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо законності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення №0841140305, колегія суддів зазначає наступне.

Судовою колегією встановлено, що ДП ВО Київприлад орендувало у Київської міської ради земельну ділянку, яка повинна використовуватись для будівництва нерухомості. За умовами договору розмір орендної ставки становив 1,5 відсотка від нормативної оцінки земельної ділянки.

У 2012 році позивач відмовився від оренди земельної ділянки та надав згоду на розірвання договору земельної ділянки. Податковий орган не заперечував про наявність такої заяви, про що вказав в акті перевірки (а.с 90).

Питання розірвання договору відбулося лише у 2015 році про що свідчить рішення Київської міської ради від 17.02.2015 №82/947.

Згідно ч 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, договір оренди земельної ділянки було розірвано відповідно до рішення Київської міської ради №82/947 від 17.02.2015 року.

Заперечуючи проти податкового повідомлення-рішення № 0841140305, представник апелянта зазначив, що орендованою земельною ділянкою позивач не користувався, тому і звернувся до Київради із заявою про розірвання такого договору, проте рішення Київрадою було прийнято лише у 2015 році. Позивач, виконуючи умови договору оренди, сплачував визначену даним договором суму оренди. Після набрання чинності податковового законодавства щодо розміру орендної плати Київрада не зверталась до ДП ВО Київприлад стосовно внесення змін до договору оренди. Отже позивач не повинен був проводити оплату у більшому розмірі ніж це зазначено у договорі оренди, тобто у розмірі, як визначено Податковим Кодексом України.

Погодитись з такими доводи апелянта колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, ПК України визначив обов'язки орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону №161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Отже, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 14 квітня 2015 року (справа №21-165а15), 24 квітня 2015 року (справа №131а15), 14 березня 2017 року (справа №21-2246а16)., а також Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 року, справа №813/6875/14 ( К/9901/8325/18).

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відповідність податкового повідомлення-рішення від 25.05. 2017 року № 0841140305 вимогам закону та відсутності підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було помилково прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2017 року №0840140305 та № 0839140305, а тому в цій частина постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року слід залишити без змін.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством Виробниче об'єднання Київприлад було сплачено судовий збір при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції в розмірі 48 278,46 грн. (як за позов, що містить вимоги майнового характеру), що підтверджується платіжним дорученням №989 від 10.08.2017 року, а при поданні апеляційної скарги позивачем сплачено 72 417,70 грн. судового збору (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги), що підтверджується платіжним дорученням № 369 від 27.02.2018 року.

З адміністративного позову слідує, що підприємство оскаржує податкові повідомлення-рішення від 22.05.2017 року: № 0841140305, яким збільшено (донараховано) суму грощових зобов'язань з орендної плати юридичних осіб за користування землею в розмірі 15 775,43 грн.; № 0840140305, яким збільшено (донараховано) суму грошових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 910 644,75 грн.; № 0839140305, яким збільшено (донараховано) суму грошових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 2 292 143,30 грн.

Оскільки колегія судді дійшла до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2017 року № 0840140305 та № 0839140305, то судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", чинного на момент подання позовної заяви, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 3.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, встановлено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, стягненню на користь Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад підлягають судові витрати на сплату судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у сумі 120 104,55 грн. (910 644,75+2 292 143,30=3 202 788,05; 3 202 788,05*1,5%/100%=48 041,82; 48 041,82*150%/100%=72 062,73;

48 041,82+72 062,73=120 104,55).

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 120 104,55 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 22.05.2017 року №0840140305 та № 08391405305 та ухвалити в цій частині нову постанову наступного змісту.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.05.2017 року №0840140305 та №0839140305.

В решті постанову суду залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства Виробниче об'єднання Київприлад (код ЄДРПОУ 14309669, м Київ 03067, вул. Гарматна, 2) судовий збір у розмірі 120 104,55 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Губська Л.В.

Повний текст виготовлено: 25 квітня 2018 року.