Постанова

від 07.02.2018 по справі 908/1843/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

07.02.2018р. справа №908/1843/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: ОСОБА_5 (адвокат, ордер серії ЗП№63302 від 05.12.2017р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , м.Запоріжжя; 2) Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Запорізької області ухваленого 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у м. Запоріжжі по справі №908/1843/17 (суддя Проскуряков К.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , м.Запоріжжя про стягнення 214107,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (Позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення коштів за договором на капітальний ремонт №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. в сумі 214107,00грн., з яких пеня в сумі 114057,00грн. та штраф в сумі 100050,00грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у справі №908/1843/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат були задоволені частково, стягнуто з Відповідача пеню за період з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. у сумі 100050,00грн., з підстав доведення факту порушення строків проведення ремонту. Своєю чергою, частковість задоволення позовних вимог, в частині стягнення пені, була зумовлена частковим задоволенням заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, в той час як відмова у стягненні штрафу в розмірі 100050,00грн. обґрунтована неможливістю застосування за одне й те саме правопорушення одразу двох видів цивільно-правової відповідальності, передбачених п.9.2 договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. у справі 908/1843/17 скасувати в частині стягнення пені у сумі 100050,00грн. за період з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в цій частині.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає невірне застосування судом строку позовної давності, оскільки право Позивача на нарахування пені за порушення строків проведення ремонту виникло 31.08.2016р., що, в свою чергу, з урахуванням положень п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, свідчить про сплив строку позовної давності щодо стягнення пені 01.09.2017р., в той час як позов було направлено засобами поштового зв'язку лише 07.09.2017р.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя - доповідач) Попков Д.О., Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.12.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2018р.) було відкрито апеляційне провадження у справі та запропоновано сторонам до 05.01.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Своєю чергою, Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат , не погодившись з прийнятим рішенням суду, також звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. у справі 908/1843/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 100050,00грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає:

- судом помилково було встановлено неможливість одночасного застосування штрафу та пені, оскільки, по-перше, положення ч.2 ст.231 Господарського кодексу України передбачають застосування пені в розмірі 0,1% вартості товарів за порушення строків виконання зобов'язання та штрафу в розмірі 7% вказаної вартості за прострочення понад 30 днів, а по-друге, штраф та пеня мають різне призначення та функції у господарських правовідносинах (штраф - разове покарання, а пеня - покарання, що має на меті домогтися найскорішого виконання зобов'язання), що також було підтверджено постановами Верховного суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012р. у справі №3-88гс11.;

- безпідставне залишення судом поза увагою рішення Конституційного суду України у справі про відповідальність юридичних осіб від 30.05.2001р. №7-рп/2001, в якому було зазначено, що пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій в межах одного виду відповідальності;

- крім цього, судом не було враховано положень ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, відповідно яких сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.01.2018р.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат та об'єднано в одне провадження з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , а також зобов'язано учасників справи до 09.01.2018р. включно надати до Донецького апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2018р. було призначено розгляд апеляційних скарг на 07.02.2018р. об 14:30 з повідомлення учасників справи.

Відповідно до приписів п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції, що вступила в силу 15.12.2017р. згідно з Законом України №2147-19 від 03.10.2017р., розгляд означеної апеляційної скарги здійснюється в порядку Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

11.01.2018р. Публічним акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат через канцелярію суду було надано відзив №52-16/15 від 05.01.2018р. (а.с.а.с.208-211) на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , за змістом якого проти її доводів та вимог заперечу, оскільки, на його думку, посилання Відповідача на незастосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо строків позовної давності є необґрунтоване та таким, що не відповідає змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення. Окрім цього, Позивачем було зазначено, що ним на адресу Відповідача направлялась вимога з рахунком на суму 214107,00грн. (була отримана 08.06.2017р.), який підлягав сплаті до 15.06.2017р., з урахування цього строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій повинен обраховуватись з 16.06.2017р.

15.01.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоресурс через канцелярію суду було надано відзив б/н від 11.01.2018р. (а.с.а.с.218-221) на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , за змістом якого проти її доводів та вимог заперечував, оскільки:

- відповідно до положень ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, в той самий час як п.9.2 договору передбачає застосування пені та застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за порушення термінів проведення ремонту автомотриси, тобто за один і той же склад правопорушення, що також знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України від 21.10.2015р. у справі №6-2033цс15 та постановах Вищого господарського суду України від 29.03.2011р. у справі №18/86, від 23.02.2011р. у справі №13/70-10-2203, від 04.02.2010р. у справі №28/152;

- посилання Позивача на позицію Конституційного суду України, викладену у справі №1-22/2001 від 30.05.2001р., щодо неможливості ототожнення понять санкцій та виду відповідальності є безпідставним, оскільки цей висновок не було відображено в означеному рішенні Конституційного суду, як зазначає Позивач.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах (який набрав чинності 16.01.2018р. (офіційне опублікування в Офіційному віснику України, 2018, №5) відповідно до пп.6 п.161 розділу XV Перехідні положення Конституції України, ч.3 ст.19, ч.3 ст.26 та п.40 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів було постановлено про ліквідацію, зокрема, Донецького апеляційного господарського суду та утворення Східного апеляційного господарського суду в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Таким чином, Донецький апеляційний господарський суд продовжує здійснювати свої повноваження до утворення апеляційного суду, який забезпечує здійснення правосуддя у відповідному апеляційному окрузі, та до дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст.222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст.270 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.).

Представник Позивача у судове засідання 07.02.2018р., попри належне повідомлення (а.с.231) не з'явився, про причини неявки не повідомив, що, з огляду на доведення позиції останнього безпосередньо зі змісту апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу Відповідача, зумовлює можливість розгляду апеляційної скарги по суті.

Представник Відповідача у судове засідання 07.02.2018р. з'явився, вимоги своєї апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в останній та додаткових поясненнях. Проти задоволення апеляційної скарги Позивача заперечував, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, зазначаючи по її безпідставність.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 15.08.2014р. між Публічним акціонерним товариством Південний гірничо-збагачувальний комбінат (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоресурс (Підрядник) було укладено договір №2014/д/ТО/1427 на капітальний ремонт (договір - а.с.а.с.10-15), відповідно до п.1.1. якого (в редакції додаткової угоди №3 від 23.07.2016р. (а.с.3), Підрядник зобов'язується здійснити роботи з капітального ремонту автомотриси АДМ зав.№523, інв.№5003617 у відповідності до правил заводського ремонту та дефектної відомості, провести повний технічний огляд та видати експертно-технічний висновок про продовження строку експлуатації на 3 роки з подальшим (після спливу 3 років) відшкодуванням Підрядником вартості робіт, проведених Замовником, з повного технічного огляду з ціллю продовження строку його експлуатації на наступні 3 роки, а Замовник зобов'язується передати Підряднику для ремонту зазначену автомотрису АДМ, прийняти та сплатити виконані роботи, відповідно умовам договору.

Згідно з п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016р. (а.с.17,18), вартість робіт з ремонту автомотриси АДМ зав. №523 з нових матеріалів та запасних частин Підрядника складає 555833,33грн., крім того ПДВ - 111166,67грн.

У п.2.2 договору визначено, що вартість та об'єми робіт доручених до виконання Підряднику можуть змінюватись за результатами повного розбирання автомотриси АДМ за № 523 на території Підрядника, затвердження остаточних об'ємів та вартості робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про зміну вартості та об'єму робіт.

Відповідно до п.2.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016р.), оплата робіт по ремонту автомотриси АДМ, зав. № 523 здійснюється поетапно:

1 етап: сума 115500,00грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 23100,00грн., всього 138600,00грн. з ПДВ здійснена оплата згідно договору № 2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р.

2 етап: Замовник здійснює оплату Підряднику у сумі 51250,00грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 10250,00грн., всього 61500,00грн. з ПДВ, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення робіт з капремонту та огляду колісних пар, автоланцюгів, платформи.

3 етап: Замовник здійснює оплату Підряднику у сумі 333500,00грн. без ПДВ, крім цього ПДВ (20%) 66700,00грн., всього 400200,00грн. з ПДВ, протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення робіт по заміні електропроводки та керуючих ланцюгів, капремонту гальмового обладнання, кранової установки.

4 етап: Замовник здійснює оплату Підряднику в сумі 55583,33грн. без ПДВ, крім цього ПДВ (20%) 11116,67грн., всього 66700,00грн. з ПДВ, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після проведення випробування та підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт.

Також, в п.4.1. договору (в редакції додаткової угоди №2 від 01.07.2016р. (а.с.19) був встановлений строк виконання ремонту автомотриси АДМ, зав. №523 до 30.08.2016р.

Відповідно до п.4.3. договору, при невиконанні робіт у строк, вказаний в п.4.1.договору з вини Підрядника, Замовник попереджає Підрядника про порушення ним умов договору та має право розірвати договір в односторонньому порядку.

Так, у п.5.4. договору передбачено, що по закінченню робіт Підрядник письмово повідомляє Замовника. Огляд та підписання акту виконаних робіт здійснюється на території Підрядника.

Згідно з п.5.5. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 23.03.2016р.), здача-приймання з ремонту автомотриси АДМ зав.№523 проводиться комісійно на території Підрядника з проведенням статистичних та динамічних випробувань в присутності представників Замовника та Підрядника. При підписанні акту виконаних робіт Підрядник передає Замовнику належним чином оформлені документи експертно-технічного центру на продовження строку експлуатації автомотриси АДМ зав.№523.

Відповідно до п.5.6. договору, після прибуття автомотриси АДМ зав. №523 на територію Замовника складається акт прийому-передачі обладнання з ремонту.

Окрім того, як було узгоджено сторонами в п.9.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до договору та діючого законодавства України.

Так, згідно з п.9.2 договору, у випадку порушення строків виконання ремонту автомотриси АДМ зав. №523 у відповідності до п.4.1. та п.4.2. даного договору, в тому числі строків виконання гарантійного ремонту, Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику пеню в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення. Додатково у випадку порушення строків проведення ремонту автомотриси АДМ зав. №523 у відповідності до п.4.1. цього договору Підрядник зобов'язується оплатити Замовнику штраф у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт. Оплата штрафних санкцій здійснюється протягом п'яти робочих днів з дати виставлення рахунку.

Крім того, в п.9.3 договору передбачено, що у випадку, якщо Підрядник не вживає заходів по погашенню затримки від строків виконання робіт, передбачених у п.п.4.1. та 4.2. даного договору, Замовник має право вимагати сплати штрафних санкцій, передбачених п.9.2. договору, та в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а Підрядник зобов'язується повернути автомотрису АДМ зав. № 523, її вузли та механізми Замовнику, незалежно від того відремонтована вона частково або ні, в п'ятиденний строк з моменту письмової вимоги Замовника.

Строк дії договору, відповідно до п.10.4 цього договору (в редакції додаткової угоди №3 від 23.07.2016р.) становить з дати його підписання сторонами до 31.12.2020р.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на виконання умов договору №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. були підписані наступні акти виконаних робіт (а.с.а.с.21-24):

- №1 від 26.05.2015р. на суму 138600,00грн.;

- №2 від 27.07.2016р. на суму 61500,00грн.;

- №3 від 19.08.2016р. на суму 400200,00грн.;

- №4 від 27.10.2016р. на суму 66700,00грн.

02.06.2017р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс було направлено вимогу №52-16/18 від 31.05.2017р. та рахунок №ЮГ000004221 від 17.05.2017р. (а.с.а.с.25-27) щодо сплати штрафних санкцій в розмірі 214107,00грн. (протягом 7 календарних днів з дати отримання вимоги) за несвоєчасне виконання робіт, передбачених умовами договору №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. (прострочення склало 57 днів).

Зазначена вимога Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат була залишена Відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення останнім до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс пені в сумі 114057,00грн. та штрафу в сумі 100050,00грн. за договором №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р.

Своєю чергою, Господарський суд Запорізької області позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат задовольнив частково - стягнув на користь Позивача пеню за договором №2014/Д/ТО/1427 від 15.08.2014р. за період з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. у сумі 100050,00грн., з підстав доведення факту порушення Відповідачем строків проведення ремонту. При цьому, частковість задоволення позовних вимог в частині стягнення пені була зумовлена частковим задоволенням заяви Відповідача про застосування строку позовної давності, в той час як відмова у стягненні штрафу в розмірі 100050,00грн. обґрунтована неможливістю застосування за одне й те саме правопорушення одразу двох видів цивільно-правової відповідальності, передбачених п.9.2 договору №2014/Д/ТО/1427 від 15.08.2014р.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне:

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, якою правомірно керувався місцевий суд, розглядаючи цю справу), ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи правову природу та зміст укладеного між сторонами договору на капітальний ремонт №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р., який у розумінні ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регулюються, насамперед, відповідними приписами законодавства, які регламентують правовідносини з підряду.

Як встановлено ч.1 ст.318 Господарського кодексу України та ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, тоді як до обов'язків Підрядника віднесено виконання робіт на свій ризик за завданням Замовника.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до сплати нарахованих відповідно до п.9.2 договору №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. сум пені в розмірі 0,3% від загальної вартості робіт по договору за кожний день прострочення та штрафу у розмірі 15% від вартості невиконаних у строк робіт (проведеного ремонту).

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір на капітальний ремонт №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. є належною підставою для виникнення у Відповідача зобов'язань з виконання робіт, визначених його умовами, право на отримання коштів (штрафних санкцій) за прострочення якого є належним об'єктом судового захисту у розумінні ст.ст.4,5 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) та ст.15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем договірні зобов'язання з капітального ремонту автомотриси повинні були бути виконані до 30.08.2016р (з урахуванням додаткової угоди №2), однак як свідчать матеріали справи, всупереч умовам договору, Підрядник допустив прострочення виконання робіт, що підтверджується актом виконаних робіт №4 від 27.10.2016р., внаслідок чого Позивач цілком управнений був вимагати сплати штрафних санкцій, передбачених умовами п.9.2 договору.

Своєю чергою, апеляційний суд проаналізувавши обставини справи зазначає, що місцевим судом було правомірно частково задоволено заяву Відповідача про застосування строку позовної давності (а.с.а.с.108,109) та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс пені в сумі 100050,00грн. за період з 07.09.2016р. по 26.10.2016р. Так, місцевим судом було застосовано позовну давність відносно того періоду нарахування пені, по відношенню до якого (кожного з днів) сплинув строк позовної давності в один рік, передбачений п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, з моменту виникнення права на стягнення цієї пені (31.08.2016р.) за відповідний день до моменту звернення до суду з позовною заявою, що повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного суду України від 08.02.2017р. у справі 910/29752/15. Наразі, підстав для незастосування означеної правової позиції Відповідачем в апеляційній скарзі наведено не було, тоді як висновок останнього про виникнення прав у Позивача по відношенню всього заявленого об'єму нарахувань пені - 31.08.2017р. та спливу позовної давності 01.09.2017р., не відповідає передбаченим ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України правилам нарахування пені за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс задоволенню не підлягає.

Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарським судом було безпідставно застосовано до розглядуваних правовідносин, що виникли між суб'єктами господарювання, правової позиції Верховного суду України з постанови від 21.10.2015р. №6-2003цс15. За висновком апеляційної інстанції, означена позиція стосується саме фізичних осіб, адже вони безпосередньо підпадають під дію ст.61 Конституції України (виходячи з її розташування в розділі 2 Основного закону Права, свободи та обов'язки людини та громадянина ). Наразі, керуючись підходом до застосування норм цього розділу Конституції по відношенню до юридичних осіб, відображеному в рішенні Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р., встановлення аналогічного обмеження по відношенню до юридичної особи потребує відповідного застереження в законі (п.3 мотивувальної частини рішення). Так, відповідно до п.22 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи цивільно-правової відповідальності, які, відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, охоплюють заявлені по справі вимоги, виходячи зі згадуваного в абз.1 п.3 мотивувальної частини рішення №7-рп/2001 від 30.05.2001р. відокремлення видів юридичної відповідальності за галузевою структурою права.

Однак, ані норми Цивільного кодексу України, ні спеціальні, по відношенні до них в силу ч.2 ст.4 Господарського кодексу України, норми Господарського кодексу України, не містять вказівок про обмеження одночасного застосування у відносинах між суб'єктами господарювання штрафу та пені, як двох видів санкцій в межах одного виду відповідальності - неустойки.

Більш того, ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України відносить неустойку до виду забезпечення виконання зобов'язань, передбачаючи можливість встановлення сторонами інших видів забезпечення, а ч.2 ст.231 Господарського кодексу України безпосередньо вказує на можливість одночасного застосування пені та штрафу за одне й теж саме порушення строків виконання зобов'язань.

Дійсно, встановлене законом та застосовуване незалежне від договірного закріплення правило ч.2 ст.231 Господарського кодексу України стосується правовідносин за участю суб'єктів господарювання державного сектору економіки або пов'язаного з виконання державного контракту, або зобов'язань фінансованих за рахунок державного кредиту, що не має безпосереднього відношення до спірних правовідносин, враховуючи їх суб'єктний склад. Разом з тим, в світлі встановленої ст.14 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. заборони дискримінації на будь-якій підставі по відношенні до прав гарантованих цією Конвенцією (а право на отримання неустойки охоплюється правом мирного володіння майном за ст.1 Першого протоколу як законні очікування , що витікають з діючого договору, презумпція правомірності якого в порядку ст.215 Цивільного кодексу України не спростована) та рівності суб'єктів права власності (ч.2 ст.318 Цивільного кодексу України), Позивач та Відповідач абсолютно правомірно могли встановити в п.9.2 договору №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. можливість одночасного нарахування неустойки в двох формах - пені та штрафу за одне порушення. Дійсно, заважаючи, що за змістом ч.ч.2,3 ст.11 Цивільного кодексу України акт законодавства та договір визнаються самодостатніми підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, безпосереднє закріплення ч.2 ст.231 Господарського кодексу України для певного кола суб'єктів господарювання права на одночасне отримання пені і штрафу за прострочення виконання негрошового зобов'язання і можливість інших суб'єктів господарювання самостійно визначати види забезпечення виконання зобов'язань (розмір та види форми штрафних санкцій), зумовлюють висновок про правомірність одночасного запровадження стягуваних штрафних санкцій у розглядуваному випадку.

Апеляційний суд також звертає увагу, що місцевий суд, задовольняючи вимоги в частині стягнення пені та відмовляючи у стягненні штрафу саме з мотивів недопустимості їх одночасного застосування, ніяким чином не обґрунтував пріоритетність та критерії свого вибору між вказаними формами неустойки.

Відтак, з огляду на вищевикладене, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не приймаються апеляційним судом до уваги, в той час як апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи наведене та допущені місцевим судом порушення норм матеріального права, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) визначені у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про часткове скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. у справі №908/1843/17 в частині відмови у задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення штрафу в розмірі 100050,00грн. за договором на капітальний ремонт №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р., що зумовлює відмову у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс та задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат .

За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 15.12.2017р.) розподіл витрат зі сплати судового збору за подання позову між сторонами розподіляється пропорційно задоволеним вимогам, в той час як витрати за подання апеляційних скарг покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Енергоресурс .

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що введена в дію 15.12.2017р.), Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у справі №908/1843/17 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у справі №908/1843/17 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у справі №908/1843/17 скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс , м. Запоріжжя штрафу за договором №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р. в сумі 100050,00грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог, у зв'язку з чим викласти п.2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд.31-А, ідентифікаційний код 30926459) на користь Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 00191000) пеню в сумі 100050,00грн. та штраф в сумі 100050,00грн. за договором на капітальний ремонт №2014/д/ТО/1427 від 15.08.2014р., судовий збір в сумі 3001,50грн.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 24.11.2017р. (повний текст підписано 28.11.2017р.) у справі №908/1843/17 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоресурс (69063, м. Запоріжжя, вул. Академіка Амосова, буд.31-А, ідентифікаційний код 30926459) на користь Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (50026, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ідентифікаційний код 00191000) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3532,77грн.

6. Доручити Господарському суду Запорізької області видати накази на примусове виконання цієї постанови, оформивши їх у відповідності до вимог ст.4 Закону України Про виконавче провадження .

7. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 07.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 08.02.2018р.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надрук. 4 примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСЗО

Надіслано судом до ЄДРСР - 08.02.2018р.