Рішення

від 18.01.2010 по справі 2-2261/10

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Московський районний суд м.Харкова

м. Харків, пр. Ювілейний, 38е, 61153, (057) 62-61-13

Справа № 2-2261/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 року Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Погасій О.Ф.

при секретарі - Щегульній Г.О.,

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 судді Київського районного суду м. Харкова про визнання дій незаконними і протиправними, про відшкодування моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 судді Київського районного суду м. Харкова про визнання дій незаконними і протиправними, про відшкодування моральної шкоди. В позові зазначили, що 13.07.2009 року, з порушенням процесуальних строків, відповідачем було завершено розгляд цивільної справи за його позовом і його дружини ОСОБА_2 до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області, Управління МВС України в Харківській області, третя особа - Управління державного казначейства в Харківській області про забезпечення виконання постанови судді апеляційного суду Харківської області від 11.04.2002р. та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями. Суть справи полягала в тому, що в результаті незаконних оперативних дій відповідачами було вилучено майно, в тому числі майно, що перебувало в спільній власності подружжя - автомобіль, автомобіль зберігався як речовий доказ, мав бути конфіскований, але із зміною законодавства, на підставі постанови апеляційного суду Харківської області від 11.04.2002р автомобіль мав бути повернений власнику. На виконання цієї постанови майно частково повернулось, однак автомобіль у правоохоронців зник і власнику повернений не був, відповідне рішення суду не було виконане. Вони звернулися з позовом відшкодувати вартість майна за рахунок бюджету. Винесеним відповідачем по справі рішенням від 13.07.2009 р. в задоволенні позову їм було повністю відмовлено, рішення вищестоящого суду ігноровано. Судова тяганина та ігнорування їхніх прав триває з вересня 2003 року і судовий орган найшов можливим повернути майно, що незаконно було захоплене порушниками законів, які б мали стояти на захисті прав громадян. Суддя ігнорував свої службові обов'язки, здійснював порушення що вплинули на результати рішення. Рішення ними оскаржено до апеляційного суду Харківської області. Отже вони знову змушені повторно розглядати справу і порушення їхніх прав судом не усунено і не компенсоване. Не маючи на меті вплинути на суд, переглянути результати розгляду справи чи розглядати справу по суті в цьому провадженні і в цьому суді, вважають, що відповідачем при розгляді справи порушені їх права на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку. Відповідач займаючи посаду судді районного суду, перебуваючи на публічній службі частково не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією чи Законами України, і добросовісно та розсудливо. Вони мають право вимагати визнання протиправних і незаконних дій судді Діденко С.А. та стягнення коштів на відшкодування завданої їм моральної шкоди. Відповідач розглядав справу несправедливо. Це полягало в тому, що не приймалась за основу постанова апеляційного суду від 11.04.2002р. про повернення їм майна за належністю ( постанова апеляційного суду, як доказ, додається), а було прийняте рішення за яким вони не могли отримати майно, або компенсацію його вартості. Судовим рішенням відповідача порушуються права гарантовані законами і вже встановлені іншим судом. Законодавством встановлена вимога для при вирішенні справи керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Це положення міститься в ст. З Конституції України (закон прямої дії), однак відповідач нехтує ці вимоги. Відповідачем порушена ст. 56 Конституції України де зазначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. їм не було повернуто майно, що вилучили представники влади, порушено право власності, а відповідач неповернення майна його власникам по суті визнав правомірним. Така позиція не відповідає принципам справедливості. Крім того, відповідачем порушені вимоги п.іст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий розгляд справи. Відповідач не виконав покладений на нього законодавством України обов'язок застосовувати принцип верховенства права з врахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно до ст. 213 ЦПК України суддя зобов'язаний був приймати рішення обґрунтоване і законне. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повної і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог. Проте відповідач, не зважаючи на клопотання та заяви позивачів, не з'ясовував і не брав до уваги обставини які свідчили про суттєві порушення затримання і вилучення автомобіля; суттєві порушення зберігання автомобіля; помилкове оформлення автомобіля в якості речового доказу і неприйняття слідчим заходів по його зберіганню; притягнення винних працівників міліції до відповідальності по матеріалам службового розслідування і переписки; вимоги законодавства щодо зберігання майна, конфіскації майна, вимоги законодавства щодо врахування прав власника автомобіля; встановлення спеціальним законом відповідальності відповідачів без наявності їх вини (усічений склад правопорушення), суттєві помилки його затримання та вилучення автомобіля, що доказувались протоколами затримання та вилучення автомобіля. Отже відповідач не виконав вимог закону, вів провадження, уникаючи всебічного з'ясування всіх обставин справи, що зробило неможливим захистити їм свої права, що спричинило прийняття необгрунтованого рішення. Такі дії можливі тільки в результаті умислу відповідача. Крім того, відповідач невірно трактував пояснення сторін, описував обставини що сторонами не повідомлялись.

Статтею 157 ЦПК України для відповідача встановлена вимога розглядати справу своєчасно, тобто протягом розумного строку і має бути вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Однак відповідач нехтував вимоги закону і розглядав справу більше строку встановленого законом, що виходить за рамки уявлень розумного строку. За час розгляду справи вони понесли майнові втрати пов'язані з інфляцією, переносять тривалі моральні страждання. Враховуючи, що неповернення майна чи компенсації належному власнику мало вплив на організацію його життєво важливих функцій (використання транспорту для потреб сім'ї, перевезення господарських побутових вантажів, і т.і), та враховуючи складне фінансове становище заявників, стан їх здоров'я, розгляд справи мав для них важливе значення. Неодноразово писав заяви прискорити розгляд справи. Отже з боку відповідача порушені вимоги вищезазначених норм, а також п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де встановлена гарантія розгляду справи у продовж розумного строку. Описані вище обставини свідчать про незаконність та протиправність дій відповідача. Поведінкою відповідача в період розгляду судової справи та винесеною незаконною постановою їм завдані моральні збитки. Суддею ігнорувались порушення закону правоохоронними органами, втрата майна громадян, фізичні страждання, як підстави для відшкодування моральної шкоди. Під час розгляду справи їм були завдані моральні страждання, які полягають в тому, що тривалий час порушуються і не відновлюються конституційні майнові права, тривалий час судом не вирішуються питання, що належать до компетенції суду, виникли почуття безвихідності, зневіри в судовий захист, почуття втрати майна, несправедливості і неповаги. Нервове напруження та страждання негативно плинуло на стан здоров'я позивача ОСОБА_2. Психоемоційні ускладнення на фоні тривалих переживань і негативних емоцій від порушень прав з боку відповідачів призвели до ослаблення організму і виникнення захворювання. Захворювання має тривалий характер і позивач вимушена лікуватися, перебувати під постійним наглядом у лікарів. Фізичні страждання переносить також ОСОБА_1, що проявилося у вигляді безсоння, стомленості, почуття болю в області серця. Емоційні переживання позивачів негативно вплинули на життєві стосунки. В сім'ї виникають непорозуміння, ускладнені звичні стосунки з оточуючими, ми вимушені застосовувати додаткові заходи по організації свого життя, звертатися за допомогою в державні органи,доказувати що рішення суду має виконуватися і право власності має бути відновлене. Моральні збитки оцінюють в розмірі 1699 грн., кожному із позивачів. Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожний має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, їх посадових осіб і службовців при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 8 Конституції України, встановлено, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідач представляв орган влади, вчиняв вищенаведені незаконні процесуальні дії, та проявив бездіяльність у відновленні прав та реалізації рішення суду про повернення майна, отже є підстави для відшкодування завданої їм шкоди. У вчиненні незаконних процесуальних дій, що порушили їх права є вина відповідача. Між діями відповідача та наслідками існує причинний зв'язок. Відповідач, виходячи із своєї професійної діяльності, не міг не знати про значення та наслідки вчинюваних дій, однак допустив несправедливий розгляд і вчинив очевидні порушення закону. Отже має місце вина відповідача в виникненні негативних наслідків. Відповідно до п.9, п.10 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту прав є визнання незаконним дій чи бездіяльності органу влади та відшкодування моральних збитків. Згідно ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Згідно ст.. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування моральної шкоди завданої органом влади. Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Статтею 24 Конституції України встановлено, що всі громадяни є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень за будь-якими ознаками. Стаття 30 ЦПК України не містить положень, які б вказували, що відповідач не може бути стороною в справі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити в повному обсязі. Пояснив, що крім того, що зазначено в позовній заяві, йому доповнити нічого. Вважає, що відповідачем по справі має бути ОСОБА_3, а не держава, відмовився відповідати на питання суду, посилаючись на те, що суд намагається його заплутати.

Позивачка ОСОБА_2 надала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що в провадженні судді Київського районного суду м. Харкова Діденко Сергія Аркадійовича знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Харківській області, Головного Управління МВС України в Харківській області, третя особа - Управління державного казначейства в Харківській області з участю Прокуратури Харківської області про забезпечення виконання постанови судді апеляційного суду Харківської області від 11.04.2002р. та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2009 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено. Апеляційним судом Харківської області скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відхилено, а рішення Київського районного суду м. Харкова залишено без змін. Рішення Київського районного суду м. Харкова набрало законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст..1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Посилання позивача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки рішення суду прийняте суддею Київського районного суду м. Харкова набрало законної сили і є обов'язковим для виконання . Позивачами не надано доказів, що діями ОСОБА_3 їм спричинено моральну шкоду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя Погасій О.Ф.