Ухвала

від 30.01.2018 по справі 332/2858/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа № 332/2858/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №11-кп/778/234/18 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Єдиний унікальний №332/2858/14-к Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.1 ст.212 КК України

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 17 липня 2017 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діянні складу злочину,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочину за наступних обставин.

ОСОБА_8 , перебуваючи на посаді директора ТОВ «Ярс-2010» на підставі наказу №01-09 К від 30.09.2009 року, маючи умисел на ухилення від сплати податків в значних розмірах та будучи відповідальним за організацію бухгалтерського та податкового обліку підприємства, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильність віднесенні доходів та витрат по відповідним звітним періодам, достовірність та своєчасність нарахування та сплату в бюджет податків, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 703833,62 грн.

ТОВ «Ярс-2010» (код за ЄДРПОУ 36712139) зареєстровано в якості суб`єкта господарської діяльності - юридичної особи рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради за №1 103 102 0000 026134 від 12.10.2009 року, за юридичною адресою: м.Запоріжжя, вул.Фінальна, буд.1-Г, взято на податковий облік 13.10.2009 року до ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, свідоцтво платника ПДВ №100277760 від 02.04.2010 року.

В період часу з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «Ярс-2010», здійснював фінансово-господарську діяльність у сфері оптової торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами, виробництві м`яса та м`ясних продуктів.

ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що в результаті оптової торгівлі м`ясом і м`ясними продуктами, виробництві м`яса та м`ясних продуктів на адресу різних суб`єктів підприємницької діяльності у ТОВ «Ярс-2010» виникає значна сума податкових зобов`язань по податку на додану вартість, а також відсутні підстави для формування податкового кредиту по ПДВ, маючи намір на їх заниження, застосував схему ухилення від сплати вищезгаданого податку шляхом завищення податкового кредиту по податку на додану вартість та відображення у бухгалтерському і податковому обліку підприємства витрат з придбання продукції у ТОВ «Євростиль ЛТД» (код ЄДРПОУ 35095726) та ТОВ «СМТ Аянта-2011» (код ЄДРПОУ 37931507), які фактично не відбувались.

ОСОБА_8 , будучи обізнаним, що товар від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011» фактично не постачався, отримував в період з 2012-2013 років первинні бухгалтерські документи, оформлені від імені ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011» від невстановлених в ході слідства осіб, та як службова особа ТОВ «Ярс-2010» використовував їх для відображення в бухгалтерському і податковому обліку підприємства з метою умисного ухилення від сплати податків у великих розмірах, зокрема, в порушення вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.п.1.1п.1, п.п.1.2п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.п7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 та п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), ухилився від сплати ПДВ в сумі 703833,62 грн., в т.ч. по періодах: лютий 2012 року у сумі 17671,46 грн.; березень 2012 року у сумі 18399,39 грн.; квітень 2012 року у сумі 17927,54 грн.; травень 2012 року у сумі 24540,76 грн.; червень 2012 року у сумі 56939,14 грн.; липень 2012 року у сумі 79372,52 грн.; серпень 2012 року у сумі 89320,81 грн.; вересень 2012 року у сумі 73950,0 грн.; жовтень 2012 року у сумі 96130,13 грн.; листопад 2012 року у сумі 91287,43 грн.; грудень 2012 року у сумі 82510,81 грн.; січень 2013 року у сумі 55786,63 грн.

ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Євростиль ЛТД», ТОВ «СМТ Аянта-2011» на адресу ТОВ «Ярс-2010» не поставлялися, умисно, з метою ухилення від сплати податку на додану вартість, забезпечив віднесення до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість підприємства, суму 703833,62 грн. по господарських операціях з ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ Аянта-2011», які фактично не мали місце та в подальшому надав податкові декларації з ПДВ за січень-грудень 2012 року (вх.№№9006825223, 901278581, 9020072244, 9028128878, 9035097757, 9041742942, 9050516993, 9056532965, 9064513339, 9072708121, 9079742682, 9084986681) та січень-липень 2012 року (вх.№№9007722324, 9014659709, 9022333578, 9028641914, 9036909666, 9042903139) до ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя, що призвело до несплати в бюджет ПДВ у сумі 703833,62 грн.

Вказані дії ОСОБА_8 прокурором були кваліфіковані за ч.1 ст.212 КК.

Вироком суду ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять наявність в діянні ОСОБА_8 складу злочину.

На вказаний вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок суду першої інстанції скасувати. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. На підставі ст.ст.49, 74 КК звільнити ОСОБА_8 від даного покарання.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд надав неправильну оцінку доказам, наданим стороною обвинувачення, не оцінив їх в сукупності, внаслідок чого дійшов до помилкового висновку про те, що надані докази не доводять наявність складу злочину в діях обвинуваченого ОСОБА_8 . При цьому суд не навів у вироку мотивів, з яких взяв до уваги одні докази та відкинув інші і належним чином свого рішення про виправдання ОСОБА_8 не мотивував.

Крім того, прокурор просить дослідити письмові докази та покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зафіксовані на технічному носії інформації.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; заслухавши думку обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги і просили залишити вирок суду без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вимагаючи скасувати виправдувальний вирок, прокурор виходив з того, що районним судом не надано належної оцінки змісту вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.09.2016 року у справі №335/2409/16-к, яким ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.27 ч.2 ст.205 КК та встановлено використання в період часу з 04.04.2012 року по 26.05.2013 року ОСОБА_12 придбаного ним ТОВ «Євростиль ЛТД» для забезпечення прикриття незаконної діяльності оподаткування підприємств реального сектору економіки і конвертації безготівкових коштів у готівку. На переконання обвинувачення даним вироком встановлено, що з 01.05.2012 року по 26.05.2013 року на рахунок № НОМЕР_1 відкритий ТОВ «Євростиль ЛТД» у відділенні АТ «Таскомбанк» по безтоварних операціях під виглядом сплати за отриманні товари (роботи, послуги) надходили у безготівковій формі грошові кошти від ТОВ «Ярс-2010 у сумі 3578281,99 грн.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд не прийняв до уваги зміст ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.03.2014 року, якою ОСОБА_12 притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «СМТ «Аянта-2011».

Проте з такими запереченнями погодитись не можна з огляду на те, що відповідно до ч.2 ст.94 КПК жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Зі змісту апеляційної скарги і обвинувачення вцілому прокурор вважав, що фактично передбачені ст.91 КПК обставини, які підлягають доказуванню в даній справі, вже встановлено вироком Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.09.2016 року і ухвалою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 14.03.2014 року. Дані судові рішення у справах щодо ОСОБА_12 на переконання обвинувачення є головним доказом винуватості ОСОБА_8 в цій справі, і які є преюдиціальними в даному провадженні.

Проте, прокурор не прийняв до уваги, що згідно зі ст. 90 КПК преюдиціальне значення має лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 не був учасником зазначеного прокурором кримінального провадження. А тому не мав змоги в установлені процесуальним законом строки оскаржити його в установленому законом порядку.

За таких обставин прокурор в даному кримінальному провадженні зобов`язаний був довести перед судом беззаперечними доказами факт проведення між ТОВ «Ярс-2010» з однієї сторони і ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» з другої сторони факт безтоварних операцій.

На переконання апеляційного суду прокурором в районному суді цього зроблено не було. У зв`язку з чим, районним судом було ухвалено саме виправдувальний вирок, висновки якого не було спростовано в суді апеляційної інстанції.

Так, зміст доводів апеляційної скарги прокурора складається із того, що оскільки судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено факт того, що ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» є фіктивними підприємствами, а ОСОБА_12 використовував їх для забезпечення прикриття незаконної діяльності оподаткування підприємств реального сектору економіки і конвертації безготівкових коштів у готівку, то за допомогою зазначених підприємств не можливо було, крім наведених дій, здійснювати й товарні операції. На це, на переконання обвинувачення, також вказував той факт, що за місцем своєї реєстрації дані підприємства були відсутні.

На переконання судової колегії дані заперечення прокурора не є безспірними, а тому є безпідставними і необґрунтованими.

Так, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 наполягав, що всі проведені із вказаними підприємствами операції з постачання сировини були товарними, т.т. реальними. Оплата на рахунки зазначених підприємств здійснювалась за реально поставлену м`ясну сировину. В нинішніх економічних реаліях є зовсім необов`язковим щоби підприємство-постачальник обов`язково було зареєстровано за місцем своєї юридичної адреси, мало виробничі потужності з вирощування худоби, забійні цехи, морозильні сховища та власний автопарк та певну штатну чисельність найманих працівників. Будь-яка особа-підприємець чи уповноважена особа, юридичної особи, в тому числі й така, що має ознаки фіктивності, як посередник може укласти договір купівлі-продажу такої продукції у її виробника, чи то будь-якого її власника і поставити її силами найманого автоперевізника на адресу іншого підприємства чи підприємства-переробника, яке виготовляє кінцевий споживчий продукт.

На переконання сторони захисту саме такими підприємствами й могли бути ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» в особі ОСОБА_12 . Обвинувачений під час апеляційного розгляду пояснив, що зазначені підприємства надали під час постачання м`ясної сировини всі необхідні супровідні документи, що підтверджували якість поставленої продукції. Перевіряти підприємства на предмет їх фіктивності він не мав ні можливості ні необхідності, оскільки для нього найголовнішим була сировина і реальність її постачання. Звідки ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» отримували сировину ОСОБА_8 не цікавило, оскільки всі необхідні для цього документи були в наявності, сумнівів в їх справжності у нього не виникало. Хто був дійсним директором вказаних підприємств ОСОБА_12 чи якийсь ОСОБА_11 обвинувачений не знав і не повинен був знати, оскільки це його не стосувалось. Умислу на ухилення від сплати податків шляхом проведення безтоварних операцій він не мав.

Наведені обставини, щодо обставин постачання сировини від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта-2011» на адресу ТОВ «Ярс-2010» підтвердив і ОСОБА_12 .

Дані обставини і заперечення обвинуваченого не було спростовано обвинуваченням під час судового і апеляційного розгляду. Посилання прокурора на те, що суд не дав належної оцінки показам свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки у вироку суд вірно зазначив, що ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не підтвердили обставин, викладених у обвинувальному акті щодо скоєння ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК, в якому він обвинувачується. Зазначені свідки підтвердили суду, що постійно вони на підприємстві ТОВ «Ярс-2010» не знаходились та їх робочий день тривав декілька годин, а тому їм нічого невідомо щодо роботи цього підприємства в той час, коли вони там не знаходились. Чи були постачальниками продукції в ТОВ «Ярс-2010» підприємства ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» їм невідомо. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_8 визнав, що дійсно припускався наведених порушень, приймаючи м`ясну сировину від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» за відсутності ветеринара. В теперішній час дане порушення усунуто. Проте незазначення в журналі вхідного контролю сировини прийнятої ним і комірником від ТОВ «Євростиль ЛТД» та ТОВ «СМТ «Аянта» не може беззаперечно свідчити про ненадходження даної сировини від вказаних підприємств.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини у справі, ретельно дослідив всі надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку і зробив вірні висновки, докладно зазначив свої обґрунтування в оскарженому вироку. У зв`язку з чим, апеляційну скаргу прокурора не можна визначити обґрунтованою. Висновків суду першої інстанції вона не спростовує, істотних порушень процесуального законодавства судом допущено не було, а тому судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного вироку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м.Запоріжжя від 17 липня 2017 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4