Постанова

від 06.02.2018 по справі 921/655/17-г/4

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа № 921/655/17-г/4

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

за участю секретаря судового засідання Кобзар О.

з участю представників :

від позивача - Юзьвак І.Я. - представник

від відповідача - Лукащук В.М. - головний юрисконсульт на підставі довіреності № 2796/01 від 20.12.2017р.

від третьої особи - Кузнєцова М.І. - представник на підставі довіреності від 20.08.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційні скарги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль вх.№ 01-05/57/18 від 03.01.2018р. та Тернопільської обласної громадської організації Підприємці Галичини вх.№ 01-05/58 від 03.01.2018р.

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2017 року (суддя Бурда Н.М., повний текст ухвали виготовлено 17.11.2017 року)

у справі № 921/655/17-г/4

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РУНА-ІНКАМ , м.Тернопіль

до відповідача: виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тернопільська обласна громадська організація Підприємці Галичини , м.Тернопіль

про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 474 від 05.07.2017р.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2017 року у справі № 921/655/17-г/4 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "РУНА -ІНКАМ б/н від 14.11.2017р. про забезпечення позову - задоволено; заборонено Тернопільській обласній громадській організації "Підприємці Галичини" та іншим особам проводити роботи по встановленню пам'ятного знаку (пам'ятника) Симону Петлюрі, по проведенню благоустрою території біля майбутнього пам'ятного знаку (пам'ятника) з доріжками, фонтаном, а також вчиняти інші дії на земельній ділянці в м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 2е, площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049 до набрання рішенням законної сили.

Ухвала суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням № 474 від 05.07.2017 виконавчий комітет ТМР надав дозвіл Тернопільській обласній громадській організації "Підприємці Галичини" встановити пам'ятний знак Симону Петлюрі на стику вулиці 15 Квітня - бульвару С. Петлюри за рахунок коштів підприємців міста; вирішено провести благоустрій території біля майбутнього пам'ятного знаку (пам'ятника) з доріжками та фонтаном за рахунок коштів підприємців міста Тернополя. Заявник стверджує, що виконання даного рішення призведе до неможливості реалізації його права оренди в майбутньому на земельну ділянку в м. Тернополі по вул. 15 Квітня, 2е для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, на розробку проекту землеустрою на яку йому надано дозвіл згідно з рішенням Тернопільської міської ради за №7/11/131 від 19.08.2016, оскільки роботи по встановленню такого пам'ятного знаку здійснюватимуться на території, яка частково охоплює дану земельну ділянку. Вказані підстави дають можливість заявнику вважати, що створюється реальна загроза, що не прийняття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення, що спричинить негативні наслідки. При цьому, суд дійшов до переконання, що застосовані заходи не призведуть до неприпустимого втручання у господарську діяльність третьої особи, а лише обмежать її тією мірою, якою така діяльність пов'язана із заявленими позовними вимогами і можливими наслідками їх розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою скаржники - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради та Тернопільська обласна громадська організація Підприємці Галичини подали до Львівського апеляційного господарського суду апеляційні скарги, в яких просять скасувати згадану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити посилаючись, зокрема, на те, що вона є незаконна, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали скаржники вважають те, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить мотивів щодо наявності причинового зв язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову, при цьому місцевий господарський суд не навів доказів, підтверджуючих необхідність вжиття таких заходів до забезпечення позову. Окрім того, скаржники зазначають, що оскаржуване рішення не передбачає встановлення спірного пам ятного знаку на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05:008:0049, що в свою чергу спростовує обгрунтованість тверджень позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Наводять скаржники і інші доводи, що є, на їх думку, підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Протоколами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.2018р. справу № 921/655/17-г/4 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І., Желіку М.Б.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017р. № 2147-VIII, у відповідності до якого Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак, враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати дану справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль вх.№ 01-05/57/18 від 03.01.2018р. та Тернопільської обласної громадської організації Підприємці Галичини вх.№ 01-05/58 від 03.01.2018р. у справі № 921/655/17-г/4.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.01.2018р. розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 06.02.2018р.

В судове засідання 30.01.2018р. представники відповідача та третьої особи з явились, вимоги апеляційних скарг підтримали у повному обсязі з підстав, зазначених у них, надали усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судове засідання з явився, вимоги апеляційної скарги заперечив, надав усні пояснення по суті спору та просив ухвалу залишити без змін.

Відводів складу суду та секретаря судового засідання в порядку ст.ст.35,37 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 06.02.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

15.11.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "РУНА-ІНКАМ" звернулося до господарського суду з позовом до виконавчого комітету Тернопільскої міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Тернопільскої міської ради №474 від 05.07.2017.

Ухвалою суду від 17.11.2017р. порушено провадження у справі та залучено до участі у справі № 921/655/17-г/4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільську обласну громадську організацію "Підприємці Галичини".

Одночасно з поданням позовної заяви позивач звернувся до суду з заявою б/н від 14.11.2017 (вх.номер 20342 від 15.11.2017) про забезпечення позову шляхом заборони Тернопільській обласній громадській організації "Підприємці Галичини" та іншим особам проводити роботи по встановленню пам'ятного знаку (пам'ятника) Симону Петлюрі, по проведенню благоустрою території біля майбутнього пам'ятного знаку (пам'ятника) з доріжками, фонтаном, а також вчиняти інші дії на земельній ділянці в м. Тернопіль, вул. 15 Квітня, 2е, площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049 до набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування порушення своїх прав, позивач зазначив, що оспорюваним рішенням №474 від 05.07.2017 виконавчий комітет ТМР надав дозвіл Тернопільській обласній громадській організації "Підприємці Галичини" встановити пам'ятний знак Симону Петлюрі на стику вулиці 15 Квітня - бульвару С. Петлюри за рахунок коштів підприємців міста; вирішено провести благоустрій території біля майбутнього пам'ятного знаку (пам'ятника) з доріжками та фонтаном за рахунок коштів підприємців міста Тернополя. Заявник стверджує, що виконання даного рішення призведе до неможливості реалізації його права оренди в майбутньому на земельну ділянку в м. Тернополі по вул. 15 Квітня, 2е для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, на розробку проекту землеустрою на яку йому надано дозвіл згідно з рішенням Тернопільської міської ради за №7/11/131 від 19.08.2016, оскільки роботи по встановленню такого пам'ятного знаку здійснюватимуться на території, яка частково охоплює дану земельну ділянку.

Оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції вказану вище заяву про забезпечення позову задоволив, оскільки вважав, що застосовані заходи не призведуть до неприпустимого втручання у господарську діяльність третьої особи, а лише обмежать її тією мірою, якою така діяльність пов'язана із заявленими позовними вимогами і можливими наслідками їх розгляду.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.

У відповідності до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2017р. виконавчим комітетом Тернопільської міської ради за результатами розгляду звернення Тернопільської обласної громадської організації Підприємці Галичини прийнято рішення № 474 Про встановлення пам ятного знаку Симону Петлюрі за адресою вул.15 Квітня - більвар С.Петлюри . За умовами даного рішення, виконавчий комітет міської ради вирішив надати дозвіл Тернопільській обласній громадській організації Підприємці Галичини встановити пам ятний знак Симону Петлюрі на стику вулиці 15 Квітня - бульвару С.Петлюрі, провести благоустрій території біля майбутнього пам ятного знаку з доріжками та фонтаном за рахунок коштів підприєців міста Тернополя.

Подаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначав, що виконання даного рішення призведе до неможливості реалізації його права оренди в майбутньому на земельну ділянку в м.Тернополі по вул.15 Квітня, 2е для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0938 га, кадастровий номер 6110100000:05:008:0049, на розробку проекту землеустрою на яку йому надано дозвіл згідно з рішенням Тернопільської міської ради за № 7/11/131 від 19.08.2016р., оскільки роботи по встановленню такого пам ятного знаку здійснюватимуться на території, яка частково охоплює дану земельну ділянку.

Однак, слід відзначити, що оспорюване рішення не передбачає встановлення пам ятного знаку на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:05:008:0049, що в свою чергу спростовує обгрунтованість тверджень позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів та оцінку обгрунтованості, яку надав такій заяві суд першої інстанції. Всупереч обов язку доведення обставин, передбаченого ст.33 ГПК України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) позивачем не надано, а судом не здобуто доказів того, що роботи по встановленню пам ятного знаку здійснюватимуться на території, що частково охоплює дану земельну ділянку, а відтак, не заслуговуються на увагу твердження позивача про порушення його права, неможливості реалізації його права оренди в майбутньому за відсутності належних обгрунтувань.

Окрім того, слід зазначити, що до моменту укладення договору оренди земельної ділянки товариство з обмеженою відповідальністю РУНА ІНКАМ не є належним землекористувачем спірної земельної ділянки.

Таким чином, приймаючи рішення про вжиття заходів до забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може стати наслідком заподіяння шкоди майновим правам, свободам та інтересам позивача.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, ухвала господарського суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що зазначені в апеляційних скаргах відповідача та третьої особи доводи відповідають матеріалам справи, документально обґрунтовані та базуються на нормах чинного законодавства. Відтак, існують достатні підстави для скасування оскаржуваної ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.

Судовий збір за перегляд ухвали господарського суду Тернопільської області від 17.11.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на позивача в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль вх.№ 01-05/57/18 від 03.01.2018р. та Тернопільської обласної громадської організації Підприємці Галичини вх.№ 01-05/58 від 03.01.2018р. - задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 17.11.2017р. у справі № 921/655/17-г/4 - скасувати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РУНА-ІНКАМ (46023, м.Тернопіль, бульвар Петлюри, 4 кв.53, код 40398204) на користь виконавчого комітету Тернопільської міської ради (46001, м.Тернопіль, вул.Листопадова, 5, код 04058344) 1595,00 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю РУНА-ІНКАМ (46023, м.Тернопіль, бульвар Петлюри, 4 кв.53, код 40398204) на користь Тернопільської обласної громадської організації Підприємці Галичини (46020, м.Тернопіль, вул.Галицька, 37, код 35883090) 1600,00 грн. сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити видачу наказів господарському суду Тернопільської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Повний текст постанови складено і підписано 12 лютого 2018р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.