Ухвала

від 12.02.2018 по справі 922/308/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"12" лютого 2018 р. Справа № 922/308/16

Суддя - доповідач Камишева Л.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Харківської районної державної адміністрації Харківської області (вх. № 270 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій", с. Руські Тишки

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області, м. Харків,

2) Харківська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, м. Харків

до 1) Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Харків,

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків,

3) Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1, м. Харків,

2) ОСОБА_2, м. Харків

3) ОСОБА_3, м. Харків

4) ОСОБА_4, с. Сороківська, Харківський район, Харківська область,

5) ОСОБА_5, м. Харків

про скасування розпорядження та визнання недійсними державних актів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Дмітрій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зміну предмету позову вх. № 15135 від 12.05.2017 р.), в якій просив суд:

1) скасувати незаконне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 515 від 25.11.2003 р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства Гнєтнєва Віктора Сергійовича, загальною площею 36,0 га ріллі, в тому числі і зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району;

2) скасувати незаконні розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 р. № 1473, № 1475, № 1472, № 1468 № 1467;

3) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданий ОСОБА_7;

4) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_5;

5) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 виданий ОСОБА_3;

6) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 виданий ОСОБА_4;

7) визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 виданий ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що про існування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 515 від 25.11.2003 р. дізнався лише у липні 2011 року під час проведення дії щодо приватизації земельних ділянок. Вважає дане розпорядження відповідача незаконним та таким, що порушує його права, оскільки на час прийняття оспорюваного розпорядження земельні ділянки оброблялися за призначенням, жодних зауважень з цього приводу з боку контролюючих органів не надходило. Крім того, позивач зазначає, що припинення права користування земельною ділянкою здійснено з грубим порушенням ч. 2 ст. 412 Цивільного кодексу України, за якою, воно повинно відбуватися виключно за рішенням суду, що зумовило незаконність передання її третім особам. Тобто, внаслідок винесення незаконного розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства Гнєтнєва В.С. винесенні незаконні розпорядження про передачу даної земельної ділянки третім особам на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельну ділянку, та ін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2017 р. у справі № 922/308/16 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано незаконне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 515 від 25.11.2003 р. про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства Гнєтнєва Віктора Сергійовича, загальною площею 36,0 га ріллі, в тому числі і зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району. Стягнуто з Харківської районної державної адміністрації Харківської області (61034, м. Харків, шосе Григорівське, 52, ідентифікаційний код 04058775) на користь Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій" (62440, Харківська область, Харківський район, с. Руські Тишки, ідентифікаційний код 14085773) судові витрати зі сплати судового у розмірі 1378,00 грн. В частині заявленого позову Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій" щодо скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 р. № 1473, № 1475, № 1472, № 1468 № 1467; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого ОСОБА_3; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_4; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_1, - залишено без розгляду.

Харківська районна державна адміністрація Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16 в частині скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства Гнєтнєва В.С. № 515 від 25.11.2003 р. та прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя - доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

15.12.2017р. згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" набув чинності Закон України "Про судовий збір" у новій редакції.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції після 15.12.2017р.) за подання до господарського суду апеляційних скарг на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви та скарги.

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 статті 4 вищевказаного Закону (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет на 2016 року" від 22.12.2016р., станом на 01.01.2016р. розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив 1378,00 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно частини 4 вказаної статті якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З огляду на те, що Харківською районною державною адміністрацією оскаржується рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 р. у справі № 922/308/16 в частині скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства Гнєтнєва В.С. № 515 від 25.11.2003 р. (тобто, одна немайнова вимога), судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 2067,00 грн., що складає 150 відсотків від 1378,00 грн. (ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

Натомість, Харківською районною державною адміністрацією у сумі 1516,00 грн., а отже, скаржником не надано доказів про сплату судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017р.).

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог статті 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пп. 13 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017р.) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини 1 статті 93 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів , а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим господарським судом 29.11.2017р., повний текст якого 04.12.2017р. Отже, строк подання апеляційної скарги сплив 14.12.2017р.

Проте, скаржник звернувся з апеляційною скаргою до господарського суду Харківської області 26.01.2018р., що вбачається з відтиску штампу ПАТ "Укрпошта" на поштовому конверті.

З наведеного вбачається, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 93 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду на 1 місяць та 12 днів.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріали апеляційної скарги свідчать, що заявник звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку та розгляду апеляційної скарги (вх. № 1333 від 06.02.2018р.). Вказана заява мотивована тим, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. у даній справі апеляційну скаргу Харківською районною державною адміністрацією залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі та запропоновано скаржнику усунути вказані недоліки у 10-денний термін, у зв'язку з чим просить поновити пропущений строк для усунення недоліків щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та прийняти апеляційну скаргу.

Проте, скаржником не враховано, що приписами статті 256 Господарського процесуального кодексу передбачено право суду апеляційної інстанції на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду , а не строку на усунення недоліків згідно ухвали суду; не наведено жодних підстав для поновлення вказаного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16.

Згідно із частиною 3 статті 260 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням викладеного, суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга подана з порушенням вимог статті 93 ГПК України (в редакції від 06.11.1991р. зі змінами та доповненнями) та пункту 1 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та не наведено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також без доказів сплати судового збору.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16 слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16 залишити без руху.

2. Встановити Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у справі № 922/308/16 десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.

3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 260, 261 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Камишева Л.М.