Постанова

від 16.05.2018 по справі 922/308/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Справа № 922/308/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області (вх.№270Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 (суддя Шарко Л.В., повний текст рішення складено 04.12.2017)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій", с. Руські Тишки,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Управління Держземагентства у Харківському районі Харківської області, м. Харків,

2) Харківська ОДПІ ГУДФС у Харківській області, м. Харків,

до 1) Харківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Харків,

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

3) Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, м.Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3, м. Харків,

2) ОСОБА_4, м.Харків,

3) ОСОБА_5, м.Харків,

4) ОСОБА_6, с.Сороківська, Харківський район, Харківська область,

5) ОСОБА_7, м. Харків,

про скасування розпорядження та визнання недійсними державних актів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Дмітрій", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд скасувати незаконне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що про існування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 позивач дізнався лише у липні 2011 року під час проведення дії щодо приватизації земельних ділянок. Вважає дане розпорядження відповідача незаконним та таким, що порушує його права, оскільки на час прийняття оспорюваного розпорядження земельні ділянки оброблювались за призначенням, жодних зауважень з цього приводу з боку контролюючих органів не надходило. Крім того, позивач вказує, що припинення права користування земельною ділянкою здійснено з грубим порушенням частини 2 ст.412 Цивільного кодексу України, за якою воно повинно відбуватися виключно за рішенням суду, що зумовило незаконність її передання третім особам. Тобто, внаслідок винесення незаконного розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13. були винесенні незаконні розпорядження про передачу даної земельної ділянки третім особам, на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2016 порушено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.02.2016 залучено Харківську ОДПІ ГУДФС у Харківській області до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру в Харківському районі. Розгляд справи відкладено на 22.03.2016 о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.04.2016 залучено до участі у справі в якості 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ОСОБА_3 (61057, АДРЕСА_1); - ОСОБА_4 (61093, Харків, АДРЕСА_2); - ОСОБА_5 (61022, АДРЕСА_3); - ОСОБА_6 (АДРЕСА_5); - ОСОБА_7 (61168, АДРЕСА_4). Розгляд справи відкладено на 20.04.2016 о 15:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2016, зокрема, залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Розгляд справи відкладено на 18.05.2016.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2016 з посиланням на те, що згоди представника позивача щодо виключення з числа відповідачів немає, а також, зважаючи на те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено виключення відповідача з числа учасників судового процесу, суд відмовив у задоволенні клопотання представника третьої особи (ОСОБА_7) про виключення зі складу відповідачів Головного Управління Держгеокадастру у Х/о.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.07.2016 клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі задоволено, провадження у справі 922/308/16 зупинено до вирішення пов`язаної з нею справи №820/3554/16, яка розглядається Харківським окружним адміністративним судом за адміністративним позовом ОСОБА_13. до Реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції про визнання дій незаконними та скасування запису. Зобов`язано сторін повідомити господарський суд Харківської області про результати розгляду справи №820/3554/16.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.03.2017 провадження у справі поновлено, залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області.

12.05.2017 позивач звернувся із заявою (вх.№15135) про зміну предмету позову, в якій зазначає, що голова Харківської районної державної адміністрації Харківської області розпорядженням від 25.11.2003 за №515 безпідставно примусово припинив право постійного користування землею всупереч ст.19 Конституції України, ст.141, 144, частин 1, 10 ст.149 Земельного кодексу України, ст.2, 3, 6, 7, частини 1 ст.13, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації . Внаслідок винесення незаконного розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13. були винесенні незаконні розпорядження про передачу даної земельної ділянки третім особам, на підставі яких були видані державні акти на право власності на земельну ділянку. Так, згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1473 ОСОБА_10 Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області 30.11.2011 був виданий державний акт серії НОМЕР_1. Згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1475 ОСОБА_7 Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області 30.11.2011 був виданий державний акт серії НОМЕР_2. Згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1472 ОСОБА_5 Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області 20.12.2011 був виданий державний акт серії НОМЕР_3. Згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1468 ОСОБА_6 Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області 30.11.2011 виданий державний акт серії НОМЕР_4. Згідно з розпорядженням Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1467 ОСОБА_3 Управлінням Держкомзему у Харківському районі Харківської області 28.12.2011 був виданий державний акт серії НОМЕР_5. Просить суд скасувати незаконне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003; скасувати незаконні розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1473, №1475, №1472, №1468, №1467. Визнати недійсними вищезазначені державні акти на право власності на земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Харківської області 12.05.2017 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову (вх. №15135 від 12.05.2017), та був здійснений подальший розгляд справи з урахуванням цієї заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.05.2017 за клопотанням представника ОСОБА_7 призначено у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, з метою з'ясування питання: чи має місце накладання земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_13 (СФГ "Дмітрій") згідно з державним актом на право користування землею НОМЕР_6 від 1991, з земельними ділянками, які надані у власність фізичним особам (третім особам у даній справі). Провадження у справі зупинено.

22.05.2017 справу направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С.Бокаріуса для проведення судової експертизи.

Листом від 16.11.2017 Харківський науково-дослідного інститут судових експертиз імені Засл. проф.М.С.Бокаріуса повідомив суд, що детальним вивченням матеріалів справи встановлено, що однією з сторін у справі, якій надано у користування земельну ділянку, є ОСОБА_13. (СФГ "Дмітрій"). У лабораторії будівельно - технічних досліджень працює його родич (брат) ОСОБА_12 на посаді судового експерта. Враховуючи викладене, з метою запобігання обвинувачень та скарг в адресу експертної установи й суду, а також, ураховуючи положення Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", Інститут просив призначити виконання судової земельно-технічної експертизи до іншої науково-дослідної установи судових експертиз Міністерства юстиції України або атестованим судовим експертам, які не є фахівцями державних спеціалізованих установ. З огляду на вищевикладені обставини Інститутом повернуті до суду матеріали справи № 922/308/16.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.11.2017 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 позовні вимоги задоволено частково. Скасовано незаконне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району. Стягнуто з Харківської районної державної адміністрації Харківської області на користь Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. У частині заявленого позову Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій" щодо скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1473, №1475, №1472, №1468 №1467; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_7; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_6; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_3 - залишено без розгляду.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Харківська районна державна адміністрація Харківської області у супереч ст.19 Конституції України, ст. 141, ст.144 Земельного кодексу України своїм розпорядженням від 25.11.2003 №515 безпідставно та незаконно припинила право позивача на постійне користування землею, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про скасування незаконного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району.

Щодо позовних вимог про скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 року №1473, №1475, №1472, №1468 №1467; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_7; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_6; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_3, господарський суд зазначив, що вищезазначені розпорядження не були надані до суду позивачем, а відтак спір у відповідній частині не може бути розглянутий по суті в зв'язку з тим, що позивачем без поважних причин не було надано достатніх доказів у справі, які можуть мати суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи та встановлення порушеного права позивача. Враховуючи відсутність доказів у справі (розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 №1473, №1475, №1472, №1468 №1467), господарський суд на підставі пункту 5 частини 1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України залишив без розгляду позов Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій".

Харківська районна державна адміністрація Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 у частині скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13." №515 від 25.11.2003 та прийняти нове рішення, яким у цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилаючись на ст.14 Конституції України, ст.51, 144, 211 Земельного кодексу України, зазначає, що спірне розпорядження було прийнято з урахуванням усіх вимог діючого на той момент законодавства України. У процесі розгляду справи позивачем не надано доказів використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, крім довідок податкової інспекції, що свідчить лише про сплату податку, натомість актом земельної комісії, доповідною запискою, протоколом та постановою підтверджується зворотнє. Також, позивачем не оскаржувалась у передбаченому законом порядку постанова про адміністративне правопорушення від 28.04.2003 про притягнення його до адміністративної відповідальності, а саме: стягнення з нього штрафу у розмірі 340,00 грн, що свідчить, на думку апелянта, про те, що позивач погодився з притягненням його до відповідальності за ст.53 КУпАП за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням. Апелянт вважає, що при поданні позову порушені строки позовної давності, оскільки строк подання позову сплив у липні 2014, але судом першої інстанції дана обставина не досліджена. Також, апелянт зазначає, що рішенням суду першої інстанції в частині скасування спірного розпорядження грубо порушені права власності третіх осіб, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які мають державні акти на право власності на земельні ділянки, отримані за рахунок земель запасу, до яких було зараховано земельні ділянки, площею 36,0 га, право постійного користування ФГ ОСОБА_13., яке було припинено спірним розпорядженням. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушені норми і процесуального права, передбачені ст.7,13 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, тим самим порушивши процесуальні права відповідача. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не розглянув в оскаржуваному рішенні питання призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 залишено без руху на підставі частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не надано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір" (у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), та апеляційна скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, і особою, яка її подала не порушувалось питання про поновлення цього строку. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 поновлено Харківській районній державній адміністрації Харківської області строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської районної державної адміністрації Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.03.2018. Призначено справу до розгляду на 20.03.2018 о 12:15 год. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 у відповідності до вимог частини 5 статті 262 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату суду від 16.03.2018, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 у зв'язку з відпусткою судді Камишевої Л.М. для розгляду даної справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Пуль О.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

20.03.2018 від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 надійшли пояснення, в яких погоджується з доводами апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що ОСОБА_13. двічі був притягнутий до адміністративної відповідальності у 2002 та 2003 роках за порушення порядку використання земельних ділянок, про що складені протоколи та внесені відповідні постанови Державним комітетом по земельних ресурсах. ОСОБА_13. з 1997 по 2003 роки не використовував земельні ділянки за призначенням, чим порушив Закон України Про фермерське господарство . Правильність притягнення ОСОБА_13. до адміністративної відповідальності, складання протоколів та винесення постанов повністю підтверджується матеріалами справи, у тому числі самими протоколами про адміністративні правопорушення, актом від 29.05.2003, доповідною запискою від 25.06.2003 та пояснювальною запискою до проекту розпорядження №515. Зазначає, що ОСОБА_7 з 2011 року використовує земельну ділянку за призначенням. Також, заявляє про застосування строку позовної давності, оскільки з моменту прийняття розпорядження №515 від 25.11.2003 Харківської РДА минуло майже 15 років.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 24.04.2018 о 14:30 год. Попереджено учасників справи, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина 3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України).

24.04.2018 від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до суду надійшли пояснення, в яких управління повідомило, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2016 №581 "Про реформування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", наказу Дерржваної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 07.11.2016 №291 "Про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 10.11.2016 №1 "Про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії, кадастру", наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру і Державного агентства земельних ресурсів, у зв'язку з чим повноваження Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області припинені та передані до головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У судовому засіданні 24.04.2018 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги.

Інші учасники справи, у тому числі треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (фізичні особи), у судове засідання не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 24.04.2018 та 16.05.2018, що підтверджується матеріалами справи. Копії ухвал суду направлялися на адреси фізичних осіб, а також було розміщено оголошення про дату та місце розгляду даної справи на офіційному сайті Харківського апеляційного господарського суду. Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Після заслуховування учасників справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 оголошено перерву у судовому засіданні до 16.05.2018 о 10:00 год.

У судовому засіданні 16.05.2018 продовжено розгляд справи після перерви, судом були досліджені докази, надані учасниками справи в обґрунтування своїх доводів та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

На підставі рішення виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківської області від 19.03.1991 затверджено рішення Руссько-Тишківської сільської ради Харківського району Харківської області та відведено земельну ділянку у розмірі 6,0 га з земель радгоспу ім.Карла Маркса для організації сільського господарства ОСОБА_13. Вирішено зареєструвати селянське господарство ОСОБА_13 за адресою: Харківський район, село Руські Тишки (а.с.41, том 1).

Рішенням Харківської районної ради народних депутатів Харківської області ХІІ сесії ХХІ скликання від 21.09.1993 надано фермеру ОСОБА_13 землю для ведення селянського (фермерського) господарства площею 30,0 га, у тому числі ріллі - 30,0 га із земель держземзапасу Веселівської сільської Ради народних депутатів у постійне користування, розширивши його земельну ділянку до загальної площі 36,0 га (а.с.20, том 1).

Державний акт на право користування землею серії НОМЕР_6 від 1991 виданий селянському господарству ОСОБА_13 на безстрокове та безоплатне користування 6,0 га землі для ведення селянського господарства. Акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право користування землею за №304 (а.с.16-а.с.19, том 1).

Розпорядженням голови Харківської районної ради народних депутатів №77 від 26.07.1993 "Про реєстрацію фермерського господарства ОСОБА_13." вирішено зареєструвати фермерське господарство ОСОБА_13. під назвою "Дмітрій" (а.с.42, том 1).

Згідно з довідкою (вих.№89 від 14.03.2005) відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської районної державної адміністрації Харківської області та Зміни №1 до статуту Селянського (фермерського) господарства Дмітрій (а.с.35, том 2) Селянське (фермерське) господарство Дмітрій (код ЄДРПОУ 14085773) є правонаступником усіх прав та обов'язків Селянського господарства Дмітрій (код ЄДРПОУ 14085773). СГ Дмітрій зареєстроване виконкомом Харківської районної ради Харківської області згідно з рішенням №277 від 19.03.1991, перереєстроване у СФГ Дмітрій 17.03.1998 (а.с.81, том 1).

Головне управління статистики у Харківській області у довідці №03.1-1/653 від 22.02.2016 надало відомості з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, в яких станом на 22.02.2016 значиться Селянське (фермерське) господарство Дмітрій . У графі відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення зазначено: 24.03.2014, в стані припинення, за судовим рішенням про неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону, 07.02.2014, 18.03.2014, 820/847/14, Харківський окружний адміністративний суд (а.с.43, а.с.72-73, том 1).

На момент розгляду апеляційної скарги запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про знаходження юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства Дмітрій у стані припинення не приведено у відповідність до положень Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , пунктом 2 частини 1 ст.25 якого, зокрема, передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, зокрема, щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

Колегія суддів зазначає, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №820/3553/16 скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14711720006000412 від 17.06.2016 про припинення юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства Дмітрій (а.с.137-140, том 3).

У листі Міністерства юстиції України за вих.№2818/г-669/19 від 25.01.2017 зазначено, що на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2016 у справі №820/3554/16 реєстраційна дія №14711720006000412 від 17.06.2016 Державна реєстрація припинення юридичної особи за спрощеною процедурою шляхом її ліквідації була скасована 16.01.2017 (а.с.141, том 3).

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Селянське (фермерське) господарство Дмітрій не знаходиться у стані припинення.

25.11.2003 головою Харківської районної державної адміністрації Харківської області прийнято розпорядження №515 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13.", яким вирішено: припинити право постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13., загальною площею 36,0 га, у тому числі 30,0 га ріллі на території Веселівської сільської ради і 6,0 га ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради; зарахувати вилучену земельну ділянку площею 30,0 га ріллі до земель запасу Веселівської сільської ради і земельну ділянку площею 6,0 га ріллі зарахувати до земель запасу Русько-Тишківської сільської ради (а.с.49, том 1) (далі - спірне розпорядження №515).

Як свідчать матеріали справи, у липні 2011 року Селянське (фермерське) господарство "Дмітрій" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13.".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2012 у справі №2а-8731/11/2070 закрито провадження в адміністративній справі у частині позовних вимог про скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13." відносно земельної ділянки площею 6,0 га ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради. Роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства. Відмовлено у задоволенні позову у частині позовних вимог про скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13." відносно земельної ділянки, площею 30,0 га, ріллі на території Веселівської сільської ради.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 у справі №2а-8731/11/2070 постанову суду першої інстанції скасовано у частині закриття провадження у справі, і у цій частині справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 у справі №2а-10730/12/2070 відмовлено у задоволенні позову в частині позовних вимог про скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13." відносно земельної ділянки площею 6,0 га ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 №2а-10730/12/2070 постанови суду першої інстанції від 07.03.2012 та від 05.03.2013 скасовані та прийнято нове судове рішення про задоволення позову. Скасовано розпорядження Харківської районної державної адміністрації від 25.11.2003 за №515 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13.".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2012, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2013, та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 скасовані; закрито провадження у адміністративній справі за позовом Селянського (фермерського) господарства "Дмітрій" до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи - управління Держземагенства у Харківському районі Харківської області, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про скасування розпорядження; роз'яснено позивачеві право на звернення до суду у порядку господарського судочинства.

05.02.2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Як убачається з матеріалів справи, 28.03.2003 інспектором по охороні та використанню землі Харківського району складений протокол №7 про те, що земельна ділянка, загальною площею 36,0 га, у тому числі, - 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району, і 6,0 га - ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району, яка надана ОСОБА_13. для введення сільськогосподарської діяльності, протягом 3-х років не обробляється, що є порушенням ст.53 КУпАП України (а.с.55, том 1).

Постановою начальника відділу земельних ресурсів Харківського району від 28.04.2003, за наслідками розгляду зазначеного протоколу, голова селянського господарства ОСОБА_13. притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.53-1 КУпАП України (а.с.54, том 1).

З акту від 29.05.2003, складеного головою земельної комісії Веселівської сільської ради, землевпорядником Веселівської сільської ради та депутатом Харківської районної ради, убачається, що протягом 2002 року та весни 2003 року фермерське господарство ОСОБА_13. земельну ділянку, площею 30,0 га, не використовувало за цільовим призначенням, на день складення акту площа земельної ділянки не зорана, засмічена багаторічними бур'янами (а.с.53, том 1).

25.06.2003 начальником відділу земельних ресурсів Харківського району на адресу голови Харківської районної державної адміністрації скерована доповідна записка про нецільове використання ОСОБА_13. зазначених земельних ділянок з 1998 року: не зорана восени 2002, не проведено комплекс весняно-польових робіт з підготовки ґрунту до посіву сільськогосподарських культур у 2003 році. Також, зазначає про не невиконання головою Селянського (фермерського) господарства Дмітрій вимог щодо усунення встановлених порушень, і про необхідність, з урахуванням положень ст.144 Земельного кодексу України, вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_13. (а.с.52, том 1).

Розпорядженням Харківської РДА від 25.11.2003 №515 припинено право постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13., загальною площею 36,0 га, вилучені земельні ділянки зараховані до земель запасу відповідних сільських рад (а.с.49, том 1).

Апелянт, посилаючись на ст.14 Конституції України, ст.51, 144, 211 Земельного кодексу України зазначає, що спірне розпорядження №515 було прийнято з урахуванням усіх вимог діючого на той момент законодавства України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами першого відповідача, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Статтею 144 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження Харківської РДА) визначено порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства. Цією статтею визначена процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням норм земельного законодавства, визначених у ст.211 Земельного кодексу України, у тому числі й невиконання вимог щодо використання земель не за цільовим призначенням (пункт "г" частини 1 ст.211 Земельного кодексу України).

У відповідності до ст.144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі не усунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку.

Згідно з пунктом ґ) частини 1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Отже, допустимим доказом користування земельної ділянки не за цільовим призначанням є документи, що свідчать про невиконання вказівок (розпоряджень) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади із питань земельних ресурсів.

Спірне розпорядження прийняте головою Харківської районної державної адміністрації Харківської області відповідно до ст.17, 144, пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України на підставі клопотання інспектора по використанню та охороні земель у Харківському районі Кулапіна В.В. (а.с.49, том 1). У матеріалах справи відсутнє таке клопотання.

У ході судового розгляду справи представник Харківської районної державної адміністрації не надала пояснень з приводу наявності або відсутності клопотання інспектора Кулапіна В.В., але наголосила на тому, що надані в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог докази, зокрема, доповідна записка, акт від 29.05.2003, постанова Державного комітету України по земельних ресурсах від 28.04.2003, протокол від 28.03.2003, підтверджують правомірність винесеного спірного розпорядження №515.

У пункті 2 спірного розпорядження зазначено, що вилучену ділянку площею 30,00 га ріллі зарахувати до земель запасу Веселівської сільської ради і земельну ділянку площею 6,00 га ріллі зарахувати до земель запасу Русько-Тишківської сільської ради.

Колегія суддів зазначає, що доказів повернення (акту приймання-передачі) спірних земельних ділянок від СФГ Дмітрій до Харківської районної державної адміністрації суду не надано. При цьому, представник першого відповідача у судовому засіданні зазначила, що акт прийому-передачі земельної ділянки за спірним розпорядженням не складався. Представник Держгеокадастру у Харківській області зазначив, що документів про вилучення земельних ділянок за спірним розпорядженням немає.

Також, при прийнятті розпорядження голова Харківської районної державної адміністрації Харківської області керувався доповідною запискою начальника відділу земельних ресурсів Харківського району від 25.06.2003. У додатках до доповідної записки зазначено про наявність вказівок про усунення виявленого порушення у місячний термін (а.с.52, том 1), однак до матеріалів справи не надано жодних доказів їх складення та вручення (надіслання) позивачу.

Отже, матеріали справи не містять доказів щодо дотримання державним інспектором по використанню та охороні земель вимог частини 1 ст.144 Земельного кодексу України щодо надання порушнику земельного законодавства вказівок про припинення правопорушення, та частини 2 цієї статті стосовно строку звернення до органу виконавчої влади з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Акт від 29.05.2003 складений не державним інспектором по використанню та охороні земель і не свідчить про те, що позивач у 30-денний термін не виконав вказівку зазначеної службової особи.

Інформація, яка міститься у цьому акті, стосується лише земельної ділянки, площею 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району.

Щодо земельної ділянки площею 6,0 га - ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району відомості у цьому акті відсутні.

Наказом Держкомзему України від 08.04.1993 №25 (який був чинним до червня 2004 року) затверджений Порядок розгляду органами Державного комітету України по земельних ресурсах справ про адміністративні правопорушення земельного законодавства. Зазначений Порядок визначав, що документи, які складаються (приймаються) державним інспектором по використанню та охороні земель, вручається порушнику земельного законодавства .

З копії протоколу про адміністративне правопорушення, копії постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не убачається, що посадова особа позивача була ознайомлена з цими документами.

Також, у матеріалах справи відсутні докази надсилання цих документів на адресу позивача.

Апелянт посилається на той факт, що позивач не оскаржив у судовому порядку постанову про адміністративне правопорушення від 28.04.2003 про притягнення його до адміністративної відповідальності, що свідчить, на думку апелянта, про те, що позивач погодився з притягненням його до відповідальності у відповідності до ст.53 КУпАП.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів сплати штрафу у розмірі 340,00 грн, які б свідчили про те, що позивач був обізнаний про притягнення його до адміністративної відповідальності та те, що він погодився з зазначеним адміністративним стягненням (штрафом). У судовому засіданні представник першого відповідача не надала пояснень щодо стягнення з позивача штрафу та доказів, які б свідчили про сплату.

Ці обставини досліджувалися судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, господарський суд зазначив, що даний факт не є безумовним свідченням законності оспорюваного розпорядження, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.

Матеріали справи також не містять доказів, які б спростували твердження позивача про його необізнаність до липня 2011 року з розпорядженням від 25.11.2003 за №515, з протоколом від 28.03.2003, з постановою від 28.04.2003 та актом від 29.05.2003.

Харківська об'єднана податкова інспекція надала пояснення, в яких повідомляє, що за період 2002-2007 років СФГ Дмітрій надав до Харківської ОДПІ розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку на земельну ділянку загальною площею 36,0 га (рілля). За період з 2008-2011 роки СФГ Дмітрій до Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області не звітує.

Позивач зазначає, що отримана ним у користування земельна ділянка використовувалась за цільовим призначенням (для ведення фермерського господарства) з моменту набуття права користування. У підтвердження використання спірної ділянки позивач надав докази оплати податку на землю у спірний період, що підтверджується матеріалами справи (а.с.96-109, том 1).

Натомість апелянт зазначає, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, крім довідок податкової інспекції, що свідчить лише про сплату податку.

Такі доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, в яких міститься копія договору №9 від 26.05.2003 про надання фінансової допомоги селянському (фермерському) господарству, укладеного між дирекцією Харківського відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств та селянським (фермерським) господарством Дмітрій , згідно з пунктом 1.1 якого Харківське відділення Укрдержфонду зобов'язується надати цільову фінансову допомогу на зворотній основі селянському (фермерському) господарству Дмітрій у сумі 21000 грн без ПДВ, а останнє зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову допомогу у визначений даним договором строк (а.с.17-19, том 2).

Відповідно до наказу №162/426/181 від 17.06.2002 Міністерства аграрної політики України Про затвердження Порядку надання та використання коштів фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств (який був чинний до 03.04.2005) джерелом фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств є кошти, що передбачаються у державному бюджеті на відповідний рік на фінансову підтримку селянських (фермерських) господарств.

Селянське (фермерське) господарство використовує кошти фінансової підтримки виключно на виробництво та переробку власно виробленої сільськогосподарської продукції на здійснення господарської діяльності.

Кошти фінансової підтримки селянських (фермерських) господарств, що надаються на зворотній основі, виділяються на конкурсних засадах для господарської діяльності селянських (фермерських) господарств, з терміном повернення до трьох років.

02.11.2005 Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Харківське відділення) надано довідку №88 про те, що фінансова допомога, отримана в Харківському відділенні Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, повернута до Держбюджету у повному обсязі (а.с.84, том 1).

Згідно з договором про надання послуг по вирощуванню сільгосппродукції у 2005 році замовник (ТОВ НВО НТС ) замовив проведення сільськогосподарських робіт по вирощуванню кабачка кущового на землях виконавця (Селянського (фермерського) господарства Дмітрій ), загальною площею 32,0 га (а.с.85, том 2).

Отже, у травні 2003 року позивачу надавалася цільова фінансова допомога на зворотній основі, що свідчить про те, що Сільськогосподарське фермерське господарство Дмітрій у період винесення спірного розпорядження від 25.11.2003 функціонувало, уклало договір про надання послуг по вирощуванню сільгосппродукції, виконало взяті на себе зобов'язання за вказаним договором і повернуло надані Укрдержфондом державні кошти у 2005 році, що свідчить про використання земельних ділянок саме за цільовим призначенням.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги суд першої інстанції досліджував у період виникнення спору, апелянт наводить доводи щодо відносин, які були між учасниками справи у спірний період, однак на час апеляційного провадження відповідачі не надали чітких пояснень, хто є фактичним користувачем спірних земельних ділянок на даний момент, та не спростували того факту, що позивач продовжує користуватися земельними ділянками, наданими йому у користування та сплачує податок на землю.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 10 частини 2 ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абз.2 частини 2 ст.20 Господарського кодексу України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, обмежують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та пункту "г" частини 3 ст.152 Земельного кодексу України (визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Колегія суддів вважає за необхідне надати юридичну оцінку вимозі про скасування незаконного розпорядження про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства в аспекті приписів ряду рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення часини 1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до частини 1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції №475/97-ВР від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною 1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, Щокін проти України від 14.10.2010, Сєрков проти України від 21.07.2011, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009, Трегубенко проти України від 02.11.2004, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 у справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

У даній ситуації необхідним є також врахування рішення ЄСПЛ від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, щодо необхідності додержання принципу належного урядування при втручанні держави в право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення в справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип належного урядування може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип належного урядування не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, а передбачає критерії, які слід з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави в право на мирне володіння майном. Додержання принципу належного урядування оцінюється одночасно з додержанням принципу пропорційності , при тому, що не має чіткого, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини .

Враховуючи викладені обставини справи, норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про безпідставність припинення права позивача на постійне користування землею Харківською районною державною адміністрацією Харківської області кодексу України своїм розпорядженням від 25.11.2003 №515 у супереч ст.19 Конституції України, ст.141, ст.144 Земельного кодексу України.

З огляду на те, що Харківська районна державна адміністрація Харківської області при прийнятті розпорядження №515 від 25.11.2003 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13." діяла незаконно, господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про скасування незаконного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі і зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району.

Щодо позовних вимог про скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 року №1473, №1475, №1472, №1468 №1467; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_7; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_6; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_3, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент розгляду справи у суді першої інстанції) до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Часиною 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України ( у редакції, чинній з 15.12.2017) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із вимогами Господарського процесуального кодексу України.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Позивач звернувся до господарського суду із заявою (вх.№15135) про зміну предмету позову 12.05.2017 (а.с.73-82, 82, том 4).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2017 суд прийняв вказану заяву до розгляду, в подальшому розглянув її та виніс рішення з урахуванням заяви про зміну предмету позову.

Однак з протоколу судового засідання від 01.04.2016 убачається, що позивач надав пояснення у справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи. Розгляд справи подовжено на 15 днів та відкладено на 11.04.2016 (а.с.164-165, том 1).

У протоколі судового засідання від 11.04.2016, зокрема, зазначено: Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі, представник третьої особи проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні. Суддя досліджує матеріали справи. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Відкладено розгляд справи (а.с.118- 119, том 2).

Отже, позивач у порушення приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України звернувся з заявою про зміну предмету позову після початку розгляду справи по суті, а суд першої інстанції, прийнявши таку заяву до розгляду, не взяв до уваги дану обставину.

Крім того, визнання недійсними Державних актів на право власності на земельні ділянки, видані фізичним особам , не відносяться до юрисдикції господарських судів у відповідності до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами 1, 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Частиною 2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Статтею 21 Господарського процесуального кодексу України визначено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення незалежно від доводів апеляційної скарги підлягає скасуванню у частині залишення судом без розгляду позовних вимог про скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області; оскільки вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, видані фізичним особам, прийняті судом до розгляду з порушенням суб'єктної підсудності.

Апелянт вважає, що при поданні позову порушення строки позовної давності, оскільки строк подання позову сплив у липні 2014, але судом першої інстанції дана обставина не досліджена.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Як убачається з матеріалів справи сторонами не заявлялась заява про застосування строків позовної давності, а тому доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (у тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як припис статті 267 Цивільного кодексу України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб (постанова пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів ).

Отже, заява про застосування строків позовної давності сторонами у справі у суді першої інстанції не заявлялася. Господарський суд з власної ініціативи не може зазначати про сплив позовної давності, а застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з позовом про скасування незаконного спірного розпорядження позивач звернувся у липні 2011 року до суду адміністративної юрисдикції. Адміністративна справа у судах трьох інстанцій розглядалася майже чотири роки. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2015, зокрема, роз'яснено позивачеві право на звернення до суду у порядку господарського судочинства. 05.02.2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Щодо заяви третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про застосування строку позовної давності (заявленої у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції) у суду відсутня можливість застосування позовної давності за заявою відповідних третіх осіб.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушені норми і процесуального права, оскільки суд відмовив першому відповідачу у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання було обґрунтовано тим, що представник ХРДА Щербань Л.О., якій доручено представляти інтереси Харківської районної державної адміністрації у даній справі, з 06.11.2017 по 01.12.2017 перебуває у відпустці.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому перший відповідач у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, в якому висловлена правова позиція першого відповідача у даній справі.

З урахуванням того, що у відповідності до ст.69 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) строк розгляду даної справи закінчився (справа розглядалася з 08.02.2016), господарський суд Харківської області обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, на думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не розглянув в оскаржуваному рішенні питання призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

У ході апеляційного провадження представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_7, пояснив, що земельна ділянка, якою користується довіритель, та спільна земельна ділянка - це різні земельні ділянки. Саме цей факт заявник (представник ОСОБА_7) просив встановити, призначивши судову експертизу у даній справі.

Отже, колегія суддів зазначає, оскільки спір стосується обставин, за якими позивачу припинено право користування, у ході судового розгляду справи не встановлено фактів та обставин щодо права користування спірними земельними ділянками третіми особами, тому призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи не є доцільним.

Крім того, у матеріалах справи відсутні обґрунтовані пояснення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, щодо порушення їх прав або охоронюваних законом інтересів у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог у частині скасування незаконного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі і зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько-Тишківської сільської ради Харківського району.

У частині залишення без розгляду позовних вимог рішення господарського суду Харківської області підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про закриття провадження у справі у цій частині на підставі частин 1, 2 ст.278 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Статтею 278 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, про часткове скасування рішення господарського суду Харківської області від 29.11.2017 у справі №922/308/16 у частині залишення позовних вимог без розгляду із прийняттям нового рішення у цій частині про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області 29.11.2017 у справі №922/308/16 скасувати у частині залишення без розгляду позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі щодо скасування незаконних розпоряджень Харківської районної державної адміністрації Харківської області від 04.03.2010 року №1473, №1475, №1472, №1468 №1467; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_10; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого ОСОБА_7; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого ОСОБА_5; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого ОСОБА_6; визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5, виданого ОСОБА_3.

У решті позовних вимог про скасування незаконного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області №515 від 25.11.2003 про припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства ОСОБА_13, загальною площею 36,0 га ріллі, у тому числі і зарахування вилучених земельних ділянок до земель запасу сільських рад: 30,0 га - ріллі на території Веселівської сільської ради Харківського району; 6,0 га - ріллі на території Русько - Тишківської сільської ради Харківського району; рішення господарського суду Харківської області 29.11.2017 у справі №922/308/16 - залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.05.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Л.І.Бородіна

Суддя В.В.Лакіза