Постанова

від 08.02.2018 по справі 752/21906/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 752/21906/16-ц Головуючий у 1-й інстанціїсуддя: Новак А.В.

08 лютого 2018 року м. Київ

Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Семенюк Т.А., Прокопчук Н.О.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Медик 1 , Товариства співвласників будівництва житла Медик , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство Трест Київміськбуд-1 про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив визнати недійсним правочин - Акт приймання-передачі житлового будинку по пр. Голосіївському, 27 у м. Києві з балансу ТСБЖ Медик на баланс ОСББ Медик 1 від 29.11.2016.

Також ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у спосіб:

зупинення ліквідації та припинення ТСБЖ Медик на час розгляду судом першої інстанції справи;

заборони голові правління ТСБЖ Медик Стасюку Р.І. вчиняти будь-які дії пов'язані з ліквідацією товариства, знищення або передачу до архівних установ документів товариства;

заборонити управлінню державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань записи з приводу припинення та ліквідації ТСБЖ Медик .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.12.2017 в задоволенні заяви відмовлено.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1138/2018 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження доказів та їх оцінка. В обґрунтування своїх доводів вказує, що ТСБЖ Медик з 20.11.2017 перебуває у стані припинення, що створює реальну загрозу подальшому розгляду справи, оскільки має на меті штучно спричинити умови для неправильних тверджень про знищення під час ліквідації неіснуючих документів, на підставі яких ТСБЖ Медик та Стасюк Р.І. (голова правління) ніби набули майнові права з розпорядження спірним будинком.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку з чим, справа підлягає розгляду Апеляційним судом м. Києва.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленні про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомили.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання не підлягає задоволенню.

Постановляючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не подано належні докази, які обґрунтовують необхідність вчинення таких дій у спосіб запропонований ним, та що невжиття заходів унеможливить виконання рішення суду по даній справі у разі задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів .

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом та просив визнати недійсним правочин - Акт приймання-передачі житлового будинку по пр. Голосіївському, 27 у м. Києві з балансу ТСБЖ Медик на баланс ОСББ Медик 1 від 29.11.2016 (а. с. 3-7). Також ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у спосіб: зупинення ліквідації та припинення ТСБЖ Медик на час розгляду судом першої інстанції справи; заборони голові правління ТСБЖ Медик Стасюку Р.І. вчиняти будь-які дії пов'язані з ліквідацією товариства, знищення або передачу до архівних установ документів товариства; заборонити управлінню державної реєстрації ГТУЮ у м. Києві вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань записи з приводу припинення та ліквідації ТСБЖ Медик (а. с. 11-12).

Заявник зазначив, що ліквідація ТСБЖ Медик унеможливить виконання рішення по даній справі у майбутньому та призведе до створення умов для неправдивих тверджень про знищення під час ліквідації документів, на підставі яких ТСБЖ Медик набуло майнових прав на будинок по пр. Голосіївському, 27 у м. Києві.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали), забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1, 2 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Зі змісту пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову вбачається, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії, що стосуються предмета спору, наприклад, укладати договір, проводити платежі, передавати майно. При цьому не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому.

Забезпечення позову застосовується судом чи суддею у випадках, коли є реальна або імовірна загроза утруднення виконання рішення суду в майбутньому, перелік способів застосування виду забезпечення встановлений у відповідній статті ЦПК України не є вичерпаним, а тому види забезпечення можуть бути різними в залежності від обставин справи й оцінку застосування того чи іншого виду забезпечення позову вирішується судом або суддею при розгляді цього питання, таке прохання позивача узгоджується з його позовними вимогами.

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом першої інстанції встановлено, що забезпечення у такий спосіб не ґрунтується на вимогах закону, а відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не вплине на унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог , колегія суддів вважає висновки суду про відмову в задоволенні заяви правильними.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють доводи вищезгаданої заяви, суд першої інстанції зробив по ним свої висновки, з якими погоджується і колегія суддів.

Також колегія суддів вважає , що забезпечення позову в спосіб обраний позивачем є фактичним втручанням останнього в господарську діяльність відповідачів, що в розумінні закону є неприпустимим.

За наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії ( Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12.02.2018.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк