Ухвала

від 12.02.2018 по справі 202/453/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/453/18

Провадження № 2-з/202/14/2018

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

12 лютого 2018 року м. Дніпро

Суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності, провадження у якій було відкрито ухвалою судді від 12 лютого 2018 року.

Разом із позовною заявою позивачкою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов'язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій), щодо наступного майна:

квартири АДРЕСА_1;

гаражу розташованого біля будинку АДРЕСА_5;

квартири АДРЕСА_2;

домоволодіння АДРЕСА_6;

домоволодіння АДРЕСА_7;

Накласти арешт на автомобіль марки Honda модель Ассоrd 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_3;

Накласти арешт на індивідуальний сейф НОМЕР_4 та будь-який інший індивідуальний сейф, який знаходиться в користуванні ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) та знаходиться в ПАТ КБ Правекс-Банк за адресою: м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 18;

Накласти арешт на всі індивідуальні сейфи, які знаходяться в користуванні ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) в АТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805;

Накласти арешт на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю ТОПСЕКРЕТ ( ідентифікаційний код юридичної особи 31468003) № НОМЕР_5, який знаходиться в АТ Райффайзен банк Аваль , МФО 380805;

Накласти арешт на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1), а саме: НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, які знаходяться в ПАТ КБ Правекс Банк , МФО 380838.

Заяву обґрунтовано тим, що предметом позову є поділ майна подружжя, що перебуває у спільній сумісній власності, ціна позову 4864260 грн. На думку заявника, наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконати рішення, яке буде постановлене у справі, буде неможливим, оскільки відповідач має реальні можливості реалізувати вказане майно, та враховуючи наявність конфлікту між сторонами стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності, як подружжя, вчинення відповідачем дій по заволодінню спільними грошовим коштами, позбавлення її права користуватися спільним будинком АДРЕСА_6, застосування корупційних схем з метою порушення, щодо неї кримінальних проваджень із метою шантажу, вчинення дій по залишенню її без бізнесу та коштів для існування, вказує на те, що відповідач вчинить будь-які дії направлені на незаконне відчуження спільного сумісного майна, розпорядження спільними грошовими коштами та виведенню із розрахункових рахунків ТОВ ТОПСЕКЕТ та ФОП ОСОБА_2 грошових коштів, які є їх спільним доходом.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, приходжу до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 202/453/18, яка перебуває в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ, є поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності сторін.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15463563 від 03.08.2007 року, власником ? частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та власником ? частки є ОСОБА_2. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3137856 від 22.03.2004 року, власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_1. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №28320445 від 10.12.2010 року, власником будинку АДРЕСА_7 є ОСОБА_1. Згідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №29323839 від 16.03.2011 року власником домоволодіння АДРЕСА_6 є ОСОБА_2.

Як вбачається із матеріалів справи заявником, не надано суду доказів щодо права власності на автомобіль марки Honda Accord 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, а долучені договори найму індивідуальних сейфів з закінченим строком їх дії.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема накладання арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно майна.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, тому забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії по відчуженню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов'язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій), щодо наступного майна: квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_6; домоволодіння АДРЕСА_7 є співмірними заявленим позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить її права на судовий захист.

Щодо гаражу розташованого біля будинку АДРЕСА_5, то позивачем не надано суду доказів щодо права власності на зазначений гараж за сторонами.

Щодо накладання арешту на автомобіль та індивідуальні сейфи, то як вбачається із матеріалів справи заявником не надано суду доказів щодо автомобіля марки Honda Accord 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3, а строк дії долучених договорів найму індивідуальних сейфів закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Арешт майна передбачає фактичну заборону власникові володіти, користуватися або розпоряджатися належним на праві власності майном, що по суті є порушенням права власності відповідача.

Щодо накладання арешту на розрахунковий рахунок ТОВ ТОПСЕКРЕТ та розрахункові рахунки фізичної особи підприємця ОСОБА_2

З огляду на те, що накладення арешту на рахунки, власником якого ТОВ ТОПСЕКРЕТ та фізична особа-підприємець, позбавить останніх права володіти та користуватися цим майном та вести господарську діяльність, тому в задоволені заяви в частині накладення арешту на рахунки слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності - задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням по цивільній справі №202/453/18 за позовом заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності накласти заборону ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії о відчуженню, переоформленню та державної реєстрації, реєстраційних дій пов'язаних із реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонити внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу), вчинення відчуження у примусовому порядку (в порядку виконавчого провадження, виконавчих написів та інших дій), щодо наступного майна: квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2; домоволодіння АДРЕСА_6; домоволодіння АДРЕСА_7 .

В задоволені інших вимог заяви відмовити.

Стягувач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2).

Боржник: ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_9).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред'явлення ухвали до виконання три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.П. Слюсар