Постанова

від 07.02.2018 по справі 522/1559/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/983/18

Номер справи місцевого суду: 522/1559/15-ц

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуційна компанія Укроптторг - Суханової Катерини Олександрівни на заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.09.2015 року,

встановила:

29.01.2015 року ПАТ ПроКредит Банк звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.11.2013 року між ПАТ ПроКредит Банк та ТОВ Дистрибуційна компанія Укрпротторг був укладений кредитний договір №501.43811, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 500 000 грн. зі сплатою 21 % річних, строком на 12 місяців. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 25.11.2013 року між банком та ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договори поруки № 311168-ДП1 та № 311170-ДП1, відповідно до умов яких поручителі поручаються перед кредитором боржника за належне виконання останнім умов кредитного договору. У зв'язку з тим, що відповідач не виконує належним чином зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість, яка станом на 26.01.2015 року становить 342 415, 98 грн. та складається з: заборгованості за кредитом - 295 109,07 грн.; заборгованості по процентам за графіком - 13 659,97 грн.; заборгованості по процентам за неправомірне користування кредитом - 13 646, 94 грн.; пені - 20 000 грн., яку ПАТ ПроКредит Банк просило стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 07.09.2015 року позовні вимоги ПАТ ПроКредит Банк задоволено у повному обсязі та стягнуто солідарно з відповідачів на користь ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором № 501.43811 від 25.11.2013 року в розмірі 342 415, 98 грн. Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06.10.2017 року заяву представника ТОВ Дистрибуційна компанія Укроптторг про перегляд зазначеного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ТОВ Дистрибуційна компанія Укроптторг Суханова К.О. подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ПАТ ПроКредит Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3 у повному обсязі; закрити провадження в частині вирішення позовних вимог ПАТ ПроКредит Банк до ТОВ Дистрибуційна компанія Укроптторг .

Апеляційну скаргу Суханова К.О. обґрунтовує тим, що суд першої інстанції позовні вимоги банку до позичальника-юридичної особи та позовні вимоги банку до поручителів-фізичних осіб розглянув в одному провадженні всупереч вимогам Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України, що є порушенням норм процесуального права. Крім того зазначила, що відповідно до розрахунку заборгованості, банком нараховані проценти за неправомірне користування кредитом, та зазначено, що дані проценти розраховані на підставі умов Кредитного договору, однак в Кредитному договорі № 501.43811 від 25.11.2013 року не міститься умов, відповідно б до яких Банк мав право дораховувати проценти за неправомірне користування кредитом та нараховуючи позичальнику вказані проценти за неправомірне користування кредитом, сплату яких не передбачено умовами кредитного договору ПАТ ПроКредит Банк змінив основне зобов'язання без згоди поручителів, внаслідок чого змінився обсяг відповідальності останніх, що, на думку Суханової К.О., є підставою для припинення поруки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України та відмови з цих підстав у задоволені позовних вимог до поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3

Позивач в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому справа розглянута відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам судове рішення районного суду в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.11.2013 року між ПАТ ПроКредит Банк та ТОВ Дистрибуційна компанія Укрпротторг був укладений кредитний договір №501.43811, згідно умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 500 000 грн. зі сплатою 21 % річних, строком на 12 місяців.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надав кредит в сумі 500 000 грн.

Станом на момент подачі позову до суду відповідач не виконує належним чином зобов'язань за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтями 1049, 1054 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строк та на умовах, встановлених договором.

Відповідачі були повідомлені банком про виникнення заборгованості по оплаті, передбачених договором платежів перед банком. На даний час кредитна заборгованість не погашена.

Таким чином, станом на 26.01.2015 року перед банком по кредитному договору існує заборгованість на загальну суму 342 415, 98 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 295 109,07 грн.; заборгованість по процентам за графіком - 13 659,97 грн.; заборгованість по процентам за неправомірне користування кредитом - 13 646, 94 грн.; пеня - 20 000 грн.

Положеннями договору передбачено, що банк у випадку порушення позичальником строків сплати передбачених договором платежів банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в повному обсязі та сплатити процентів за його користування, а також плати за ведення кредитної справи. При несвоєчасній сплаті позичальником платежів в строки, передбачені договором, кредитор має право вимагати від позичальника оплати боргового зобов'язання в примусовому порядку згідно чинного законодавства.

Відповідно до п. 1, 4 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 311168-ДП1 від 25.11.2013 року та банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 311170-ДП1 від 25.11.2013 року, копія яких наявна в матеріалах справи. Відповідно до умов зазначених договорів поручитель поручається перед кредитором боржника, за належне виконання останнім умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст.22 ЦКУ збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Суд першої інстанції, на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги позивача до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Разом тим суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість у солідарному порядку.

Так, оскільки як вже було зазначено, договори поруку були укладено між банком та ОСОБА_5, банком та ОСОБА_3, а тому як у ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 так і ОСОБА_3 перед ОСОБА_2, відсутні будь-які зобов'язання, таким чином заборгованість необхідно стягувати з кожного поручителя окрема, а не солідарно.

Разом тим колегія суддів, відхиляє доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки у зв'язку зміною основного зобов'язання без згоди поручителів, з огляду на таке.

Згідно Розділу 1 визначення термінів Договорів поруки Зобов'язання Позичальника - усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання Позичальника перед Кредитором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, враховуючи зобов'язання пов'язані з порушенням Кредитних договорів (сплатити неустойку, компенсацію, відшкодувати збитки тощо), що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії Рамкової угоди на підставі діючих чи, які будуть укладені у майбутньому Кредитних договорів.

Відповідно до п.2.2. Договорів поруки Порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання Позичальника із врахуванням усіх Кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.

Якщо зміни та/або доповнення (надалі - зміни) до Рамкової угоди стосуватимуться збільшення загального строку кредиту, його суми чи процентів за користування кредитом (за винятком зміни змінюваної процентної ставки), то порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням таких змін за умови отримання на те попередньої чи наступної згоди Поручителя. Така згода може бути надана шляхом внесення змін до цього Договору або подання Поручителем письмової згоди у формі листа.

У випадку відсутності вказаної згоди порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника в межах лімітів умов кредитування, які діяли до внесення таких змін до Рамкової угоди.

Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі інші можливі зміни Кредитних договорів (у тому числі зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов'язків сторін тощо), можуть здійснюватися без будь-якого погодження з Поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням усіх таких змін і нових Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем.

Отже, поручитель поручився перед АТ ПроКредит Банк за виконання позичальником будь-яких зобов'язань, які виникають з Кредитного договору, якщо такі зобов'язання не перевищують встановлених в ньому лімітів.

Згідно зп.1.3. Кредитного договору, Проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредиту, яка не є повернутою Кредитору ( надалі - залишок кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховуються щодо чергових платежів у строки, що зазначені в Графіку як дні платежу .

Розрахунок заборгованості від 26.01.2015 року, доданий позивачем до позовної заяви містить Таблицю 3 Розрахунок процентів за неправомірне користування . Дані проценти розраховані на підставі умов Кредитного договору, а також ст.ст.536-625 ЦК України, відповідно до яких Позичальник зобов'язаний сплачувати проценти від простроченої суми за весь час прострочення. Згідно наведених розрахунків, такі проценти нараховані виключно на прострочену суму заборгованості за капіталом за ставкою, вказаною у п. 1.2. (21%).

Таким чином, нарахування процентів на неповернуту суму кредиту прямо передбачено умовами Кредитного договору, тому жодного збільшення відповідальності за основним зобов'язанням не відбулось, а відтак немає підстав для припинення поруки.

Підсумовуючи викладене колегія суддів, керуючись ч. 3 та 4 ст.376 ЦПК України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню рішення необхідно скасувати та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №501.43811 від 25.11.2013 року в розмірі 342 415, 98 грн. та з ОСОБА_3 на користь ПАТ ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №501.43811 від 25.11.2013 року в розмірі 342 415, 98 грн.

Крім того відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат, а саме судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ ПроКредит Банк

Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибуційна компанія Укроптторг Суханової Катерини Олександрівни - задовольнити частково.

Заочне рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.09.2015 року - скасувати та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №501.43811 від 25.11.2013 року в розмірі 342 415, 98 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк заборгованість за кредитним договором №501.43811 від 25.11.2013 року в розмірі 342 415, 98 грн.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк суму сплаченого судового збору в розмірі 3424,16 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.02.2018 року.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

О.С.Комлева