Рішення

від 13.02.2018 по справі 2а-0770/2730/11

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2018 року м. Ужгород№ 2а-0770/2730/11 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб,що беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача 1 - ОСОБА_3

представника відповідача 2 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області до ОСОБА_5 підприємства "Уж Експрес", ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" про визнання правочину фіктивним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ОСОБА_5 підприємства "Уж Експрес", ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" про визнання правочину фіктивним та стягнення коштів в розмірі 715600,00 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою цього ж суду від 23.11.211 року провадження в даній адміністративній справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі № 1-852/11, яка перебувала на розгляді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по обвинуваченню директора приватного підприємства «Уж Експрес» ОСОБА_3 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 28-ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28-ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України і така порушена в тому числі проти ОСОБА_3 та пов'язана з його діяльністю, як керівника відповідача 1 - ПП «Уж Експрес» , в тому числі створення та діяльності зазначеного підприємства з незаконною метою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 року провадження в даній адміністративній справі було поновлено, оскільки відпали обставини, що слугували підставою для зупинення провадження в даній справі.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом було проведено перевірку приватного підприємства Уж - Експрес , за результатами якої було складено акт від 22.04.2011 року №1/23-60/36908299. В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що між ОСОБА_5 підприємством "Уж Експрес" та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" було укладено фіктивний правочин, згідно якого Приватне підприємство "Уж Експрес" отримало із розрахункового рахунку ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" грошові кошти в сумі 715600,00 грн., як оплату за послуги згідно рахунку - фактури №3547/17 - DN-11-LOC від 18.01.2011 року. Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач вважає, що ОСОБА_5 підприємством "Уж Експрес" порушено норми чинного законодавства і вказаний правочин завідомо суперечний інтересам держави і суспільства, оскільки був спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою незаконного збагачення без мети здійснення основного виду діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_5 підприємства "Уж Експрес" в судовому засіданні вказав на те, що жодних договорів між ним та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" не укладалось.

Представник відповідача ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову також заперечив, посилаючись на те, що жодних договорів з ОСОБА_5 підприємством "Уж Експрес" не укладалось.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, зокрема із акту перевірки Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_5 підприємства Уж - Експрес з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства за період з 27.01.2010 року по 31.01.2011 року від 22.04.2011 року №1/23-60/36908299 (Т.1 а.с 57-67) податковим органом встановлено, що між ОСОБА_5 підприємством "Уж Експрес" та ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" було укладено фіктивний правочин, згідно якого Приватне підприємство "Уж Експрес" отримало із розрахункового рахунку ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" грошові кошти в сумі 715600,00 грн., як оплату за послуги згідно рахунку - фактури №3547/17 - DN-11-LOC від 18.01.2011 року.

Позивач вважає, що ОСОБА_5 підприємством "Уж Експрес" порушено норми чинного законодавства і вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки був спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою незаконного збагачення без мети здійснення основного виду господарської діяльності, а відтак позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом та просить суд визнати вищевказаний правочин фіктивним та стягнути до Державного бюджету України з ОСОБА_5 підприємства "Уж Експрес" кошти в сумі 715600,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом із матеріалів справи та підтверджено відповідними доказами, вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.12.2016 року у справі 1-852/11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, та призначено йому узгоджене покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання ОСОБА_3 звільнено з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Зі змісту вказаного вироку встановлено, що "… у період з липня по грудень 2010 року ОСОБА_7, будучи менеджером з постачання товарів приватного підприємства Карніка , разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_3, який являється директором фіктивного підприємства Уж Експрес , діючи у складі організованої ним групи, для досягнення єдиного злочинного наміру, направленого на незаконне заволодіння коштами ПП Карніка шляхом шахрайства, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, шляхом введення в оману керівництва даного підприємства в частині будівельних матеріалів та інструментів по завищеним цінам через фіктивне підприємство, подавали від ПП Уж Експрес фіктивні, підроблені бухгалтерські документи, а саме рахунки-фактур, видаткові та податкові накладні, для сплати ПП Карніка за нібито отриманий товар грошових коштів.

Таким чином, у межах кримінальної справи , судом встановлено, що ОСОБА_3, своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто в сприянні іншим співучасникам створити суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та в обіцянці приховувати фіктивне підприємництво, вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Копія зазначеного вироку, що міститься в матеріалах справи, містить відмітку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що вирок набрав законної сили 13.01.2017 року (Т.2 а.с. 18-21).

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК), контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першої статті 205 ЦК передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК).

Частиною третьою статті 203 ЦК передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК).

Частиною першою статті 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК).

Водночас, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК).

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти висновку, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 ст. 228 ЦК).

Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до вимог ст. 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

З аналізу вказаних норм законодавства випливає наявність двох окремих видів недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок та є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом.

Таким чином, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, здійснюється до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

При цьому, для кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина сторони, внаслідок чого необхідно довести наявність умислу у сторін при укладенні та вчиненні конкретного правочину щодо настання певних протиправних наслідків.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.08.2011 року №110776258, ОСОБА_3 є керівником ПП Уж -Експрес (ідентифікаційний код 36908299) з 28.01.2010 року (Т.1, а.с. 10).

Згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ПП Уж -Експрес (ідентифікаційний код 36908299) ОСОБА_3 є засновником даного підприємства з 28.01.2010 року. Вказані відомості підтверджуються витягами з ЄДР.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду від 28.12.2016 року у справі 1-852/11 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Даним вироком було встановлено, що ОСОБА_3 (директор ПП Уж - Експрес ) жодних договірних зобов'язань на себе не брав та не підписував, а лише рахувався засновником та службовою особою приватного підприємства, фінансово - господарською діяльністю з використанням товариства займались інші особи.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, як встановлено судом в ході судового розгляду та доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, Господарським судом Закарпатської області постановлено рішення від 02.08.2012 року у справі №5008/477/2012 за позовом ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю „Оміа Україна", за участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_9 Аваль", м. Київ до ОСОБА_5 підприємства „Уж Експрес", про стягнення 715600 грн., набутих без достатніх правових підстав.

Як встановлено Господарським судом Закарпатської області згідно вищезазначеного рішення між товариством з обмеженою відповідальністю „Оміа Україна" та Акціонерним поштово-пенсійним банком „Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „ОСОБА_9 Аваль", укладено Договір №03/08-9-1/2605-0813 від 05.05.2006 на здійснення розрахунково касового обслуговування. Додатковою угодою №03/08-9-1/2605 від 07.11.2006 її сторони дійшли згоди стосовно забезпечення виконання умов розрахунково-касового обслуговування за допомогою програмно-технічного комплексу електронних платежів „Банк-Клієнт" з системою криптозахисту.

Двадцятого січня 2011 року до системи дистанційного управління рахунками „Клієнт-Банк" акціонерного товариства „ОСОБА_9 Аваль" надійшло платіжне доручення №45 на суму 715600 грн., підписане індивідуальними електронними ключами посадових осіб позивача, отримувачем платежу зазначено приватне підприємство „Уж Експрес", код 36908299, рахунок № 26003240757, МФО 380805, призначення платежу: „Оплата за послуги згідно рахунка-фактури №3547/17-DN-11-LOC від 18.01.2011".

Виявивши факт несанкціонованого списання з рахунку товариства з обмеженою відповідальністю „Оміа Україна" грошових коштів у сумі 715600 грн., останнє проінформувало банк про таке списання.

Господарський суд Закарпатської області дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, матеріалами справи повністю підтверджено отримання ПП Уж Експрес від ТзОВ Оміа Україна коштів у сумі 715600 грн. (випискою з особового рахунку відповідача та платіжним дорученням №45 від 20.01.2011), а також відсутність між сторонами будь-яких зобов'язальних відносин, які могли б слугувати правовою підставою для перерахування позивачем відповідачу вказаної суми.

Тобто, враховуючи, що кошти у сумі 715600 грн. отримані ПП Уж Експрес від ТзОВ Оміа Україна без будь-яких правових підстав, що повністю підтверджено матеріалами справи, ПП Уж Експрес зобов'язаний повернути вказані кошти на підставі згаданої норми закону(Т.2 а.с. 68-71).

Крім цього, суд також вважає за необхідне зазначити, що за вищевказаним рішенням Господарського суду Закарпатської області , яке набрало законної сили 17.08.2012 року, було видано судовий наказ про примусове виконання рішення від 27.08.2012 року №508/477/2012 (Т.2 а.с. 72).

Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській , цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи норму вищенаведеної статті КАС України, а також те, що кошти в розмірі 715600,00 грн. були стягнуті на користь ТзОВ Оміа Україна за судовим рішенням з ПП "Уж Експрес", як такі, що отримані без будь-яких правових підстав та за відсутності будь-яких зобов'язальних відносин, суд приходить до висновку, що між ТЗОВ "Оміа Україна" та ПП "Уж Експрес" не було укалдено жодних правочинів в розумінні ст. 202 ЦКУкраїни, а відтак відсутні правові підстави для визнання правочину фіктивним чи недійсним з огляду на його відсутність взагалі.

З цих самих підстав, приймаючи до уваги стягнення з ПП"Уж Експрес" на користь ТзОВ "Оміа Україна" за судовим рішенням у справі №5008/477/2012 безпідставно набутої спірної суми коштів у розмірі 715600,00 грн. не підлягає до задоволення і позовна вимога щодо стягнення даної суми в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачами у справі належними та допустимими доказами спростовано доводи позивача, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись статтями 5,6,9,77,78,90,134,139,205,243-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Закарпатській області до ОСОБА_5 підприємства "Уж Експрес", ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю "ОМІА Україна" про визнання правочину фіктивним та стягнення коштів - відмовити повністю .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.02.2018 року.

СуддяОСОБА_10