Рішення

від 13.02.2018 по справі 826/16131/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 лютого 2018 року №826/16131/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: судді-доповідача Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-V до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 р. в адміністративній справі №826/16131/13-а відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-V , (далі - позивач, ТОВ Фенікс-V ), до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, (далі - відповідач, Інспекція), про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 30.09.2013 р. №42 д Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації , (далі - оскаржуваний наказ) .

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 р. постанову суду першої інстанції від 07.11.2013 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ТОВ Фенікс-V задоволено: визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 р. та постанову суду апеляційної інстанції від 21.10.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), допущено заміну первинного відповідача на належного - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, (далі - відповідач, Держархбудінспекція) .

За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, для нового розгляду справи в Окружному адміністративному суді міста Києва призначено відповідного суддю.

У ході нового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та проси задовольнити їх. Пояснив, що оскаржуваний наказ прийнято Інспекцією безпідставно. На час реєстрації декларацій у них були зазначені достовірні дані. Протилежного органом державного архітектурно-будівельного контролю не доведено.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю. На обґрунтування своєї позиції відповідач у письмових запереченнях проти позову зауважив, що оскаржуваний наказ Інспекцією прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами законодавства. У деклараціях, реєстрацію яких скасовано, позивачем зазначено недостовірну інформацію, яка свідчить, що об'єкт будівництва є самочинним.

Присутні у відповідному судовому засіданні представники сторін заявили письмове клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Зі змісту ухвали суду касаційної інстанції від 30.09.2015 р. вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовані у зв'язку з тим, що такими судами неповно досліджено обставини справи, не вжито всіх передбачених законом заходів, необхідних для повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Зокрема, як зазначено судом касаційної інстанції, будь-яких фактичних даних, крім декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також оскаржуваного наказу про їх скасування, які б свідчили про подання замовником будівництва ТОВ Фенікс-V недостовірних даних, наведених у зазначених деклараціях, внаслідок чого занижено категорію складності з IV на III, судом першої інстанції не встановлено і не перевірено. В матеріалах справи відсутній акт перевірки, з якого можливо було б вбачати ознаки чи обґрунтування віднесення саме до IV категорії складності об'єкту будівництва.

Апеляційний суд на зазначені обставини уваги не звернув, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову, посилаючись при цьому лише на лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про категорію складності об'єкта будівництва від 01.10.2012 р. №7/14-15769, не перевіривши інших підстав для віднесення об'єкта будівництва до ІІІ категорії складності.

При цьому, апеляційним судом не було досліджено на підставі чого Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України направило такий лист відповідачу та чи були інші підставі для віднесення об'єкту будівництва до IІІ категорії складності.

Зважаючи на викладене, у ході нового розгляду справи судом з'ясовано наступне.

21.06.2013 р. за №КВ083131720800, відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2011 р. №466, (далі - Порядок №466), зареєстровано подану ТОВ Фенікс-V декларацію про початок виконання будівельних робіт Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування .

19.07.2013 р. за №КВ143132030187, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. №461, (далі - Порядок №461), зареєстровано подану ТОВ Фенікс-V декларацію про готовність об'єкта до експлуатації Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування .

В подальшому, а саме 30.09.2013 р. Інспекцією видано оскаржуваний наказ, яким скасовано реєстрацію перелічених вище декларацій.

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що під час проведеної відповідачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів правил по вул. Петлюри (Комінтерну), 3/25 у Шевченківському районі м. Києва встановлено факт подання замовником будівництва ТОВ Фенікс-V недостовірних даних, наведених у декларації про початок виконання будівельних робіт Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування , зареєстрованої 21.06.2013 р. за №КВ083131720800 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування , зареєстрованої 19.07.2013 р. за №КВ143132030187, а саме занижено категорію складності з IV на III.

Тобто, як вбачається з викладеного, підставою для скасування реєстрації декларацій слугувало зазначення у таких деклараціях недостовірних даних, що, у свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , (далі - Закон у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, як зазначено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 30.09.2015 р., прийшов до висновку, що оскільки позивачем було повідомлено недостовірні дані, наведені у декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, тому відповідачем, відповідно до ч. 2 ст. 39-1 Закону, правомірно видано оскаржуваний наказ, яким скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування (№КВ083131720800 від 21.06.2013 р.), а також реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежитлових приміщень з №1 по №15 (група приміщень №1) та нежитлових приміщень з №1 по №21 (група приміщень №34) в буд. №3/25 по вул. Комінтерну/Вєтрова з відновленням закладених отворів та окремих виходів для розміщення закладу громадського харчування (№КВ143132030187 від 19.07.2013 р).

В ухвалі суду касаційної інстанції також зазначено, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що правові підстави для винесення відповідачем спірного наказу відсутні, оскільки в матеріалах справи наявна копія листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Про категорію складності об'єкта будівництва від 01.10.2012 р. №7/14-15769, в якому містяться дані про те, що спірний об'єкт будівництва (будинок по вул. Комінтерну, 3/25 у Шевченківському районі м. Києва) відноситься до III категорії складності, а тому проведення державної експертизи та видачі спеціального дозволу на проведення робіт не потребує.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася та скасувала такі рішення.

У ході нового розгляду справи, враховуючи викладене вище, суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 10 Закону України Про архітектурну діяльність , для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом, який також спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи на об'єктах будівництва, що належать до I - III категорій складності, після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 2 ст. 34 Закону, вищевказана декларація, що надає право на виконання будівельних робіт, є чинною до завершення будівництва.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 3 ст. 34 Закону).

Зазначені положення кореспондують із приписами ст. 36 цього Закону, згідно з якими, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Частинами 3, 4, 8 цієї норми передбачено, що форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Отже, як вбачається з аналізу викладених норм, дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва ІІІ категорії складності надається замовнику лише після реєстрації декларації встановленої форми про початок таких робіт, яка має містити повну та достовірну інформацію щодо об'єкта будівництва.

Відповідно до ст. 32 Закону, усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 р. №557 затверджено Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, згідно з п.п. 2-7 якого, віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

До IV категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: розраховані на постійне перебування більш як 300 осіб та (або) періодичне перебування більше 500 осіб; становлять можливу небезпеку для більш як 10000 осіб, які перебувають поза об'єктом; у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 15000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж регіонального рівня; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини місцевого значення.

Під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч. 5 ст. 39 Закону).

Частиною 6 ст. 39 Закону визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.

Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

У ході судового розгляду справи встановлено, що декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації Інспекцією було зареєстровано.

Тобто, з викладеного суд робить висновок, що на час реєстрації декларацій були відсутні підстави для повернення таких декларацій замовникові.

Статтею 41 Закону визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 5, 8, 16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. №553, передбачено, що Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

За результатами перевірки суб'єкта господарювання, який провадить господарську діяльність, пов'язану з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, складається відповідний акт у двох примірниках.

За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Порядок скасування реєстрації декларацій визначений ст. 39-1 Закону.

За правилами, закріпленими у названій нормі, виявлення у зареєстрованій декларації недостовірних даних може бути як підставою для внесення змін у таку декларацію, так і підставою для скасування її реєстрації. Наведені правові наслідки залежать від характеру виявленої недостовірної інформації: якщо така свідчить про те, що об'єкту будівництва притаманні ознаки самочинно збудованого - реєстрація скасовується, а у випадку якщо підстав вважати об'єкт самочинним будівництвом відсутні - вносяться зміни до декларації.

Так, за приписами ч. 2 цієї норми, у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідні положення також деталізовані в п. 14 Порядку №466, згідно з яким, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.

Інспекція скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного наказу та виключає запис про її реєстрацію з єдиного реєстру протягом п'яти робочих днів з дня виявлення факту подання недостовірних даних, наведених у декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Вказана норма кореспондується з п. 22 Порядку №461.

Отже, реєстрація декларації може бути скасована лише за умови, якщо буде встановлено наявність у такій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом. При цьому, недостовірність даних може проявитись у тому, що інформація, яка зазначена в декларації, не відповідала дійсності на час подання такої, а також у разі наявності розбіжностей між зазначеними в ній даними.

При цьому, суд зауважує, що факт наявності у декларації недостовірних даних може бути встановлений під час проведення перевірки.

Разом з тим, у ході розгляду справи, у тому числі нового, відповідачем не надано суду примірнику акту, складеного за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої стали підставою для скасування реєстрації декларацій.

Суд зауважує, що у ході судового розгляду справи у відповідному судовому засіданні представника відповідача було зобов'язано надати до суду примірник вказаного акту, однак, такого примірнику відповідачем суду не надано (причин ненадання суду не повідомлено) і, як наслідок, не міститься у матеріалах справи. Тобто, у матеріалах справи відсутній акт перевірки, на підставі якого суд міг би встановити обставини, з яких органом державного архітектурно-будівельного контролю зроблено висновок про зазначення у деклараціях недостовірних даних, а також з'ясувати чим саме орган державного архітектурно-будівельного контролю обґрунтовує віднесення об'єкту будівництва саме до IV категорії складності.

Відповідно до частини 2 ст. 71 КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017 р., в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вказана норма кореспондується з нормою ч. 2 ст. 77 КАС України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 р., якою обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 р., у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності зроблених ним висновків та, як наслідок, прийняття оскаржуваного наказу.

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи взагалі відсутні документи, які стосуються позапланової перевірки об'єкта будівництва та могли б підтвердити фактичне її проведення.

Також суд зауважує, що об'єктивна сторона правопорушення, яке є підставою для скасування реєстрації декларацій, передбачає вчинення замовником будівництва такої неправомірної дії як наведення у цій декларації недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

За переконанням суду, відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено, що на час реєстрації декларацій у них містилися недостовірні дані, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.

Натомість, у матеріалах справи міститься надана позивачем копія листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.10.2012 р. №7/14-15769, у якому зазначено, що об'єкт будівництва, розташований по вул. Комінтерну, 3/25 у Шевченківському районі м. Києва належить до ІІІ категорії складності. Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд міг би дослідити підстави його оформлення та направлення до Інспекції. Пояснень з приводу викладеного представниками сторін не надано.

Суд вважає недоведеними твердження представника відповідача про те, що об'єкту будівництва притаманні ознаки самочинного та зазначає, що за умови, коли підстави вважати об'єкт самочинно збудованим не пов'язані з поданням недостовірних відомостей у декларації про початок виконання будівельних робіт, суб'єкт владних повноважень не позбавлений можливості вжити заходів, передбачених ст. 38 Закону, ч. 1 якої встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Скасування реєстрації декларації пов'язується законодавцем виключно із зазначенням у такій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об'єкт самочинно збудованим. Реєстрація відповідної декларації не може скасовуватися лише на основі виявлення в подальшому у об'єкта будівництва ознак самочинного.

Таким чином, підсумовуючи усе викладене вище суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного наказу, у зв'язку з чим він підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-V до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування наказу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд зазначає, що відповідно до норм КАС України у редакції, що діяла до 15.12.2017 р., розгляд справи здійснювався колегією суддів, а тому і рішення у даній справі прийнято колегією у складі трьох суддів.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 30.09.2013 р. №42 д Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації .

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фенікс-V (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. №3/25, літера А , нежиле приміщення №1; код ЄДРПОУ 30965640) сплачений ним судовий збір у розмірі 35,00 грн (тридцять п'ять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (адреса: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 26; код ЄДРПОУ 37471912).

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко