Постанова

від 01.02.2018 по справі 810/1335/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1335/16 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Губської О.А. Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Альта-Віста на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альта-Віста до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Альта-Віста звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 0000542201.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Альта-Віста звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 10.03.2016р. по 15.03.2016р. Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ Альта-Віста (код за ЄДРПОУ 36629685) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ Кепітал Систем Груп (код за ЄДРПОУ 39529650), ТОВ Амбра Імпекс (код за ЄДРПОУ 38573378) за лютий 2015 року, ТОВ Аінтек (код за ЄДРПОУ 39427734), за травень 2015 року, ТЗОВ Поділля Заготзерно (код за ЄДРПОУ 37971754) за червень 2015 року, ТОВ Євробізнес Лайф (код за ЄДРПОУ 39419634) за липень 2015 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог: п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на загальну суму ПДВ - 1 225 512,00 грн., в т.ч. за лютий 2015 року на суму ПДВ 211 295,00 грн., за травень 2015 року на суму ПДВ 91 667,00 грн., за липень 2015 року на суму ПДВ 922 550,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 22.03.2016р. № 65/10-13-22-05/36629685 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2016р. № 0000542201, яким ТОВ Альта-Віста визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 838 268,00 грн., з яких: 1 225 512,00 грн. - основний платіж та 612 756,00 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до підпункту а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Щодо господарських операцій ТОВ Альта-Віста з ТОВ Євробізнес Лайф , колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2015р. між ТОВ Євробізнес Лайф (постачальник) та ТОВ Альта-Віста (покупець) було укладено договір поставки на підставі якого, постачальник поставляє (продає) у власність покупцеві, а покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору цукор білий кристалічний згідно ДСТУ 4623:2006 у поліпропіленових мішках по 50 кг.

Відповідно до умов вказаного договору, передбачені особливі умови для передачі товару, а саме п. 4 Умови та строки передачі продукції:

Так, поставка продукції здійснюється постачальником на умовах FCA (франко перевізник) Incoterms2010 або СРТ (перевезення оплачено до) Incoterms2010, або на інших умовах, як це визначено сторонами у відповідному додатку щодо кожної окремої партії продукції.

Місце, строк, умови поставки, а також транспорт, яким буде здійснюватись поставка визначаються сторонами у відповідному додатку до договору щодо кожної окремої партії продукції.

Покупець направляє постачальнику у письмовій формі замовлення на поставку продукції. У замовлені вказується асортимент, кількість, якість, умови поставки, місце поставки (передачі), а також ціни на продукцію, яку покупець бажає придбати. Замовлення надсилається поштою, факсом, електронною поштою або ж передається через кур'єра.

На підставі отриманого від покупця замовлення постачальник складає відповідний додаток до договору та направляє покупцю на підписання у разі згоди із запропонованими у замовленні умовами.

Замовлення покупця на поставку продукції, не акцептоване постачальником у письмові формі, не створює для постачальника обов'язків здійснити поставку продукції.

Натомість, ні під час проведення податковим органом перевірки позивача, ні до суду першої інстанції ТОВ Альта-Віста не було надано замовлення на поставку товару та відповідні додатки до договору.

До позовної заяви позивачем надано лише додаток № 1 на суму 682 000 грн. транспортування продукції FCA (франко перевізник) Incoterms2010 автомобільним транспортом. Таким чином, позивач як покупець даної продукції повинен був надати автотранспорт на перевезення вантажу до складських приміщень позивача.

Позивачем не надано доказів транспортування товару, а враховуючи те, що загальна маса товару по договору складає 514т., перевезення повинно відбуватись вантажним транспортом з укладанням відповідних документів.

Крім цього, відповідно до первинних бухгалтерських документів, договір поставки від 07.07.2015р. № 7 Ц, податкові накладні, видаткові накладні між ТОВ Альта-Віста та ТОВ Євробізнес Лайф підписані ОСОБА_7

Відповідно до ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25.08.2016р. по справі № 752/9544/16-к провадження № 1-кп/752/632/16 ОСОБА_7 директора ТОВ Євробізнес Лайф (код за ЄДРПОУ 39419634) визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, 205-1 ч. 1 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності, на підставі ст. 45 КК України.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_7 зареєстрував на своє ім'я ТОВ Євробізнес Лайф (код за ЄДРПОУ 39419634) за грошову винагороду, після чого відношення до діяльності підприємства не мав. Тобто, договір та первинні документи він не підписував.

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Закриття справ щодо таких осіб є проявом загальної тенденції розвитку кримінального законодавства у напрямі пом'якшення відповідальності за злочини невеликої та середньої тяжкості, вчинені вперше, законодавчим втіленням державного гуманізму, наданням державою людині, яка оступилася, можливості виправитися. Водночас, звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 05.03.2012р. у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Викладене кореспондується також з позицією наведеною у постанові Верховного Суду України від 01.09.2009р. № 21-1258во09, а саме: суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивач мав фінансово-господарські зв'язки з особами, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, які за юридичною адресою не знаходилися, проти засновників яких порушено кримінальні справи.

Крім цього, Верховний Суд України у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-2430а16) зазначив, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Колегія суддів також враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в адміністративній справі № К/9901/1478/18 (2а-7075/12/2670), відповідно до якої, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином товари поставлені саме контрагентом ТОВ Євробізнес Лайф , у зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь інших осіб.

Щодо господарських операцій ТОВ Альта-Віста з ТОВ Амбра Імпекс , колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2014р. між ТОВ Амбра Імпекс (продавець) та ТОВ Альта-Віста (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 31, відповідно до якого, продавець зобов'язується продати покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти та оплатити товари в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору. В якості товару в даному договорі мається на увазі продукти харчування в асортименті (горіхи, крупи, цукати, сухофрукти, сухі суміші та інше).

Позивач зазначає, що в лютому 2015 року постачальником ТОВ Амбра Імпекс був відвантажений рис довгозернистий.

Згідно з п. 2.2 договору, вартість окремих поставок товару узгоджується сторонами заздалегідь у переліку (специфікації), додаткових угодах або в усній формі.

Зобов'язання з продажу окремої партії товару з боку продавця вважаються виконаними, коли товар відвантажений зі складу покупця (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору, право власності на товар переходить покупцеві в момент відвантаження зі складу продавця на транспорт, визначений покупцем.

Натомість, позивачем, ні під час проведення податкової перевірки, ні під час судового розгляду судом першої інстанції, не надано доказів транспортування товару з складу продавця м. Одеса, Моторна 6.

Крім того, не надано документів на замовлення партій товару та погодження їх вартості по кожній партії.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Амбра Імпекс . Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що свідчить про безтоварність господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Щодо господарських операцій ТОВ Альта-Віста з ТОВ Аінтек , колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2015р. між ТОВ Аінтек (перевізник) та ТОВ Альта-Віста (замовник) було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 142, відповідно до якого, перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником за формою, підписаною уповноваженою особою замовника.

Підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завірений печаткою перевізника, при пред'явленні водієм або іншим представником перевізника документа, що посвідчує особу (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.6 договору, перевізник зобов'язаний передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеного в супровідних документах.

Згідно з п.п. 3.2.4, 3.2.6 договору, замовник зобов'язаний повідомити перевізнику всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження перевізника супровідні документи встановленої форми, за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу. У випадку ненадання замовником необхідно інформації перевізник вправі не приступати до виконання своїх обов'язків; забезпечувати своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж (за показаннями спідометра).

Типи й кількість автомобілів необхідних для здійснення перевезення вантажів, залежно від їх виду, обсягу та характеру перевезень, визначається перевізником на стадії подання-прийняття заявки на перевезення вантажу (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.3.1 договору, підставою для виставлення рахунку-фактури та акта за наданні транспортно-експедиційні послуги є дані дорожніх листів, завірені Замовником, а також відмітки замовника в супровідних документах.

Так, на виконання умов зазначеного договору, сторонами підписані акти виконаних робіт: № 325 від 29.05.2015р. - транспортні послуги (загальна суму 43 800,00 грн., сума ПДВ 7 300,00 грн.); № 326 від 29.05.2015р. - транспортні послуги (загальна суму 22 000,00 грн., сума ПДВ 3 666,67 грн.); № 324 від 29.05.2015р. - транспортні послуги (загальна суму 34 200,00 грн., сума ПДВ 5 700,00 грн.).

В Актах зазначено маршрут, дата податкової накладної, № авто/прицепа сума без ПДВ.

Крім того, підписані акти виконаних робіт: № 323 від 29.05.2015р. - товарно-експедиційні послуги (загальна суму 150 000,00 грн., сума ПДВ 25 000,00 грн.); № 288 від 27.05.2015р. - товарно-експедиційні послуги (загальна суму 150 000,00 грн., сума ПДВ 25 000,00 грн.); № 289 від 27.05.2015р. - товарно-експедиційні послуги (загальна суму 150 000,00 грн., сума ПДВ 25 000,00 грн.).

Проте, в даних Актах зазначено лише реквізити сторін та сума по кожному акту 150 000 грн. Встановити за які саме перевезення та по яким маршрутам виставлені дані суми неможливо.

Крім цього, позивачем не надано письмових заявок, що подаються замовником за формою, підписаною уповноваженою особою Замовника, подорожніх листів, завірених печаткою перевізника, які є обов'язковими, згідно з договором та підставі яких повинні формуватися розрахунки між сторонами.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Аінтек . Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що свідчить про безтоварність господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Щодо господарських операцій ТОВ Альта-Віста з ТОВ Кепітал Систем Груп , колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2015р. між ТОВ Кепітал Систем Груп та ТОВ Альта-Віста було укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 14, відповідно до якого, перевізник від свого імені та за рахунок замовника забезпечує здійснення перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні.

Згідно з п. 2.1 вказаного договору, перевізник організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, що подаються замовником за формою, підписаною уповноваженою особою замовника.

Підставою для одержання вантажу до перевезення с подорожній лист. завірений печаткою перевізника, при пред'явленні водієм або іншим представником перевізника документа, що посвідчує особу (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.6 договору, перевізник зобов'язаний передати в пункті призначення ввірений вантаж уповноваженій особі одержувача, зазначеного в супровідних документах.

Згідно з п.п. 3.2.4, 3.2.6 договору, замовник зобов'язаний повідомити перевізник всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження перевізника супровідні документи встановленої форми, за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та здавання його одержувачу. У випадку ненадання Замовником необхідно інформації перевізник вправі не приступати до виконання своїх обов'язків; забезпечувати своєчасне й належне оформлення у встановленому порядку дорожніх листів і супровідних документів, відмічати фактичний час прибуття і вибуття автомобілів із пунктів завантаження і вивантаження, пройдений кілометраж (за показаннями спідометра а/м).

Типи й кількість автомобілів необхідних для здійснення перевезення вантажів, залежно від їх виду, обсягу та характеру перевезень, визначається Перевізником на стадії подання-прийняття заявки на перевезення вантажу (4.2 договору).

Відповідно до п. 5.3.1 договору, підставою для виставлення рахунку-фактури та акта за наданні транспортно-експедиційні послуги є дані дорожніх листів, завірені замовником, а також відмітки замовника в супровідних документах.

Натомість, позивачем не надано письмових заявок, що подаються замовником за формою, підписаною уповноваженою особою замовника, подорожніх листів, завірених печаткою перевізника, які є обов'язковими, згідно з договором та підставі яких повинні формуватися розрахунки між сторонами.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій позивача з ТОВ Кепітал Систем Груп . Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що свідчить про безтоварність господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем в якості додатків до апеляційної скарги копії заявок про надання транспорту для перевезення товару бакалійної групи, на відвантаження рису довгозернистого та на відвантаження цукру, оскільки, згідно з п. 44.6 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочинами товари та послуги виконані саме цими контрагентами, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи ТОВ Альта-Віста щодо подальшої реалізації придбаного товару на користь інших осіб.

Доводи позивача з приводу того, що його контрагенти на момент господарських взаємовідносин були платниками податку на додану вартість, згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дають підстав вважати, що вони мали на меті настання реальних правових наслідків.

Колегією суддів враховується також те, що у своїй постанові від 22 вересня 2015 року по адміністративній справі № 826/16369/13 Верховний Суд України зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.

Так, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного виконання вищевказаних договорів.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагентів. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.

Отже, заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Одними із належних рівнів обачності є: відсутність інформації про фактичне місцезнаходження контрагента, а також про місцезнаходження складських (виробничих та/або торгових) приміщень, відсутність інформації про спосіб отримання відомостей про контрагента, відсутність реклами в ЗМІ, рекомендації партнерів або інших осіб, сайту контрагента, тощо).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентами здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.

За наведених обставин, зібраних доказів у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 07.04.2016р. № 0000542201 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ТОВ Альта-Віста та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альта-Віста залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Губська О.А.

Повний текст постанови виготовлено 12.02.2018 року