Постанова

від 13.02.2018 по справі 826/13813/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/3270/18 826/13813/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.

учасники справи -

представник відповідача - Перепелюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 (суддя Шрамко Ю.Т.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 (судді Мацедонська В.Е., Мельничук В.П., Лічевецький І.О.)

у справі № 826/13813/13-а

за позовом Приватного підприємства Новітні Технології

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ

У серпні 2013 року Приватне підприємство Новітні Технології (далі Підприємство) звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (далі ДПІ).

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ДПІ під час перевірки безпідставно дійшла висновку про заниження Товариством податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014р., позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 10.06.2013 №0000112240.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 10.06.2013 №0000122240 та №0000112240; стягнуто на користь позивача 2 294 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями ДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права. Судами було не враховано, що реально угоди, укладені між позивачем та його контрагентами не виконувались.

Товариство у своїх запереченнях вважає, що судами прийнято законні та обґрунтовані судові рішення.

22.01.2018 справу, в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання Товариством вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB "Онікс Компані ЛТД" за період з грудня 2011 року по березень 2012 року, TOB "Константа-Інкорпорейтед" за період з січня по липень 2012 року, TOB "Компанія "Мармур ЛТД" за період з квітня по липень 2012 року, TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" за період з квітня по липень 2012 року, складено акт від 23.05.2013 №1521/22-30/14300183.

В акті викладено висновки контролюючого органу про те, що під час перевірки встановлено наступні порушення:

- п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з грудня 2011 року по липень 2012 року на загальну суму ПДВ 173136,82 грн.;

- п.п.14.1.27. п. 14.1. ст. 14, п.п.14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 137.1. ст. 137, п. 138.2. ст. 138, п. 138.4. ст. 138, п.п. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток всього у сумі 183 245 грн.

На цій підставі відповідачем 10.06.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000122240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 216 421, 02 грн., з яких 173 136, 82 грн. - за основним платежем, а 43 284, 20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000112240 від 10.06.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 224 899, 25 грн., з яких 183 245, 00 грн. - за основним платежем, а 41 638,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень ДПІ мотивує тим, що за результатами перевірки виявлені факти, які свідчать про те, що господарські операції Товариства з контрагентами : TOB "Онікс Компані ЛТД, TOB "Константа-Інкорпорейтед", TOB "Компанія "Мармур ЛТД" та TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" носили фіктивний характер; надані позивачем первинні документи не давали підстав для відображення у податковій звітності угод з цими підприємствами; провести зустрічну перевірку діяльності TOB "Онікс Компані ЛТД, TOB "Константа-Інкорпорейтед", TOB "Компанія "Мармур ЛТД" та TOB "Комерційна фірма "Горизонталь" неможливо через їх відсутність за юридичною адресою; зазначені товариства господарську діяльність не здійснювали та не мали матеріально-технічної бази та можливостей для її здійснення.

Задовольнивши адміністративний позов суди попередніх інстанцій послались на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень під час виконання господарських договорів з вищезазначеними контрагентами; укладені господарські угоди виконано у повному обсязі; надані Товариством податкові накладні та інші документи бухгалтерської звітності відповідають вимогам закону, а тому викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинами справи.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв'язку з наступним.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовувалися статтями 14, 185, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв'язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів

Попри це, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки доводам відповідача про те, що діяльність контрагентів Товариства носила протиправний характер; що ДПІ має докази того, що останніми не сплачувався податок на додану вартість; що вони не здійснювали та не мали можливості здійснювати господарську діяльність на виконання укладених з позивачем угод і що відображені у податковій звітності угоди реально не виконувались.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість адміністративного позову, не забезпечивши при цьому повного і всебічно з'ясування обставин в адміністративній справі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною 1 статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2013 та Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер