Постанова

від 14.02.2018 по справі 401/1794/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/1794/15-ц Головуючий у суді І-ї інстанції Баранець А. М.>

№ провадження 22-ц/781/10/18 Доповідач Єгорова> С.> М.>

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.02.2018 року м. Кропивницький

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Єгорової С.М.,

суддів: Гайсюка О.В., Голованя А.М.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс (далі по тексту ЗАТ Світловодськбудтранс ), з урахуванням зміни позовних вимог, про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням її індексації в сумі 66675,38 грн., грошової компенсації за невикористані відпустки в сумі 5808,20 грн., середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року по 30 листопада 2015 року в сумі 108361,26 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1582,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала за сумісництвом на посаді головного бухгалтера ЗАТ Світловодськбудтранс з 26 січня 2007 року, основним місцем її роботи було ТОВ Олімпік . 11 листопада 2013 року позивач була звільнена з основного місця роботи в ТОВ Олімпік за власним бажанням згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Одночасно, згідно наказу від 11 листопада 2013 року за № 1к вона була звільнена з роботи за сумісництвом в ЗАТ Світловодськбудтранс . У день звільнення їй не було виплачено заборгованість по заробітній платі в сумі 26187,94 грн. та грошову компенсацію за п'ять щорічних невикористаних відпусток в сумі 1968,46 грн.

З посиланням на Закон України Про індексацію грошових доходів населення позивач зазначала, що заборгованість по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача з урахуванням індексу інфляції. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні на відповідача покладається обов'язок виплати працівнику середнього заробітку за весь час затримки.

Вказувала, що відповідач порушив її законне право на оплату праці і заподіяв моральних страждань. Сильні душевні хвилювання, нервове напруження призвели до погіршення стану здоров'я позивача: вона неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в Світловодській ЦРЛ.

ЗАТ Світловодськбудтранс у своїх запереченнях на позов зазначало, що позовні вимоги є безпідставними та незаконними, позивач працювала на посаді головного бухгалтера ЗАТ Світловодськбудтранс з 2007 року, до другого кварталу 2013 року добросовісно виконувала свої посадові обов'язки: вела бухгалтерський облік підприємства та своєчасно подавала фінансову звітність до відповідних державних органів. З третього кварталу 2013 року ОСОБА_2 почала порушувати трудовий розпорядок, несвоєчасно подавала фінансову звітність, а згодом взагалі перестала виходити на роботу. Директор підприємства не підписував наказу про звільнення ОСОБА_2 з роботи, не робив запису в трудовій книжці, з третього кварталу 2013 року з нею особисто не зустрічався, та не мав доступу до бухгалтерської та установчої документації підприємства. Наказ про звільнення позивача з роботи від 11 листопада 2013 року директор ЗАТ Світловодськбудтранс є завідомо неправдивим. До трудової книжки запис про звільнення внесено також не ним, а сторонньою особою. Заборгованість по заробітній платі відсутня, що підтверджується даними фінансової звітності.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто із закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс (ід. код - 23224676) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ід. номер. - НОМЕР_1), заборгованість по заробітній платі з урахуванням її індексації в сумі 66675,38 грн., грошову компенсацію за невикористані відпустки в сумі 5808,20 грн., середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року по 30 листопада 2015 року в сумі 108361,26 грн. та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі з урахуванням її індексації в межах суми платежу за один місяць, а саме, за грудень 2008 року в сумі 1582,22 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про залишення позову без задоволення, стягнення судових витрат. Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Так, при ухваленні рішення суд вказав про наявність заборгованості по заробітній платі на підставі довідки від 08.11.2013 року №1, яка була надана позивачем. Однак, судом безпідставно було проігноровано, що вказана довідка була підроблена позивачем з метою заволодіння грошовими коштами відповідача. Заробітну плату за весь час праці з 01.12.2008 року на ЗАТ Світловодськбудранс ОСОБА_2 отримувала вчасно до 01.11.2013 року, коли самовільно перестала виконувати свої обов'язки за трудовим договором та викрала бухгалтерські і установчі документи з території підприємства, через що директор ЗАТ Світловодськбудтранс навіть не міг відповідно до вимог Кодексу законів про працю України звільнити її. По факту протиправного утримання колишнім головним бухгалтером ОСОБА_2 установчих документів підприємства, технічних паспортів автомобілів підприємства, документів бухгалтерського обліку та інших документів, 12.03.2014 року СВ Світловодського МВ УМВС в Кіровоградській області за заявою директора ЗАТ Світловодськбудьтранс було розпочато досудове слідство по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12014120270000326 (ч.1 ст.357 КК України). Ця інформація залишилась поза увагою суду. Не враховано, що на даний час СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42014120270000016 від 21.05.2014 за фактом службового підроблення трудової книжки ОСОБА_2 (ч.1 та ч.4 ст.366 КК України).

Без належної оцінки судом першої інстанції залишено податкові щоквартальні звіти ЗАТ Світловодськбудтранс за формою 1-ДФ, що були долучені до матеріалів справи разом з поясненнями співробітника Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції, яка була допитана в якості свідка в судовому засіданні, та підтвердила відсутність будь-якої заборгованості відповідача перед колишнім бухгалтером ОСОБА_2 Вказані звіти відображають нараховану, виплачену заробітну плату працівників та розмір заборгованості по заробітній платі в разі наявності. На відміну від довідки про заборгованість, що була покладена в основу оскаржуваного рішення, вказані звіти є офіційним документом.

Скаржник зазначає, що позивач не була звільнена директором підприємства, а в односторонньому порядку з грубим порушенням вимог трудового законодавства припинила трудові відносини. Згідно трудового договору ОСОБА_2 мала вільний робочий графік та не відвідувала своє робоче місце у ЗАТ Світловодськбудтранс кожного дня. Заява про звільнення за власним бажанням була надіслана нею на домашню адресу директора підприємства 11.11.2013 року та отримана директором лише 28.11.2013 року (що підтверджується штампом поштового відділення). Проте підроблений позивачем наказ про звільнення датується 11.11.2013 роком. З моменту фактичного припинення трудових відносин позивач на підприємстві не з'являлась, на телефоні дзвінки не відповідала. Таким чином, відсутня протиправна діяльність чи злочинна бездіяльність відповідача, яка б могла привести до затримки виплати заробітної плати позивачу, що дає підстави для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права.

Відповідач не погоджуються також із розміром індексації заборгованості по заробітній платі, вважаючи її завищеною та такою, що не відповідає Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078. Також, відповідно до ч.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Просить звернути уваги, що як основні докази обставин, зазначених як підстава позовних вимог, позивачем до матеріалів справи були додані наказ про звільнення ОСОБА_2 №1к від 11.11.2013 та довідка про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 №1 від 08.11.2013 року, підписи на яких директор ЗАТ Світловодськбудтранс повністю заперечував та вважав їх фальсифікованими, виконаними шляхом додрукування основного тексту документу до фрагменту тексту з підписом.

На думку відповідача суд першої інстанції безпідставно надав перевагу доказам позивача, що призвело до неправильного вирішення справи та винесення незаконного рішення, адже суд вирішив доведеним факт наявності заборгованості з заробітної плати, яка сформувалась протягом 6 років на підставі ксерокопії довідки (оригінал якої не був наданий у судовому засіданні), позбавивши відповідача права доведення її фальшивості.

ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначала, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, просила розглядати справу за її відсутності.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ) передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення представників відповідача ОСОБА_3 та Чирочки Н.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав встановленим, що у день звільнення, 11 листопада 2013 року, ОСОБА_2 працювала, що підтверджується наказом про звільнення, з підписом про її ознайомлення з ним. Проте, їй не було виплачено наявну відповідно до виданої підприємством довідки заборгованість по заробітній платі в сумі 26187,94 грн., яка згідно положень ч. 1 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підлягає індексації. Суд погодився із сумою індексації, розрахованою позивачем, в розмірі 40487,44 грн., та зазначив, що заборгованість по заробітній платі з урахуванням її індексації становить 66675,38 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що в порушення ч. 1 ст. 83 КЗпП України, позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію за п'ять невикористаних щорічних відпусток в сумі 5808,20 грн., тому відповідно до положень ч. 1 ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період з 12 листопада 2013 року по 30 листопада 2015 року в сумі 108361,26 грн.

У зв'язку із встановленими порушеннями відповідачем законного права ОСОБА_2 на оплату праці, суд вважав необхідним відповідно до ст. 237-1 КЗпП України стягнути на її користь у відшкодування завданої моральної шкоди 500,00 грн.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами: не надано відомостей про нарахування та виплату заробітної плати, табелів обліку робочого часу та інших первинних документів; відповідач не звертався з клопотанням про призначення судової бухгалтерської експертизи або судової економічної експертизи для перевірки розрахунків.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З наданих позивачем в обгрунтування позовної заяви і долучених до матеріалів справи доказів убачається, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 18 січня 2006 року на підставі наказу № 7к була прийнята на посаду головного бухгалтера ТОВ Олімпік , 26 січня 2007 року на підставі наказу № 2к від 26 січня 2007 року прийнята на посаду головного бухгалтера Закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс за сумісництвом (а.с.10т.1).

31 грудня 2008 року між ЗАТ Світловодськбудтранс , в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 1, згідно пунктів 3.1., 7.1. та 8.1. якого останній було встановлено заробітну плату в розмірі мінімальної заробітної плати на відповідну дату згідно чинного законодавства та передбачено надання щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, договір укладений безстроково з двухмісячним іспитовим строком, трудова книжка знаходиться у працівника (а.с.15т.1).

31 грудня 2009 року між ЗАТ Світловодськбудтранс та ОСОБА_2 укладено письмовий трудовий договір за сумісництвом № 2, згідно якого умови оплати праці останньої були змінені: п.3.1. встановлено заробітну плату в розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати на місяць (а.с.16т.1).

Згідно ксерокопії трудової книжки 11 листопада 2013 року ОСОБА_2 була звільнена з основного місця роботи в ТОВ Олімпік за власним бажанням згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України (а.с.13т.1).

Згідно ксерокопії наказу від 11 листопада 2013 року за № 1к позивач звільнена з роботи за сумісництвом в ЗАТ Світловодськбудтранс за власним бажанням, розірвано трудовий договір № 2 від 31 грудня 2009 року, та підлягав проведенню необхідний розрахунок з працівником згідно чинного законодавства України, в тому числі, компенсація за невикористану відпустку за період з 26 січня 2008 року по 11 листопада 2013 року (а.с.19т.1).

Відповідно до ксерокопії акта прийому-передачі від 08 листопада 2013 року ОСОБА_2 передала, а ЗАТ Світловодськбудтранс прийняло бухгалтерську документацію (а.с.18т.1).

Згідно ксерокопії довідки № 1 від 08 листопада 2013 року заборгованість по заробітній платі ЗАТ Світловодськбудтранс перед ОСОБА_2 становить 26187,94 грн. (а.с.17т.1).

Згідно проведених позивачем розрахунків за період 2008-2013 років індекс заробітної плати не виплаченої ОСОБА_2 при звільненні складає 66675,38 грн., компенсація за невикористані п'ять щорічних відпусток за період з 18.01.2008 року по 11.11.2013 року складає 5808,20 грн., середня заробітна плата за затримку розрахунку при звільненні за період з 12.11.2013 року по 31.03.2015 року складає 108361,26 грн. (а.с.122-124т.1).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначена ч. 1 ст. 117 КЗпП України, згідно якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 102-1 КЗпП України передбачено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем на спростування доводів, викладених позивачем надано суду: ксерокопію постанови від 26.04.2014 року СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області про закриття кримінального провадження передбаченого ч.1 ст.357 КК України заведеного відносно ОСОБА_2 у зв'язку з поверненням нею 25.04.2014 року через засоби поштового зв'язку належної ЗАТ Світловодськбудтранс документації, що зберігалася у ОСОБА_2 після звільнення (а.с.97 т.1); копію заяви про кримінальне правопорушення за ч.ч.1,4 ст.385 КК України поданої до СВ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській області (а.с.166т.1); повідомлення про проведення досудового розслідуванні за фактами вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення передбаченого ч.ч.1,4 ст.385 КК України, а саме підробки документів (а.с.72 т.2); довідку про нараховану та виплачену заробітну плату позивачу за період 01.12.2008 року до 01.06.2013 року (а.с.73-74 т.2); довідку про середню заробітну плату ОСОБА_2 за вересень та жовтень 2013 року (а.с.76 т.2).

Аргументи апеляційної скарги про недоведеність обставин, на які посилалась позивач в обгрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі і стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та відшкодування моральної шкоди, щодо наявності заборгованості з боку відповідача знайшли своє підтвердження при дослідженні апеляційним судом доказів, які в суді першої інстанції були досліджені з порушенням норм процесуального права і неналежно оцінені, а саме наказу про звільнення та довідки про заборгованість по заробітній платі, на підставі яких грунтуються висновки оскаржуваного судового рішення.

З матералів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції представником відповідача було заявлено письмове клопотання про витребування у позивача оригіналів долучених нею до позовної заяви в ксерокопіях довідки про заборгованість та наказу про звільнення, призначення у справі судово-технічної експертизи вказаних документів, які відповідач вважає сфальшованими (а.с.135 т. 1). Це клопотання розглянуто з порушенням вимог ст.ст. 168, 179, 185 ЦПК України і без належних мотивів було відхилене ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати в судовому засіданні від 25 грудня 2015 року, внаслідок чого зазначені письмові докази фактично не були досліджені судом.

Під час перегляду справи в апеляційному порядку суд, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема що стосується необхідності надання письмових доказів в оригіналах і призначення у справі відповідної експертизи для з'ясування вищевказаних обставин.

За клопотанням відповадача ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 09.03.2016 року призначена судово-технічнаекспертиза (а.с.190), за результатами якої експертом Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса зрозблено висновок №2973 від 21.02.2017 року (а.с. 2-11 т. 2).

Згідно висновку експертизи не представляється можливим з причин, що вказані у дослідницькій частині висновку вирішити питання: чи не додрукований основний текст документів до фрагменту тексту з підписом? та чи одночасно виконані всі фрагменти наказу та довідки?. Встановлено, що у наданих на дослідження документах ознак, які свідчать про неодночасне виконання друкованих текстів - додруковування основного тексту документів до фрагментів текстів з підписами, немає. Однак, збіжність мікроструктури штрихів, паралельність рядків, розташування слів, літер та знаків у рядках на одному рівні ще не свідчать про одночасне друкування текстів досліджуваних документів, оскільки, при неодночасному друкуванні фрагментів тексту (додруковуванню) з використанням одного і того ж принтеру (картриджу) мікроструктура штрихів знаків у всіх фрагментах буде однакова, паралельність рядків та рівень розташування у рядках слів, літер та знаків можуть бути не порушені. Враховуючи вищенаведене встановити, проводилося чи ні додруковування основного тексту документів до рядків текстів (фрагментів текстів) з підписами від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у наданих на дослідження документах не представляється можливим. Відповісти по другому питанню не представляється можливим у зв'язку з відсутністю науково обґрунтованих методик для встановлення абсолютного віку штрихів, виконаних тонером для електрофотографічного способу друку; штрихів, виконаних гелевими чорнилами для кулькових ручок та штрихів, нанесених штемпельною фарбою (водорозчинною фарбувальною речовиною синього кольору), методика визначення абсолютного віку (періоду часу нанесення) штрихів, виконаних пастами для кулькових ручок, існує але у Харківському НДІСЕ не представляється можливим у зв'язку з відсутністю спеціального обладнання.

На третє питання, поставлене в ухвалі суду, експерт зазначив, що унаданих на дослідження документах: довідці про нарахування заробітної плати, виданої на ім'я ОСОБА_2 вих. №1 від 08.11.2013 року, та наказі №1к від 11.11.2013 року про звільнення ОСОБА_2, підписи від імені ОСОБА_3 були виконані до нанесення на аркуші паперу друкованого тексту. Встановити послідовність виконання друкованих текстів, підписів від імені ОСОБА_2 та відтиску печатки ЗАТ Світловодськбудтранс не представляється можливим з причин, що вказані у дослідницькій частині висновку, а саме, відсутність у досліджуваних документах ділянок перетину підписів від імені ОСОБА_2 зі штрихами друкованих текстів, ліній графлення і відтиску печатки та наявність ламінуючої плівки, нанесеної способом термічного спікання плівки з поверхнею аркушів документа, не дозволяє встановити послідовність виконання підписів від імені ОСОБА_2, друкованих текстів, ліній графлення і відтиску печатки ЗАТ Світловодськбудтранс . Друковані тексти досліджуваних документів виконані поверх підписів від імені ОСОБА_3 Наявність під штрихами друкованого тексту фарбувальної речовини, якою виконано штрихи відтиску печатки, неможливо трактувати як ознаку виконання друкованого тексту поверх відтиску печатки тому, що враховуючи велику просякаючу здібність фарбувальної речовини відтиску печатки (у гелевих чорнил та у паст для кулькових ручок така здібність відсутня) та наявність в штрихах друкованого тексту просвітів, є можливість проникнення фарбувальної речовини відтиску печатки у товщу паперу і просякання її по волокнах паперу під штрихи друкованого тексту. З цієї ж причини неможливо однозначно трактувати наявність фарбувальної речовини відтиску печатки під штрихами підпису, виконаного гелевим чорнилом (а.с.2-11т.2).

За таких підстав, помилковими і безпідставними є висновки суду першої інстанції про доведеність факту заявності перед ОСОБА_2 заборгованості із заробітної плати та її звільнення з ЗАТ Світловодськбудтранс 11.11.2013 року, та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі з урахуванням її індексації, грошову компенсацію за невикористані відпустки, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з роботи з урахуванням індексу інфляції за період з 12 листопада 2013 року по 30 листопада 2015 року та відшкодування моральної шкоди, тому що обставини, на які посилалась позивач у своїй заяві не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, ґрунтуються на досліджених з порушенням норм процесуального права доказах, фальшивість яких встановлена за результатами судово-технічної експертизи.

Інші докази, які подані сторонами і долучені до матеріалів справи спростовують доводи позивача та підтверджують заперечення відповідача.

За вказаний позивачем період її роботи на посаді головного бухгалтера за сумісництвом у ЗАТ Світловодськбудтранс заробітна плата їй була нарахована і виплачена відповідно до умов договору та вимог закону, що підтверджується довідкою підприємства (а.с.73-75), а також наданою інформацією Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції з копіями звітів про відсутність заборгованості по заробітній платі (а.с.66-71, 83-86 т. 1), про одержані доходи ОСОБА_2 (а.с. 81-82, т. 1).

Враховуючи зазначену у постанові про закриття кримінального провадження від 26.04.2014 року інформацію про те, що бухгалтерські документи ЗАТ Світловодськбудтранс ОСОБА_2 зберігає при собі (а.с.97-97 зв.т. 1), а також повідомлення Світловодського міжрайонного прокурора від 18.09.2015 року про відсутність у матеріалах вказаного кримінального провадження відомостей про повернення бухгалтерської документації (а.с.169 т. 1), колегія суддів апеляційного суду вважає обгрунтованими доводи відповідача щодо неможливості подання ним доказів про належне виконання обов'язку по сплаті заробітної плати та відсутності заборгованості перед ОСОБА_2

Згідно ч. 11 ст. ст. 83 ЦПК України у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Норми ст. 89 ЦПК України передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв'язку з тим, що подані позивачем наказ про звільнення (а.с.19 т. 1) і довідка про заборгованість (а.с.17 т. 1) викликають сумнів у їх достовірності і мають ознаки підроблення, а саме нанесення друкованого тексту поверх підпису керівника підприємства, що підтверджено висновком судово-технічної експертизи, з наявних у матеріалах справи інших доказів не встановлено обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, а саме щодо звільнення 11.11.2013 року ОСОБА_2 з посади головного бухгалтера ЗАТ Світловодськбудтранс та наявності будь-якої заборгованості перед нею, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за необгрунтованістю і безпідставністю.

Відповідно до вимог ст.ст. 139, 141 ЦПК України на позивача необхідно покласти витрати понесені відповідачем на проведення судово-технічної експертизи в сумі 9930 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс задовольнити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 грудня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс про стягнення заборгованості по заробітній платі з урахуванням індексу інфляції, грошової компенсації за невикористані відпустки, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідент. номер. НОМЕР_1), місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, на користь закритого акціонерного товариства Світловодськбудтранс , (ід. код - 23224676, ЄДРПОУ 13766525), місцезнаходження: вул. Заводська, 7, м. Світловодськ, Кіровоградська область, у відшкодування понесених судових витрат 9930 грн. за проведення експертизи.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 19 лютого 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.В. Гайсюк

А.М. Головань