Рішення

від 17.03.2010 по справі 2-50/10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

17 березня 2010 року м .Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Парій О.В.

при секретарі - Коваленко Т.В..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до Бердянської міської ради про визначення порядку користування земельною ділянкою, встановлення земельного сервітуту та визнання права власності на самочинні будівлі та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Бердянської міської ради про усунення перешкод в користуванні, відновлення меж земельної ділянки, встановлення юридичного факту та визнання права власності на самочинні будівлі, третя особа інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що є власником ? частини житлового будинку № 90 по вул.Піонерській в м.Бердянськ. Власником іншої ? частини є ОСОБА_2. Згідно документів, для обслуговування цілого житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами відведена земельна ділянка площею 1071,0 м2. Згідно технічного паспорту на житловий будинок у фактичному користуванні зазначена площа земельної ділянки 1113,0 м2.. За часи до його постійного проживання в домоволодінні було встановлено паркан, за яким в користуванні позивача опинилося 400 м2 землі замість 535,5 м2, а саме половини тієї площі земельної ділянки, яка вказана в правовстановлюючих документах. Він добровільно пропонував ОСОБА_2 перенести встановлений паркан хоча б на один метр у бік її земельної ділянки, але вона відмовилась. Спірним є питання щодо того, якою саме площею земельної ділянки має користуватися кожен зі співвласників відповідно до належних часток домоволодіння. Крім цього, на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні, розташовані самочинні будівлі, які перейшли йому у спадок: літня кухня В , літня кухня Ф , сарай С , сарай Т . Самочинне будівництво було проведено спадкодавцями. Під час розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнив та доповнив. Зазначив, що в 50-х роках співвласниками даного домоволодіння були ОСОБА_3 - 1/3 частка, ОСОБА_4 - 1/6 частка та ОСОБА_5 - ? частка. Рішення Осипенківського суду 1955-56 років стосувалися цих трьох співвласників та передбачали існування 3-х ізольованих квартир: для однієї квартири - окреме подвір'я з облаштуванням окремого виходу, для інших двох ізольованих квартир - спільне подвір'я з облаштуванням окремого виходу. Рішення також стосувалися розподілу земельної ділянки під виноградником відповідно до схеми генплану Бердянського інвентарбюро від 07.12.55 року. В 1967 році з трьох співвласників залишилося двоє - ОСОБА_3 - ? частина та ОСОБА_5 - ? частина, але три квартири було збережено. Дві квартири у власності батька позивача - ОСОБА_3 та третя квартира у власності ОСОБА_5. Для трьох квартир існувало спільне подвір'я з облаштуванням окремого виходу без встановлення будь-яких парканів в частині земельної ділянки під виноградником. В 1968 році ОСОБА_5 продав належну йому ? частину житлового будинку ОСОБА_6. Позивач зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продовжили користуватися спільним подвір'ям без встановлення будь-яких парканів в частині земельної ділянки під виноградником. Згодом, ОСОБА_3 домовляється з ОСОБА_6, що він переобладнає свої дві ізольовані квартири в одну ізольовану квартиру з відмовою від двору спільного користування за умови, що вони з ОСОБА_6 всю земельну ділянку, зокрема і виноградник, поділять відповідно до часток, а саме по ? частині з облаштуванням окремих подвір'їв. В 1972 році ОСОБА_3 проводить переобладнання своїх двох квартир в одну, але земельна ділянка, зокрема і виноградник, межовими знаками відповідно до часток не була розділена через смерть обох. Позивач зазначив, що власником своєї ? частини він становиться з 1996 року. Зовнішні межі земельної ділянки залишилися незмінними. ОСОБА_2 в городі (колишньому винограднику) встановила паркан, який суттєво зменшував частину земельної ділянки і суперечив домовленості між чоловіком ОСОБА_2 - ОСОБА_6, та батьками позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Позивач, також зазначає, що з 1996 року часто був відсутній вдома. За цей час його частина земельної ділянки в городі зменшилася за рахунок розібрання ОСОБА_2 паркану в районі літньої кухні Д та перенесення насаджень вбік його земельної ділянки ще на 0,65 м.. Зазначає, що порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою відповідно до рішення народного суду 2-ї ділянки м.Осипенко від 18 жовтня 1955 року та рішення народного суду 1-ї ділянки м.Осипенко від 16 грудня 1956 року втрачений. Просить: - визначити порядок користування земельною ділянкою розміром 1071 м2 даного домоволодіння між ним та відповідачем з урахуванням часток та у відповідності до 1-го варіанту судової будівельно-технічної експертизи від 10.03.09 року; - встановити земельний сервітут площею 12,0 м2 розміром 1,0м х 12,0м для обслуговування його частини житлового будинку А і господарської будівлі Д , що розрахований у 1-му варіанті судової будівельно-технічної експертизи від 10.03.09 року та показано на схемі; - визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: літня кухня В , літня кухня Ф , сарай Т , які розташовані на даній земельній ділянці.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначила, що їй належить ? частина домоволодіння № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ, яке розташоване на земельній ділянці площею 1113,0 м2 (1071,0 м2 - в постійному користуванні та 42 м2 - в тимчасовому користуванні). ЇЇ чоловік ОСОБА_6 09.09.68 року купив у ОСОБА_8 ? частину цього будинку, яка, в свою чергу, отримала в якості спадку після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5. На час-купівлі паркани вже були встановлені як у дворі, так і на городі. На питання про причину такого розташування парканів продавець ОСОБА_8 пояснювала, що ці паркани встановлено згідно рішення суду від 1955 року. До звернення ОСОБА_1 до суду сварок щодо межі на городі між співвласниками не було. Свою частину земельної ділянки вона обробляє понад 40 років. Всі межі, які знаходяться на території домоволодіння, зокрема в городі, стояли та стоять відповідно до рішень суду. На території домоволодіння знаходяться самочинні будівлі: альтанка Л , сарай Н , сарай X , вхід до літньої кухні М , збудовані її чоловіком в 1977 році для господарських потреб. Крім цього, на земельній ділянці розташовано будівлі, які значаться як самочинні та їй не належать, ОСОБА_1, також, виконано роботи по переобладнанню кімнати № 1-7 шляхом зменшення житлової площі на 6,5 м2. Наявність самочинних будівель перешкоджає їй розпорядитися своєю частиною домоволодіння. ОСОБА_2 просить: - відмовити ОСОБА_1 у вимозі щодо визначення права користування земельною ділянкою; - зобов'язати як ОСОБА_1 так і її відновити межу, встановлену відповідно до рішення суду від 11 липня 1955 року; - визнати за нею право власності на самочинно збудовані споруди; - усунути перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження майном, встановивши, що самочинно здійснене переобладнання в житловому будинку А у кімнаті № 1-7, внаслідок чого зменшено житлову площу на 6,5 м2, а також, що самочинні споруди: літня кухня В , вхід до літньої кухні Ф , альтанка Р , сарай Т , сарай С , їй не належать.

В судових засіданнях позивач та його представники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявлені вимоги підтримали. В задоволенні зустрічних позовних вимог просять відмовити.

В судових засіданнях позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 в задоволенні позову ОСОБА_1 просять відмовити. Зустрічний позов підтримали.

Бердянська міська рада в судове засідання представника не направила. Суду надано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідно до закону.

Залучена в якості третьої особи інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, в судове засідання представника не направила. Про час та місце судового засідання повідомлена - у справі поштове повідомлення про отримання повістки. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

Аналізуючи надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником ? частини домоволодіння № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ: ? частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Бердянської міської державної нотаріальної контори 16.03.96 року (реєстр. № 3-562), виданого після смерті матері - ОСОБА_7, померлої 15.09.95 року; ? частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Бердянської міської державної нотаріальної контори 18 січня 1997 року (реєстр. № 1-151), виданого після смерті брата -ОСОБА_12, померлого 08.07.96 року.

ОСОБА_2 є власником ? частини домоволодіння № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ: 1/12 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Бердянської міської держаної нотаріальної контори 12 жовтня 1974 року (реєстр. № 5107) після смерті чоловіка - ОСОБА_6, померлого 11.12.73 року; ? частина на підставі свідоцтва про право власності на частину в спільному майні подружжя, посвідченого 12 жовтня 1974 року державним нотаріусом Бердянської міської державної нотаріальної контори (реєстр. № 5109) після смерті чоловіка ОСОБА_6, померлого 11.12.73 року; 2/12 частин на підставі договору дарування, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони, 24 жовтня 1975 року та посвідченого Бердянською міською державною нотаріальною конторою (реєстр. № 6187).

Судом також встановлено, що домоволодіння № 90 по вул..Піонерська в м .Бердянськ фактично розташовано на земельній ділянці площею 1113 м2., з яких відповідно до рішення виконавчого комітету Осипенківської міської ради від 11.01.54 року № 2 закріплено за землекористувачем 1071 м2, а 42 м2 залишено в тимчасовому користуванні землекористувача. Відповідно до даних інвентарної справи домоволодіння № 90 по вул..Піонерська в м .Бердянськ номер даного домоволодіння станом на 11.01.54 року значився № 64.

Судом встановлено, що власником спірного домоволодіння був ОСОБА_5 на підставі договору на право забудови від 25.11.40 року. Рішенням народного суду 1-ї ділянки м.Осипенко від 27.04.55 року право власності на ? частину домоволодіння №64 по вул.Піонерська визнано за ОСОБА_3, якому виділено кімнати №№ 5,6,7 та 8.

Відповідно до рішення народного суду 1-ї ділянки м.Осипенко від 11 липня 1955 року встановлено межі користування земельною ділянкою ОСОБА_3 наступним чином: залишено в користуванні ОСОБА_3 земельну ділянку розміром 430 м2, зокрема: під житловими будівлями 27,4 м2, під нежитловими 28,42м2, під проїздом та двором 71,38 м2, під виноградником 302,8м2 з облаштуванням окремого входу. Решту частину земельної ділянки, проїзд та прохід, а також двір залишено в користуванні ОСОБА_5.

Згідно рішення народного суду 2-ї ділянки м.Осипенко від 18 жовтня 1955 року за ОСОБА_3 визнано право власності на 2/3 частин та за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частину за рахунок ? частини, що складають кімнати №№ 5,6,7,8.

Відповідно до акту та схеми генерального плану, виконаними техніком міськінвентарбюро м.Осипенко ОСОБА_15 на підставі відношення народного суду 1-ї ділянки м.Осипенко від 26.11.55 року про можливість розділу земельної ділянки на 3 частини, встановлено можливим розділ земельної ділянки, яка знаходиться під виноградником наступним порядком: виділити 1/3 частину з ? частини земельної ділянки з західної сторони ділянки шириною 2,42 м довжиною 41,6 м загальною площею 100,8 м2, двір та проїзд залишити в загальному користуванні. На схемі генерального плану вул..Піонерська,64 міститься схематичне позначення варіанту розділу земельної ділянки, яка виділена в користування ОСОБА_3, площею 430 м2, на дві земельні ділянки.

Згідно рішення народного суду 1-ї ділянки м.Осипенко від 16 грудня 1956 року у спорі між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про виділ реальної частки домоволодіння та встановлення меж землекористування ОСОБА_4 виділено за рахунок ? частки домоволодіння ОСОБА_3 1/3 частину в реальній частці та встановлено межі землекористування земельною ділянкою між позивачем та відповідачем таким чином: виділити позивачу за рахунок відповідача зі східної сторони городу земельну ділянку шириною 2,42 м, довжиною 46,6 м, загальною площею 100,8 м2..

Аналізуючи матеріали інвентарної справи домоволодіння № 90(64) по вул.Піонерська в м .Бердянськ, суд приходить до висновку, що загальна площа спірної земельної ділянки та її конфігурація за зовнішніми межами не змінювалися. Загальна ширина земельної ділянки під виноградником з південної сторони зазначена 17,10м.. Ширина земельної ділянки під виноградником, яка виділена в користування ОСОБА_16 зазначена 2,42 м., ширина земельної ділянки під виноградником, яка залишилася в користуванні ОСОБА_3, зазначена 4,84 м., тобто ширина земельної ділянки під виноградником, яка знаходилася в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 7,26 м.. Отже ширина земельної ділянки під виноградником, яка залишилася в користуванні ОСОБА_5 становить 9,84м.(17,1 - 7,26 = 9,84).

Відповідно до плану земельної ділянки № 90 по вул..Піонерська виконаного техніком Бердянського КПТІ станом на 05.03.09 року на земельній ділянці зі сторони городу зазначений паркан № 4, який виконаний у вигляді двох ліній з розривом між ними, які йдуть від південної частини земельної ділянки в напрямку до вул.Піонерська.

Згідно показів ОСОБА_17, яка надавала консультацію як спеціаліст під час вивчення інвентарної справи домоволодіння № 90(64) по вул.Піонерська в м.Бердянськ, вона виходила на місце за вказаною адресою 05 березня 2009 року та проводила поточну інвентаризацію. Пояснила, що пунктиром на плані земельної ділянки зазначено розділ городу, що виконаний на місці парканом довжиною біля 7 метрів з дерев'яного штахету. Розміщення паркану відповідає схематичному плану на аркуші 27 інвентарної справи даного домоволодіння.

Відповідно до показів свідків ОСОБА_18, на земельній ділянці в городі існував виноградник. Паркан в городі ремонтував брат ОСОБА_2. Відомо, що мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 мала конфлікти з ОСОБА_2 з приводу межі в городі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_19, показала, що в городі знаходився виноград. Між співвласниками існував спір з приводу межі.

Свідок ОСОБА_20, показав, що з 1963 року постійно бував в цьому дворі. В городі існував паркан.

ОСОБА_21, допитана в якості свідка, показала, що проживала у ОСОБА_2 на квартирі. В городі існував паркан.

Згідно показів свідка ОСОБА_22, паркан в городі існував з 1968 року. Паркан дерев'яний, місцями повалений.

Відповідно до показів ОСОБА_23, допитаної в якості свідка, вона проживає по сусідству 25 років. Паркан в городі існував дерев'яний.

ОСОБА_24, допитана в якості свідка, показала, що з 1999 року проживала у ОСОБА_2 на квартирі. З 12.05.09 року по 25.05.09 року знаходилася у дворі постійно. Паркан існував. Після судового засідання від 21.05.09 року - 22.05.09 року паркан убрали ОСОБА_19 повністю.

Згідно показів свідка ОСОБА_25 частина будинку була придбана в 1968 році. В городі існував виноград. В 1969 році почали виноград викорчовувати. В городі існувала межа між сусідніми городами ОСОБА_19 та ОСОБА_25 у вигляді дерев'яного паркану. Паркан прибрав ОСОБА_1 в травні 2009 року.

Допитана в якості свідка ОСОБА_26, показала, що ОСОБА_1 знає з дня свого народження, оскільки у її матері земельна ділянка № 92 яка межує з ділянкою № 90. В городі спочатку існував виноградник, паркану не було. Паркан встановили пізніше. Виноградник викорчували.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішенням народного суду 1 -ї ділянки м.Осипенко від 11 липня 1955 року встановлено межі користування спірною земельною ділянкою між власниками домоволодіння, якими були на той час ОСОБА_3 та ОСОБА_5. Правонаступником ? частини домоволодіння № 90 по вул..Піонерська в м .Бердянськ після ОСОБА_3 на даний час є ОСОБА_1. Правонаступником іншої ? частини домоволодіння № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ після ОСОБА_5 на даний час є ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набранням рішення суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Виходячи з цього, вимоги ОСОБА_1 про визначення права користування земельною ділянкою задоволенню не підлягають.

Вимоги ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 відновити межу, встановлену відповідно до рішення суду від 11 липня 1955 року, задоволенню не підлягають, оскільки зазначене питання повинно вирішуватися шляхом виконання рішення суду, яким встановлено межі, в позасудовому порядку.

При вирішенні питання про встановлення факту не належності самочинної будівлі співвласнику домоволодіння та про визнання права власності на самочинні будівлі, суд приходить до наступного.

Відповідно до технічного паспорту на домоволодіння № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ, виготовленому станом на 05 березня 2009 року, на земельній ділянці розташовані самочинні будівлі: літня кухня В , вхід до літньої кухні М та Ф , альтанки Р та Л , сараї Т , С , Н та X . Крім цього, зазначено, що в кімнаті № 1-7 житлового будинку А зменшена житлова площа на 6,5 м2..

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Відповідно до змісту пп.1 п. б ч. 1 ст. 31 та ст. 30-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України Про планування і забудову територій забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04 року № 1243, та полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єкту нового будівництва, про що складається акт.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як співвласниками домоволодіння та користувачами земельної ділянки, існує спір з приводу визначення порядку користування земельною ділянкою. Суду не надано доказів в підтвердження обставини звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до органів місцевого самоврядування з питань узаконення спірних будівель і споруд, а також обставини щодо відмови цих органів у вирішенні цього питання. Суду, також, не надано доказів в підтвердження наявності у експертних установ відповідних ліцензій щодо проведення обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій. Про складнощі в отриманні доказів, а також про витребування доказів судом в порядку ст. 137 ЦПК України не заявлено.

Враховуючи викладене, вимоги про встановлення факту не належності самочинних будівель та про визнання права власності на самочинні будівлі задоволенню не підлягають.

Вирішуючи заявлені вимоги щодо встановлення земельного сервітуту, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 401, 404 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Згідно ст.ст. 98-101 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Встановлення земельного сервітуту не веде позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Сервітут може бути встановленні договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Судом встановлено, що згідно із планом земельної ділянки № 90 по вул.Піонерська в м .Бердянськ та розташуванням будинку та споруд доступ до стіни частини будинку А та стіни господарської будівлі Д , які знаходяться у власності ОСОБА_1, обмежений. Відповідно до наданого суду висновку судової будівельно-технічної експертизи складеного судовим експертом з будівельно-технічних експертиз ОСОБА_27 10 березня 2009 року № 28/33/09, для обслуговування відповідної частини житлового будинку А і господарської будівлі Д слід встановити земельний сервітут співвласнику ОСОБА_1 площею 12,0 м2 (1,0x12,0м). До висновку додано план земельної ділянки із зазначенням конфігурації сервітуту в зазначених розмірах.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на обмежене користування частиною земельної ділянки № 90 по вул.Піонерській в м .Бердянськ, для обслуговування належної йому частини житлового будинку та господарської будівлі, оскільки іншим шляхом зазначені потреби не можуть бути задоволені. Розмір земельної ділянки підлягає встановленню площею 12,0 м2 згідно плану земельної ділянки по встановленню сервітуту, який запропоновано висновком експертизи.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 57-61, 88, 137, 208, 209, 213-215, 293, 294 ЦПК України (2004 рік), ст.ст. 375, 376, 401, 404 ЦК України (2003 рік), ст. ст. 38, 39, 92, 95, 96, 98 - 101, 116, 120, 125, 126, 158-160 ЗК України, пп.1 п. б ч.1 ст. 31 та ст.. 30-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ч. 1 ст. 23 Закону України Про планування і забудову територій , суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити земельний сервітут на користування частиною земельної ділянки № 90 по вул.Піонерська в м.Бердянськ для обслуговування частини житлового будинку А і господарської будівлі Д , площею 12,0м2 розміром 1,0м х 12,0м в конфігурації вздовж стіни будинку А та стіни господарської будівлі Д на відстань 1,0 м від стіни будинку відповідно до варіанту № 1 судової будівельно-технічної експертизи №28/33/09 від 10.03.09 року.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подачи заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: О.В.Парій